Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/13879/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/13879/22 (910/6057/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: ліквідатор Кноблох І.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2: Лушпієнко Ю.О. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток Побужжя" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024

у справі №910/13879/22(910/6057/24) (суддя Омельченко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський комбікормовий завод"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Спор-Груп ЛТД"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток Побужжя"

треті особи:1. Приватне акціонерне товариство "Агрохім"

2.Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС

про визнання недійсним правочину з передачі майна та його повернення

в межах справи №910/13879/22

за заявою Приватного підприємства "Агрохім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський комбікормовий завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року у справі №910/13879/22(910/6057/24) клопотання ліквідатора банкрута арбітражної керуючої Кноблох І.В. про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на наступне нерухоме майно - комплекс будівель, загальною площею 3784,8 кв.м, що розташоване за адресою: Кіровоградська обл., Олександрійський р., смт. Балахівка, вулиця Заводська, будинок 1 (колишня адреса - Кіровоградська обл., Петрівський р., смт.Балахівка, вулиця Заводська, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786565535249), власником якого є ТОВ "Розвиток Побужжя", код ЄДРПОУ 42462035:

- А - головний корпус - адмінбудівля; кр - ганок; кр1 - ганок; Б - головний корпус-склад; б - гараж; б1 - гараж; В - виробничий цех; Г - головний корпус-силосний; г - прибудова; г1 - будівля завальної ями; Є - завальна яма; є - вхід у завальну яму; Д1 - зерноочисна башта; О - гараж-котельна; К - критий тік; б2 - навіс; Г1 - навіс; Г2 - автоприйом; г2 - норійна вежа; д1 - транспортна галерея; Ж - топкова; З - операторська; І - норійна вежа; П - трансформаторна підстанція; Р - авто ваги; Р1 - пандус; С - прохідна; Л - убиральня; Т - місце для паління; У - колонка заправна; Ф1 - ємність для палива; Х - пожежний басейн; Х1 - насосна яма; Ш - автомобілерозвантажувач; Ш1 - вертикальне підйомне устаткування; Ш2 - пандус; Ш3 - пандус; Щ - щитова; Щ1 - щитова; Щ2 - щитова; Щ3 - щитова; Ц - службова будівля; Ю - підпірна стіна; СХ - сходи; СХ1 - сходи; СХ2 - сходи; СХ3 - сходи; 1 - вимощення; N - огорожа; N1 - ворота; N2 - ворота; N3 - ворота; N4 - огорожа; заборонено будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно - КОМПЛЕКС БУДІВЕЛЬ, загальною площею 3 784,8 кв. м, що розташоване за адресою: Кіровоградська обл., Олександрійський р., смт. Балахівка, вулиця Заводська, будинок 1 (колишня адреса - Кіровоградська обл., Петрівський р., смт. Балахівка, вулиця Заводська, будинок 1), крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786565535249).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Розвиток Побужжя" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року у справі №910/13879/22(910/6057/24) повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражної керуючої Кноблох І.В. про забезпечення позову та накладення арешту на нерухоме майно.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 17.06.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Розвиток Побужжя" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року у справі №910/13879/22 (910/6057/24), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13879/22 (910/6057/24).

24.06.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/13879/22(910/6057/24)/3478/24 від 21.06.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Розвиток Побужжя" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року у справі №910/21381/13 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 151,40 грн.

08.07.2024 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 01.07.2024 надано докази доплати судового збору на суму 151,40 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 для розгляду справи №910/13879/22(910/6057/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Розвиток Побужжя" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/13879/22 (910/6057/24) залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

23.07.2024 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 16.07.2024 надано докази сплати судового збору.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року та 26.08.2024 перебував у відпустці, суддя Сотніков С.В. з 22.07.2024 року по 26.08.2024 року перебував у відпустці, а тому розгляд апеляційної скарги здійснювався після виходу суддів з відпустки - 27.08.2024.

Ухвалою суду 27.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Розвиток Побужжя" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/13879/22(910/6057/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 03.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

18.09.2024 через систему "Електронний суд" від ліквідатора позивача надійшла заява про проведення судового засідання 03.10.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 25.09.2024 року було відмолено в задоволенні даної заяви.

25.09.2024 року через систему "Електронний суд" від апелянта надійшла відповідь на відзив.

