Ухвала

від 23.10.2024 по справі 363/4697/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"23" жовтня 2024 р. Справа № 363/4697/24

УХВАЛА

Іменем України

23 жовтня 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення цивільного позову Київської обласної прокуратури (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ: 02909996), поданого в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Спортивна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 04359643), до Вишгородської районної державної адміністрації (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 23569369), ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 25.09.2024 року провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Після відкриття провадження у справі 22.10.2024 року від Київської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову.

Зі змісту заяви вбачається, що у 2011 році із земель водного фонду протиправно було виділено у власність фізичній особі земельну ділянку, кадастровий номер: 3221884000:33:006:0151, площею 1,1125 га для ведення особистого селянського господарства. У подальшому цільове призначення земельної ділянки змінено на ведення індивідуального садівництва.

На підставі заяви первісного власника земельну було здійснено поділ земельної ділянки 3221884000:33:006:0151, внаслідок якого утворено дві земельні ділянки: земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:006:0159 площею 0,5 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:006:0158 площею 0,6125 га.

Земельна ділянка кадастровим номером 3221884000:33:006:0159 площею 0,5 га неодноразово була відчужена на користь інших фізичних осіб, наразі право власності на земельну ділянку належить відповідачу ОСОБА_2 . У свою чергу, земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:006:0158 площею 0,6125 га знову була поділена на дві земельні ділянки: земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:006:6002 площею 0,3063 га, право власності на яку після неодноразового відчуження перейшло до відповідача ОСОБА_2 , а також земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:006:6003 площею 0,3062 га, право власності на яку після неодноразового відчуження перейшло до відповідача ОСОБА_1 .

Київською обласною прокуратурою в інтересах держави пред`явлено позов, яким оспорюється законність відведення земельної ділянки 3221884000:33:006:0151, площею 1,1125 у приватну власність фізичної особи, її подальші поділи та відчуження на користь інших фізичних осіб, а також заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою.

У зв`язку з цим можливість відповідачів у будь-який момент змінити оспорюваний об`єжкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання, а також відчужити земельні ділянки, які знаходяться у їх володінні, у майбутньому ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Внаслідок цього у своїй заяві Київська обласна прокуратура просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки, які перебувають у власності відповідачів.

Судом встановлено, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам щодо форми та змісту, передбаченим ст. 151 ЦПК України. Підстави для залишення заяви про забезпечення позову без розгляду відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на заявлені підстави забезпечення позову, характер та обсяг наданих суду матеріалів позовної заяви, характер та вид заявлених засобів забезпечення позову, суд доходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 4 ППВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 встановлюється, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2022 року у справі № 568/525/21 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони його відчуження у справах, пов`язаних з витребуванням майна чи усуненням перешкод у його користуванні узгоджується з усталеною практикою розгляду подібних справ Верховним Судом, зокрема, справи № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21, постанова від 09 грудня 2021 року), справи № 161/13664/20 (провадження № 61-1680св21, постанова 31 березня 2021 року), справи № 757/63060/19-ц (провадження № 61-844св21, постанова від 11 березня 2021 року).

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:006:0159 площею 0,5 га, з кадастровим номером 3221884000:33:006:6002 площею 0,3063 га та з кадастровим номером 3221884000:33:006:6003 площею 0,3062 га утворилися у результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3221884000:33:006:0151, площею 1,1125 га.

Вказані земельні ділянки перебувають у вільному цивільному обороті, право власності на них неодноразово переходило від однієї фізичної особи до іншої. На момент розгляду заяви про забезпечення позову земельні ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:006:0159 площею 0,5 га, з кадастровим номером 3221884000:33:006:6002 площею 0,3063 га на праві приватної власності належать відповідачу ОСОБА_2 , а земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:006:6003 площею 0,3062 га на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_1 .

Враховуючи підтверджені факти поділу земельних ділянок, факт неодноразового передачі права власності на них серед фізичних осіб, зважаючи на предмет та підстави заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що збереження за відповідачами вільної можливості у будь-який спосіб розпоряджатися спірними земельними ділянками може істотно ускладнити виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог або непоправно позначатися на можливості його належного виконання. З урахуванням цього суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У той же час відповідно до п. 2 ППВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

На підставі вищевикладеного, суд, враховуючи характер та зміст позовних вимог, зважаючи на категорію справи, яка пов`язана з усуненням перешкод у користуванні майном, приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки.

Застосування такого заходу забезпечення позову є не тільки співмірним з заявленими позовними вимогами, але і також створює належні умови для ефективного і своєчасного виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог. Застосування такого заходу забезпечення позову відповідає принципу пропорційності в аспекті співвідношення негативних наслідків, що можуть настати для інших осіб внаслідок накладення арешту на земельні ділянки, та негативних наслідків для виконання остаточного судового рішення, що можуть настати у разі невжиття таких заходів.

Підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення відповідно до положень ст. 154 ЦПК України відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. 149-154 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 3221884000:33:006:0159, цільове призначення для індивідуального садівництва, адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, колишня Лебедівська сільська рада, що належить ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,3063 га, кадастровий номер 3221884000:33:006:6002, що належить ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,3062 га, кадастровий номер 3221884000:33:006:6003, що належить ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя О.В. Рукас