Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/2059/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/2059/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед";

до Компанії "Olicon AB" (відповідач 1);

Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач 2);

про визнання недійсним патенту.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Колос М.М., адвокат, ордер серії АА № 1445607 від 20.05.2024;

Від відповідача 1: Олійник К.С., адвокат, ордер серії АІ № 161661 від 21.05.2024;

Від відповідача 2: Запорожець Л.Г., в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" (далі також - позивач, Kaminion Holdings Limited) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Olicon AB" (далі також відповідач 1, Olicon AB) та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просило:

- визнати патент України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 недійсним повністю;

- зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи щодо визнання недійсним повністю патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винахід за патентом України № 80128 не відповідає умовам патентоздатності, за критерієм "винахідницький рівень", у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним згідно ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" про призначення експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 910/2059/20 судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Центра судової експертизи та експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності Державного підприємства "Інформаційні судові системи" Стародубову Ігорю Вадимовичу. Провадження у справі № 910/2059/20 зупинено до закінчення проведення судової експертизи. Матеріали справи № 910/2059/20 надіслано судовому експерту Центру судової експертизи та експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності Державного підприємства "Інформаційні судові системи" Стародубову Ігорю Вадимовичу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 здійснено процесуальне правонаступництво Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України шляхом заміни співвідповідача у справі №910/2059/20 - Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України на його правонаступника Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, позов задоволено, а саме: патент України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 визнано недійсним; зобов`язано Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи щодо визнання недійсним повністю патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 було здійснено процесуальне правонаступництво у справі №910/2059/20 шляхом заміни Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" на Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (ідентифікаційний код: 44673629, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Глазунова, будинок 1) (далі також відповідач 2).

Постановою Верховного Суду від 28.03.2023 у справи № 910/2059/20 задоволено касаційну скаргу компанії "Olicon AB", скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі № 910/2059/20 та передано справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатом нового розгляду справи № 910/2059/20 рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023, яке залишено без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2024 касаційну скаргу компанії "Камініон Холдінгз Лімітед" (Kaminion Holdings Limited) задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 910/2059/20, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

08.02.2024 матеріали справи № 910/2059/20 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва, а відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2024 справу передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 вирішено прийняти справу № 910/2059/20 до свого провадження суддею Мандриченко О.В. та призначити підготовче засідання на 12.03.2024.

07.03.2024 до господарського суду від Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" надійшли пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 01.02.2024.

20.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" до господарського суду надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 01.02.2024.

21.05.2024 до господарського суду від Компанії "Olicon AB" надійшли пояснення.

Від Компанії "Olicon AB" до господарського суду 21.05.2024 надійшло клопотання про призначення повторної експертизи.

У підготовчому засіданні 11.06.2024 судом розглядалося клопотання Компанії "Olicon AB" про призначення повторної експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Так, відповідно до п. 15.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи, повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Однак, як вбачається з клопотання Компанії "Olicon AB", на вирішення експертизи ставиться питання, яке не ставилося на вирішення експертизи, призначеної ухвалою суду від 08.10.2020.

При цьому, суд не вбачає необхідності у призначені повторної комплексної судової експертизи для вирішення спору у даній справі, оскільки у даному випадку клопотання Компанії "Olicon AB" про призначення повторної експертизи мотивовано незгодою із висновками, які зробив експерт Стародубова І.В. під час дослідження об`єкта - спірного патента, проте суд зазначає, що згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2059/20 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 22.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 22.10.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 22.10.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

22.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Kaminion Holdings Limited є власником патенту України № 15220 на промисловий зразок "Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок", зареєстрованого Державною службою інтелектуальної власності України на підставі заявки № s200700163 від 31.01.2007, про що 25.10.2007 в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 17/2007 здійснено відповідну публікацію.

Вказане право позивач набув на підставі договору від 29.05.2017 про передачу права власності на промисловий зразок (далі - Договір), про що здійснено публікацію в Бюлетені від 10.08.2017 № 15.