26.09.2024 та 27.09.2024 через систему "Електронний суд" від ліквідатора позивача надійшли заяви про проведення судового засідання 03.10.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Судом встановлено, що подані ліквідатором позивача заяви про проведення судового засідання 03.10.2024 року в режимі відеоконференції аналогічні за змістом та вимогами, тому суд розглянув їх як одну.

Ухвалою суду від 30.09.2024 року заяву ліквідатора позивача Кноблох І.В. про участь в судовому засіданні 03.10.2024 року в режимі відеоконференції задоволено, призначено судове засідання в режимі відеоконференції за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Після початку судового засідання 03.10.2024 року та надання учасниками провадження у справі пояснень по суті спору та вимог апеляційної скарги у місті Києві було оголошену повітряну тривогу, що унеможливило подальший розгляд справи, у зв`язку із чим судом повідомлено про перепризначення розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.10.2024 розгляд справи призначено на 10.10.2024 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

04.10.2024 року через систему "Електронний суд" від ліквідатора позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 10.10.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 08.10.2024 року вищевказане клопотання задоволено.

Представник скаржника в судовому засіданні 10.10.2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражної керуючої Кноблох І.В. про забезпечення позову, накладення арешту на нерухоме майно.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Кноблох І.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином через систему "Електронний суд" та засобами поштового зв`язку. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

10.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/13879/22 про банкрутство ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 18.01.2023 року за заявою ПП "Агрохім".

Постановою суду від 17.07.2023 ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кноблох І.В.

У травні 2024 року ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" в особі ліквідатора банкрута арбітражної керуючої Кноблох І.В. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Спор-Груп ЛТД", ТОВ "Розвиток Побужжя" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Разом з позовною заявою ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" подано до суду клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що в процесі здійснення ліквідаційної процедури ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" було встановлено, що 26.05.2020 директор ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" Кашуба С.О. здійснив відчуження нерухомого майна згідно договору №381 на користь пов`язаної особи - ТОВ "Спор - Груп ЛТД", де Кашуба С.О. в той період часу був директором, засновником та єдиним кінцевим бенефіціарним власником. У результаті такого відчуження ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" стало неспроможним виконати свої зобов`язання перед кредиторами та було визнане банкрутом.

У подальшому нерухоме майно було неодноразово відчужене, а саме:

1) 18.05.2021 нерухоме майно ТОВ "Спор-Груп ЛТД" було продане гр. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором купівлі продажу №612, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В.

2) 30.08.2021 нерухоме майно було внесене гр. ОСОБА_1 до статутного фонду ПП "Платон-Інвест", правочин з передачі комплексу будівель посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Мокрецькою О.О.

3) 10.09.2021 ПП "Платон-Інвест" здійснило продаж нерухомого майна ТОВ "Розвиток Побужжя" за договором купівлі продажу №711, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рибалкою Г.Г.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Кноблох І.В. стверджує, що при оформленні правочинів з передачі нерухомого майна від ТОВ "Спор-Груп ЛТД" до гр. ОСОБА_1 , від ОСОБА_1 до статутного фонду ПП "Платон-Інвест" не було здійснено переоформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що свідчить про недобросовісність кінцевого набувача нерухомого майна - ТОВ "Розвиток Побужжя", що підтверджується інформаційною довідкою №378413629 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Арбітражний керуючий зазначає, що перед придбанням спірного майна ТОВ "Розвиток Побужжя" не дослідило історію переходу прав володіння на спірне майно навіть за останні три роки, не виявило попередніх володільців цього майна, не перевірило правовстановлюючі документи на спірне майно у його продавця. Поза увагою ТОВ "Розвиток Побужжя" залишився факт продажу майна пов`язаній особі - ТОВ "Спор-Груп ЛТД", факт нездійснення розрахунку за вказаним договором з первісним власником - ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод". При цьому, ТОВ "Розвиток Побужжя" придбало майновий комплекс за ціною, в рази нижчою за ринкову, не встановило дійсну ринкову вартість майна, яке мало намір придбати, шляхом проведення його незалежної оцінки. Поза увагою ТОВ "Розвиток Побужжя" залишилось рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2021 року у справі №912/4073/16 за позовом ПП "Агрохім" до первісного власника - ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод", згідно якого борг останнього значно перевищував ціну відчуженого ним комплексу будівель.

А тому, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову для забезпечення ефективного захисту права або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволені позову.

За наслідками розгляду вказаного клопотання ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у даній справі клопотання ліквідатора банкрута арбітражної керуючої Кноблох І.В. про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення, дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість заявленого позивачем клопотання та зазначив, що накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв`язок із предметом заявлених позовних вимог і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Відповідач-2 з даним судовим рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою задоволено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта зазначеної статті ГПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Крім цього, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

А тому заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Отже обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а тому метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Отже забезпечення позову застосовується як гарантія реального задоволення законних вимог позивача.

А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Звідти, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Суд зазначає, що для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22, від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23).

Водночас, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 №921/40/20).

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22, від 15.09.2023 у справі №917/453/23, від 26.09.2023 у справі №911/1518/22).

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23).

В свою чергу, господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача; забезпечити запобігання порушенню, у зв`язку з вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Позов в процесуальному сенсі - є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимоги про захист прав чи законних інтересів.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку судова колегія враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, викладених у постановах від 15.01.2019 року у справі №915/870/18, від 05.09.2019 року у справі №911/527/19, від 16.10.2019 року у справі №911/1530/19, від 25.09.2020 року у справі №925/77/20 та від 21.08.2020 року у справі №904/2357/20, за яких під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи існуватиме відповідне майно у розпорядженні відповідача-2, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, згідно яких можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.

Як встановлено судом, 26.05.2020 директором ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" Кашубою С.О. було здійснено відчуження нерухомого майна згідно договору №381 на користь ТОВ "Спор-Груп ЛТД". В подальшому нерухоме майно ТОВ "Спор-Груп ЛТД" було відчужено ОСОБА_1 за договором купівлі продажу від 18.05.2021 №612. 30.08.2021 ОСОБА_1 нерухоме майно було внесене в статутний фонд ПП "Платон-Інвест", а 10.09.2021 ПП "Платон-Інвест" здійснило продаж нерухомого майна ТОВ "Розвиток Побужжя" за договором купівлі продажу №711.

Отже, позивачем в даному випадку підтверджено наявність у нього ґрунтованих припущень, що аналогічні дії можуть вчинятись і далі, що у подальшому ускладнить повернення майна у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2021 року по справі №924/881/16 (924/811/20) зауважив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позивачем, що вищезазначені дії зі спірним майном свідчать про наявність обґрунтованих підстав припускати вчинення відповідних дій в майбутньому, в тому числі, його поділ, відчуження, передача у користування на користь третіх осіб тощо, що в свою чергу може призвести до ускладнення виконання або невиконання судового рішення у даній справі, або ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача майнових прав на спірне майно іншим особам, які не беруть участь у судовому процесі, ускладнить виконання рішення у разі його прийняття на користь позивача.

Отже, в даному випадку застосовані заходи забезпечення позову мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення.

Вищевказані обставини у сукупності свідчать про наявність необхідності вжиття заходів забезпечення позову з метою забезпечення гарантій збереження майна до вирішення даної справи шляхом накладення арешту на майно.

Щодо співмірності заходів забезпечення позову, то судом апеляційної інстанції досліджено співмірність негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права, за захистом якого заявник звернувся до суду, та майнових наслідків накладення арешту на спірне майно.

За вказаних обставин, враховуючи, що предметом спору у даній справі №910/13879/22(910/6057/24) є вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо виконання такого рішення, а також ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, на переконання колегії суддів, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі задоволення вимог позивача у цій справі та прийняття на його користь рішення суду позивач не зможе відновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За висновками колегії суддів, заявлений до суду першої інстанції захід забезпечення позову є адекватним, а також не суперечить вимогам ст.ст. 136-139 ГПК України.

Вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення ефективного захисту та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду із вказаною позовною заявою, заявлені в межах предмета позову, пов`язані з предметом позову, не порушують прав інших осіб, не залучених до участі у справі, та жодним чином не впливають на будь-чию господарську діяльність та не тягнуть за собою для таких осіб майнових наслідків, оскільки забезпечення позову має процесуальний та тимчасовий характер на час вирішення спору та унеможливлює порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Судова колегія звертає увагу апелянта, що при вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам (висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21 та від 11.12.2023 у справі №922/3528/23).

Тому апеляційний господарський суд вважає, що наведені заходи до забезпечення позову в даному випадку спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, що також було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Доводи скаржника про відповідність оскаржуваного правочинну вимогам законодавства, а також про те, що ТОВ "Розвиток Побужжя" є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки стосуються вирішення спору по суті. Водночас, суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як недоведені та такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток Побужжя" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року у справі №910/13879/22(910/6057/24) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року у справі №910/13879/22(910/6057/24) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 22.10.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.М. Поляков