Постанова

від 22.10.2024 по справі 910/9675/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа № 910/9675/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Журавель О.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 (суддя Полякова К.В.)

у справі № 910/9675/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп"

про стягнення 546 479,70 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп" (далі - ТОВ "ДРБ Груп", відповідач) про стягнення грошових коштів у загальній сумі 546 479,70 грн, з яких: 395 279,78 грн - пеня; 151 199,92 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 2104000143 від 30.04.2021 (далі - Договір) в частині виконання робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/9675/23 позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ДРБ Груп" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 395 279,78 грн пені, 151 199,92 грн штрафу, а також 8 197,20 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено умови Договору щодо виконання робіт, водночас правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання робіт у вигляді нарахованих штрафних санкцій у загальній сумі 546 479,70 грн відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/9675/23, ТОВ "ДРБ Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на те, що:

- відповідач ужив усіх можливих залежних від нього заходів, щоб забезпечити повне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, однак із причин, що не залежали від волі товариства, вчасне виконання умов Договору стало неможливим;

- листом ТОВ "ДРБ Груп" щодо настання форс-мажорних обставин від 05.03.2022 вих. № 05/03/2022 позивача було повідомлено про настання форс-мажорних обставин із 24.02.2022 у зв`язку з бойовими діями, зокрема, в Київській та Донецькій областях;

- у цьому листі відповідач зазначив, що через обставини непереборної сили виконання зобов`язань за Договором унеможливлюється;

- тобто відповідач виконав п. 8.2 Договору та сповістив позивача у письмовій формі протягом 10 календарних днів про початок обставин непереборної сили;

- суд першої інстанції взяв до уваги посилання відповідача на те, що останній звертався до позивача з листом від 05.03.2022 № 05/03/2022 щодо настання форс-мажорних обставин із 24.02.2022, що унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за Договором; однак суд не врахував цього факту, оскільки відповідач не надав відповідних доказів;

- крім того, позивачем 05.03.2022 на офіційну електронну адресу (drb _group@ukr.net) ТОВ "ДРБ Груп" теж було надіслано загальний лист за номером ТОВВИХ-22-26-48 від 05.03.2022 щодо настання форс-мажорних обставин; таким чином, позивач, зі своєї сторони, теж посилається на форс-мажорні обставини (військову агресію російської федерації проти України) та, в свою чергу, додає лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1;

- апелянт теж посилався на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, однак суд першої інстанції цей лист не врахував, порушивши такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін;

- крім указаного листа апелянтом було надано сертифікат ТПП № 3100-23-3160 від 10.07.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором; зазначений сертифікат суд проігнорував, вказавши, що такий сертифікат не може вважатися беззаперечним доказом про обставини непереборної сили, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами; при цьому суд зазначив, що окрім сертифікату не долучено жодних доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що зумовили прострочення виконання зобов`язання;

- разом із тим, при зверненні апелянтом до ТТП для встановлення факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) ним надавалися всі необхідні докази, документи, відео- та фотоматеріали настання цих обставин;

- позивачем нараховано пеню 0,1 % в розмірі 395 279,78 грн у період з 29.04.2022 по 28.10.2022; таке нарахування апелянт вважає неправильним, оскільки згідно з виданим сертифікатом ТПП № 3100-23-3160 від 10.07.2023 період дії форс-мажорних обставин - з 24.02.2022 до 25.05.2022; відтак аж ніяк не може бути нарахована вказана пеня за цей період;

- позивач із метою збагачення та користуючись складною ситуацією, що склалась у відповідача, здійснив зловживання своїми правами по відношенню до останнього.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, ОСОБА_1., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ДРБ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/9675/23; призначено розгляд апеляційної скарги на 03.09.2024 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "ДРБ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/9675/23; відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.09.2024 о 10:20.

У зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9675/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду справи № 910/9675/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ДРБ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/9675/23 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 24.09.2024 о 10:20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 розгляд апеляційної справи відкладено на 22.10.2024 о 10:20.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 22.10.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Станом на час судового засідання клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.04.2021 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) укладено договір № 2104000143 (Договір), згідно з п. 1.1 якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорож кранових вузлів та установок катодного захисту Богородчанського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), далі іменуються - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору.

Склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (Додаток № 1), Договірною ціною (Додаток № 2) та Графіком виконання робіт (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором згідно з Договірною ціною (Додаток № 2) і становить 2 159 998,80 грн, у тому числі ПДВ 20 % 359 999,80 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 240 днів з дати отримання від Замовника письмового розпорядження на початок виконання Робіт (надалі - Дозвіл) з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіка виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору передача виконаних Робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками Сторін.

Наказом Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ "Оператор ГТС України" від 31.08.2021 № 949 надано ТОВ "ДРБ Груп" дозвіл на виконання робіт за Договором з 01.09.2021.

Таким чином, останнім днем виконання Робіт згідно з умовами Договору є 28.04.2022.

09.02.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № ТОВВИХ-22-1769 з проханням підтвердити згоду на виконання робіт та повідомити орієнтовний термін завершення робіт.

Крім того, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 вих. № ТОВВИХ-22-13129 від 02.12.2022 щодо перерахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу в загальному розмірі 546 479,70 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 25.01.2023 № 25/01-22П з посиланням на ст. 614 ЦК України та п. 8.1 Договору, повідомив позивача про те, що у зв`язку з активними воєнними діями на території Донецької області цех по виготовленню металевих виробів (виробничого підрозділу) ТОВ "ДРБ Груп" припинив свою роботу, і на початку квітня 2022 року частину виробничих потужностей цеху вдалося перевезти до Житомирської області та згодом налагодити часткове виробництво металевих виробів. При цьому відповідач послався на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. У зв`язку з викладеним, відповідач просив позивача розглянути можливість продовжити строк виконання умов Договору до 30.09.2023 включно.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено у ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 10.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання Робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток № 3), до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості Робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання Робіт, а при порушенні строку виконання Робіт більш ніж на 30 календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних Робіт.

З огляду на те, що дозвіл на виконання робіт за Договором наданий з 01.09.2021, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що строк виконання робіт у 240 днів тривав до 28.04.2022 включно.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

За доводами відповідача, він звертався до позивача з листом від 05.03.2022 № 05/03/2022 щодо настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання ТОВ "ДРБ Груп" зобов`язань за Договором.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач наголошував, що наданий ТПП лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є загальним офіційним листом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин. При цьому, відповідач додатково звернувся до ТПП із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договірними зобов`язаннями.

10.07.2023 ТПП видано відповідачу сертифікат № 3100-23-3160 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо зобов`язання виконати згідно з графіком виконання робіт зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорож кранових вузлів та установок катодного захисту Богородчанського ЛВУМГ) у термін до 28.04.2022 за договором № 2104000143 від 30.04.2021; період дії форс-мажорних обставин - з 24.02.2022 до 25.05.2022.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Згідно з п. 8.3 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву лист від 05.03.2022 № 05/03/2022 щодо настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 не містить відмітки про його отримання позивачем, відповідні докази отримання позивачем такого листа в матеріалах справи відсутні, як і докази направлення такого листа на адресу позивача.

Таким чином, доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у передбачений Договором строк, що в силу вищенаведених положень Договору надавало б відповідачу право посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань, до матеріалів справи не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Таким чином, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22).

Отже, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме військова агресія проти України призвела до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який послався відповідач у відзиві на позов, ТПП на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП, цим засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із тим, загальний лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Тобто, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання не виконане саме у зв`язку з воєнними діями.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено висновки про те, що вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який у силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Отже, доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Подібні правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, відповідачем окрім сертифікату від 10.07.2023 № 3100-23-3160 ТПП не долучено жодних інших доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що зумовили прострочення виконання зобов`язання. До того ж, як слушно зауважив суд першої інстанції, у вказаному сертифікаті строк дії форс-мажорних обставин зазначений із 24.02.2022 до 25.05.2022, тобто не охоплює весь період нарахування штрафних санкцій (з 29.04.2022 по 28.10.2022).

З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання робіт за Договором.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені та штрафу, заявлених позивачем до стягнення, дійшов висновку, що такий розрахунок відповідає вимогам закону та є арифметично правильним. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих на суму невиконаних робіт - 2 159 998,80 грн за період з 29.04.2022 до 28.10.2022 пені 0,1 % у сумі 395 279,78 грн та штрафу в розмірі 7 % у сумі 151 199,92 грн у заявлених позивачем розмірах.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Доводи скаржника не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/9675/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/9675/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.10.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко