Рішення

від 18.10.2024 по справі 336/861/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/861/24

Провадження №: 2/336/1339/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

18 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Пустовіт В.О.

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Железняк Л.В., представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , вказавши, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачем. З 2019 року відповідач відвідував дитину та періодично надавав грошові кошти, але з 2021 року ОСОБА_3 припинив спілкуватись із сином, не цікавиться його життям та не надає кошти на його утримання. Вказуючи, що відповідач не приймає участі у вихованні сина та його матеріальному забезпечення, просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 05.02.2024 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору.

Ухвалою суду від 20.03.2024 року було відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.05.2024 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Також судом вирішувались клопотання про виклик та допит свідків, витребування доказів.

Ухвалою суду від 18.10.2024 року постановлено розглядати справу в заочному порядку.

Інших заяв та клопотань учасниками справи не подавалось, а судом не вирішувалось.

В судовому засіданні позивач підтримала позов повністю, пояснивши, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який був розірваний у 2021 році. Після 2021 року ОСОБА_3 сином не цікавився, не відвідував його, не надавав матеріальної допомоги на утриманні дитини. Але з вимогами про стягнення аліментів ОСОБА_1 звернулась лише на початку 2024 року, що було обумовлено тим, що вона є військовослужбовцем за контрактом з липня 2021 року та внаслідок зайнятості не мала змоги звернутись до суду. Після звернення до суду та отримання судового рішення ОСОБА_3 сплачує аліменти та не має заборгованості. Підставою для позбавлення батьківських прав позивач вказувала те, що батько дитини не приймає участі у його виховані.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов на зазначених підставах.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору в судовому засіданні вказувала, що засідання комісії проведено без участі батька дитини, адже він не з?явився, а при виїзді на місцем проживання ніхто не відчинив двері. Докази сповіщення ОСОБА_3 про засідання комісії відсутні.

Відвідач в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи була сповіщений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

В ході дослідження доказів судом були допитані свідки та досліджені письмові докази.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що є старшим сином позивача ОСОБА_1 , проживає разом із матір`ю та молодшим братом. Відповідач доводився йому вітчимом. Батько ОСОБА_4 не приймає участі у його вихованні, не цікавиться його життям, не привітав з днем народження. У 2021 року ОСОБА_1 переважно перебувала вдома, а після початку 2022 року ОСОБА_1 вдома перебувала майже кожні вихідні (субота та неділя) та у період відпусток.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що проживають по сусідству із позивачем та її родиною. Після припинення стосунків між сторонами ОСОБА_3 певний час приходив та відвідував сина, але приблизно три роки свідки його не бачили.

В ході дослідження письмових доказів судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , 17.07.2011 року, є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 що підтверджено копією свідоцтва про народження.

Рішенням суду від 11.08.2021 року шлюб між сторонами розірвано.

Висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району визнано доцільним позбавлення батьківських прав відповідача щодо неповнолітнього ОСОБА_4 .

З зазначеного висновку вбачається, що представниками органу опіки обстежено місце проживання дитини, вони поспілкувались із ОСОБА_4 . При цьому у висновку вказано, що спеціалісти відділу здійснювали вихід за зареєстрованим місцем проживання відповідача, але вдома нікого не було.

Жодних доказів того, що ОСОБА_3 направлялись виклики на засідання комісії або вживались заходи для його сповіщення про таке засідання не надано.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 641/2867/17-ц від 06.05.2020 року.

Згідно з положенням пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішеннях від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України» та від 01.07.2017 року у справі «М.С. проти України», при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до вимог статті 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і етичний розвиток.

Суд звертає увагу на те, що позивач, вказуючи на те, що відповідач не брав участі у матеріальному утриманні сина, з вимогами про стягнення аліментів звернулась лише у 2024 році, тобто в період подання позову про позбавлення батьківських прав.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона внаслідок зайнятості та участі у бойових діях не мала змоги цього зробити раніше, повністю спростовані показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, зокрема свідка ОСОБА_5 , який вказував, що у 2021 році ОСОБА_1 переважно перебувала вдома, а з початку 2022 року перебувала вдома майже кожні вихідні та в період відпустки. Тож ніщо не зважало позивачеві звернутись до суду для стягнення аліментів до 2024 року.

При цьому з пояснень позивача вбачається, що після отримання рішення суду про стягнення аліментів відповідач їх сплачує та заборгованості не має.

Оцінюючи висновок органу опіки щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, суд вважає зазначений висновок безпідставним та необґрунтованим, адже при наданні такого висновку орган опіки виходив виключно з тих відомостей, які були надані позивачем, яка зацікавлена в розгляді справи. При цьому сама перевірка проведена формально, а органом опіки навіть не здійснено жодних спроб зв?язатись із ОСОБА_3 та вислухати його пояснення, між тим як, зі слів позивача вона спілкувалась із ОСОБА_3 у 2023 році. Доказів того, що ОСОБА_3 викликався на засідання комісії суду представлено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги висновок органу опіки про доцільність позбавлення батьківських прав при вирішення справи, адже він необґрунтований.

З огляду на досліджені докази та встановлені обставини справи, суд не вбачає підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини, адже на момент розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідач умисно ухилявся від їх виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований проживаючим у АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, код ЄДРЮО 37573885;

районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Будівельників, 19, код ЄДРЮО 37573712.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення буде виготовлений 24 жовтня 2024 року