11.08.2017 позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканрок" (далі - ТОВ "Сканрок") укладені ліцензійні договори, зокрема, ліцензійний договір, за яким позивач передав ТОВ "Сканрок" виключну ліцензію на право використання на території України промислового зразка за патентом № 15220 у порядку та на умовах цього договору.

У свою чергу, Olicon AB є власником патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття", який зареєстрований на підставі заявки № 20041109448 від 03.06.2003, про що 27.08.2007 в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 13/2007 здійснено відповідну публікацію.

На переконання позивача, ТОВ "Сканрок" тривалий час - понад 10 років (з серпня 2017 року на підставі згаданих ліцензійних договорів, а до цього - на підставі ліцензійних угод з попередніми власниками відповідних об`єктів інтелектуальної власності) виготовляє та постачає на ринок будівельних матеріалів продукцію - навісні вентильовані фасадні системи "Сканрок", які, зокрема, включають у себе комплект профілів із застосуванням промислового зразка за патентом № 15220.

Kaminion Holdings Limited стверджує, що ТОВ "Сканрок" неодноразово повідомляло позивача про те, що на ринку України розповсюджується продукція, зокрема, навісні вентильовані фасадні системи МАРМОРОК ("Marmoroc®"), які створюють конкуренцію фасадним системам СКАНРОК ("SCANROC"), а їх виробники/дилери «переманюють клієнтів ТОВ "Сканрок" та "відбирають" у ТОВ "Сканрок" замовлення, позбавляючи його основної мети господарської діяльності - отримання прибутку.

Крім того, за позовом Olicon AB судом було порушено провадження у справі № 910/21658/17 про визнання недійсним патенту № 15220; позов пред`явлений до Kaminion Holdings Limited та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; позовні вимоги мотивовано невідповідністю патенту № 15220 критерію "новизна" на момент подачі заявки на його реєстрацію. Висновок призначеної у справі судової експертизи від 05.03.2019 № 319/18 спростував позовні вимоги Olicon AB, а 16.04.2019 позов було залишено без розгляду на підставі заяви позивача у справі № 910/21658/17.

Аналогічні позовні вимоги стали предметом розгляду і в іншому судовому спорі.

Так, судом порушено провадження у справі № 910/21726/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія "ОНДО" до Kaminion Holdings Limited та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Olicon AB, про визнання недійсними патентів України № 9783 та № 15220.

Позовні вимоги у справі № 910/21726/17 обґрунтовувалися з посиланням на невідповідність патентів критерію "новизна" на момент подачі заявки на їх реєстрацію. Відсутність "новизни" при реєстрації патенту № 15220 позивач у зазначеній справі, серед іншого, підтверджував раніше зареєстрованим патентом України № 80128 на винахід.

Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 910/21726/17 апеляційну скаргу Kaminion Holdings Limited на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2019 задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 910/21726/17 скасовано в частині визнання недійсним повністю патенту України № 15220 на промисловий зразок «Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок", власником якого є Kaminion Holdings Limited та зобов`язання державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості про визнання патенту України № 15220 на промисловий зразок "Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок" недійсним повністю до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене позивач у справі № 910/2059/20 зазначає, що:

- з посиланням на патент України № 80128 на винахід Olicon AB створює перешкоди для реалізації позивачем своїх прав на патент України № 15220 на промисловий зразок, а, отже, порушує охоронюваний законом інтерес позивача;

- інтерес позивача у ліцензійному договорі від 11.08.2017 пов`язаний не лише з отриманням винагороди (щорічних платежів) за надане ТОВ "Сканрок" право на використання промислового зразка за патентом № 15220, але й з фактичною реалізацією позивачем свого права на використання вказаного патенту з метою уникнення можливості втрати права вільно розпоряджатися цим патентом з підстав, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки";

- потенційна втрата єдиного ліцензіата, якому надана виключна ліцензія на використання в Україні патенту № 15220, має критичне значення для інтересів позивача і може позбавити його права вільно користуватися та розпоряджатися вказаним патентом;

- патент, виданий на непатентоспроможний винахід (який не відповідає критерію патентоздатності "винахідницький рівень"), створює перешкоди у господарській діяльності ліцензіата позивача - ТОВ "Сканрок", що в умовах конкуренції забезпечує перевагу Olicon AB та її партнерів/дилерів перед іншими суб`єктами господарювання на ринку, а, отже, порушує охоронюваний законом інтерес позивача, який полягає у вільному користуванні та розпорядженні патентом № 15220.

Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.04.2022 у справі №760/3580/17-ц про визнання недійсним патенту на корисну модель, зобов`язання Державної служби інтелектуальної власності України вчинити дії, зокрема, виснував, що відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вказане конституційне положення кореспондується з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 15 Цивільного кодексу України про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлено, що особа, яка просить суд визнати патент недійсним не обов`язково має бути власником іншого патента (на винахід, корисну модель) та протиставляти власний патент патенту відповідача.

Позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка особа, яка вважає, що відповідний патент порушує її права та охоронювані законом інтереси. Коло таких осіб з`ясовується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного та положень ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", якими встановлено підстави визнання недійсними патентів на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка особа, яка вважає, що відповідний патент порушує її права та охоронювані законом інтереси.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.10.2019 зі справи №910/1885/19 про визнання недійсними патентів України на корисні моделі виснував, що визнання патенту недійсним у судовому порядку вимагає дотримання вимог процесуального закону.

Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, вказані в ній особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Отже, позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про визнання недійсним патенту, зобов`язаний зазначити, в чому полягає порушення його прав та/або законних інтересів, а суди дослідити аргументи позивача та надати їм оцінку.

Патент визнається недійсним з підстав, визначених ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі".

Зміст цієї норми та названого Закону в цілому свідчить, що особа, яка просить суд визнати патент недійсним не обов`язково має бути власником іншого патента (на винахід, корисну модель) та протиставляти власний патент патенту відповідача.

Зазначені постанови Верховного Суду ухвалені у подібних правовідносинах зі справою №910/2059/20 за змістовим критерієм в аспекті необхідності дослідження як порушеного права, так і законного інтересу.

Водночас в контексті питання обов`язковості дослідження судами наявності/відсутності порушеного права та/або законного інтересу у справі №910/1885/19 позивач наголошував на тому, що відповідач є його конкурентом на ринку виробництва волоконнно-оптичних кабелів. Наявність у відповідача непатентноздатних патентів, які охороняють корисні моделі, формули яких містить не нові (загальновідомі) технічні рішення, перешкоджатимуть позивачу проектувати та виготовляти волоконно-оптичні кабелі.

У касаційній скарзі зі справи №910/1885/19 позивач стверджував про наявність у позовній заяві доводів, відповідно до яких патенти України № 109921, № 109922 перешкоджають позивачу проектувати та виготовляти волоконно-оптичні кабелі. Суди цих доводів не досліджували та оцінки їм не надали.

Касаційний господарський суд, переглядаючи судові рішення у справі №910/1885/19 в касаційному порядку зауважив, що позивач у касаційній скарзі помилково посилається на те, що підставою для визнання недійсними відповідних патентів є порушення "конкурентноздатності на ринку" та введення в оману виробників та учасників ринку кабельної продукції, оскільки ці питання розглядаються в порядку, визначеному законодавством про захист економічної конкуренції. Проте, зазначені обставини можуть свідчити про порушення прав позивача спірними патентами та підлягали дослідженню судами.

Що ж стосується справи №910/2059/20, то скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, зокрема, про те, що попередніми судовими інстанціями не з`ясовано обставин та не досліджено доказів щодо порушення у зв`язку з дією оспорюваного патенту прав та/або законних інтересів позивача, що суперечить положенням ст. 236 Господарського процесуального кодексу України стосовно законності та обґрунтованості судового рішення.

