Постанова

від 18.12.2007 по справі 5/195-07-4979

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/195-07-4979

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" грудня 2007 р. Справа № 5/195-07-4979

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Єлохіна О.К. (довіреність № 212 від 31.05.2007 року)

від відповідача: Клюкіна О.С. (довіреність № 775 від 17.09.2007 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський ливарний завод”

на рішення господарського суду Одеської області від „10” вересня 2007 року

по справі № 5/195-07-4979

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, м. Одеса  

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський ливарний завод”, м. Одеса  

про стягнення 325 584,32 грн.

(04.12.2007 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2007 року)

В С Т А Н О В И В :

11.06.2007 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (далі по тексту –позивач, Постачальник електроенергії) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський ливарний завод” (далі по тексту –відповідач, Споживач) суми заборгованості за порушення грошового зобов'язання у розмірі 325 584,32 грн., з яких 251 193,85 грн. –збитків від інфляції та 74 393,47 грн. –3 % річних.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору про постачання електричної енергії в частині сплати за фактично спожиту електроенергію своєчасно та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 668 068,79 грн., яку в примусовому порядку у справі № 29-23/46-04-1097 стягнуто з відповідача на користь позивача, у зв'язку з чим на цю суму заборгованості і повинно бути нараховано за період з 11.08.2003 року по 30.04.2007 року збитки від інфляції та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.09.2007 року, яке підписано 25.09.2007 року (суддя Могил С.К.) позовні вимоги ВАТ„ЕК „Одесаобленерго” задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Одеський ливарний завод” на користь позивача 54 945,99 грн. –3 % річних та 221 840,78 грн. –індексу інфляції, 2 767,86 грн. державного мита та 100,31 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено у зв'язку з помилками в розрахунках позивача. На виконання даного рішення, господарським судом Одеської області 08.10.2007 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Одеський ливарний завод” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та послідуючими доповненнями до неї, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам і виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а також порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно та безпідставно не прийняв до уваги факт того, що ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” втратило право на відшкодування збитків в порядку статей 625 Цивільного кодексу України та 214 Цивільного кодексу УРСР, оскільки позивач ще 2004 році звертаючись до суду з позовом про стягнення суми основного боргу (справа № 29-23/46-04-1097) повинен був вимагати і індекс інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.  

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2002 року між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” та ТОВ „Одеський ливарний завод” укладено договір № 656 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним Договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідач повинен був сплачувати за фактично використану електричну енергію відповідно до умов та у строки, передбачені Договором (а.с.8-11).

Під час виконання зазначеного Договору, сторони домовились керуватись його умовами, а по питанням, що не обумовлені цим договором –чинним законодавством України, діючими нормативними актами та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, строк його дії сторонами встановлений до „31” грудня 2002 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від Договору або його перегляд. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін про відмову від Договору або його перегляд, а тому вищевказаний Договір станом на дату розгляду справи у суді є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.  

На виконання Договору № 656 від 01.11.2002 року, ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” у відповідності з встановленими даним Договором умовами та величинами споживання електричної енергії здійснювало постачання електроенергії відповідачу.

Так, в липні 2003 році позивачем поставлено відповідачу електроенергії на суму 688 313,96 грн., що підтверджується звітом про кількість спожитої електроенергії та відповідною копією рахунку на оплату.

Між тим, ТОВ „Одеський ливарний завод”, в свою чергу, зобов'язання за вказаним Договором в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію належним чином не виконувало, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася відповідна заборгованість за спожиту електричну енергію.

18.02.2004 року ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою та послідуючим уточненням до неї про стягнення з ТОВ „Одеський ливарний завод” заборгованості за електроенергію у розмірі 4 763 083,45 грн., з яких 688 313,96 грн. за спожиту активну електроенергію, 4 049 037,53 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії та 25 731,96 грн. за спожиту реактивну електроенергію.

Рішенням господарського суду Одеської області  від  28.12.2004 року по справі № 23/46-04-1097, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року, позовні вимоги ВАТ „ЕК” „Одесаобленерго” були задоволені частково та стягнуто з відповідача 58 617,60 грн. боргу за активну електроенергію, у іншій частині позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2005 року зазначені вище рішення та постанову по справі № 23/46-04-1097 скасовано повністю, а  справу  було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2006 року по даній справі позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача 13 647,38 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 11 585,31 грн. заборгованості за активну електроенергію, у іншій частині позову –відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2006 року по справі № 29-23/46-04-1097 змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 668 068,79 грн. боргу за активну електроенергію, 13 647,38 грн. боргу за реактивну електроенергію, 150 000 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії, витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу. Дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2006 року.

Судова колегія взагалі не погоджується з позовними вимогами ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” та висновками місцевого господарського суду про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічна норма була передбачена статтею 214 Цивільного кодексу УРСР, який діяв до 01.01.2004 року.

Отже, саме 18.02.2004 року під час звернення ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, виникло і право, передбачене ст.625 ЦК України та ст.214 ЦК УРСР, вимагати і стягнення індекс інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Між тим, як було вище зазначено та підтверджується матеріалами справи, ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” такі вимоги про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми до суду під час розгляду справи № 29-23/46-04-1097 не заявляло, а тому і втратило право на їх вимогу, із чого випливає, що позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” про стягнення з відповідача суми заборгованості за порушення грошового зобов'язання за період з 11.08.2003 року по 30.04.2007 року у розмірі 325 584,32 грн., з яких 251 193,85 грн. –збитків від інфляції та 74 393,47 грн. –3 % річних задоволенню не підлягають.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Одеський ливарний завод” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2007 року по справі № 5/195-07-4979 –скасуванню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський ливарний завод” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2007 року по справі   № 5/195-07-4979 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” –відмовити.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (65021, м. Одеса, вул. Садова,3, р/р 26008236634 в ВАТ „МБТ”, МФО 328168, код 00131713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський ливарний завод” (65025, м. Одеса, 21-ий км Старокиївської дороги,  р/р 26006315423 в АБ „Південний”, МФО 328209, код 31768433) 1627,95 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Видачу наказу за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                             М.С. Петров