Постанова

від 22.10.2024 по справі 320/11513/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11513/23 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Собківа Я.М., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РУСТ" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РУСТ" до Головного управління державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РУСТ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення комісії відповідача з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 10.11.2022 №7604355/32382163 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.10.2022 №3 та №7604356/32382163 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.10.2022 №4; зобов`язання ДПС України зареєструвати вказані податкові накладні в ЄРПН датою їх подання на реєстрацію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року адміністративний позов було повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.

Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву підписано особою, яка не підтвердила повноважень діяти у справі за правилами самопредставництва, тобто не надала підтвердження того, що згідно із законом, статутом чи трудовим договором (контрактом) уповноважена діяти від імені позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилався на положення п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з якими позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

На підтвердження повноважень на підписання позову позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), згідно з якого Кукайло Д.А. є керівником товариства з обмеженою відповідальністю "РУСТ" з 05.05.2015 року.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV), Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб- підприємців з Єдиного державного реєстру.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону №755-IV ).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону №755-IV, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Проаналізувавши наведені положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність або відсутність відповідного запису у вказаному реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності або відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Судом першої інстанції встановлено, що позовна заява від імені позивача підписана директором товариства з обмеженою відповідальністю "РУСТ" Кукайлом Денисом Анатолійовичем.

Таким чином, повноваження Кукайла Д.А. , зокрема, щодо підписання позовної заяви, відображені у наданому суду витягу з Реєстру, а отже останній має відповідну процесуальну правоздатність представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені відповідні дії.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі виникнення обґрунтованих сумнівів, суд першої інстанції не був позбавлений можливості перевірити відомості щодо керівника позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також процесуальної можливості витребувати відповідні документи для додаткового підтвердження повноважень підписанта.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надто формально підійшов до вирішення питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви, і, як наслідок, помилково повернув позовну заяву позивачу, позбавивши його права на судовий захист.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції, оскільки ухвала про повернення адміністративного позову постановлена за неповного з`ясування обставини, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РУСТ" - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

cуддя Я.М. Собків

суддя В.В. Файдюк