У новому розгляді справи суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили, зокрема, з того, що належний Olicon AB оспорюваний патент № 80128 на винахід і належний Kaminion Holdings Limited патент № 15220 на промисловий зразок захищають права на різні об`єкти інтелектуальної власності, оскільки патент позивача на промисловий зразок захищає права на зовнішні форми (дизайн) продукту, а патент відповідача 1 на винахід охороняє технологічний процес. Отже, в межах даної справи підлягає з`ясуванню обставина того, яким чином використання відповідачем 1 спірного патенту на винахід перешкоджало або негативно позначалося на використані позивачем патенту № 15220 на промисловий зразок. Суди встановили, що викладені ліцензіатом позивача в листі від 04.02.2020 № 23/1/20 твердження щодо перешкоджання відповідачем 1 діяльності ТОВ "Сканрок" (обставини недобросовісної конкуренції) жодними належними доказами не підтверджені; у матеріалах справи відсутні докази розірвання ліцензійних договорів, які укладені Kaminion Holdings Limited та ТОВ "Сканрок" (зокрема, про отримання виключної ліцензії на право використання на території України промислового зразка за патентом України № 15220), а, отже, твердження позивача про "потенційну втрату" ним ліцензіата має характер припущення "на майбутнє", яке не може бути покладене в основу судового рішення; сам по собі судовий розгляд справ №910/21658/17 та №910/21726/17, на які посилався позивач, тобто вчинення учасниками справ і судом певних процесуальних дій, не може вважатися порушенням прав позивача на патент № 15220; Kaminion Holdings Limited не доведено як обставину застосування ним певної технології чи процесу при виготовленні продукції із застосуванням промислового зразка за патентом № 15220, що прямо чи опосередковано співвідносилося б з винаходом, який охороняється згідно з оспорюваним патентом № 80128, так і не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем 1, як власником спірного патенту, дій для створення перешкод у господарській діяльності позивача, зокрема, перешкод у використанні позивачем патенту № 15220 (направлення позивачу листів та/або звернення до суду з позовом про припинення порушення прав відповідача 1 на винахід за спірним патентом).

Водночас суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Щодо співвідношення суб`єктивного цивільного права та інтересу слід зазначити, що всі юридичні інтереси прийнято поділяти на два види: такі, що опосередковані суб`єктивними цивільними правами, і такі, що не опосередковані ними, однак є юридично значущими. Остання група інтересів вважається "законними" або "охоронюваними законом". Вони задовольняються в особливому порядку, який залежить від характеру і змісту самого інтересу.

Охоронюваними законом інтереси є певною мірою узагальнюючою категорією, з якою пов`язуються всі інтереси, що не знайшли свого відбиття в суб`єктивних правах, але мають значення для кожного конкретного суб`єкта правовідносин при набутті певного матеріального чи нематеріального блага і не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, перелік яких наведений, зокрема у статті 3 Цивільного кодексу України.

Статтею 54 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", захист прав на промисловий зразок здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв`язку з застосуванням цього Закону.

Суди відповідно до їх компетенції розв`язують, зокрема, спори про порушення прав власника патенту на промисловий зразок.

У силу приписів ст. 26 названого Закону, будь-яке посягання на права власника зареєстрованого промислового зразка, передбачені частиною другою статті 20 цього Закону, або будь-яке посягання на права власника незареєстрованого промислового зразка, передбачені частиною дев`ятою статті 20 цього Закону, вважаються порушенням прав власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка відповідно, що тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з приписами ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Як унормовано приписами ст. 420 Цивільного кодексу України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 Господарського процесуального кодексу України, суд з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

Згідно з ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Так, судом встановлено, що відповідач 1 створював перешкоди позивачу для реалізації останнім своїх прав на патент України № 15220 (право користуватися та вільно розпоряджатися вказаним патентом), а, отже, це порушує охоронюваний законом інтерес позивача щодо здійснення ним господарської діяльності.

Ініціюванням судових справ № 910/21726/17 та № 910/21658/17 відповідач 1 намагався не лише визнати патент позивача № 15220 на промисловий зразок недійсним, посилаючись саме на патент України № 80128, а й створити позивачу перешкоди у використанні власного патенту на промисловий зразок та обмежити права позивача на промисловий зразок.

Отже, оспорюваний патент відповідача 1, дав останньому право ініціювати вказані судові процеси та обмежувати позивача в його правах на патент України на промисловий зразок.

Суд звертає увагу на принцип диспозитивності, як один з основних принципів господарського судочинства, який передбачає розгляд справ не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог. Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Водночас слід зважати на відмінності понять "предмет спору" та "предмет позову". Так, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Від правильності встановлення судами змісту предмета спору залежить і обрання ефективного способу захисту. Адже ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Щодо застосування приписів статті 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та статті 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" в частині того, що неможливо позбавити позивача права на доступ до правосуддя (права на оскарження правоохоронного документа) лише з посиланням на те, що позивач і відповідач 1 мають різні об`єкти права інтелектуальної власності, то суд зазначає, що близький за змістом висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2019 зі справи №910/1885/19, а саме, позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про визнання недійсним патенту, зобов`язаний зазначити в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, а суди дослідити аргументи позивача та надати їм оцінку. Особа, яка просить суд визнати патент недійсним не обов`язково має бути власником іншого патента (на винахід, корисну модель) та протиставляти власний патент патенту відповідача.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" повністю, то п. а) ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що права на винахід (корисну модель) можуть бути визнані в судовому порядку недійсними повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Частинами 4 і 7 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Відповідно до п.п. 6.5.3.1 п. 6.5.3 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002 №197 (далі також Правила), винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При визначенні винахідницького рівня заявлений винахід порівнюється не тільки з окремими документами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин (так званим збірним прототипом), коли можливість об`єднання документів або їх частин очевидна для фахівця.

При перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня (п.п. 6.5.3.2 п. 6.5.3 Правил).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/2059/20 призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено таке питання: "- Чи відповідає винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України № 80128 від 27.08.2007 критерію патентоздатності "винахідницький рівень", відповідно до матеріалів даної справи? ".

Згідно з висновком експерта від 09.06.2021 №010-СІВ/20 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, судовий експерт дійшов висновку про те, що винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України № 80128 від 27.08.207 не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень".

Так, виходячи з результатів порівняльного аналізу 1-го незалежного пунктів формули винаходу патенту України № 80128 від 27.08.2007 "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" із відомостями, що містяться в матеріалах справи та наведені у наданих джерелах інформації, у відповідності до Методики, можливо дійти висновку, що має місце доповнення відомого засобу будь-якою відомою частиною (частинами), яка (які) додається (додаються) до нього за відомими правилами, для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме таких доповнень, а отже винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України № 80128 від 27.08.2007 не відповідає умова патентоздатності "винахідницький рівень".

Тобто, і наявні в матеріалах справи докази, і висновок експерта підтверджуються невідповідність винаходу "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України № 80128 від 27.08.2007 умові патентоздатності "винахідницький рівень", а тому даний патент підлягає визнанню недійсним.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18, від 19.01.2023 у справі № 500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, у постанові від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, у постанові від 03.11.2023 у справі № 903/972/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед", по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 та за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2012 у справі № 910/2059/20 відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Компанію "Olicon AB".

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати патент України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 недійсним повністю.

3. Зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1, ідентифікаційний код 44673629) внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи щодо визнання недійсним повністю патенту України №80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

4. Стягнути з Компанії "Olicon AB" (а/с 274, S- 731 26 Копінг, Королівство Швеція) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" (113, Георгіоу Гріва Дігені, Астромерітіс, П.С. 2722, Нікосія, Республіка Кіпр, реєстраційний номер НЕ 213356) 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.10.2024.

Суддя О.В. Мандриченко