Постанова від 23.10.2024 по справі 212/4444/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7715/24 Справа № 212/4444/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

Позовна заява мотивована тим, що в період роботи позивача в шкідливих умовах праці на ПрАТ «Суха Балка» він захворів на професійне захворювання, в 2024 році йому було встановлено втрату 65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переоглядом в 2027 році. Захворювання виникло з вини роботодавця. Він відчуває швидку втомлюваність, загальну слабкість, що заважає йому нормально жити та виконувати домашню роботу, відчуває нестерпний біль в шийному відділі хребта з іррадіацією в праву ногу, біль та оніміння рук, задишку при незначному навантаженні, сухий кашель, головний біль та запаморочення. Через стан здоров`я позивач вимушений стаціонарно лікуватися, втратив роботу, бо йому протипоказано продовжувати працювати у шкідливих умовах.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 355000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових податкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 300000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» 3000,00 грн. судового збору на користь держави.

Не погодившись із даним судовим рішенням, представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду і новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що будь-яких правопорушень з боку роботодавця відносно позвивача вчинено не було, наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем, позивач свідомо обрав свою професію, знаючи про шкідливі фактори на виробництві.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який підтримав апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «Суха Балка» та просив її задовольнити, думку представника позивача - адвоката Толстих О.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством ПрАТ «СУХА БАЛКА» з 08.04.2011 року по 11.10.2011 року на посаді підземного гірника дільниці № 21 шахти «ЮВІЛЕЙНА», з 11.10.2011 року по 26.09.2019 року підземним бурильником шпурів дільниці № 21 шахти «ЮВІЛЕЙНА», з 26.09.2019 року по 31.07.2023 року підземного бурильника шпурів дільниці № 10 шахти імені Фрунзе. Звільнений з підприємства 31.07.2023 року за власним бажанням по виходу на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.21-22).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13.02.2024 року встановлено причини виникнення професійних захворювань, а саме робота позивача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів 3 роки 10 місяців, пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного кремнію діоксиду від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму в 1,95 рази; важкість праці: маса вантажу, що постійно переміщується та підіймається в ручну становила 40 кг. при допустимій до 30 кг., робоча поза не зручна 30% тривалості зміни при допустимому до 25%, вимушена 10% тривалості зміни при допустимій до 10%, вібрація локальна: еквівалентний рівень віброшвидкості на 4.1 6 дБ перевищує допустимий рівень; шум еквівалентний рівень звуку ДБА 104,7 при гранично допустимому 80. Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж стажу роботи в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи неможливо (а.с. 9-12).

Відповідно до Висновку МСЕК від 30.04.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переоглядом 10.03.2027 року (а.с. 13).

Довідкою МСЕК від 30.04.2024 року ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза та переохолодження (а.с.14).

Згідно наданих до суду виписок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично проходить лікування в медичних закладах (а.с. 19-20).

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями, моральної шкоди відповідачем з вини якого її й заподіяно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки, позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у 2024 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 13 лютого 2024 року причиною професійних захворювань позивача (вібраційна хвороба другої стадії, радикулопатія попеерково-крижова, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), хронічна двобічна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня) є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів вібрація, важкість праці, пил переважно фіброгенної дії та виробничий шум (а.с. 9-11),

Отже, роботодавецьПрАТ «Суха Балка»,під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли, у тому числі, й з виниПрАТ «Суха Балка»,яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що останнім в апеляційному порядку не оспорюється

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом враховано, що, у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 65%, у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров`я, відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта, біль в суглобах, заніміння кінцівок, задишку, сухий кашель, загальну слабкість, втому.

При цьому, суд вірно врахував, тривалий період роботи позивача на підприємстві відповідача, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням і третю групу інвалідності, безстроковість негативних змін, що вказує на неможливість покращення стану здоров`я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, визначивши розмір моральної шкоди у сумі 300000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне і обґрунтоване.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: