Постанова

від 22.10.2024 по справі 205/7048/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8922/24 Справа № 205/7048/23 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз цивільнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АвіаАгроном» пророзірвання договоруоренди,стягнення сумиборгу таспричинених збитків,в якійподана апеляційнаскарга ОСОБА_1 на заочнерішення Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від05березня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Авіа Агроном» (далі ТОВ «Авіа Агроном») про розірвання договору оренди, стягнення суми боргу та спричинених збитків.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого ТСЦ 1241 05 жовтня 2018року належить автомобіль марки «Ford», моделі «Transit», тип ТЗ спеціалізований вантажний фургон малотоннажний В, 2007 року випуску, колір білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

30 липня 2021року між ним та ТОВ «Авіа Агроном» в особі директора ОСОБА_2 був укладений договір оренди транспортного засобу, за умовами якого передано в тимчасове володіння та платне користування автомобіль марки «Ford», моделі «Transit», тип ТЗ спеціалізований вантажний фургон малотоннажний В, 2007 року випуску, колір білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , строком на 5 років з моменту прийняття транспортного засобу і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до умов договору встановлена орендна плата в розмірі 1 000,00грн щомісячно, проте відповідач порушив умови договору оренди та не сплачує орендну плату за користування транспортним засобом починаючи з дня укладання договору оренди, тобто з 30 липня 2021року, внаслідок чого станом на 04 липня 2023року утворилася заборгованість у загальному розмірі 31 478,46грн, яка складається із: суми прострочених орендних платежів 27 000,00грн; інфляційного збільшення 3 770,12грн; 3 % річних 708,34грн; а також спричинених збитків 131 800,00грн.

Позивач зазначав, що 27 вересня 2022року ним було надіслано відповідачу претензію про сплату заборгованості по орендній платі, яка залишилась без реагування з боку відповідача.

Ураховуючи викладене,з урахуваннямзаяви прозменшення позовнихвимог,позивач виклаввимоги пророзірвання договоруоренди транспортногозасобу від30липня 2021рокута стягненняз відповідачана йогокористь заборгованостіпо оренднійплаті врозмірі 31478,46грн,а такожсудових витрат,що складаютьсяіз судового збору в розмірі 2 706,38грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2024року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб марки «Ford», моделі «Transit», тип ТЗ спеціалізований вантажний фургон малотоннажний В, 2007 року випуску, колір білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого ТСЦ 1241 05 жовтня 2018року.

30 липня 2021року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авіа Агроном» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір оренди транспортного засобу, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чалою В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 48;

предметом договору, відповідно до його буквального змісту - є передача позивачем, як орендодавцем, у тимчасове володіння та користування відповідача, як орендаря, транспортного засобу марки «Ford», моделі «Transit», тип ТЗ спеціалізований вантажний фургон малотоннажний В, 2007 року випуску, колір білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

відповідно до пункту 5.1 Договору орендна плата за користування майном, передбаченим розділом 1 цього договору, встановлюється в розмірі 1 000,00грн щомісячно без урахуванням ПДВ, враховуючи податки та збори, що нараховується, утримуються та сплачуються від імені та за рахунок фізичної особи згідно чинного законодавства України. У разі зміни розміру вказаного податку та збору, сторони домовились про сплату їх згідно чинного законодавства України;

відповідно до пункту 5.2 договору оренди орендна плата сплачується до 30 числа кожного місяця за попередній місяць, через касу орендаря, або, по заяві орендодавця, в безготівковій формі, на картковий рахунок орендодавця зазначений в такій заяві.

Будь-яких доказів фактичного виконання умов договору оренди з боку відповідача, у тому числі щодо часткової сплати орендних платежів, суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх необґрунтованості та недоведеності, зокрема вважав що не підтверджені обставини щодо виконання умов Договору в частині передачі транспортного засобу, який становив предмет договору.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суд вказує, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 ЦК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, чинним законодавством чітко визначено зобов`язання наймача справляти орендну плату за користування орендованим майном.

При цьому користування таким майном означає, що останнє є переданим наймачу від власника речі згідно умов договору найму.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У справі встановлено, що умовами вказаного договору оренди передбачено, що орендна плата за користування майном, передбаченим розділом 1 цього договору, встановлюється в розмірі 1 000,00грн щомісячно без урахуванням ПДВ, враховуючи податки та збори, що нараховується, утримуються та сплачуються від імені та за рахунок фізичної особи згідно чинного законодавства України (пункт 5.1 договору).

При цьому, відповідно до пункту 3.2 умов означеного договору передача транспортного засобу в оренду здійснюється за актом прийому-передачі.

Згідно пункту 4.1 договір оренди транспортного засобу укладається на 5 років з моменту прийняття транспортного засобу і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Таким чином, умовами вказаного договору прямо передбачено, що передача такого транспортного засобу від орендодавця до орендаря має бути засвідчена відповідним актом -прийому передачі, у зв`язку із чим сторони узгодили, що строк такого договору обраховується саме з моменту прийняття відповідачем об`єкту оренди.

Виходячи з викладеного, встановивши, що відповідний акт прийому-передачі вказаного транспортного засобу позивачем надано не було і в матеріалах справи такий письмовий доказ, який би мав засвідчувати факт передачі транспортного засобу та дату початку строку договору оренди, відсутній, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено виконання ним умов договору в частині передачі транспортного засобу у користування відповідача згідно умов договору.

Тобто позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що предмет за договором оренди транспортного засобу від 30 липня 2021року був переданий орендарю в порядку, визначеному цим договором.

Доказів виконання орендарем свого зобов`язання щодо сплати орендної плати, що могло б свідчити про факт прийняття ним у користування предмету договору оренди, матеріали справи також не містять.

Не подання суду доказів зафіксованої календарної дати передачі транспортного засобу робить неможливим для суду як обрахування відповідного строку оренди, який починає свій облік, згідно вказаних вимог договору, саме з моменту прийняття відповідачем транспортного засобу, так і обрахування відповідного зобов`язання для відповідача щодо сплати суми орендних платежів, адже останні мають нараховуватись з певної дати початку строку дії договору, що прямо пов`язаний з днем передачі транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт передачі транспортного засобу за договором оренди є доведеним, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від05березня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2024року.

Судді: