Ухвала

від 23.10.2024 по справі 210/1340/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/1340/21

Провадження № 1-кс/210/1289/24

23 жовтня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Дніпровської міської ради про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Індустріального районного суму м. Дніпропетровська від 14.08.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання Дніпровської міської ради про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Індустріального районного суму м. Дніпропетровська від 14.08.2020 року.

Як зазначено у клопотанні, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2023 року у справі №199/5703/22 задоволено позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Могилівської сільської ради, третя особа обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянко, окрім іншого визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:709:0130 з Державного земельного кадастру.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2023 року у справі №199/54/23 задоволено позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, та витребувано на користь Дніпровської міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:709:0126.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2023 року у справі №199/47/23 задоволено позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_6 , Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської обл., та витребувано на користь Дніпровської міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:70960123.

Крім цього, у провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа №199/53/23 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_8 , Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про витребування земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:709:01:24.

Під час вжиття заходів, спрямованих на виконання судових рішень у справах №199/5703/22, 199/54/23, 199/47/23 Дніпровській міській раді стало відомо про наявність арешту майна у кримінальному провадженні.

Так, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2020 року у справі №202/4873/20 в рамках кримінального провадження №42020020000000469 накладено арешт на земельні ділянки.

Тому Дніпровською міською радою було направлено запит до Дніпровської обласної прокуратури щодо надання інформації про стан вказаного кримінального провадження.

Згідно з відповіддю Дніпровської обласної прокуратури, встановлено до слідчим ВП№2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020040000000469 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання своїми службовими повноваженнями посадовими особами однієї з територіальних громад Дніпропетровської області під час передачі земельних ділянок у власність громадянам.

Враховуючи викладене, просить суд скасувати арешт на нерухоме майно із забороною її відчуження та вчинення реєстраційних дій та заборону будь-яким особам (державним реєстраторам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, накладені ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2020 року у справі №202/4873/20 в ранках кримінального провадження №42020040000000469 щодо земельних ділянок 1210100000:01:709:0126, 1210100000:01:709:0130.

Слідчим суддею встановлено, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року накладено арешт майна у кримінальному проваджені №42020040000000469 від 10.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:01:709:0123,1210100000:01:709:0124,1210100000:01:709:0130,1210100000:01:709:0126 (а.с. 6-10).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м Дніпропетровська від 17.10.2023 року у справі №199/5703/22 задоволено позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Могилівської сільської ради, третя особа обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянко, окрім іншого визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:709:0130 з Державного земельного кадастру (а.с. 23-27).

Постановою Дніпровського апеляційного суду рішення від 17 жовтня 2023 року залишено без змін. (а.с.13-22).

Слідчим суддею встановлено, що,в провадженні ВП №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №42020040000000469 від 10.07.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що вбачається з повідомлення прокурора ОСОБА_9 (а.с.46).

Постановою прокурора земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:01:709:0123,1210100000:01:709:0124,1210100000:01:709:0130,1210100000:01:709:0126 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Заявник, звертаючись до слідчого судді із клопотання про скасування арешту, посилаються на те, що на сьогоднішній день відпала необхідність в накладені арешту.

Вирішуючи питання про наявність підстав для скасування арешту майна, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч.1 ст. 170 КПК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).

Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується для досягнення дієвості кримінального провадження. Норми, викладені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний перевірити можливість досягнення дієвості кримінального провадження без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, що узгоджується із п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, відповідно до якої при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК).

Згідно з п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб; враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Згідно частини 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Згідно з частиною 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

З метою запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна або настання інших наслідків, з метою забезпечення в ході досудового розслідування проведення експертизи транспортного засобу, для виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального проступку, з метою збереження речових доказів накладено арешт на вищевказане майно.

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що постановою прокурора земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:01:709:0123,1210100000:01:709:0124, 1210100000:01:709:0130, 1210100000:01:709:0126 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

За змістом положень статей2,8 КПКУкраїни при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про подальшу чинність арешту майна, повного чи часткового скасування арешту, слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173, 174 КПК України враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для обвинувачених, третіх осіб.

Відповідні дані мають бути доведені сторонами час розгляду клопотання в порядку статті 174 КПК України, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою попередження можливості зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, тобто арешт майна накладено з метою збереження речового доказу.

В той же час заявником не доведено наявність підстав для скасування арешту.

На думку слідчого судді подальше збереження накладеного арешту на земельні ділянки, що визначені речовими доказами в кримінальному провадженні, виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах не порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, тому чинність накладеного арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів слід залишити в силі.

У кожному конкретному кримінальному провадженні при застосуванні видів обтяження, продовження їх чинності - в даному випадку арешту майна, - обов`язково мають бути наявні докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на початковій стадії досудового розслідування кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно залишити обмеження (арешт майна) з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином,скасування арешту є передчасним.

На підставі викладеного, підстав для задоволення клопотання не вбачається.

Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Дніпровської міської ради про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Індустріального районного суму м. Дніпропетровська від 14.08.2020 року залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1