Постанова

від 23.10.2024 по справі 320/6226/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6226/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кушнір Л.В.,

представника третьої особи Одуденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Офіс Генерального прокурора про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Офіс Генерального прокурора, в якому просив суд:

визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. по закінченню виконавчого провадження без виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021, та ухваленню постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2024 у справі ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 640/23545/19 виданого 25.12.2023 Київським окружним адміністративним судом, незаконними;

скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2024 у справі ВП № НОМЕР_1, з виконання виконавчого листа № 640/23545/19 від 25.12.2023, як незаконну;

зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження у справі ВП № НОМЕР_1, з виконання виконавчого листа № 640/23545/19 виданого 25.12.2023 і примусового виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Генеральної прокуратури України з фактичним допуском до виконання своїх попередніх обов`язків згідно правових висновків Верховного Суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач через подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач вказує, що згідно пункту 1 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення у справі № 320/6226/24 повністю і ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для справи, які були повідомлені суду позивачем у позовній заяві, клопотаннях, відповіді на відзив з наданням належних доказів.

На переконання позивача, суд першої інстанції не з`ясував обставини та причини невиконання Офісом Генерального прокурора у період часу з 27.02. по 03.08.2021:

рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/23543/19 від 26.02.2021 про поновлення позивача на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора, допущеного до негайного виконання, а саме не видачі відповідного наказу та не допуску до виконання своїх попередніх функціональних обов`язків;

виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/23543/19 від 04.03.2021 про поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора;

постанов державного виконавця від 23.03.2021, від 07.04.2021, вимоги від 09.06.2021 про поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора.

На думку позивача, суд першої інстанції не з`ясував обставини за яких Генеральним прокурором 16.04.2021 видано наказ № 365ц про поновлення позивача на посаді прокурора Генеральної прокуратури України на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 про поновлення позивача на посаді прокурора Офісі Генерального прокурора, що не відповідає вимогам Конституції та законам України, який містить ознаки підроблення, та взаємовиключні відомості щодо назви посади і установи (Офіс Генерального прокурора, Генеральна прокуратура України.

Позивач вказує, що суд першої інстанції не врахував висновки в постановах Верховного суду від 08.06.2023 у справах № 640/21908/21, № 640/12200/22, зокрема: «…Прийняття Офісом Генерального прокурора наказу... про поновлення позивача на посаді ... Генеральної прокуратури України... - не є фактичним виконанням судового рішення у справі...» звільнений працівник поновлюється саме на посаді, зазначеній в рішенні суду».

Також суд першої інстанції не з`ясував обставини фактичного не допуску позивача до виконання своїх попередніх функціональних обов`язків на підставі наказу Генерального прокурора № 365ц від 16.04.2021, що на думку позивача, свідчить про не поновлення незаконно звільненого позивача на посаді за рішенням суду.

Також, суд першої інстанції не врахував висновки в постановах Верховного суду від 21.10.2021 у справі № 280/5260/19, від 26.05.2022 у справі № 640/4699/20, а саме: «…Обов`язком боржника є не лише видання наказу про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків....виконання рішення...вважається закінченим з моменту фактичного допуску...забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків».

Позивач вважає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини: ухвалення постанови від 18.01.2024 про закінчення виконавчого провадження з виконання листа № 640/23543/19 виданого 25.12.2023 Київським окружним адміністративним судом без виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 на підставі, на його думку, підробленого наказу № 365ц від 16.04.2021, що містить взаємовиключні відомості щодо назви посади позивача, які на переконання позивача, викликають обґрунтований сумнів у його достовірності.

На переконання позивача, суд першої інстанції, помилково визнав встановленими наступні обставини: «...на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 23.03.2021, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 Генеральним прокурором 14.06.2021 видано наказ № 365-ц, відповідно до якого скасовано наказ ... про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора ... Генеральної прокуратури України та поновлено останнього на вказаній посаді». Позивач вважає вказані обставини недоведеними та спростованими наданими ним доказами.

