Постанова

від 18.10.2024 по справі 469/1601/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.10.2024 Справа №469/1601/23

3/469/29/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року с-ще Березанка

СуддяБерезанського районного суду Миколаївської області Тавлуй В.В., за участю секретаря судового засідання Рогозевич С.О., захисника Ільїна О.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №561573 від 22 жовтня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9 а Правил дорожнього руху України, а саме за те, що він 22 жовтня 2023 року о 03:28 год. Миколаївська область Миколаївський район с.Коблеве, вул.Одеська, 2, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, встановленому за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 7510, показник якого згідно тесту склав 0,85 ‰, номер приладу 0340, тест №290, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з"явився, захисник ОСОБА_2 просив розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки він проходить службу в ЗСУ і не має можливості прибути у судове засідання.

Захисник Ільїн О.В. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У поданих до суду запереченнях захисник Ільїн О.В. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП. Зі складеним у відношенні ОСОБА_1 протоколом серії ААД№ 561573 не погоджується, вважає його незаконним, безпідставним, адже своїми діями ОСОБА_1 відвертав настання більшої можливої шкоди життю та здоров`ю військовослужбовця, аніж суспільна небезпека від порушення Правил дорожнього руху України, з огляду на виявлений у нього стан алкогольного сп`яніння, про перебування в якому, як і про стан крайньої необхідності він повідомив відразу після зупинки поліцейських.

За змістом заперечень, захисник Ільїн О.В. пояснив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, і 21.10.2023 року перебував у м.Одесі разом зі своїм командиром ОСОБА_3 .

Оскільки їхати вони нікуди не збиралися, то під час вечері вжили спиртне. У нічний час 22.10.2023 року після 2-ї години ночі його командиру зателефонували з військової частини, і повідомили, що у його підлеглого військовослужбовця, який перебував на позиції, сильно погіршилося здоров`я, і відсутня можливість надання йому невідкладної допомоги.

Отримавши дане повідомлення, його командир наказав йому сісти за кермо автомобіля та відвезти його на місце події, що він і зробив, оскільки як військовослужбовець, який проходить військову службу в умовах воєнного стану, він повинен підкорятися наказам командира.

По дорозі їх зупинили працівники патрульної поліції та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння. Про обставини, що обумовили їх рух в автомобілі у нічний час, він повідомляв працівників патрульної поліції, про що також безпосередньо зазначив у складеному стосовно нього протоколі про адміністративне правопорушення.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява № 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Кваліфікація порушення/обвинувачення як кримінального дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначений у ст.266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (надалі Порядок).

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Статтею ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність: 1) за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або 2) під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, 3) за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП може бути притягнена особа, яка являється водієм і керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Разом із тим, має бути дотримана процедура складання протоколу та направлення водія для проходження огляду.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно з статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення. Виходячи із положень статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.

Між тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається серед іншого: будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він охоплює: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в судовому засіданні у ході дослідження відеозапису, наявного в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено, що він не містить відомостей стосовно керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Всі ці файли відображають спілкування працівника поліції з останнім, при цьому останній знаходиться на вулиці, біля поліцейських.

Крім того,з відеозаписувбачається,щоодразу після зупинки транспортного засобу, під час складання протоколу, ОСОБА_1 та його пасажир ОСОБА_3 , пояснення якого надані ним у порядку ст.20 Закону України «Про адвокатуру» та долучені до заперечень на протокол, неодноразово пояснювали необхідність керування транспортним засобом у комендантську годину водієм, який вживав алкогольні напої, екстреною необхідністю надати допомогу військовослужбовцю, який знаходився на бойовій позиції та перебуває в підпорядкуванні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його командира, який їхав разом з ним у транспортному засобі (а.с.4).

Приймаючи рішення щодо можливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд враховує те, що хоча матеріали справи про адміністративне правопорушення містять роздруківку результатів продуття алкотестеру AlcotestDrager 7510, номер приладу 0340, тест № 290, з відміткою показника вмісту алкоголю у видихаємому повітрі 0,85 ‰ проміле (а.с.1), однак, з пояснень ОСОБА_1 , наданих ним працівникам патрульної поліції на місці складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, і які він також навів у зазначеному протоколі, вбачається, що він керував автомобілем на виконання наказу свого командира ОСОБА_3 , направляючись до місця дислокації їхньої військової частини НОМЕР_1 з метою рятування життя військовослужбовця.

