Постанова

від 17.10.2024 по справі 930/3103/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/3103/23

Провадження № 22-ц/801/1926/2024

Провадження № 22-ц/801/1928/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуСправа № 930/3103/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІХРА» про розірвання договору оренди землі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІХРА» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області у складі судді Царапори О. П. від 01 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 липня 2024 року,

встановив:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через свою представницю адвокатку Овчаренко Я. О. звернулася до суду з цим позовом, за яким просила розірвати договір оренди землі від 20 листопада 2013 року, укладений між нею (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІХРА» (далі ТОВ «ВІХРА», орендар) щодо земельної ділянки, площею 7,0907 га, з кадастровим номером 0523086400:03:001:0204, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9246812 від 19 грудня 2013 року.

На обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що вона є власницею земельної ділянки загальною площею 7,0907 га, яка розташована на території Райгородської сільської ради Немирівського (тепер Вінницького) району Вінницької області, з кадастровим номером 0523086400:03:001:0204, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20 листопада 2013 року між нею та ТОВ «ВІХРА» укладено договір оренди землі строком на 25 років.

ТОВ «ВІХРА» систематично порушує свої зобов`язання щодо виплати орендної плати, неодноразово в усному порядку відмовляло у вчасній видачі орендної плати, просило підписати невідомі документи та вимагало передати документи, що посвідчують право власності.

Враховуючи, що господарські відносини між нею та ТОВ «ВІХРА» не складаються, орендар на постійній основі порушує її права, то вважала за необхідне розірвати договір оренди.

Крім того зазначала, що сторонами у договорі не визначено місце виконання зобов`язання. Орендна плата є істотною умовою договору. Позбавлення її орендної плати є істотним порушенням договору.

З порталу «YouControl», «ОпенДат» встановлено, що попереднім засновником ТОВ «ВІХРА» був ОСОБА_2 , який має громадянство республіки білорусь.

Юридично, станом на дату подання позову, кінцевим бенефіціаром є дружина ОСОБА_2 . ОСОБА_3 .

У зв`язку із повномасштабним вторгненням та терористичними діями рф та республіки білорусь значно обмежена будь-яка співпраця із особами, які пов`язані з цими країнами. Проте фактично отримувачем прибутку та вигодонабувачем є ОСОБА_2 , який до того ж залишається орендарем земельних ділянок сільськогосподарського товаровиробництва.

Зазначені обставини можуть значно негативно впливати на неї, її фінансовий стан, на можливість ТОВ «ВІХРА» виконувати свої грошові зобов`язання.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2024 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523086400:03:001:0204, укладений 20 листопада 2013 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9246812 від 19 грудня 2013 року.

Стягнуто з ТОВ «ВІХРА» на користь ОСОБА_1 858 грн 88 к. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «ВІХРА» не доведено належними доказами того факту, що саме через відмову орендодавця ОСОБА_1 отримувати орендну плату у ТОВ «ВІХРА» виникла заборгованість зі сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою. Направлення відповідачем засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 частин орендної плати не можна вважати належним виконанням умов договору, тому що такої форми здійснення орендної плати укладений договір не має. Доказів отримання відповідачем направлених на її адресу коштів матеріали справи не містять. Зазначені факти свідчать про систематичне порушення орендарем ТОВ «ВІХРА» своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати коштів орендодавцю відповідно до договору оренди. Враховуючи, що ці порушення виникають два і більше разів, закон передбачає підстави для розірвання відповідного договору.

Додатковим рішенням цього ж суду від 10 липня 2024 року стягнуто з ТОВ «ВІХРА» на користь ОСОБА_1 35000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Ухвалюючи додатковерішення судпершої інстанції,пославшись фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, відповідну сталу практику при розгляді такої категорії справ (розірвання договору оренди землі), заяву представника відповідача про зменшення судових витрат, вважав розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачці за рахунок відповідача у розмірі 35000 грн 00 к.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВІХРА», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 липня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалося на те, що первинні бухгалтерські документи до 2020 року, які фіксували факт нарахування та сплати орендних платежів були знищенні з урахуванням вимог чинного законодавства, що підтверджується актами вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

Договором оренди передбачено розмір орендної плати 3138 грн 87 к. на рік.

09 листопада 2019 року ОСОБА_1 був виплачений аванс по орендній платі за 2020 та 2021 роки в сумі 8212 грн 98 к., що підтверджується видатковим касовим ордером № 16 від 09 грудня 2019 року.

За 2020 рік нарахована оренда плата у розмірі 9204 грн 97 к. В 2020 році ОСОБА_1 повідомлено про проведення виплати орендної плати в касі підприємства, тому 25 листопада 2020 року за № 29 їй було направлено листа про необхідність отримання орендної плати, який вона відмовилась отримувати, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Нараховано залишок орендної плати 3140 грн 00 к. (4270 грн 00 к. аванс виплачений в 2019 році) та перераховано засобами поштового зв`язку залишок орендної плати у розмірі 3140 грн 00 к.

За 2021 рік нарахована оренда плата у розмірі 9698 грн 11 к. В 2021 році ОСОБА_1 було нараховано залишок орендної плати в сумі 3864 грн 00 к. (4942 грн 98 к. аванс виплачений в 2019 році) та перераховано переказам 15 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку.

За 2022 рік нарахована оренда плата у розмірі 14588 грн 84 к. 26 квітня 2022 року ОСОБА_1 виплачено аванс в сумі 4000 грн 00 к. (касовий ордер № 1 від 26 квітня 2022 року), 02 листопада 2022 року виплачено частину орендної плати в сумі 3880 грн 02 к. (касовий ордер № 7 від 02 листопада 2022 року). ОСОБА_1 17 листопада 2022 року за № 14 було направлено листа про необхідність отримання орендної плати, який вона відмовилась отримувати, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Залишок орендної плати в сумі 3864 грн 00 к. грошовим переказом було перераховано на ім`я ОСОБА_1 , які вона відмовилась отримувати.

ТОВ «ВІХРА» звертало увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22, згідно з яким порушення нарахування і виплати орендних платежів з урахуванням індексації, допущені орендарем, є наслідком здійснення ним неправильних розрахунків при обчисленні сум орендних платежів, що не є істотним порушенням умов договору з огляду на розмір недоплаченої суми та факт добровільного суттєвого збільшення розміру орендної плати як у відсотковому так і у номінальному вираженні, який значно перевищував недоплачену суму індексації орендної плати. Такі обставини не можуть бути підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Помилки у нарахуванні орендної плати за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексації орендної плати не можуть тлумачитися як систематична несплата орендних платежів та, відповідно, не можуть бути підставою для розірвання договору оренди.

Також зазначало, що письмовими доказами за 2020 та 2022 роки підтверджується, що ОСОБА_1 відмовилась отримувати орендну плату, отже вчинила дії щодо ухилення від отримання орендної плати, що у відповідності до вимог закону доводить відсутність вини з боку орендаря і є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката вказувало, що зазначена категорія справи є не складною, судова практика в аналогічних справах є сталою, а тому написання процесуальних документів не потребувало додаткових зусиль. Представницею позивачки було складено лише два процесуальних документа (позов та відповідь на відзив), а інші документи, зокрема клопотання про відеоконференцію та стягнення витрат не є документами складного характеру, на які затрачається багато часу. Також безпідставно зазначено до витрат вивчення справи та формування правової позиції, тому що адвокату, як фахівцю в галузі права, мають бути відомі правові позиції у такій категорії справ. Вважав обґрунтованим розмір витрат у цій справі 7000 грн 00 к.

Представниця ОСОБА_1 адвокатка Овчаренко Я. О. подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 липня 2024 року без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 7,0907 га,

20 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВІХРА», в особі директора ОСОБА_2 , укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, площею 7,0907 га, кадастровий номер 0523086400:03:001:0204, яка знаходиться на території Райгородської сільської ради Немирівського (тепер Вінницького) району Вінницької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 25 років, право оренди за яким зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2013 року.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 104628 грн 99 к.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3138 грн 87 к. за рік.

Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня (пункт 11 Договору).

Згідно з актом № 1 від 10 січня 2023 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, ТОВ «ВІХРА» знищено видаткові касові ордери 2017 2019 років.

З видаткових ордерів від 09 грудня 2019 року, 26 квітня 2022 року та 02 листопада 2022 року видно, що ОСОБА_1 видано, відповідно: 8212 грн 98 к. орендної плати за оренду земельної ділянки за 2020 та 2021 роки; 4000 грн 00 к. орендної плати за оренду земельної ділянки за 2022 рік; 3880 грн 02 к. орендної плати за оренду земельної ділянки. Видаткові касові ордери містять підпис одержувача.

Листом № 29 від 25 грудня 2020 року, який повернуто відправнику через відмову адресата в його отриманні, ТОВ «ВІХРА» звернулося до ОСОБА_1 та повідомило про виплату орендної плати за оренду належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 0523086400:03:001:0205. З довідки про причини повернення встановлено, що адресат відмовився від отримання.

Згідно з фіскальними чеками від 16 грудня 2020 року, 15 грудня 2021 року, 23 грудня 2022 року ТОВ «ВІХРА» в особі директора ОСОБА_2 здійснено поштовий переказ ОСОБА_1 коштів у сумі, відповідно: 3140 грн 00 к. за оренду земельної ділянки за 2020 рік; 3922 грн 00 к.; 3922 грн 00 к.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі» (далі Закон), Земельним кодексом України (далі ЗК України) та загальними нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо підстав дострокового розірвання договору оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачено, що систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, може бути підставою для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі застосовуються також положення ЦК України, то при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Частиною другою статті 651 ЦК України установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 та її представниця адвокатка Овчаренко Я. О. посилались на те, що ТОВ «ВІХРА» неодноразово порушувались умови договору щодо зобов`язання виплати орендної плати у належному розмірі та у належній формі.

Проте з наявних у справі письмових доказів видно, що ТОВ «ВІХРА» докладало зусиль для виплати ОСОБА_1 орендної плати, зокрема:

- за 2019 рік нарахована оренда плата з урахуванням індексу інфляції складала 8206 грн 59 к. (утримано ПДФО 18 % 1477 грн 19 к. Військовий збір 1.5 % 123 грн 10 к.) до виплати 6606 грн 30 к.

09 листопада 2019 року ОСОБА_1 був виплачений аванс по орендній платі за 2020 та 2021 роки в сумі 8212 грн 98 к., що підтверджується видатковим касовим ордером № 16 від 09 грудня 2019 року;

- за 2020 рік нарахована оренда плата у розмірі 9204 грн 97 к. (утримано ПДФО 18 % 1656 грн 90 к. Військовий збір 1.5% 138 грн 08 к.), до виплати 7409 грн 99 к.

ТОВ «ВІХРА» листом № 29 від 25 листопада 2020 року повідомило ОСОБА_1 про необхідність отримання орендної плати. ОСОБА_1 відмовилась отримувати зазначений лист, що підтверджується відміткою АТ «Укрпошта».

16 грудня 2020 року залишок орендної плати у розмірі 3140 грн 00 к. (4270 грн 00 к. аванс виплачений в 2019 році) ТОВ «ВІХРА» перерахувало ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (фіскальний чек від 16 грудня 2020 року);

- за 2021 рік нарахована оренда плата у розмірі 9698 грн 11 к. (утримано ПДФО 18 % 1745 грн 66 к. Військовий збір 1.5 % 145 грн 47 к.), до виплати 7806 грн 98 к.

15 грудня 2021 року залишок орендної плати в сумі 3864 грн 00 к. (4942 грн 98 к. аванс виплачений в 2019 році) ТОВ «ВІХРА» перерахувало ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (фіскальний чек від 15 грудня 2021 року);

- за 2022 рік нарахована оренда плата у розмірі 14588 грн 84 к. (утримано ПДФО 18 % 2625 грн 99 к. Військовий збір 1.5 % 218 грн 83 к.), до виплати 11744 грн 02 к.

26 квітня 2022 року ОСОБА_1 виплачено аванс в сумі 4000 грн 00 к., а 02 листопада 2022 року виплачено частину орендної плати в сумі 3880 грн 02 к., що підтверджується касовими ордерами, відповідно від 26 квітня 2022 року № 1 та від 02 листопада 2022 року № 7.

ТОВ «ВІХРА» листом № 14 від 17 листопада 2022 року повідомило ОСОБА_1 про необхідність отримання орендної плати.

23 грудня 2022 року залишок орендної плати в сумі 3864 грн 00 к. ТОВ «ВІХРА» перерахувало ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (фіскальний чек від 23 грудня 2022 року).

Економічні права сторін договору оренди землі це права, які спрямовані на задоволення майнових інтересів сторін, що існують впродовж дії договору оренди землі. До цієї категорії належать права на доходи від землі, та пов`язані з ними інтереси, зокрема: (1) орендодавця на отримання доходу від використання об`єкта власності у вигляді орендної плати, щодо якої він має вимоги (абз. 5 частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»), а також інтерес щодо максимізації зазначеного доходу.

Невиконання орендарем обов`язків з внесення орендної плати за землю є порушенням економічних прав/інтересів орендодавця, передбачених законом та договором, та кваліфікується як підстава для їх захисту.

Відповідно ефективним засобом захисту порушення економічного права орендодавця на отримання орендної плати, яке відбулося, є такий відновлювальний засіб захисту (спрямований на відновлення придатності первинного суб`єктивного права (права, визначеного у договорі оренди) задовольняти відповідний інтерес, заради якого укладався такий договір) як примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), тобто примусове стягнення орендної плати. Саме такий засіб (як визначив законодавець спосіб) правового захисту відновлює баланс інтересів сторін договору оренди землі, які були підставою для його укладення.

Припинення ж правовідношення (трансформаційний засіб захисту, тобто спрямований на зміну змісту первинного суб`єктивного права та первинного суб`єктивного обов`язку, що йому кореспондується, зі збереженням досягнутого балансу відповідних інтересів сторін) шляхом розірвання договору (пункт 7 частини другої статті 17 ЦПК України, пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, стаття 32 Закону) є субсидіарним (додатковим) засобом (способом) захисту і повинен застосовуватись в разі доведення орендодавцем, що, за обставин справи, не достатньо (не доцільно) застосування лише відновлювальних засобів захисту, зокрема стягнення заборгованості по орендній платі. Тобто орендодавець має довести, що без розірвання договору оренди землі (припинення правовідношення) відновлення його порушеного економічного права на отримання прибутку від використання земельної ділянки є неможливим чи недоцільним в цій конкретній ситуації (зокрема про це може свідчити поведінка орендаря, який свідомо систематично ухиляється від сплати орендної плати, занижує її розмір чи сплачує не у строк, передбачений договором).

При цьому саме позивач має довести, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі.

Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).

Добра совість це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Застосування такогоправового наслідку,як розірваннядоговору судом,саме зпідстави істотностідопущеного порушеннядоговору,визначеної черезіншу оціночнукатегорію значну мірупозбавлення того,на щоособа розраховувалапри укладеннідоговору, відповідаєзагальним засадамцивільного законодавства,до якихза пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати верховного Суду від 27 листопада 2018 року, справа № 912/1385/17).

ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів про те, що вона впродовж тривалого часу вживала заходів задля отримання орендної плати. Вимогу про стягнення заборгованості по такій платі вона не заявляла і у цьому позові, що також вказує на те, що між сторонами склалися відносини, за якими ОСОБА_1 , як власнця земельної ділянки, не має бажання збереження орендних правовідносин з ТОВ «ВІХРА» і намагається створити штучні підстави для розірвання договору оренди.

Більше того вона взагалі не навела розрахунку заборгованості з орендної плати, що унеможливлює висновок про істотність порушення її права (якби таке мало місце).

Доводи позивачки про неотримання нею авансу, наявність якоїсь іншої земельної ділянки, яка перебуває в оренді директора ТОВ «ВІХРА» ОСОБА_2 , за користування якою їй направлялись відповідні кошти, нічим не підтверджені.

Щодо місця виконання договору (пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України), то апеляційний суд звертає увагу на те, що отримання авансу (сплати частини орендної плати наперед) залежить в першу чергу від воді орендодавця і, відповідно, отримання такого авансу в касі орендаря (за місцем його знаходження) не можна вважати порушенням умов договору, тому що така сплата не погіршує становище орендодавця, порівняно з тим, що установлене умовами договору, а навпаки його покращує. З цих же міркувань апеляційний суд не бере до уваги й доводи про відсутність письмової заяви ОСОБА_1 на отримання авансу. Відсутність такої заяви могла би бути підставою для відмови у виплаті авансу, натомість якщо відповідач виплатив його за усним звернення позивачки, то це знову ж таки не свідчить про порушення її прав.

Будь-яких доказів щодо непідписання ОСОБА_1 відповідних видаткових касових ордерів, зокрема висновку почеркознавчої експертизи, у справі немає.

Посилання позивачки на наявність у директора ТОВ «ВІХРА» громадянства республіки білорусь, на увагу не заслуговують, тому що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що в Україні проживає на законних підставах з 1996 року, займається тут аграрним бізнесом (відповідно сплачує податки та орендну плату в Україні), а з режимом самопроголошеного президента лукашенка його нічого не пов`язує, окрім як неможливість відвідати рідних.

Отже, ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачкою як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховувала орендодавниця, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

Щодо додатковогорішення

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21.

Додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року стосується вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , а оскільки відсутні підстави для задоволення позову, то понесені позивачкою витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню із відповідача, тому додаткове рішення підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІХРА» необхідно стягнути 1610 грн 40 к. у відшкодування судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями367,368,374,376,381,384ЦПК Україниапеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІХРА» задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 липня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІХРА» про розірвання договору оренди землі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІХРА» 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 к. у відшкодування судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , с. Нижча Кропивна Гайсинського району Вінницької області.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІХРА», код ЄДРПОУ 37336478, с. Нижча Кропивна Гайсинського району Вінницької області, вул. Тимчика, 55.

(Повний текст судового рішення виготовлено 22 жовтня 2024 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета