Постанова

від 22.10.2024 по справі 580/2884/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2884/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації, в якому просила:

- визнати протиправними дій щодо відмови їй у наданні державної допомоги при народженні дитини та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

зобов`язання відповідача призначити та виплачувати їй державну допомогу при народженні дитини та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації (18003, місто Черкаси, вул. В.Чорновола, будинок 157; код ЄДРПОУ 03195926) від 15.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги сім`ям з дітьми.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації (18003, місто Черкаси, вул.В.Чорновола, будинок 157; код ЄДРПОУ 03195926) повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.01.2024 та прийняти рішення про призначення та виплату їй допомоги при народженні дитини та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням викладених судом у цьому рішенні мотивів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

17 червня 2024 року позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посвідченням від 30.10.2023 серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 підтверджується, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у республіці Фінляндія, про що 25.10.2023 складено відповідний актовий запис №73.

10.01.2024 позивач звернулась із заявою до Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації, в якій просила призначити їй державну допомогу при народженні дитини та до досягнення нею трирічного віку. До заяви додала: заяву про призначення допомоги - бланк на 3 арк., копію паспорта на 1 арк., копію довідки про внесення до ЄДДР на 1 арк., копію свідоцтва про народження на 1 арк., копію посвідчення серії НОМЕР_4 на 1 арк., копію офіційних документів про народження дитини на 5 арк., копію витягу з реєстру територіальної громади на 1 арк.

За результатом розгляду вказаної заяви позивача та доданих документів відповідач прийняв рішення від 15.02.2024, в якому зазначив, що позивач немає права на допомогу при народженні дитини у зв`язку з тим, що пройшло 12 місяців з дати народження дитини.

Також зазначено, що державна допомога при народженні дитини не призначена з таких причини: відповідно до абз.1 п.12 постанови КМУ від 27.12.2001 №1751 (зі змінами) "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. За даними справи позивача дитина - ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а звернення за призначенням допомоги при народженні дитини датоване 10.01.2024. Отже, вказаний вид допомоги не може бути призначено, оскільки звернення надійшло пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дитини.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до ч.ч.1, 4-5 Закону №2811-ХІІ громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Статтею 3 Закону №2811-ХІІ визначено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини, одноразова натуральна допомога "пакунок малюка"; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об`єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім`ям з дітьми.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону №2811-ХІІ допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Умови призначення допомоги при народженні дитини визначені у ст.11 Закону №2811-ХІІ. Так, згідно з ч.1 вказаної статті допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини (ч.7 ст. ст.11 Закону №2811-ХІІ).

Умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом № 2811-ХІІ визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок №1751).

Відповідно до п.10 Порядку №1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Згідно з п.11 Порядку №1751 для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням інформаційно-комунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом. У разі надходження надісланої з використанням інформаційно-комунікаційних систем заяви без кваліфікованого електронного підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.

У період дії воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини.

Відповідно до п.12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Згідно з абз.1 п.43 Порядку № 1751 документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача заявою від 10.01.2024 щодо призначення їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додала необхідний пакет документів.

Відповідно до абз.4 п.43 Порядку № 1751 документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.

Згідно з абз.6 п.43 Порядку № 1751 про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення.

Отже, за результатами розгляду заяви особи відповідач зобов`язаний протягом 10 днів з дня подання заяви прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру та повідомити про результати розгляду письмовим повідомленням із зазначенням причини відмови.

Крім того, згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

За правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 14.02.2018 по справі № 591/610/16-а та від 02.10.2018 по справі № 495/3711/17, визначений частиною сьомою статті 11 Закону № 2811-XII строк підлягає поновленню, а допомога при народженні дитині підлягає призначенню у разі наявності поважних причин такого пропуску, оскільки неможливість своєчасного звернення батьків порушує інтереси дитини, що є неприпустимим.

Таким чином, строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.08.2022 №4/522 підтверджується, що 15.07.2022 в бою за незалежність та територіальну цілісність України під час ведення стрілецького бою загинув чоловік позивача. У зв`язку зі вказаними обставинами вона виїхала з України та за межами її території, а саме у Фінляндії, народила дитину, яку зареєструвала після прибуття в Україну 16.09.2023 та у подальшому звернулася до відповідача зі вказаною вище заявою.

При цьому, свідоцтво про народження дитини є обов`язковим документом для призначення соціальної допомоги при народженні дитини.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача були об`єктивні причини пропуску строку звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.