Позивач звертає увагу, що на виконання постанови виконавця від 23.03.2021, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021, Генеральний прокурор зобов`язаний судом негайно видати наказ про поновлення його в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора. Оскільки, Генеральний прокурор такі дії не вчинив, а видав на свій розсуд інший наказ (№ 365ц від 16.04.2021), на думку позивача, це не є фактичним виконанням рішення суду, постанов державного виконавця, виконавчого листа у справі № 640/23543/19, тому, що звільнений позивач поновлюється на посаді, зазначеній в рішенні суду у встановлений спосіб. Позивач наголошує, що взагалі не виконував ніяку роботу згідно наказу № 365ц на посаді прокурора Генеральної прокуратури України з 16.04. по 20.09.2021, відтак не отримував заробітну плату. На думку позивача, надання невикористаної відпустки за 2019 рік, та пропуску для відвідування Офісу Генерального прокурора позаяк не може вважатися «допуском до роботи» позивача, як вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Так, попередні обов`язки позивача, як прокурора Генеральної прокуратури України стосуються: підтримання публічного обвинувачення, організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Втім, позивач вказує, що до виконання таких його фактично, не допущено, тобто на посаді прокурора не поновлено, а рішення суду, не виконано.

На думку позивача, суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні помилково вказав: «Вказане у своїй сукупності свідчить про те, що постанова ШААС від 04.08.2021 у справі № 640/23545/19в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконана так як і визначено вказаною постановою суду, на підставі якого було видано виконавчий лист ...з дня видання... наказу про поновлення стягувача на роботі» (арк. 12 рішення). Оскільки, у справі № 640/23545/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021, виконавчий лист від 04.03.2021, постанови державного виконавця від 23.03.2021, 07.04.2021, вимога від 09.06.2021 про поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора (як вказано у рішенні суду), не виконані; наказ Генеральним прокурором про поновлення позивача на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора не видано, та фактично його не допущено до виконання своїх попередніх обов`язків.

Позивач вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково вказав: «Таким чином, державний виконавець, отримавши наказ Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора... Генеральної прокуратури України, діяв правомірно та у нього були наявні підстави для закінчення виконавчого провадження...(постанова від 18.01.2024 № НОМЕР_1)».

На думку позивача, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам, оскільки: державний виконавець в порушення ст. 18, п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, п. 1 розділу 2 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», не перевірив фактичне виконання Боржником рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021, згідно з виконавчим документом від 04.03.2021 на підставі яких видано наказ Генерального прокурора № 365ц від 16.04.2021, відтак останній діяв неправомірно і не мав підстав для закінчення виконавчого провадження.

Позивач вважає, що суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні помилково вказав: «…Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності прийняття відповідачем спірної постанови». Оскільки позивачем надано суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження протиправності прийняття відповідачем спірної постанови, разом: з позовом від 25.01.2024, клопотаннями від 28.03.2024, 06.06.2024, відповіддю на відзив від 12.05.2024, заявою про зміну вимог від 22.05.2024, натомість, зазначені докази, які судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги та необґрунтовано відхилені.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі № 640/23543/19 поновлено позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора яке допущено до негайного виконання. Тобто, у період з 27.02.2021 по 03.08.2021 Генеральний прокурор був зобов`язаний виконати це рішення шляхом видання відповідного наказу з фактичним допуском позивача до виконання своїх попередніх функціональних обов`язків прокурора, у разі незгоди з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва повинен був звернутися до суду за роз`ясненням. Однак, Генеральний прокурор діючи всупереч рішенню Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021, вимог Конституції та законів України, видав наказ № 365-ц від 16.04.2021 про поновлення позивача на посаді прокурора Генеральної Прокуратури України (крім того, на іншій посаді, яка ліквідована наказом ГПУ № 67шц від 21.10.2019 та не існує у структурі і штатному розписі Генеральної Прокуратури України з 21.12.2019 та Офісі Генерального прокурора) без фактичного допуску позивача до виконання своїх попередніх функціональних обов`язків прокурора.

На думку позивача, суд першої інстанції помилково тлумачить ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII вважаючи, що виконавець не має права проводити перевірку виконання рішень боржником.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 11.09.2024.

09.09.2024 від позивача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали відносно відповідача та третьої особи.

09.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відповідач вказує, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист № 640/23545/19 від 25.12.2023, що видав Київський окружний адміністративний суд про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30 жовтня 2019 року.

Боржником у даному виконавчому документі визначено: Офіс Генерального прокурора, а стягувачем ОСОБА_1 .