Вказані обставини, зокрема, підтверджуються:

- Службовою характеристикою сержанта ОСОБА_1 , згідно якої останній проходить службу на посаді головного сержанта взводу позначення дій противника роти позначення дій центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 (а.с.25);

- Відповіддю на адвокатський запит командира військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_3 перебуває на посаді техніка-начальника зміни взводу позначення дій противника роти позначення дій противника центру підготовки підрозділів військової часини НОМЕР_1 (а.с.113 на звороті);

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 , у яких він зазначив про те, що 21.01.2023 року вони з ОСОБА_1 перебували у м.Одесі, де під час вечері випили спиртне. Приблизно після 02:00 год. ночі йому зателефонували з позиції та повідомили, що у них надзвичайна ситуація, оскільки солдату ОСОБА_4 , який перебував у його підпорядкуванні та підпорядкуванні ОСОБА_1 , погано. Після цього він розбудив ОСОБА_5 та наказав йому терміново збиратися, для того щоб повернутися разом на позицію. Вони зібралися, сіли в авто та поїхали у с.Зарічне. Під час руху в с.Коблево їх зупинив поліцейський і склав на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення. По прибуттю в с.Зарічне вони вже побачили труп ОСОБА_6 та поліцейських. Зазначив також, що залучити іншого водія, окрім ОСОБА_1 він не міг, оскільки вже була комендантська година, і вони з ним були лише вдвох, а ситуація була екстреною (а.с.23-24);

- Копією свідоцтва про смерть від 22.10.2023 року про смерть ОСОБА_6 , який помер у віці 44 років в АДРЕСА_2 (а.с.26);

- копією Виписки з журналу МОБ СМЕ від 23.10.2023 року з даним щодо обставин смерті ОСОБА_6 , а саме: дата смерті 22.10.2023 року, причина смерті: серцево-судинна недостатність, хронічно-ішемішечна хвороба серця (а.с.60);

- копією протоколу огляду місця події від 22.10.2023 року, складеного в с.Зарічне Миколаївського району Миколаївської області слідчим ОСОБА_7 , в ході проведення якого було виявлено труп ОСОБА_6 (а.с.97);

- копією Висновку експерта №2501 від 08.11.2023 року про причини смерті ОСОБА_6 , виявленого 22.10.2023 року на території поблизу АДРЕСА_2 (а.с.95).

Вказані докази у своїй сукупності узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 , наданих ним безпосередньо працівникам поліції на місці зупинки транспортного засобу, і які він також навів у складеному стосовно нього протоколі про адміністративне правопорушення, і підтверджують обставини, на які він посилається, заперечуючи свою вину в адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП.

За змістом ст.19 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Крайня необхідність це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Крайня необхідність через її правомірність та відсутність складу правопорушення виключає адміністративну відповідальність.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17).

Таким чином, ОСОБА_1 було вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте, на думку суду, на нього не може бути накладене адміністративне стягнення, оскільки правопорушення було вчинено військовослужбовцем на виконання наказу командира, крім того, в стані крайньої необхідності, оскільки своїми діями він відвертав настання більшої можливої шкоди життю та здоров`ю військовослужбовця, аніж суспільна небезпека від порушення Правил дорожнього руху України, з огляду на виявлений у нього стан алкогольного сп`яніння, про перебування в якому, як і про стан крайньої необхідності він повідомив відразу після зупинки поліцейських. Внаслідок ситуації, що склалася, ОСОБА_1 був позбавлений можливості залучити іншого водія.

Суд звертає увагу і на той факт, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102ІХ, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, якийз початку повномасштабної війни вносить вагомий внесок у кровопролитну боротьбу з агресором.

Згідно із положеннями КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУпАП).

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи наведені обставини та твердження правопорушника щодо наявності крайньої необхідності, суд виходить з того, що згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

З цих підстав суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі, у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження усправі пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд Миколаївської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя: