Постанова

від 22.10.2024 по справі 194/62/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8842/24 Справа № 194/62/24 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Дніпро

Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі:

Судді-доповідача Никифоряка Л.П.

Суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в м.Дніпро справу що виникла з сімейних правовідносин за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб які не заявляли самостійних вимог Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області та Органу опіки та піклування Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області про позбавлення батьківських прав, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024року (головуючий у суді першої інстанції Корягін В.О.),

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2023року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 в якому виклав вимоги про позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову заявник посилався на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та протягом тривалого часу, з 03 січня 2018року зовсім не бачилась та не спілкується з дитиною.

Також ОСОБА_1 в позовній заяві вказував на те, що мати зловживає алкогольними напоями, не піклується про здоров`я сина, його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться життям та навчанням сина, а також не сплачує аліменти на його утримання, через що має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 158287,92грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024року в позові відмовлено.

Згідно висновків суду підтверджені обставини щодо невиконання мамою своїх обов`язків, яка не відвідує сина, не спілкується з останнім та не бере участі в його вихованні. Також, на думку суду, в судовому засіданні не спростовані обставини щодо утримання сина з боку батька і підтверджено факт існування заборгованості зі сплати матір`ю аліментів на утримання дитини.

Разом з тим, правові підстави для відмови в позбавленні батьківських права суд вбачав у тім, що не підтверджена винна поведінки відповідачки щодо свідомого нехтування нею своїми материнськими обов`язками та з приводу зловживання нею алкогольними напоями, та на думку суду, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, а зібрані докази не свідчать про злісне ухилення матері від виховання дитини та неможливість спілкування мамою з своїм сином суд пов`язував із проживанням сина з батьком в іншій місцевості, віддаленій на значну відстані від місця проживання матері.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 висловив вимогу про скасування рішення суду та задоволення позову.

В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що суд не врахував обставин які вказують на те, що відповідачка зовсім не проявляє інтересу до дитини, за відсутності будь-яких перешкод навіть не спілкується з сином і не вживає жодних заходів щоб змінити таке становище.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника також полягає в тому, що суд не врахував інтересів дитини і віддав перевагу правам матері перед якнайкращими інтересами дитини.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, пояснення позивачата представникапозивача,за відсутності відповідачки та третіх осіб, явка яких є необов`язковою, повідомлених про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 /копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 11 вересня 2008року виконкомом Щастинської міської ради Жовтневого району м. Луганська а.с.11/.

Матеріали справи містять Рапорт старшого інспектора Конотопського ВП ГУНП в Сумській області від 11 листопада 2019року за змістом якого, до Конотопської ЦРЛ бригадою ШМД з місця проживання із отруєнням алкоголем в неконтактному стані доставлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканку АДРЕСА_1 , яка була госпіталізована до реанімаційного відділення Конотопської ЦРЛ /а.с.12/.

Згідно Довідки № 3063 від 19 вересня 2018року ОСОБА_1 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 де проживав разом з сином ОСОБА_4 /а.с.15/.

За змістом іншої Довідки № 5905000016 від 17 жовтня 2014року ОСОБА_2 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України з АДРЕСА_3 , яка перемістилася в АДРЕСА_4 , відомості про переміщених з нею осіб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.16/.

Згідно Довідки № 5905-5002083232 від 02 вересня 2022року ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання будинок АДРЕСА_6 /а.с.51/; та згідно Довідки № 5905-5002908164 від 15 серпня 2023року ОСОБА_4 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання будинок АДРЕСА_6 /а.с.50/.

03 грудня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2018року і до досягнення дитиною повноліття /заочне рішення Новоайдарського районного суду Луганської області а.с.17-19/.

Та ОСОБА_2 належним чином не виконує рішення суду та станом на липень 2023року має заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 419/2832/18 від 18 січня 2019року в розмірі 158287,92грн /а.с.23-24, 25/; та з питань ухиляння ОСОБА_2 від сплати аліментів ОСОБА_1 звертався до Конотопського відділу поліції 06 лютого 2020року /а.с.28/ і за наслідками розгляду заяви встановлено, що ОСОБА_2 до листопада 2019року проживала в АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_6 , який пояснив що, ОСОБА_2 постійно зловживала спиртними напоями та ніде не працювала /а.с.29-30/.

В Акті проживання від 20 грудня 2023року, складеному начальником ССД та директором КЗ «Центр надання спеціальних послуг», за наслідками обстеження будинку АДРЕСА_6 встановлено, що в ньому проживають ОСОБА_7 - дідо, ОСОБА_8 - баба, ОСОБА_1 батько та його син ОСОБА_4 . Умови проживання задовільні, в будинку прибрано, речі випрані та складені і створені необхідні умови для виховання та розвитку дитини /а.с.26-27/.

За наявним в матеріалах справи Висновком № 313 від 21 грудня 2023 року, Орган опіки та піклування Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку що ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки мати дитини не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не спілкується з дитиною, вихованням і утриманням дитини займається батько /а.с.32-34/.

Згідно Довідки № 01-19/134 від 07 листопада 2023року ОСОБА_4 є учнем 10 класу Великосамбірського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, та дійсно проживає з дідусем ОСОБА_7 ; мати ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, та з класним керівником і вчителями про дитину не спілкується /а.с.53/.

В іншій Довідці опорного ліцею № 1 імені Михайла Коцюбинського Васильківської селищної ради Дніпропетровської області № 202 від 13 листопада 2023року ОСОБА_4 закінчив 9 класів ліцею в 2023році та за цей час його мати ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не брала, батьківські збори не відвідувала, з класним керівником не була знайома, з питань навчання і виховання сина не спілкувалася та не була жодного разу у школі з 2022року /а.с.55/.

За змістом Характеристики заступника начальника відділу моніторингу управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада «Лють» Національної поліції України майор поліції ОСОБА_1 за тривалий час служби в органах внутрішніх справ характеризується позитивно /а.с.54/.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі та вірно застосував норми матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керуючись статтями 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, вважав, що хоч відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконувала своїх батьківських обов`язків, проте позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків та є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері так і для дитини, та позбавлення батьківських прав щодо матері не буде якнайбільше відповідати інтересам дитини.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 Сімейного кодексу України, пунктом 2 якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом наведеної норми ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьків прав на виховання дитини, захист її інтересів та інших прав, які їм надані до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, та вирішальним для результатів розгляду даної справи будуть обставини, що характеризують ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Встановлені в даній справі обставини вказують на те, що після розлучення батьків син переїхав з батьком та залишився проживати з ним, батько сам виконував обов`язки по забезпеченню необхідного харчування, фізичного розвитку, водночас позивач не надав доказів, які би вказували на повне нехтування мамою своїми батьківськими правами.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях матері, чого в ході судового розгляду не підтверджено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року - Конвенція, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, не надані докази з приводу втрати мамою інтересу до дитини, не підтверджено що мали місце звернення батька з питань участі матері у вихованні дитини чи відмови матері у наданні утримання чи іншої допомоги.

Наявних у суду матеріалів справи було не достатньо для висновку про позбавлення батьківських прав матері, яка в силу обставин що склалися проживає окремо від дитини на значній відстані.

Ключові аргументи, висунуті позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі зводились до того, що мама дитини відповідач у справі є особливо непридатною та неблагополучною, оскільки зловживає спиртними напоями, однак рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання без встановлення відповідних фактів щодо дійсних обставин справи.

Та суд першої інстанції відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Рапорту старшого інспектора Конотопського ВП ГУНП в Сумській області від 11 листопада 2019року та пояснень ОСОБА_6 , про зловживання спиртними напоями з боку ОСОБА_2 і обґрунтовано вважав що зазначені документальні докази не є належними та допустимими доказами обставин якими позивач обґрунтовував позов, які могли би бути вирішальними для розгляду справи.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, та суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

В іншому виходячи із змісту вказаних норм права наявність заборгованості по аліментах не має вирішального значення для вирішення цього спору та сама по собі несплата аліментів не являється підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав та несвідчить про свідоме ухилення мамою від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини.

Разом з тим, не є беззаперечною підставою для позбавлення батьківських прав Висновок № 313 від 21 грудня 2023 року Органу опіки та піклування Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області з яким суд на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання, характеристики, а також на підставі інших документів, які мають стосунок до справи може не погодитися.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб сторони надавали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2024року.

Судді: