Рішення

від 11.07.2024 по справі 910/19917/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/19917/23

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у закритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М. в порядку загального позовного провадження

справу № 910/19917/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Міністерства оборони України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Кабінету Міністрів України; 2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України;

про стягнення 105 166 102,25 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Кулініч А.П., Маліцький В.В., Хоряков І.М.

від відповідача: Заведій В.І.;

від третьої особи-1: Харчук Р.І.;

від третьої особи-2: Шевченко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення 105 166 102,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них №370/1/5/6-ВС/14/2022-ЦЮ від 18.04.2022 та №370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ від 21.12.2022, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 105 166 102,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.02.2024.

30.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2024.

31.01.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про продовження строку для подання Міністерством оборони відзиву на позовну заяву та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 заяву Міністерства оборони України про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

13.02.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання Міністерством оборони України відзиву на позовну заяву.

15.02.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує повністю.

У судовому засіданні 15.02.2024 суд задовольнив заяву відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та долучив його до матеріалів справи.

Для надання позивачу можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву суд оголосив у судовому засіданні перерву до 14.03.2024.

22.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

11.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача у справі.

13.03.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли копії витягів з планів військових залізничних перевезень ЗСУ у 2022 році на 241 арк. з грифом «ДСК».

Судове засідання 14.03.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 підготовче засідання у справі призначено на 04.04.2024.

04.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.

Присутні у підготовчому засіданні 04.04.2024 представники позивача позов підтримали та просили відкласти розгляд справи для ознайомлення з поданими відповідачем поясненнями.

Представник відповідача позов не визнав та не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані до справи докази, враховуючи підстави і предмет заявленого позову, а також з у рахуванням заперечень, наведених відповідачем проти позову, суд дійшов висновку про витребування у позивача більше деталізованого розрахунку суми заявлених позовних вимог та залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 16.05.2024. Залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Зобов`язано позивача надати: докази надіслання на адресу залучених третіх осіб копії позовної заяви та додаткових пояснень по справі; детальний розрахунок суми заявлених позовних вимог, розподіливши суму заборгованості окремо по кожній залізниці, зазначивши при цьому: номер залізничної накладної, вартість послуги за відповідною залізничною накладною, до якого акту про надання послуг залізнична накладна входила (дата, номер) та чи був цей акт підписаний відповідачем (якщо акт про надання послуг був не підписаний, що було зазначено відповідачем у протоколі розбіжностей відповідно саме до цієї залізничної накладної), найменування вантажу за залізничною накладною, отримувача вантажу за залізничною накладною; документи, на підставі яких здійснювався розподіл вантажів за спірними залізничними накладними на адресу військових частин; докази надіслання на адресу інших учасників справи витребуваних судом доказів та розрахунку позовних вимог. Зобов`язано відповідача надати докази надіслання на адресу залучених третіх осіб копії відзиву на позовну заяву з додатковими поясненнями та запереченнями по справі. Зобов`язано третіх осіб у строк до 13.05.2024 подати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог. Зобов`язати представників сторін і третіх осіб направити в підготовче засідання повноважних представників, повноваження яких оформити відповідно до вимог, викладених у ч.3 ст. 56, ч. 3 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

18.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача та відповідача надійшли докази надіслання на адресу залучених третіх осіб копії позовної заяви, відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень та заперечень, наданих сторонами по справі.

19.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

08.05.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2024 надійшли пояснення по справі та детальний розрахунок суми заявлених позовних вимог.

10.05.2024 від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання письмових пояснень по справі.

У підготовчому засіданні 16.05.2024 представник третьої особи-1 просив задовольнити клопотання про продовження процесуального строку на подання письмових пояснень по справі та у зв`язку з чим відкласти розгляд справи.

Представник третьої особи-2 повідомив про направлення до суду через систему «Електронний суд» 15.05.2024 пояснень по суті спору.

Однак, враховуючи технічні проблеми з функціонуванням системи «Діловодство спеціалізованого суду», пояснення третьої особи-2 судом отримані не були.

Присутні у судовому засіданні представники позивача та відповідача не заперечували щодо відкладення розгляду справи.

Крім того, за результатами дослідження поданих позивачем додаткових пояснень у справі та детального розрахунку суми заявлених позовних вимог, у суду виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів по справі.

Серед іншого, враховуючи приписи ст. 119 ГПК України та пояснення представника, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника третьої особи-1 та продовження Кабінету Міністрів України строку на подання письмових пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 20.06.2024. При цьому, задоволено клопотання представника Кабінету Міністрів України та продовжити строку на подання письмових пояснень по справі до 04.06.2024. Зобов`язано позивача надати суду у строк до 17.06.2024: копію листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07.08.2023 № 20044/0/2-23, на якій йдеться посилання, проте не додано до позовної заяви; копію протоколу наради щодо узгодження тексту договору про надання послуг з організації перевезення залізничним транспортом військових вантажів від 29.11.2022, на який містяться посилання у наданому суду детального розрахунку суми позовних вимог. Зобов`язати відповідача надати суду у строк до 17.06.2024: документи, на підставі яких здійснювався розподіл вантажів за спірними залізничними накладними на адреси військових частин, враховуючи відсутність їх у позивача; письмові пояснення щодо підстав не підписання актів про надання послуг (копії долучені до позовної заяви) після отримання зауважень на протоколи розбіжностей до цих актів від Філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень»; докази неотримання вантажів (у разі наявності) за залізничними накладними, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та послуги, за якими були надані позивачем.

17.05.2024 через систему «Електронний суд» від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли письмові пояснення щодо позову.

24.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07.08.2023 № 20044/0/2-23; копії протоколу наради щодо узгодження тексту договору про надання послуг з організації перевезення залізничним транспортом військових вантажів від 29.11.2022; копії рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/12121/23.

03.06.2024 через канцелярію суду від представника Кабінету Міністрів України отримано письмові пояснення по справі.

11.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі з доказами.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 20.06.2024 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/4559/24 до судового розгляду по суті на 11.07.2024.

Присутні у судовому засіданні 11.07.2024 представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб надали письмові пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

18.04.2022 між позивачем (за договором - перевізник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них № 370/1/5/6/-ВС/14/2022-ЦЮ, предметом якого є послуги з перевезень громадським, залізничним транспортом (60210000-3) (послуги з перевезень залізничним транспортом військових вантажів) (далі - Послуги). Послуги включають надання власного вагону Перевізника для перевезення та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення військових вантажів у власних вагонах Перевізника і проведення розрахунків за них.

У пункті 1.3 договору зазначені наступні поняття та їх значення: відправник - зазначена в перевізному документі військова частина (установа), яка відправляє військові ешелони, військові транспорти; власний вагон Перевізника - це вантажний вагон, яким Перевізник володіє на праві власності чи іншій правовій підставі, має загальномережеву нумерацію та ознаку в АБД ПВ "власний вагон" (далі - вагон Перевізника).

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього Договору визначається в межах сум, передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями на 2022 рік, та становить 648 678 000 грн., у тому числі ПДВ - 108 113 000 грн. Закупівля послуг здійснюється за кошти Державного бюджету України за бюджетною підпрограмою 2101020/9 КЕКВ 2240 (код 070 -85 579 100 грн 00 коп., код 070/30 -563 098 900 грн 00 коп.).

Відповідно до пункту 4.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні Перевізника складається з: 1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону Перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; 2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону Перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, з урахуванням коригуючих коефіцієнтів . до тарифів Збірника тарифів на дату відправлення вагону, скореговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в Додатку 2 до цього Договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів Перевізника в порожньому етапі перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі "від 2091 км до 2190 км". Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх власних вагонів Перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами; 3) плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки.

За змістом пункту 5.1 договору оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний у п. 5.9. Договору за фактично надані послуги Перевізником.