В подальшому виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого документу закінчено, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII постановою від 18.01.2024 ВП № НОМЕР_1. Підстава рішення: Згідно наказу Офісу Генерального прокурора від 16.04.2021 року № 365ц стягувача поновлено на роботі чим фактично виконано рішення згідно виконавчого документа. Відповідно до статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

На думку відповідача, Офісом Генерального прокурора рішення суду виконано, оскільки видано наказ від 16.04.2021 № 365ц, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури, про що зазначено у листі Офісу Генерального прокурора від 10.01.2024 вих. №07/1/1-44 вих - 24, до якого додано в т.ч. наказ від 16.04.2021 №365-ц.

Відповідач вказує, що у п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що стосовно до правил ст. 24 Кодексу Законів про працю України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідач вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 03.02.2023 ВП № 56360049 винесена у спосіб та у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Крім того, обставини справи щодо поновлення ОСОБА_1 , та наказу Офісу Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц, досліджувались Окружним адміністративним судом м. Києва в справі № 640/13363/21.

10.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Третя особа вважає, що наказ Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц про поновлення ОСОБА_1 прийнятий відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ.

Третя особа вказує, що питання щодо поновлення працівника саме на попередній роботі, а не у новоствореному органі (категорія справ у спорах, пов`язаних із реформуванням органів державної влади) неодноразово розглядались Верховним Судом (постанови від 12.05.2022 у справах № 140/13530/20 та № 280/2630/21, від 27.10.2021 у справі № 340/3563/20, від 30.08.2021 у справі № 640/8497/20, від 20.01.2021 у справах № 640/18679/18, 804/958/16, від 23.12.2020 у справі № 813/7911/14, від 09.12.2020 у справі № 826/18134/14, від 19.11.2020 у справі № 826/14554/18, від 07.07.2020 у справі № 811/952/15, від 19.05.2020 у справі № 9901/226/19, від 15.04.2020 у справі № 826/5596/17, від 22.10.2019 у справі № 816/584/17, від 12.09.2019 у справі № 821/3736/15-а, від 09.10.2019 у справі № П/811/1672/15, від 22.05.2018 у справі № П/9901/101/18 (Велика Палата Верховного Суду) тощо.

Оскільки ОСОБА_1 проходив службу на посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України, що підтверджується записами в трудовій книжці, то й відсутні правові підстави для покладення обов`язків щодо поновлення позивача на рівнозначній посаді.

Крім того, посади прокурорів Генеральної прокуратури України не є рівнозначними посадам прокурорів Офісу Генерального прокурора, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ переведення прокурорів на посади в Офіс Генерального прокурора можливе лише за результатами успішного проходження ними атестації, тобто законодавець чітко розмежовує посади прокурорів, які пройшли атестацію, з посадами прокурорів, які її не проходили, що дає можливість зробити висновок про те, що посади в Офісі Генерального прокурора передбачають в обов`язковому порядку наявність у прокурора високого рівня професійної компетенції та доброчесності, що підтверджується результатами атестації.

Більше того, такий спосіб захисту, як поновлення прокурора на посаді в Офісі Генерального прокурора, оминаючи передбачену Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ процедуру, на думку третьої особи, не відповідає приписам статей 19 та 24 Конституції України щодо обов`язку державних органів діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та дотримуватись принципу рівності громадян, запобігаючи дискримінації.

Крім того, Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ не містять поняття рівнозначності посад прокурорів в Генеральній прокуратурі України та Офісі Генерального прокурора.

Відтак, на думку третьої особи, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у справі № 320/6226/24 дійшов до правильних висновків, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 23.03.2021, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19 Генеральним прокурором 16.04.2021 видано наказ № 365ц, відповідно до якого скасовано наказ Генерального прокурора від 29.10.2019 № 1291ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та поновлено останнього на вказаній посаді з 31.10.2019.

На думку третьої особи, Генеральним прокурором правомірно поновлено ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до звільнення, оскільки останнім атестація не пройдена, а суд, скасувавши наказ Генерального прокурора України від 29.10.2019 № 1291-ц, фактично повернув ОСОБА_1 до стану, який виник на час порушеного права.

Також третя особа вважає необґрунтованими твердження позивача про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки не було фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання ним своїх попередніх функціональних обов`язків. Оскільки, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 23.03.2021, а також рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19 Генеральним прокурором 16.04.2021 видано наказ № 365ц, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31.10.2019.

У подальшому, прокурором другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 19.04.2021 подано заяву про надання щорічної відпустки з 22.04.2021.

Наказом Генерального прокурора від 21.04.2021 № 980-вц ОСОБА_1 надано щорічну відпустку з 22.04.2021 по 08.06.2021.

Після виходу ОСОБА_1 з відпустки відповідно до вимог ст. 29 Кодексу Законів про працю України наказом Генерального прокурора від 24.06.2022 № 1001ц ОСОБА_1 , поновленому на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, тимчасово визначено робоче місце в управлінні організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Офісу Генерального прокурора.

Отже, суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , як прокурор, у період часу з 16.04.2021 по 20.09.2021 був забезпечений робочим місцем, одержував заробітну плату, а також йому була надана щорічна оплачувана відпустка.

За таких обставин, доводи ОСОБА_1 стосовно його не допуску до роботи як прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури, на думку третьої особи, не відповідають фактичним обставина справи.

Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19 Офісом Генерального прокурора виконано в повному обсязі, у спосіб та порядку визначеному чинним законодавством. Про вищезазначене Офісом Генерального прокурора листом від 19.04.2021 № 07/1/1- 1470вих-21 було повідомлено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та надано копію наказу Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц.

Таким чином, державний виконавець, отримавши наказ Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31.10.2019, правильно вважав наявними всі підстави для закінчення виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді (постанова від 18.01.2024 № НОМЕР_1), у зв`язку з виконанням боржником рішення суду в частині поновлення на роботі.

На думку третьої особи, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і його діями (бездіяльністю) не порушено законних прав та інтересів ОСОБА_1 .

Також, на думку третьої особи, необґрунтованими є посилання позивача про неврахування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.06.2023 у справі № 640/12200/22 та у справі № 640/21908/21 з огляду на те, що предметом спору у вказаних справах було визнання незаконної бездіяльності державних виконавців щодо виконання судових рішень у справах про поновлення на посаді в Офісі Генерального прокурора, після їх перегляду судом апеляційної інстанції, та які у розумінні ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України набрали законної сили.

10.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач вказує, що відповідач всупереч п. 3 ч. 2 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України у відзиві на апеляційну скаргу не зазначив жодного обґрунтування заперечень щодо змісту та вимог вказаних позивачем у пунктах 16-84 апеляційної скарги, що на його думку, вказує на факт їх визнання.

Позивач вважає, що службові особи Офісу Генерального прокурора будучі зобов`язаними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021, постановою державного виконавця від 23.03.2021 поновити позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора, не бажаючи їх виконувати та маючи злочинний умисел направлений на службове підроблення наказу Генерального прокурора № 365ц від 16.04.2021, як офіційного документу достовірно знаючи, що незаконно звільнений працівник поновлюється саме на посаді, зазначеній в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва, вирішили внести до наказу завідомо неправдиві відомості. Реалізуючи свій злочинний умисел, службові особи Офісу Генерального прокурора умисно внесли до наказу № 365-ц від 16.04.2021 про поновлення позивача на посаді прокурора Генеральної прокуратури України завідомо неправдиві відомості щодо підстав такого розпорядження, саме: у наказі в графі «підстава» зазначено: «рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції України про відкриття ... ВП № НОМЕР_4 від 23.03.2021 у справі № 640/23545/19»;

Однак, вищевказані: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/23545/19 від 26.02.2021 та постанова виконавця від 23.03.2021 є підставами лише для поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора, тому позаяк не можуть бути підставами для наказу № 365-ц від 16.04.2021 про поновлення на посаді прокурора Генеральної прокуратури України.

Також, позивач просить виключити наказ Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц з числа доказів у справі № 320/6226/24 в порядку ч. 3 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, та вирішувати справу на підставі інших доказів.

11.09.2024 в судове засідання з`явився позивач та представниці відповідача та третьої особи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 матеріали адміністративної справи № 320/6226/24 направлено до Київського окружного адміністративного суду для розгляду зауважень щодо технічного запису і протоколів судових засідань. Встановлено Київському окружному адміністративному суду строк виконання даної ухвали - 5 днів з дня її отримання разом з матеріалами справи № 320/6226/24. Постановлено після розгляду Київським окружним адміністративним судом зауважень щодо технічного запису і протоколів судових засідань невідкладно направити матеріали справи № 320/6226/24 до Шостого апеляційного адміністративного суду. Продовжено строк розгляду справи № 320/6226/24 на розумний термін.

14.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів:

« 1. Витребувати у Відповідача і Третьої особи докази фактичних обставин на які вони посилаються у відзивах на апеляційну скаргу, що має важливе і вирішальне значення, відповідно принципу офіційного з`ясування всіх обставин, в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, а саме завірені копії:

1. документів, які підтверджують або спростовують дійсний допуск до роботи Позивача - фактичне виконання ним з 16.04.2021 по 20.09.2021 своїх попередніх функціональних обов`язків (аркуш 2 клопотання) на посаді прокурора визначеної наказом Генерального прокурора № 365ц від 16.04.2021. (номери та кількість кримінальних проваджень у яких позивачем організовано процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішені інші питання у кримінальних провадженнях, підтримано публічне обвинувачення в суді тощо);

2. посадової інструкції, положення про управління або департамент або розподіл, які містять попередні функціональні обов`язки Позивача на посаді визначеної наказом № 365ц від 16.04.2021 Генерального прокурора з якими позивача було ознайомлено під підпис, та які він виконував з 16.04.2021 по 20.09.2021; (це обов`язкові для прокурора документи які не створювалися оскільки фактичне поновлення Позивача на посаді прокурора ГПУ не здійснювалося);

3. документів, які підтверджують надання Позивачу: спеціального доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України», особистого ключа

доступу до вказаних системи і реєстру з логіном і паролем, відповідного статусу користувача з 16.04.2021 по 20.09.2021 на посаді визначеної наказом № 365ц від 16.04.2021. (відсутність цих документів свідчить про НЕ допуск Позивача до виконання обов`язків тобто НЕ поновлення на посаді прокурора ГПУ, фактичне не виконання рішення суду, та безпідставність закінчення 18.01.2024 виконавчого провадження);

4. документів, які підтверджують або спростовують існування в структурі Офісу Генерального прокурора з 16.04.2021 по 20.09.2021 посади «прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України». (вказана посада не передбачена: законом № 1697-VII, штатним розписом ОГП, у цей період часу не існувала, наказом № 67шц від 21.10.2019 ліквідована. Рішенням ОАСК від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19 Позивач був поновлений на іншу посаду - «прокурора ОГП», яке було обов`язковим до виконання ОГП до 04.08.2021);

5. документів, які підтверджують або спростовують: існування в структурі Офісу Генерального прокурора з 16.04.2021 по 20.09.2021 наступних підрозділів: 5. документів, які підтверджують або спростовують: існування в структурі Офісу Генерального прокурора з 16.04.2021 по 20.09.2021 наступних підрозділів: «другий відділ процесуального керівництва; управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії; Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України», а також функціонування їх у цей період часу та штатний розпис ОГП; (дані підрозділи не передбачені законом № 1697-VII і штатним розписом Офісу Генерального прокурора є вимишленими у даний період часу не функціонували, що свідчить про невиконання рішень суду, незаконне закінчення виконавчих проваджень );

6. наказів Генерального прокурора ОГП чинних на 16.04.2021 про призначення на адміністративні посади керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України: відділу, управління, департаменту зазначених у наказі № 365ц від 16.04.2021, яким Позивача було підпорядковано під час поновлення на посаді прокурора ГПУ, та з якими разом, ним виконувалися функціональні обов`язки з 16.04.2021 по 20.09.2021; (дані накази ОГП і посади не існували, оскільки не видавалися і не передбачені законом № 1697-VII та штатним розписом ОГП, що свідчить про невиконання рішень ОАСК, ШААС у справі № 640/23545/19, незаконне закінчення ВП НОМЕР_2, НОМЕР_3 )

7. Інформацію про причини внесення до наказу ОГП № 365ц від 16.04.2021: - неправдивих відомостей щодо його підстав: рішення ОАСК від 26.02.2021 у справі №640/23545/19, постанови виконавця ДДВС МЮУ від 23.03.2021, які зобов`язують ОГП негайно поновити Позивача в ОГП на посаді прокурора ОГП. - посади прокурора, структурного підрозділу ГПУ які не існують є ліквідованими наказом ГПУ № 67шц від 21.10.2019, без фінансування і місця розташування.»

18.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про виклик свідків.

20.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів аналогічне клопотанням позивача про витребування доказів від 14.09.2024 та виклику свідків від 18.09.2024.

01.10.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи надійшло заперечення на клопотання позивача про постановлення окремої ухвали.

02.10.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача про долучення доказів.

Також, у вказаному клопотанні позивач просив виключити представника Офісу Генерального прокурора, як третю особу на стороні відповідача з числа осіб, що беруть участь у справі № 320/6226/24 у зв`язку з неподанням відповідної заяви та не постановленням судом ухвали, згідно статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України.

10.10.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від Київського окружного адміністративного суду надійшла справа № 320/6226/24 після виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024.

14.10.2024 повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду учасників справи викликано в судове засідання на 23.10.2024.

22.10.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судове засідання, призначене на 23.10.2024, з`явились позивач та представниці відповідача та третьої особи. Позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, представниці відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення апеляційної скарги позивача. Після обговорення клопотань позивача, колегія суддів на встановила наступний порядок їх розгляду: клопотання про постановлення окремої ухвали буде розглянуте при ухваленні постанови по справі, інші клопотання будуть вирішені колегією суддів під час розгляду справи по суті. Сторони у справі надали пояснення по суті спірних правовідносин, позивач задав питання представницям відповідача та третьої особи. Колегія суддів на місці постановила відмовити в задоволенні клопотань позивача, поданих під час розгляду його апеляційної скарги, як безпідставних. Правом подання додаткових пояснень сторони не скористались, виступили в судових дебатах.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконанні у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист № 640/23545/19 від 25.12.2023, що видав Київський окружний адміністративний суд про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30 жовтня2019 року.

Боржником у даному виконавчому документі визначено: Офіс Генерального прокурора, а стягувачем ОСОБА_1 .

В подальшому, виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого документу закінчено, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 18.01.2024 ВП № НОМЕР_1. Підставою прийняття вказаної постанови зазначено: «Згідно наказу Офісу Генерального прокурора від 16.04.2021 року № 365ц стягувача поновлено на роботі чим фактично виконано рішення згідно виконавчого документа. Відповідно до статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.».

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і його діями (бездіяльністю) не порушено законних прав та інтересів ОСОБА_1 . Тому, підстав для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відсутні, а позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На виконання п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Стаття 10 Закону № 1404-VIII визначає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

На виконання ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

На виконання ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частина 1 та 2 ст. 65 Закону № 1404-VIII встановлюють, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII встановлює, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом

За приписами частин 2 та 3 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Стаття 65 Закону № 1404-VIII встановлює, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як підтверджено відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:

визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №1291 від 29.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури;

поновлено з 30.10.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України, поклавши обов`язок виконання рішення суду в цій частині та поновлення на посаді на Офіс Генерального прокурора;

стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30.10.2019 по 26.02.2021. у розмірі 3094305,74 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів;

допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 30.10.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України;

допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 46982,88 грн. (сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят вісім копійок) з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - змінено, викладено пункт третій та п`ятий її резолютивної частини в такій редакції:

« 3. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30 жовтня 2019 року.

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 30 жовтня 2019 ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.».

в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.07.2022 постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 залишена без змін.

Як підтверджено матеріалами справи на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 23.03.2021, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 Генеральним прокурором 16.04.2021 видано наказ № 365ц, відповідно до якого скасовано наказ Генерального прокурора від 29.10.2019 № 1291ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та поновлено останнього на вказаній посаді з 31.10.2019.

Як вказано вище, за приписами ст. 65 Закону № 1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, доводи позивача стосовно його не допуску до роботи як прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури не заслуговують на увагу. Оскільки нормативні приписи у спірний період потребували від державного виконавця для здійснення висновку про виконання роботодавцем обов`язку поновлення незаконно звільненого працівника лише перевірки видання відповідного наказу про поновлення його на посаді.

Як підтверджено матеріалами справи, про поновлення позивача на роботі, Офіс Генерального прокурора листом від 19.04.2021 № 07/1/1-1470вих-21 повідомив Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та надав копія наказу Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц на підтвердження вказаного.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що встановлені обставини та вказане нормативне регулювання, дає підстави вважати, що виконавчий документ у виконавчому провадженні виконаний і державний виконавець мав підстави для закриття виконавчого провадження за наслідком його виконання.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону № 1404-VIII і його діями (бездіяльністю) не порушено законних прав та інтересів ОСОБА_1 . Тому, підстав для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2024 відсутні, з огляду на приписи ч. 2 ст. 65 Закону № 1404-VIII.

Також, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та винесення окремої ухвали у даній справі відносно відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан