П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2024 р. Категорія 111010000м. ОдесаСправа № 420/27786/24Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Семенюка Г.В.,
суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін: ТОВ "Юг Телеком Груп"Касьяненко Ю.Я. (адвокат, посвідчення)ГУ ДПСЗарудна А.І. (витяг; посвідчення)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Телеком Груп" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року по справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Телеком Груп" про забезпечення позову, -
встановиВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Телеком Груп" звернулося із заява про забезпечення позову, у якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 27-15-32-04-07-23/38089169 від 14 серпня 2024 року Головного управління ДПС в Одеській області на період до набрання законної сили по судовій справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ Телеком Груп" про вжиття заходів забезпечення позову.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Телеком Груп" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції хибно зазначив, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову. Заявником було доцільно та прозоро викладено те, що при не забезпеченні позовних вимог позивач буде поставлений у таке становище, відносно відновлення його при наявності позитивного рішення, що потребує значних фінансових затрат та незручностей у відношенні з контрагентами, та нарахуванням податків відповідно норм ПК України.
Головним управління ДПС в Одеській області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року винесена законно та обґрунтовано, а тому підстави для її скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що перевірка законності рішення відповідача, яким анульовано реєстрацію позивача, не відповідає меті інституту забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Телеком Груп" звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Одеській області від 14 серпня 2024 року № 27-15-32-04-07-23/38089169 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи 5 відсотків Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Телеком Груп";
- зобов`язати Головне управління ДПС у Одеській області поновити Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Телеком Груп" в реєстрі платників єдиного податку з 30 червня 2024 року.
Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 27-15-32-04-07-23/38089169 від 14 серпня 2024 року Головного управління ДПС в Одеській області на період до набрання законної сили по судовій справі.
В обґрунтування поданого клопотання позивач вказав, що у підприємства у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (ПДВ). Початок сплати ПДВ, враховуючи те, що абоненти підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати підприємства полягають у сплаті послуг контрагентам-неплатникам ПДВ та виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 % від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5 % від суми доходу, викликає у підприємства додаткове навантаження у розмірі 15 % від всієї суми доходів. Також заявник вказує, що оскаржуване рішення є очевидно незаконним, оскільки оскаржуване рішення винесено у серпні 2024 року, а анулювання реєстрації підприємства платником єдиного податку вказано у липні 2024 року, що прямо суперечить положенням п.5 пп.298.2.3 ст.298 ПК України. Незастосування мір щодо зупинення дії оскаржуваного рішення приведе до того, що підприємство буде зобов`язано весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення, та робить неефективним захист та поновлення порушених прав або інтересів підприємства, за захистом яких воно звернулося до суду. Підприємство без зупинення оскаржуваного рішення фактично буде поставлене перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні) та у період розгляду судом справи, вимушено, перебувати у дуже скрутному положенні особи, яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів.
Суд першої інстанції при відмові в задоволені заяви про забезпечення позову зазначив, що заявник не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) його прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому. Відповідно, заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 ч. 1 п. 3, 4 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 13.03.2020 у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19.
Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник вказує ТОВ "Юг Телеком Груп" вказує на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням. Позивач наполягає на тому, що спірне рішення є незаконним та прийнято з порушенням положень ПК України. Відповідно, на думку заявника, необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення відповідача до набрання законної сили рішення суду в даній справі, оскільки наслідки такого рішення можливо призведуть до зупинення господарської діяльності позивача.
Отже, обґрунтування вказаної заяви по суті тотожне обґрунтуванню позовних вимог, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті позову, який буде пред`являтися і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість, яка ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Телеком Груп", - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року по справі № 420/27786/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено 23 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2024 |
Оприлюднено | 25.10.2024 |
Номер документу | 122519070 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Семенюк Г.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні