Ухвала

від 30.07.2024 по справі 631/116/24

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/116/24

провадження № 1-кс/631/20/24

У Х В А Л А

30 липня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши і перевіривши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду заяву ЛИПКУВАТІВСЬКОГО АГРАРНОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ, від імені та в інтересах якого діє його представник за ордером ОСОБА_3 , про відвід судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_4 , яка є головуючою у справі з єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кп/631/77/24), -

в с т а н о в и в:

23.02.2024 року ОСОБА_3 в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» надіслав до Нововодолазького районного суду Харківської області заяву про відвід судді ОСОБА_4 (а. с. 1 2, 6, 7).

Зазначена заявазареєстрованао09годині 08хвилин за вхідним № 1228/24-вх від 26.02.2024 року із наданням єдиного унікального № 631/116/24 (провадження № 1-кс/631/20/24), й об 11 годині 37 хвилин відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана головуючому судді ОСОБА_1 (а. с. 5).

З матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кс/631/20/24) убачається, що фактично провадження включає лише:

-заяву про відвід судді, надіслану 23.02.2024 року ОСОБА_3 в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд», в якій підписант зазначає в якості заявника: ЛИПКОВАТІВСЬКІЙ АГРАРНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ та себе як його представника. Будь-яких інших учасників процесу, їх статус, контактні дані у заяві відсутні. Зазначений єдиний унікальний номер провадження, який відповідає № 631/116/24, а також вказаний суддя ОСОБА_4 . Безпосередній номер провадження не вказано (а. с. 1 2);

-копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з якого убачається, що він виданий адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛ ІНВЕСТ ГРУП» 20.02.2024 року адвокату ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ХВ № 002273), видане 24.10.2018 року на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області № 29) на підставі договору про надання правової допомоги № 02/04-18 від 02.04.2018 року у Нововодолазькому районному суді Харківської області в справі № 631/116/24 тощо. Ордер підписаний адвокатам, підпис якого засвідчений відбитком печатки об`єднання (а. с. 5);

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ХВ № 002273), виданого 24.10.2018 року на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області № 29;

-а також протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, яким матеріали справи з єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кс/631/20/24) передано на розгляд головуючому судді ОСОБА_1 (а. с. 5).

Відтак, матеріали заяви про відвід судді, зареєстровані за вхідним № 1228/24-вх від 26.02.2024 року, із наданням автоматизованою системою документообігу суду «Комп`ютерна програма «Д-3» єдиного унікального № 631/116/24 (провадження № 1-кс/631/20/24), на момент передання його на розгляд головуючому судді ОСОБА_1 жодного іншого документу чи доказу не містили, й в подальшому, впродовж достатнього строку, витриманого головуючим із його розгляду задля виконання заявником вимог чинного кримінального законодавства України, не додано.

Вирішуючи питання щодо прийнятності заяви про відвід судді, суд, перш за все виходить з того, що завданням кримінального провадження, з огляду на зміст статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відтак, згідно із частиною 1 статті 1 цього ж кодексу, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке відповідно до приписів частини 2 наведеної норми права складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів нашої держави.

Крім того, стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлює, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі та ратифікованої Україною 17.07.1997 року відповідним Законом № 475/97-ВР, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожна людина при визначенні її громадських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Отже, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. При цьому:

а) стосовно суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді: з`ясовується, чи виявляв він упередженість або безсторонність у даній справі;

б) стосовно об`єктивного критерію чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Тобто у кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду, й особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункти 49 і 50 рішення у справі «Білуха проти України», ухваленого 09.11.2006 року, заява № 33949/02).

Також у справі «Хаушильд проти Данії», ухваленому 24.05.1989 року (заява № 10486/83), зазначено, що суду не потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

В силу приписів статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як визначає Конституція України, прийнята 28.06.1996 року, в своїй статті 19, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість авторитет суду та судових рішень у суспільній свідомості пов`язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності.

Професійна діяльність суддів, пов`язана з відправленням правосуддя, зобов`язує суддів демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, що означає добровільні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і поза залою судового засідання.

Також стаття 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 року XI черговим з`їздом суддів України, наголошує, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Крім того, загальними правилами, які відображені у Бангалорських принципах поведінки судді, прийнятих 19.05.2006 року та схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року, об`єктивність судді є обов`язковою умовою належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки в змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі», ухвалене 19.06.2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України», ухваленому 03.04.2008 року (заява №3236/03), вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

З огляду на таке, однією з гарантій здійснення об`єктивного, незалежного і неупередженого правосуддя є інститут відводу під час судового провадження, а тому розгляд заяви про відвід направлений на захист прав особи щодо розгляду справи безстороннім судом.

Аналогічна позиція сформована Радою суддів України, яка згідно із приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є вищим органом суддівського самоврядування та має формувати єдиний підхід до розуміння тих чи інших найважливіших актуальних спірних питань шляхом прийняття відповідних рішень рекомендаційного характеру.

Процесуальні питання відводу судді (підстави та порядок його вирішення) регламентовані параграфом 6 глави 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналізуючи норму процесуального закону щодо заяви про відвід, тобто положення статті 80 Кримінального процесуального кодексу України, суд вбачає, що на підставі змісту частини 3 цієї норми процесуального права заяви про відвід можуть бути заявлені під час судового провадження.

Натомість згідно з приписом частини 4 вказаної статті заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Чинний кримінальний процесуальний кодифікований закон України у своїй статті 3 надає визначення термінів, що у ньому застосовуються.

Зокрема, пунктом 24 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України роз`яснено, що судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, процедура та порядок судового провадження у першій інстанції викладені в розділі ІV Кримінального процесуального кодексу України, який включає у себе главу 27 «Підготовче провадження» та главу 28 «Судовий розгляд».

Також, зі змісту статті 316 зазначеного кодифікованого закону убачається, що наслідком проведеного підготовчого судового засідання є закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду справи, яке з огляду на положення частини 2 статті 347 цього ж нормативно-правового акту убачається, що судовий розгляд справи починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.

Системний аналіз наведеного дає підстави зробити висновок про те, що відвід судді може бути заявлений у підготовчому та судовому засіданні, натомість, саме до оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта на стадії судового розгляду кримінального провадження, інакше - лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку такого розгляду.

Зважаючи на таке, стадія, на якій заявлений відвід є принциповою під час вирішення питання щодо його прийнятності.

Наведене є прерогативою суду, який розглядає безпосередньо кримінальне провадження на підставі обвинувального акта.

Саме головуючий у справі, як обумовлено положеннями частин 1 і 2 статті 321 Кримінального процесуального кодексу України керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Отже, послідовність порядку вчинення процесуальних дій, а також належне здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав саме у належному процесуальному порядку забезпечуються головуючим у судовому засідання відповідно до обумовленої кримінальним процесуальним кодифікованим законодавством України процедури судового розгляду, унормованою § 3 Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, зазначена належна процедура й належний порядок судового процесу, застосовується продовж усього судового провадження (під час підготовчого провадження та судового розгляду), оскільки згідно з приписом вище згаданого пункту 24 часини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України підготовче судове провадження є частиною судового провадження й у відповідності до змісту частини 2 статті 314 цього кодексу головуючий виконує вимоги, передбачені статтями 342-345 кримінального процесуального кодифікованого закону України, тобто відкриває судове засідання, заслуховує повідомлення секретарясудового засіданняпро повнефіксування судовогорозгляду технічнимизасобами, оголошує складу суду, роз`яснює учасникам судового провадження право відводу і з`ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.

При цьому для реалізації учасниками свого права на відвід головуючий забезпечує дотримання й правила, обумовленого частиною 2 статті 344 Кримінального процесуального кодексу України «Оголошення складу суду і роз`яснення права відводу», тобто вирішення вказаного питання згідно зі статтями 75 81 цього кодексу.

Наведене зобов`язує суд заслухати підстави та мотиви відводу саме у судовому засіданні, оскільки правилом частини 3 статті 81 кримінального процесуального кодифікованого акта визначено, що при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Отже, вказаною нормою процесуального права унормовано правило заслуховування:

- особи, якій заявлено відвід, за наявності бажання тої дати таки пояснення;

- а також думки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

При цьому зазначена норма права не зобов`язує суддю, якому розподілений відвід та який не є головуючим у кримінальному провадженні по суті висунутого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, збирати з власної ініціативи будь-які докази на з`ясування стадії розгляду справи, фактичного заявлення відводу, а також на доведеність його обґрунтованості.

Натомість авторитет суду та судових рішень у суспільній свідомості пов`язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності.

Професійна діяльність суддів, пов`язана з відправленням правосуддя, зобов`язує суддів демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, що означає добровільні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і поза залою судового засідання.

Окрім того, у всіх випадках судді зобов`язані діяти таким чином, щоб слугувати прикладом доброчесності для своїх колег, учасників судових проваджень та громадськості під час їх обрання/призначення на посаду судді та в процесі виконання ними функції зі здійснення правосуддя.

Зазначене стосується й судді, який розглядає відвід.

Дійсно, обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні та є підставою для його відводу (самовідводу), встановлені статтями 75 та 76 Кримінального процесуального кодексу України, про що прямо зазначено у частини 1 статті 80 зазначеного нормативно-правового акту України.

Тобто згідно із змістом частини 1 статті 75 кримінального процесуального кодифікованого закону України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Чинним кримінальним процесуальним законодавством України не встановлені конкретні вимоги до форми та змісту заяви про відвід судді, однак у частині 5 статті 80 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що він повинен бути вмотивованим.

Натомість, із змісту заяви адвоката ОСОБА_3 , а також усіх матеріалів справи про відвід судді, зареєстрованих під єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кс/631/20/24), не вбачається, ані стадія, на який заявлено відвід судді, ані факт його фактичного заявлення (оголошення) на відповідній стадії процесу, ані доказів безпосередньої участі ЛИПКУВАТІВСЬКОГО АГРАРНОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ та/чи його представника у кримінальному провадження, ані доказів, що обґрунтовують відвід та свідчать про упередженість судді.

Отже, з огляду на приписи чинного кодифікованого кримінального процесуального закону України та вищевикладених міркувань, заявлений відвід судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_4 в рамках справи з єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кп/631/20/24), не містить фактичних та підтверджених даних про дотримання процедури його заявлення, а тому, є неприйнятним, що тягне необхідність відмови у його задоволенні.

Наведене, враховуючу сталу практику Європейського суду з прав людини, не позбавляє заявника відводу можливості повторно звернутись із заявою про відвід головуючого судді у справі в передбачений чинним законодавством процесуальний спосіб та із дотриманням порядку та правил його заявлення.

Постановляючи ухвалу, суд також зауважує, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Законом № 475/97-ВР; частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); статтями 19 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) (із змінами та доповненнями); статтями 2, 17 і пунктами3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року і «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 року XI черговим з`їздом суддів України; а також статтями 1, 2, частинами 1 та 11 статті 31, статтями 75, 76, 80, частиною 2 статті 110, статтями 134 138, частиною 2 статті 369, частиною 3 статті 371, статтею 372, частиною 2 статті 392, частиною 5 статті 532 та статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ЛИПКУВАТІВСЬКОГО АГРАРНОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ, від імені та в інтересах якого діє його представник за ордером ОСОБА_3 , про відвід судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_4 , яка є головуючою у справі з єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кп/631/20/24), відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви ЛИПКУВАТІВСЬКОГО АГРАРНОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ, від імені та в інтересах якого діє його представник за ордером ОСОБА_3 , про відвід судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_4 , яка є головуючою у справі з єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кп/631/20/24), не позбавляє їх можливості повторно звернутись із заявою про відвід головуючого судді у передбачений чинним законодавством процесуальний спосіб із дотриманням порядку та правил його заявлення.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного робочого дня після його ухвалення надіслати заявнику та передати для долучення до матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кп/631/77/24).

Роз`яснити учасникам судового провадження в межах справи з єдиним унікальним № 631/116/24 (провадження № 1-кс/631/20/24), що вони мають право отримати в суді копію ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала, що набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Повний текст ухвали було постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору, підписано суддею в одному примірнику та оголошено у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 приміщення суду 05.08.2024 року о 10 годині 30 хвилин.

Суддя ОСОБА_1