Рішення

від 18.10.2024 по справі 495/10122/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 рокуСправа № 495/10122/23 Номер провадження 2-др/495/25/24

Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши заяву представника Державного підприємства«Білгород-Дністровськийморський торговельнийпорт» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №947/36691/23 за позовом Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

20.09.2024 представник Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» Поліщук О.В. звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №495/10122/23 за позовом Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, якою просить стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 15900 грн.

Заява про стягнення понесених витрат на правничу допомогу мотивована тим, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2024 позовні вимоги задоволено. У позовній заяві представник позивача навів попередній розрахунок витрат на правничу допомогу; заявив про намір подати докази про понесені витрати на правничу допомогу позивача у справі протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу складає 15900 грн, розрахована на підставі наданих суду документів.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Поліщук О.В. заяву підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Олійниченко В.М. 16.10.2024 подав клопотання про залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення; у випадку розгляду заяви по суті просив зменшити розмір заявлених витрат.

Клопотання мотивоване тим, що 17.09.2024 представник позивача не заявив про попередній розрахунок витрат на правничу допомогу та намір подати відповідні докази, процесуальним наслідком чого є залишення заяви без розгляду.

У частині зменшення витрат представник відповідача зазначив, що адвокат Поліщук є працівником Порту, а отже отримує заробітну плату, що вказує на можливу подвійну оплату роботи адвоката; заявлена сума є неспівмірно високою у порівняні із ціною позову; не надано доказів фактичного розрахунку позивача із адвокатом.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Олійниченко В.М. підтримав свою позицію, з підстав, зазначених у заяві від 16.10.2024.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши необхідні докази, суд дійшов таких висновків.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 134 ЦПК).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК).

Як встановлено, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2024 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» майнову шкоду, заподіяну унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 35 000 грн (тридцять п`ять тисяч грн); вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору у сумі 2684 грн.

У позовній заяві представник позивача навів попередній (орієнтований) розмір судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, сума витрат на правничу допомогу з яких складає 10000 грн. Заявлено про намір подати докази щодо розміру таких витрат в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК.

Відповідні докази представник позивача подав до суду 20.09.2024 разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

Отже, позивачем дотримано вимоги статей 134, 141 щодо заявлення вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись наведеним, підстав для залишення заяви без розгляду судом не встановлено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача суду надав: копію договору про надання послуг правничої допомоги № 46-ВД/23 від 07.09.2023; копію акту про надання послуг від 18.09.2024; акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.09.2024.

Заявлена сума витрат на правничу допомогу (15900 грн), із урахуванням вартості 1 год. роботи адвоката (700 грн) складається із: 5600 грн вивчення матеріалів, підготовка позовної заяви, доказів, 8 год. роботи; 1400 грн підготовка заяви про надання додаткових доказів, 2 год. роботи; 1400 грн - підготовка відповіді на відзив, 2 год. роботи; 3500 грн участь у судових засіданнях у справі, які не відбулись із причин, незалежних від сторони 02.04.2024, 09.05.2024, 29.05.2024, 16.07.2024, 10.09.2024, 5 год. роботи; 4000 грн участь у судових засіданнях у справі, що відбулись 05.06.2024, 17.09.2024, 2 год. роботи (по 2000 грн за судодень).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК).

Частина перша статті 133 ЦПК передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (частина друга статті 141 ЦПК).

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи зазначаються у позові (пункт 9 частини третьої статті 175 ЦПК).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами оцінки переліку отриманої позивачем правничої допомоги (наведений у акті від 18.09.2024), суд звертає увагу, що до таких витрат включено, у тому числі,

- 1400 грн за підготовку заяви про надання додаткових доказів, 2 год. роботи,

- по 700 грн за прибуття адвоката у судові засідання, які не відбулись 02.04.2024, 09.05.2024.

Покладення таких витрат на відповідача суд вважає необґрунтованим, оскільки представник позивача не був позбавлений можливості подати усі наявні у нього докази одночасно із позовною заявою (на момент звернення до суду додатково надані фото із місця ДТП уже існували, про обставини неволодіння такими фото не заявлено); судове засідання 02.04.2024 не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого у відпустці (тобто не з вини відповідача); судове засідання 09.05.2024 відбулось із участю представника позивача ОСОБА_4 , у якому було вирішене її клопотання про виклик свідків, що стало підставою для відкладення розгляду справи.

Щодо доводів представника відповідача

Доводи представника відповідача щодо подвійної оплати роботи адвоката Поліщук О.Г. суд вважає необґрунтованими, оскільки витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на користь ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», а не адвоката; трудові взаємовідносини адвоката із Портом не є предметом даного спору.

Щодо заявленої представника відповідача неспівмірності суми заявлених витрат із ціною позову, суд керується таким.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:

«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Застосована правова позиція сформована Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 у справі № 712/3590/22.

Враховуючи, що представник відповідача лише заявив про не співмірність заявлених витрат на правничу допомогу без доведення таких обставин відповідними доказами, суд дійшов висновку про відхилення доводів представника відповідача у цій частині.

Щодо доводів представника відповідача у частині відсутності доказів фактичного розрахунку між адвокатом та Портом.

Відповідно до пункту 3.4. договору № 46-ВД/23 від 07.09.2023 оплата за надання послуг здійснюється замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами акту надання послуг у строки, визначені сторонами в акті.

В акті надання послуг від 18.09.2024 сторони погодили, що розрахунок здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту.

Ані станом на дату звернення до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу (20.09.2024), ані станом на дату вирішення вказаного питання судом по суті (18.10.2024) погоджений сторонами договору строк - 30 банківських днів з моменту підписання акту не сплив.

Отже, аналізуючи наведені вище норми ЦПК про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі№ 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі№ 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі№ 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі№ 640/4126/19,провадження №61-14735св20,у справі№ 686/28627/18, постанова від 27.07.2022 та ін.

Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі№ 925/1137/19та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, провадження № К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі№ 640/10548/19, провадження № К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, провадження № К/9901/22452/20.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

Підсумовуючи, керуючись наведеним, у тому числі положеннями частини третьої статті 141 ЦПК України, принципом дійсності, необхідності, диспозитивності, змагальності, розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, тривалості судового розгляду, поведінку учасників справи, суд знаходить необхідним зменшити суму правничої допомоги до 13100 грн (15900 грн -1400 грн 700 грн 700 грн).

Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» витрати на професійну правничудопомогу у сумі у сумі 13100 грн (тринадцять тисяч сто грн).

У задоволенні решти заяви відмовити.

Копію додаткового рішення направити учасникам справи.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін:

позивач: Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», код ЄДРПОУ:01125689, вулиця Шабська, 81, місто Білгород-Дністрвоський, Одеська область, 67701;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 23.10.2024.

Суддя Ю.Ф. Волкова