При оформленні військових перевезень комплект документів, які належать Замовнику, а саме: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, відомості плати за користування вагонами та інші документи, які підписані уповноваженими представниками військових частин Міноборони та працівниками станції (далі - розрахункові документи), направляються зі станцій, де здійснювалось оформлення військових перевезень, до виробничих структурних підрозділів філії "ЄРЦ" для опрацювання та подальшої видачі їх представнику Управління військових сполучень на залізницях (далі - представники Замовника) для перевірки правильності нарахувань та оформлення розрахункових документів (пункт 5.4 договору).

У пункті 6.1 договору строк надання Послуг встановлений до 31.12.2022 року.

Згідно з пунктом 6.2 договору надання Послуг (у тому числі надання власного вагону Перевізника у використання) за цим Договором здійснюється на підставі витягів з плану військових перевезень, які Замовник пред`являє Перевізнику через представника Замовника на регіональній філії "Південно-Західна залізниця".

Надання Послуг за цим Договором підтверджується одним або кількома документами: залізничною накладною, відомістю плати за користування вагонами (контейнерами), відомістю плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальною карткою та іншими документами, які узгоджені та підписані відповідальним представником військової частини, призначеним наказом командира частини (6.3 договору).

Відповідно до пункту 12.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

За положеннями пункту 12.2 договору сторони беруть до уваги, що враховуючи вимоги частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладання, а саме - з 01.01.2022 року відповідно до діючих ставок та тарифів на день надання послуги.

У додатку № 4 до договору визначено перелік із 288 військових частин, що виконують військові перевезення.

Надалі, 21.12.2022 сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них № 370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ, відповідно до пункту 3.1 якого ціна Договору визначається в межах сум, передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями на 2022 рік та становить 860 186 285,10 грн., у тому числі ПДВ - 143 364 380,85 грн. Закупівля послуг здійснюється за кошти Державного бюджету України за бюджетною підпрограмою 2101020/9 КЕКВ 2240, код 070.

Інші умови договору є аналогічними, що й у договорі про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них від 18.04.2022 № 370/1/5/6/-ВС/14/2022-ЦЮ.

Як зазначив позивач, на виконання договірних зобов`язань протягом 2022 року відповідачу було надано послуги на загальну суму 1 681 356 693,22 грн., з яких оплачені 1 522 944 225,23 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості за надані послуги в сумі 53196365,74 грн, що є предметом спору у справі № 910/12121/23, та 105 166 102,25, що є предметом спору у даній справі.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми цивільного та господарського законодавства, що регулюють загальні умови зобов`язань, відносини з перевезення вантажів, Закон України «Про залізничний транспорт», Статут залізниць України, Правила розрахунків за перевезення, Угоду про міжнародне вантажне сполучення, а також на умови укладених між сторонами договорів №370/1/5/6-ВС/14/2022-ЦЮ від 18.04.2022 та №370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ від 21.12.2022.

Відповідач під час розгляду справи проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що заборгованість, яка виникла перед позивачем, пов`язана з перевезенням гуманітарної допомоги, яка не відноситься до військового майна та перевезення якої відповідачем відповідно до умов договорів не замовлялось, а відтак, у відповідача відсутній обов`язок щодо оплати цих перевезень.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 908 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України (ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Частина 5 статті 307 - умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договори про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них №370/1/5/6-ВС/14/2022-ЦЮ від 18.04.2022 та №370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ від 21.12.2022, які за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажів.

Згідно з п. 1.1 договорів предметом договору є послуги з перевезень громадським залізничним транспортом (60210000-3) (послуги з перевезень залізничним транспортом військових вантажів) (далі - послуги). Послуги включають надання власного вагону перевізника для перевезення та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення військових вантажів у власних вагонах перевізника і проведення розрахунків за них.

Пунктом 6.2 договорів визначено, що надання послуг (у тому числі надання власного вагону Перевізника у використання) за цим договором здійснюється на підставі витягів з плану військових перевезень, які замовник пред`являє перевізнику через представника замовника на регіональній філії «Південно-Західна залізниця».

Пункт 6.3. визначає, що надання послуг за договором підтверджується одним або кількома документами: залізничною накладною, відомістю плати за користування вагонами (контейнерами), відомістю плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальною карткою та іншими документами, які узгоджені та підписані відповідальними представниками військової частини, призначеним наказом командира військової частини. Оформлення накладних при відправленні військових вантажів здійснюється за формою, наведеною у додатку 1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (зі змінами) (далі - Правила). У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою або маршрутною відправкою відправник додає до накладної відомість вагонів, відповідно до вимог Додатку 2 до цих Правил, або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою), відповідно до вимог додатку 4 Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989. Для конвертування перевізних документів при перевезенні військових вантажів застосовується форма конверту, який слідує разом з вантажем на станцію призначення без його відкриття, відповідно до вимог Додатку 14 до підпункту 5.5.4 Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.11.2008 № 1430, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2009 за № 180/16196. Оформлення накладних на військові вантажі здійснюється представником військової частини у чотирьох аутентичних паперових примірниках.

Отже, зі змісту вказаних договорів слідує, що між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання щодо надання АТ «Укрзалізниця» Міноборони послуг з перевезень у власних вагонах залізничним транспортом військових вантажів, які приймаються та оплачуються відповідачем.

Разом із цим, в обґрунтування своїх заперечень, щодо заявлених позовних вимог, відповідачем до матеріалів справи надано копії витягів з планів військових перевезень за період лютий-грудень 2022 року, з яких вбачається, що перевезення майна за спірними накладними відповідачем не замовлялося.

Однак, суд критично оцінює вказані докази відповідача, оскільки позивача з вказаними планами було ознайомлено лише в червні 2023 року, тобто після здійснення спірних перевезень вантажів.

Приписами Закону України «Про гуманітарну допомогу» встановлено, що гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу»).

Відповідно до абзацу сьомого статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» (в редакції, що діяла станом на момент спірних правовідносин - протягом 2022 року) отримувачі гуманітарної допомоги - такі юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги.

Відповідачем до матеріалів надано витяг, з якого вбачається віднесення Міністерства оборони України до отримувачів гуманітарної допомоги (том 15, арк. спр. 83 ).

Як установлено судом під час розгляду справи, усі вантажі, що перевозилися за спірними накладними, долученими до матеріалів справи, були отримані військовими частинами, що входять до складу Збройних сил України та мали військове призначення.

Водночас, позивачем до матеріалів справи долучено лист Секретаріату КМУ від 07.08.2023 вих. №20044/0/2-23, у якому зазначено, що Міністерство оборони України та/або військові частини чи підпорядковані йому підрозділи не є отримувачами гуманітарної допомоги яка перевозиться залізничним транспортом в умовах воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2022 № 379.

Щодо застосування до даних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2022 № 379 «Про особливості здійснення гуманітарної допомоги, яка перевозиться залізничним транспортом в умовах воєнного стану» (у редакції на день виникнення спірних правовідносин), суд відзначає наступне.

Постановою КМУ від 27.03.2022 № 379 передбачалося, що гуманітарною допомогою (гуманітарним вантажем) визнаються будь-які товари, щодо яких у товаро-супровідних та/або перевізних документах міститься відповідний запис про приналежність такого вантажу (товару) до гуманітарної допомоги і одержувачем якого є акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі-АТ "Укрзалізниця") з метою його подальшого перевезення отримувачам, визначеним абзацом четвертим цього підпункту, за їх заявками без здійснення передбаченої Законом України "Про гуманітарну допомогу" процедури визнання таких товарів гуманітарною допомогою у кожному випадку та без попереднього визначення отримувачів і набувачів гуманітарної допомоги, які після надходження гуманітарних вантажів визначаються в порядку, передбаченому цією постановою, (абзац другий пп. 1 пункту 1).

Отримувачами гуманітарної допомоги є обласні, Київська міська військові адміністрації (далі - військові адміністрації) чи інші визначені Кабінетом Міністрів України суб`єкти; вказані отримувачі гуманітарної допомоги звільняються від обов`язку реєструватися в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги та від інших обов`язків, передбачених Законом України "Про гуманітарну допомогу", крім обов`язків, передбачених цією постановою, (абзац четвертий пп.1 пункту 1).

При цьому, відповідно до абзацу четвертого пп. 2 пункту 1, АТ "Укрзалізниця" укладає в електронній формі з військовими адміністраціями та іншими визначеними Кабінетом Міністрів України отримувачами гуманітарної допомоги договори про організацію залізничних перевезень гуманітарних вантажів.

Підпунктом 4 пункту 1 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 528) передбачено, що витрати АТ "Укрзалізниця", пов`язані з одержанням, збором, обробкою, зберіганням, оформленням та перевезенням гуманітарних вантажів, відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету, які здійснюються для фінансування заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту.

Таким чином, для застосування постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2022 № 379 до спірних правовідносин необхідно дотримання, зокрема, певних умов, а саме: наявність укладеного АТ "Укрзалізниця" договору про організацію залізничних перевезень гуманітарних вантажів з отримувачами гуманітарної допомоги; наявність у товаро-супровідних та/або перевізних документах відповідного запису про приналежність такого вантажу (товару) до гуманітарної допомоги.

Відповідно, тільки наявність зазначеного вище укладеного договору та чітке визначення вантажу дає підстави стверджувати про можливість/необхідність відшкодування витрат позивача на транспортування за рахунок державного бюджету в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2022.

Водночас, між позивачем та відповідачем були укладені Договори від 18.04.2022 №370/1/5/6/-ВС/14/2022-ЦЮ та від 21.12.2022 № 370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них. Предметом зазначених договорів є надання позивачем послуг з перевезень громадським залізничним транспортом (60210000-3) (послуги з перевезень залізничним транспортом військових вантажів).

Отже, твердження відповідача про те, що наявність самого факту позначення/декларування вантажу у товаро-супровідних та/або перевізних документах як вантажу гуманітарної допомоги дає підстави застосовувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2022 № 379 і відшкодовувати витрати АТ "Укрзалізниця за рахунок коштів державного бюджету, є помилковим.

Означена позиція була висловлена під час вирішення спору по суті також і представниками третіх осіб.

Відповідно до параграфу 1 ст. 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення зі змінами та доповненнями від 01.07.2019 (надалі - УМВС) ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Згідно з параграфами 1, 3 та 5 ст. 14 УМВС відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов`язання.

Згідно зі статтею 31 УМВС, якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов`язком: 1) відправника - перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж, за здійснене ними перевезення; 2) одержувача - перевізнику, що видає вантаж, за здійснюване їм перевезення.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Майно для забезпечення руху опору є військовим майном та закріплюється за військовими частинами Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

Відповідно до Положення з військових перевезень залізничним транспортом, морським, річковим та повітряним транспортом, затверджений наказом Міністерства оборони України від 05.09.2013 №595 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 за №1662/24194 (далі - Положення №595), термін "військовий вантаж" вживається у такому значені: військовий вантаж - озброєння, військова техніка, ракети, боєприпаси, продовольство, пальне, та інші матеріально - технічні засоби, що належать військовим частина, які є відправниками та одержувачами.

Згідно інформації, яка міститься у накладних із перевезення гуманітарного вантажу, копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається, що одержувачем перевезеного позивачем вантажу є військові частини, які входять до складу Збройних Сил України, отже таке майно є військовим майном і після перетину кордону плата за перевезення відповідного вантажу по території України покладається на відповідача, як одержувача вантажу.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті наданих послуг з перевезення військових вантажів у 2022 році повністю не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 105 166 102,25 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищезазначене, станом на дату ухвалення рішення обов`язок по оплаті наданих послуг з перевезення військових вантажів у 2022 році у заявленому розмірі настав, заборгованість відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з посиланням на судову практику, оскільки наведені відповідачем у відзиві та додаткових поясненнях судові рішення були прийняті за інших обставин, а відтак, не можуть бути застосовані у даній справі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) 105 166 102 грн 25 коп заборгованості та 939 400,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.10.2024.

Суддя А.І. Привалов