Постанова

від 22.10.2024 по справі 420/16780/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16780/24

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтек Трейдінг» до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 2704/15-32-07-02 від 15.02.2022 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайтек Трейдінг» звернулось з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2704/15-32-07-02 від 15.02.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції на загальну суму 974 295,00 грн.

В обґрунтування позову вказував, що всі доводи контролюючого органу, наведені в Акті перевірки зводяться лише до реальності господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ АРТІЛЬ-ТОРГ та ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР, а не самого позивача. В свою чергу, позивач звертає увагу суду, що господарська діяльність позивача жодним чином не залежить від податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у них достатньої кількості працівників та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, тобто фактично не залежить від можливості контрагента на здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтек Трейдінг» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 2704/15-32-07-02 від 15.02.2022 року задоволений.

Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2704/15-32-07-02 від 15.02.2022 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтек Трейдінг» суму сплаченого судового збору в розмірі 14 614 грн. 43 коп. (чотирнадцять тисяч шістсот чотирнадцять гривень сорок три копійки).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки було встановлено зокрема порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 779 436 грн.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ТОВ «Лайтек Трейдінг» зареєстроване 19.01.2017 Юридичним департаментом Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію №15561020000061088 від 19.01.2017. Код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ 41091141.

Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65114, Одеська область, місто Одеса, Люстдорфська дорога, буд.140А. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.01.2017 за №155117013179. Станом на дату складання акту перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДПС в Одеській області. 01.03.2017 позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 410911415516.

20.01.2017 позивача взято на облік платником єдиного внеску, реєстраційний номер 1 0000 0008 07013. У періоді, який перевірявся, був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів найманих працівників, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 02.11.2021 року №8782-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лайтек Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами постачальниками ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» код ЄДРПОУ 40735466 за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 року та ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 41790568, за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 року.

За результатами зазначеної перевірки ТОВ «Лайтек Трейдінг» складено акт ГУ ДПС в Одеській області від 20.12.2021 року №28083/15-32-07-02/41091141 (далі Акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п.44.1. ст.44, п.198.1. п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 779 436 грн., в тому числі: за жовтень 2019 року в сумі 180 244грн. за грудень 2019 року в сумі 599 192 грн.

На підставі висновків Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 15.02.2022 року №2704/15-32-07-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції на загальну суму 974 295,00 гривень.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 779 436 грн., не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст.44 ПК України передбачено для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 44.3 ст.44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п134.1 п. 134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні наводить в якому значенні вживаються в законі терміни, зокрема:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною 2 ст.9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Не істотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналогічні положення наведені у п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (далі ПН/РК) чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано ПН/РК до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення ПН/РК до таких податкових накладних.

Як правильно встановив суд першої інстанції, під час своєї господарської діяльності ТОВ «Лайтек Трейдінг», в період, який перевірявся, уклало ряд угод з контрагентами-постачальниками серед яких:

- договір №05219-1 від 05.12.2019 з ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» (Код ЄДРПОУ 41790568);

- договір поставки №01/12/18-2 від 30.11.2018 з ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» (Код ЄДРПОУ 40735466).

В результаті взаємовідносин ТОВ «Лайтек Трейдінг» з контрагентами-постачальниками ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» за період з 01.12.2019 до 31.12.2019 та ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» за період з 01.10.2019 до 31.10.2019, до складу податкового кредиту було включено 779 436,00 грн.

Як вбачається Акту № 28083/15-32-07-02/41091141 від 20.12.2021, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лайтек Трейдінг» по взаємовідносинам із ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ», ГУ ДПС в Одеській області було встановлено наступне:

- у ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» відсутня достатня кількість персоналу, який міг би займатися придбанням та реалізацією різноманітного товару в таких обсягах;

- у підприємства ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів, оскільки ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання придбаних та реалізованих товарів у задекларованих обсягах;

- ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» відповідає критеріям ризиковості.

На підставі вищевикладеного, ГУ ДПС в Одеській області дійшло висновку щодо не провадження реальної економічної діяльності ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ», відсутності реального здійснення господарських операцій з реалізації товару на адресу ТОВ «Лайтек Трейдінг», та як наслідок безпідставного включення ТОВ «Лайтек Трейдінг» до податкового кредиту за жовтень 2019 року 180 244,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що дані твердження контролюючого органу не відповідають дійсності та спростовуються первинними документами, наданими позивачем в ході проведення перевірки та до суду.

Так, 30.11.2018 між ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» та ТОВ «Лайтек Трейдінг» був укладений Договір поставки №01/12/18-2.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ «Лайтек Трейдінг» та ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» за вказаним договором, позивачем було надано контролюючому органу видаткові накладні за жовтень 2019 року на загальну суму ПДВ 180 244,08 грн., які були виписані (оформлені) ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» для ТОВ «Лайтек Трейдінг» відповідно до умов договору поставки №01/12/18-2 від 30.11.2018.

Відповідно до правових позицій висловлених у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №803/1684/17, від 21.01.2021 у справі 813/2204/17, від 24.05.2019 у справі №816/7423/16 транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткування операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або на наявність певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Документи про перевезення (транспортування) товару у доказуванні факту здійснення господарської операції не є визначальними і підлягають оцінці нарівні з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №840/477/18; від 11.09.2018 у справі №815/6105/17; від 11.09.201 у справі №821/995/17).

Щодо твердження контролюючого органу про відсутність у ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» основних фондів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість вчинення ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» господарських операція по виконанню договору поставки №01/12/18-2 від 30.11.2018, суд зазначає, що відповідно до п.3.2. Договору поставки №01/12/18-2 від 30.11.2018 року - поставка Товару здійснюється Продавцем (ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ»). Автоперевізники могли бути залучені ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» за цивільно-правовими договорами, навіть якщо про такі платник не звітував. ТОВ «Лайтек Трейдінг» не відповідає за зобов`язаннями своїх контрагентів та не зобов`язано перевіряти ресурси своїх контрагентів. Робити перевірки потужностей підприємств входить до повноважень державних контролюючих органів.

Також як вбачається з Акту № 28083/15-32-07-02/41091141 від 20.12.2021, контролюючий орган зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лайтек Трейдінг» по взаємовідносинам із ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР», ГУ ДПС в Одеській області було встановлено наступне:

- на підприємстві відсутня достатня кількість персоналу для здійснення такого обсягу робіт на такій територіальній віддаленості різноманітних об`єктів виконання робіт та послуг, які були надані ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» у грудні 2019 р.;

- у підприємства ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів, та наданням робіт та послуг оскільки ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання придбаних та реалізованих товарів та наданням робіт та послуг у задекларованих обсягах, а відповідні роботи та послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались;

- ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» відповідає критеріям ризиковості.

На підставі вищевикладеного, ГУ ДПС в Одеській області дійшло висновку щодо не

провадження реальної економічної діяльності ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР», відсутності реального здійснення господарських операцій з реалізації товару на адресу ТОВ «Лайтек Трейдінг», та як наслідок безпідставного включення ТОВ «Лайтек Трейдінг» до податкового кредиту за грудень 2019 року 599191,83 грн.

Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, не погоджується з такими твердженнями апелянта, з огляду на таке.

Так, 05.12.2019 між ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» та ТОВ «Лайтек Трейдінг» був укладений Договір підряду №051219-1.

Відповідно до п. 1.2. Договору підряду №051219-1 від 05.12.2019 на підтвердження виконання робіт та підстави для оплати ТОВ «СІТІ С ТРОЙ ЦЕНТР» склав Акти виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) загальною сумою 3595150,98 (в тому числі ПДВ 599191,83).

За даними інформаційних баз ДПС України ІС Податковий блок та Архів електронної податкової звітності ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» для ТОВ «Лайтек Трейдінг» виписали (оформили) податкові накладні за грудень 2019 року на загальну суму ПДВ 599191,83 грн. Однак з акту № 28083/15-32-07-0241091141 від 20.12.2021 вбачається, що з невідомих причин ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» подавав на реєстрацію податкові накладні з розбиттям загальної суми Договору на більшу кількість частин ніж вона поділена між актами виконаних робіт.

Як зазначає позивач, з яких причин ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» таким чином реєстрував податкові накладні позивачу невідомо та останній не відповідає за дії контрагента.

При цьому суд вважає, що метод реєстрації ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» податкових накладних жодним чином не впливає на загальну суму та суму ПДВ, на яку були надані роботи за Договором підряду №051219-1 від 05.12.2019.

Вищевикладене свідчить про наявність у позивача усіх необхідних первинних документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» та ТОВ «Лайтек Трейдінг».

Як свідчить складений відповідачем Акт перевірки, в основу правового обґрунтування заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість контролюючий орган покладає твердження про нереальність здійснення господарських операцій враховуючи факт відсутності у контрагентів необхідних умов для здійснення господарських операцій: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, спеціалізоване обладнання, транспортні засоби та неможливість виконати відповідний обсяг робіт з огляду на те, що згідно з Єдиного державного реєстру

податкових накладних контрагенти позивача в цей же період виконували значний обсяг робіт на території інших областей.

Підсумовуючи усі доводи контролюючого органу, наведені в Акті перевірки можна дійти висновку, що всі вони зводяться лише до реальності господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» та ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР», а не самого позивача.

Разом з тим суд зазначає, що господарська діяльність позивача жодним чином не залежить від податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у них достатньої кількості працівників та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, тобто фактично не залежить від можливості контрагента на здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій.

Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 року у справі №813/3034/15 дійшов висновку та зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не можна володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інша с осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 09.03.2021 у справі №826/7270/18, а саме зазначив: податкове законодавства не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Подібна правові позиція Верховного Суду викладена у постановах від 24.02.2018 справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Відповідно до постанови Верховного суду від 15.08.2018 у справі №826/15767/13-а ... норми Податкового кодексу не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення с /ми витрат та/або податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконно мінімізації податкових зобов`язань.

Проте, як вбачається зі змісту Акту перевірки, відповідач жодним чином не встановив та не довів наявність будь-яких сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань в діях Замовника - ТОВ «Лайтек Трейдінг» та його контрагентів.

У відповідності до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Тобто на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податного обліку та звітності.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Широкого застосування при розгляді податкових спорів набули рішення Європейського суду з прав людини у справах Справа Щокін проти України, Інтерсплав проти України, Булвес АД проти Болгарії, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії.

Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходженням не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №8024155/17-а, від 12.06.2018 у справі №2а-1484/12/1370 тощо).

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру та аутсорсингу. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди, лізингу тощо (постанови Верховного Суду від 33.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справах №826/7704/16, від 22.10.2019 у справі №822/5413/15, від 15.04.2020 у справі №826/13929/17 та від 16.04.2020 у справі №520/7467/19).

З огляду на викладене, недостатність на думку податкового органу, необхідних ресурсів у контрагентів нашого підприємства ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» та ТОВ «СІТІ СТОРЙ ЦЕНТР» - в будь-якому разі не може бути самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та, як наслідок завищення витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Контролюючий орган, складаючи акт за результатами проведеної перевірки користувався інформаційно-аналітичними базами, які є належними доказами в розумінні процесуального закону, та обґрунтував своє рішення лише на характеристиках контрагентів, а не позивача.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому чиї іі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрему увагу заслуговує також й той факт, що спірні, на думку податкового органу операції, зокрема податкові накладні №1 від 01.10.2019, №19 від 02.10.2019, №20 від 03.10.2019, №21 від 04.10.2019, №5123 від 05.12.2019, 20121 від 20.12.2019, №20122 від 20.12.2019, 20123 від 20.12.2019 відповідно до чинного на той час Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, (далі - Порядок №117), пройшли обов`язковий моніторинг, за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації. Дана обставина підтверджується тим, що податкові накладні виписані ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» та ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» на адресу ТОВ «Лайтек Трейдінг» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України, що підтверджується Актом № 28083/15-32-07-02/41091141 від 20.12.2021 в якому постійно зазначається, що одним із джерел отримання інформації контролюючий орган використовував інформаційну систему Єдиного реєстру податкових накладних, що було б не можливим за наявності підстав для зупинення реєстрації чи відмови в реєстрації відповідно до вимог Порядку №117. А тому зареєстровані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Слід звернути увагу на те, що згідно із с г. 204 ЦК України, існує презумпція правомірності правочину. Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Разом з тим. податковий орган не звертався до суду з метою визнання правочинів між ТОВ «Лайтек Трейдінг» та ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ», ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» недійсними.

Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого п. 56.4. ст. 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що господарські операції, які позивач проводив із ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» у період з 01.10.2019 до 31.10.2019 та ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» у період з 01.12.2019 до 31.12.2019 є повністю реальними та законними, а податковий кредит, сформований позивачем у сумі 779 436 грн., в результаті господарських операцій з ТОВ «АРТІЛЬ-ТОРГ» за період з 01.10.2019 до 31.10.2019 та ТОВ «СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР» за період з 01.12.2019 до 31.12.2019 є правомірним та не заниженим.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про порушення позивачем п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 779 436 грн., не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 420/16780/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22.10.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький