Постанова

від 22.10.2024 по справі 243/10857/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8992/24 Справа № 243/10857/21 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

справа №243/10857/210

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Бортник В.А.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Структурна одиниця публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скарг ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лещенко Сергій Вікторович, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2024 року,яке ухвалено суддею Воронковим Д.В. у м. Слов`янську Донецької області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Структурної одиниці публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт» про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він працював на підприємстві відповідача з 11 квітня 2002 року по 29 травня 2021 року та був звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

В день звільнення позивачу не були виплачені матеріальна допомога на оздоровлення, борг за знижений посадовий оклад, доплату за шкідливі умови праці, не нарахована премія та надбавка за безперервний час роботи.

Позивач зазначає, що він перебував у щорічній основній відпустці з 29 квітня 2021 року по 29 травня 2021 року та одночасно з заявою про надання відпустки ним було подано заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, однак матеріальна допомога залишилась невиплаченою. Середньомісячна заробітна плата позивача за 2020-2021 рік складала 15 428,60грн, тобто, на думку позивача, саме ця сума матеріальної допомоги має бути стягнута з відповідача на його користь.

Крім того, згідно Галузевої угоди розділу 1.1 пункту 2.3 та діючого колективного договору мінімальний розмір тарифної ставки (окладу) працівника, який виконує некваліфіковану роботу встановлено на рівні не менше 168 % законодавчо встановленого з 01 липня 2019 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При зміні в період дії колективного договору величини прожиткового мінімуму, оплата праці працівників підлягає перегляду. Прожитковий мінімум з 01 липня 2019 року змінювався неодноразово, однак оплата праці позивача не переглядалась. Так прожитковий мінімум з 01 липня 2019 року по 30 листопада 2019 року становив 2 007 грн, з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2020 року 2 197 грн, з 01 грудня 2020 року по 30 червня 2021 року 2 207 грн.

Згідно формування тарифної ставки та схем посадових окладів, яка здійснюється на основі тарифної ставки працівника, який виконує некваліфіковану роботу міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) розрахунковий коефіцієнт встановлений з 01 листопада 2019 року дорівнює 1.932.

Таким чином, починаючи з 01 грудня 2019 року відповідачем було порушено умови колективного договору та не сплачено позивачу 22871,76 грн, а саме: 5 046,11 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2020 року (посадовий оклад повинен бути 6 822,59 грн, за цей період позивачем отримано 107 136,08 грн, замість 112182,19 грн); 8 258,93 грн за період з 01 липня 2020 року по 30 листопада 2020 року (оклад повинен був бути 7 131 грн, за цей період позивач отримав 87 396,15 грн замість 95 655,08 грн); 9 566,72 грн за період з 01 грудня 2020 року по 30 червня 2021 року (оклад повинен бути 7 368 грн, за цей період позивач отримав 72 510,38 грн замість 82 077,10 грн).

Крім того, посилаючись на колективний договір позивач звертає увагу суду на те, що встановлена доплата за шкідливі умови праці у розмірі 12 % від посадового окладу. Додатком № 3 до Колективного договору пунктом 5.29 V «Оплата і нормування праці» у сфері доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів встановлено що доплата в шкідливих умовах праці виплачується за фактично відпрацьований час в цих умовах.

Так, за період з 2018 по 2021 роки згідно розрахункових листків така доплата за роботу в вихідні та святкові дні не проводилась, а саме не було проведено оплату за 200 годин відпрацьованих в цих умовах. Вартість роботи за одну годину часу в шкідливих умовах складає 4,65 грн (6 515*12%=7 822 грн / 168 год =4,65 грн). Таким чином доплата за шкідливі умови праці мала складати 930 грн (4,65*200 год).

Крім того, вказую, що позивачу несплачена премія у розмірі 6 633,92 грн.

Починаючи з 2018 до 29 травня 2021 року за роботу у вихідні та святкові дні оплата такої надбавки не проводилось. Згідно розрахункових листів у такі дні позивачем було відпрацьовано 304 години. Посадовий оклад ОСОБА_1 складав 6 515 грн, тому надбавка за годину роботи складає 7,75 грн (6 515*20%:304 год). Таким чином, позивач не отримав додатково за безперервний час роботи кошти у розмірі 2 357,8 грн.

Всього позивачу на час звільнення не нараховано та не сплачено заробітну плату у розмірі 48 222,08 грн.

Крім того, на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ПАТ «Донбасенерго» повинно виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 29 травня 2021 року по 08 жовтня 2021 року у розмірі 61 712 грн.

Посилаючись на наведене вище, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь: заборгованість по заробітній платі у розмірі 48 222,08 грн, середній заробіток за весь час затримки з 29 травня 2021 року по 08 жовтня 2021 року у розмірі 61 712 грн, судові витрати по справі, зокрема по сплаті судового збору, витрати на правничу допомогу адвоката.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2024 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лященко С.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , до подачі позовної заяви, неодноразово звертався до СО ПАТ «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт» з запитами надати йому копії уставних документів підприємства, але відповідач на зазначені запити не реагував. Таким чином позивач не знав, чи є відповідач юридичною особою чи такою не являється. Про те, що відповідач не є юридичною особою позивач дізнався тільки з відзиву на позовну заяву відповідача від 23 листопада 2021 року.

10 квітня 2024 року представником позивача було заявлено клопотання про заміну первісного відповідача Структурна одиниця публічного акціонерного товариства «Донбасенергоспецремонт» на належного відповідача Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариство «Донбасенергоспецремонт»», однак 16 липня 2024 року судом була винесена ухвала якою було відмовлено в задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача.

Апелянт зауважує на тому, що твердження суду про неодноразове слухання справи по суті не відповідає дійсності, оскільки починаючи з 11 жовтня 2021 року до 16 серпня 2024 року справа жодного разу по суті не слухалась, що підтверджується матеріалами самої справи. Починаючи з 11 жовтня 2021 року слухання по справі постійно відкладалось, судові засідання жодного разу не проводились.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також зазначив, що представник відповідача, ПАТ «Донбасенерго» в особі СО ПАТ «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт», в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, а також пояснення, згідно з якими ПАТ «Донбасенерго» заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає повністю.

Зазначений факт також не відповідає дійсності, оскільки представники відповідача в жодному засіданні участі не брали, а їх позиція зазначена лише у відповіді на позовну заяву.

Зазначене вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви на вказаних у рішенні підставах, оскільки клопотання про заміну неналежного відповідача було подано позивачем вчасно з дотриманням норм ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Донбасенерго», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу представника позивача - залишити без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Судом першоїінстанції встановленота ізматеріалів справивбачається,що відповіднодо відомостей,які містятьсяв трудовій книжці ОСОБА_1 , останній 11 квітня 2002 року був прийнятий вогнетривником 2 розряду до Слов`янського цеху СО ПАТ «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт» за трудовим договором, наказ № 69 кп.

Після цього, 16 жовтня 2002 року ОСОБА_1 був присвоєний 3 розряд вогнетривника, 26 жовтня 2002 року ОСОБА_1 переведений вогнетривником 3 розряду, 18 березня 2005 року - зарахований постійно, 17 травня 2005 року ОСОБА_1 присвоєний 4 розряд вогнетривника. 01 липня 2005 року ОСОБА_1 переведений вогнетривником 4 розряду того ж цеху. 29 травня 2021 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, наказ № 95к.

На підтвердження нарахування відповідачем заробітної плати позивачем надані розрахункові листки за травень 2018 року, за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року, з січня 2019 року по грудень 2019 року, з березня 2020 року по грудень 2020 року, з січня 2021 року по березень 2021 року, травень 2021 року, які відображають складові заробітної плати, яка нараховувалась йому у вказані періоди.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати, позивач посилався на те, що в день його звільнення з підприємства відповідача йому не були виплачені матеріальна допомога на оздоровлення, борг за знижений посадовий оклад, доплату за шкідливі умови праці, не нарахована премія та надбавка за безперервний час роботи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача - структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт», яке не має статусу юридичної особи та не може бути належним відповідачем у вказаній справ.

Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно достатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 вказано, що суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч. ч. 1, 2ст. 51 ЦПК, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 2 Положення про структурну одиницю ПАТ «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт» Структурна одиниця не має статусу юридичної особи і створюється як відокремлений структурний підрозділ з правом мати власну печатку з посиланням на належність до Товариства та штамп з адресою місцезнаходження.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань «Донбасенергоспецремонт» є відокремленим підрозділом юридичної особи ПАТ «Донбасенерго».

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленомузакономпорядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦК Україниюридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленомузаконом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Статтею 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції з позовомпро стягнення заборгованості із заробітної плати, зазначив відповідачем Структурну одиницю публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт», яка не є юридичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) дійшла висновку про те,що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача - структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» «Донбасенергоспецремонт», яке не має статусу юридичної особи та не отже, не може бути належним відповідачем у даній справі.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

В апеляційній скарзі представник позивача посилалася на те, що позивач не знав, чи є відповідач юридичною особою чи такою не являється та про те, що відповідач не є юридичною особою позивач дізнався тільки з відзиву на позовну заяву відповідача від 23 листопада 2021 року та 10 квітня 2024 року представником позивача було заявлено клопотання про заміну первісного відповідача Структурна одиниця публічного акціонерного товариства «Донбасенергоспецремонт» на належного відповідача Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариство «Донбасенергоспецремонт»», однак 16 липня 2024 року судом була винесена ухвала якою було відмовлено в задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача.

Разом з цим колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст. 51 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що клопотання представника позивач про заміну первісного відповідача на належного відповідача не підлягає задоволенню, оскільки дійсно, суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч. ч. 1, 2ст.51ЦПК України, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року було відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 1-4 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

З огляду на те, що справа неодноразово призначалася до розгляду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що представником позивача було пропущено строк подачі заяви про заміну відповідача, тому у задоволенні клопотання представника позивача про заміну відповідача слід відмовити.

При цьому, той факт, що починаючи з 11 жовтня 2021 року слухання по справі постійно відкладалось, судові засідання жодного разу не проводились не свідчать про неможливість подання позивачем у справі заяви про заміну неналежного відповідача.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відмова в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неналежного відповідача у справі не є перешкодою для його звернення до суду до належного відповідача.

При цьому вимога апелянта в апеляційній скарзі про заміну первісного відповідача на належного відповідача у справі не підлягає задоволенню, оскільки апеляційний суд, в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 440/1376/13-ц.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лещенко Сергій Вікторович, - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: