Рішення

від 23.10.2024 по справі 539/1095/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1095/24

Провадження № 2/539/1058/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді - Даценка В.М.,

з участю секретаря - Шрейтер С.О.

представника позивачки - адвоката Павличенка В.Г.

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коряка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.

У позові вказала, що 16.06.2016 близько 11 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи власним автомобілем «Mercedes-Benz E 300D» державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Городище Чорнухинського району Полтавської області допустив зіткнення із велосипедом під керуванням її батька ОСОБА_3 , котрий перетинав проїзну частину вулиці в напрямку з правого боку ліворуч по ходу руху автомобіля. Внаслідок даного зіткнення ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №161 від 04.08.2016 за результатами проведеної судово-медичної експертизи відносно живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя і в даному випадку призвели до смерті потерпілого. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.06.2016 відомості по даній дорожньо-транспортній пригоді були внесені до ЄРДР за №12016170000000304 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, де вона була визнана потерпілою.

31.05.2017 постановою слідчого провадження по вищевказаному кримінальному провадженні було закрито відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.

Позивачка вказує, що внаслідок смерті батька вона зазнала душевних страждань, тривалий час перебуває у психічному стресі, отриманому через смерть батька внаслідок ДТП, зазнала непоправної втрати через його смерть, тож вважає, що заподіяння моральної шкоди їй, дочці потерпілого безпосередньо фактом спричинення смерті її батька джерелом підвищеної небезпеки є підставою для відшкодування їй моральної шкоди незалежно від доведеності вини відповідача ОСОБА_1 . З урахуванням наведених обставин вважає, що розмір завданої їй моральної шкоди відповідачем ОСОБА_1 становить 300 000 грн.

Крім того цивільно-правова відповідальність автомобіля «Mercedes-Benz E 300D» державний номерний знак НОМЕР_1 на дату ДТП, яка мала місце 17.06.2016 була застрахована у ПрАТ «СТ «Іллічівське» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивачка неодноразово зверталася до ПрАТ «СТ «Іллічівське» з заявою про відшкодування моральної шкоди, однак дані заяви поверталися без вручення.

На підставі вищевикладеного позивачка прохає суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. та з ПрАТ «СТ «Іллічівське» 100 000 грн. моральної шкоди.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні прохалв позов задовольнити частково, а саме: зменшити суму моральної шкоди до 30 000 грн.

ПАТ «СТ «Іллічівське» в судове засідання не з`явилося. До суду надіслало клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2,3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх видів процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 17.06.2016 близько 11 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Городище Чорнухинського району Полтавської області, проїжджаючи повз будинок №7 по вул. Миру, допустив зіткнення із велосипедом під керуванням ОСОБА_3 , котрий перетинав проїзну частину вулиці в напрямку з правого боку ліворуч по ходу руху автомобіля.

Внаслідок даного зіткнення водій велосипеда ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №161 від 04.08.2016 за результатами проведеної судово-медичної експертизи відносно живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя і в даному випадку призвели до смерті потерпілого.

Відомості за вказаним фактом було внесено до ЄРДР за № 12016170000000304 від 28.03.2021 за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Постановою слідчого від 31.05.2017 вищевказане кримінальне провадження № 12016170000000304 від 28.03.2021 було закрито у зв`язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.15-18).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 26.06.2017, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14.07.2017 було відмовлено у задоволенні скарги на вищевказану постанову слідчого від 31.05.2017. Ухвала набрала законної сили 14.07.2017 року (а.с.19-20).

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

У справі не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому наявні підстави для відшкодування позивачці, дочці загиблого, моральної шкоди.

При цьому суд враховує положення ч.2 ст. 1193 ЦК України, які передбачають, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

В результаті аналізу постанови слідчого про закриття кримінального провадження встановлено, що загиблий ОСОБА_3 , рухаючись на велосипеді в стані алкогольного сп`яніння, порушив п.10.2 Правил дорожнього руху. Такі дії з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП.

Вказані дії ОСОБА_3 свідчать, що ним була допущена груба необережність, яка сприяла виникненню шкоди, що відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачка має право на відшкодування їй моральної шкоди, розмір якої повинен бути визначено з урахування факту грубої необережності загиблого та принципу повного відшкодування шкоди страховою виплатою, а у разі недостатності коштів ОСОБА_1 .

У зв`язку із викладеним керуючись принципом справедливості та розумності, суд вважає за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» моральну шкоду з урахуванням пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в розмірі 16 536 грн(12х1378 грн)

В свою чергу суд погоджується з доводами представника відповідача відносно того, що в цьому випадку моральна шкода з ОСОБА_1 підлягає стягненню в розмірі 30 000 грн.

Судові витрати по справі на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (ЄДРПОУ 25186738, юридична адреса м. Київ, вул. Баренбойма, 12) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , с. Кізлівка, Лубенського району Полтавської області) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_2 16 536 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 (тридцять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» на користь держави 200 (двісті) грн 28 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 300 (триста) грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.10.2024

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко