Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/429/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/429/22 (910/18139/23)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД»

(ідентифікаційний код: 35917124)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім»

(ідентифікаційний код: 32716564)

2) Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

(ідентифікаційний код: 14352406)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код: 37165945)

про визнання недійсними правочинів

у межах справи № 910/429/22

за заявою Акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс» (ідентифікаційний код: 42732781)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім»

(ідентифікаційний код: 32716564)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря Олійника Б.М.

Особи, які беруть участь у справі:

Позивач - Корнієнко Л.В. (ордер серії АО № 1140704 від 02.09.2024);

Відповідач-1 - Лозовський В.М. (ордер серії СА № 1023632 від 08.02.2022);

Відповідач-2 - адвокат Сухая М.В. (на підставі довіреності № 227 від 22.121.2022);

Третя особа - не з`явилась

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код: 35917124) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код: 14352406) про визнання недійсними правочинів, в якому просив суд:

- визнати недійсним Договір поруки № 291021-П/2 від 29.10.2021, який укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬН ІСТЮ «ПОЛІХІМ» (код ЄДРПОУ: 32716564) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ: 14352406);

- визнати недійсним Договір застави № 291021-30/1 від 29.10.2021, який укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬН ІСТЮ «ПОЛІХІМ» (код ЄДРПОУ: 32716564) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ: 14352406);

- визнати недійсним Договір іпотеки № 291021-1/2 від 29.10.2021, який укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬН ІСТЮ «ПОЛІХІМ» (код ЄДРПОУ: 32716564) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ: 14352406) і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2359.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що наведені правочини були укладені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (за чотири місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство), завдали збитків боржнику і кредиторам та:

а) були укладені з заінтересованою особою;

б) внаслідок укладення таких договорів боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог;

в) внаслідок укладення таких договорів боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки оспорювані правочини не передбачають здійснення будь-якої оплати чи винагороди на користь боржника (поручителя/майнового поручителя), тобто мають безоплатний характер;

г) уклавши оскаржувані договори боржник взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним і виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим.

Позивач стверджує, що укладення спірних договорів переслідувало не мету реального забезпечення виконання зобов`язання, а заволодіння майном боржника, в тому числі, шляхом ініціювання процедури банкрутства ТОВ «ПОЛІХІМ» та її контролю за рахунок досить великого розміру кредиторських вимог, а отже вважає ці правочини фіктивними.

Ухвалою суду від 11.12.2023 постановлено, серед іншого, прийняти до розгляду у межах справи № 910/429/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код: 35917124) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (ідентифікаційний код: 32716564), Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код: 14352406) про визнання недійсними правочинів та відкрити провадження у справі № 910/429/22 (910/18139/23); справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.12.2023 від представника відповідача Сухої М.В. надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, мотивоване складним характером спірних правовідносин та предметом доказування.

Ухвалою суду від 22.01.2024 клопотання Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про перехід до розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін задоволено; постановлено здійснити перехід до розгляду справи № 910/429/22 ( 910/18139/23) за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; судове засідання у справі призначено на 19.02.2024 о 14:15 год.; здійснено виклик у судове засідання учасників справи; копію ухвали направлено учасникам справи.

19.02.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі на лікарняному у період з 19.02.2024 по 21.02.2024 (включно).

Ухвалою суду від 22.02.2024 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.03.24 о 14:00 год.; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

Ухвалою суду від 25.03.2024 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 29.04.2024 о 09:50 год.; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

Ухвалою суду від 29.04.2024 було закрито підготовче провадження у справі; здійснено перехід до розгляду справи по суті та призначено судове засідання у справі на 24.06.2024 о 14:30 год.; викликано у судове засідання учасників справи.

24.06.2024 до суду від ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» надійшло пояснення.

У судове засідання 24.06.2024 з`явилась представник відповідача-2 Сухая М.В. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Суд оголосив, що починає розгляд справи по суті. Судом оголошено, що до електронного суду надійшли пояснення ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД». Присутня у судовому засіданні представник повідомила, що з ними не ознайомлена.

Ухвалою суду від 24.06.2024 було відкладено розгляд справи по суті на 02.09.24 о 14:15 год. викликано у судове засідання учасників справи; повідомлено учасників справи, що інформація по справі, яка розглядається, є доступною на офіційному веб - порталі судової влади України у мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/..

Ухвалою суду від 02.09.2024 було відкладено розгляд справи по суті на 16.09.24 о 15:15 год. здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

16.09.2024 до суду від ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 16.09.2024 було відкладено розгляд справи по суті на 30.09.24 о 11:45 год. здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

У судове засідання 30.09.2024 з`явилась представник АТ «Банк Кредит Дніпро» Сухая М.В., представник ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» Корнієнко Л.В. та представник ТОВ «Поліхім» Лозовський В.М. інші учасники справи в судове засідання не прибули, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Представники інших учасників поклались у вирішенні даного питанні на розсуд суду.

Згідно пунктів 2, 4, 6, 7 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зазначити, що згідно рішення ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи тривалість судового провадження, поважних причин для чергового відкладення розгляду справи ним не наведено, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у судовому засіданні.

Повно та всебічно дослідивши всі обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37165945) було укладено Кредитний договір № 291021- МКЛВ, відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту кредитування в розмірі 105 000 000,00 гривень зі строком кредитування до 27.10.2024.

29.10.2021 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» було надано Позичальнику кредитні кошти в розмірі 65 300 000.00 гривень на строк до 28.10.2022 з ціллю поповнення обігових коштів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» перед АТ «БАН К КРЕДИТ ДНІПРО» ТОВ «ПОЛІХІМ » узяв на себе заставні наступні зобов`язання, зокрема:

- між ТОВ «ПОЛІХІМ» та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» 29.10.2021 було укладено Договір поруки № 291021-П/2, за змістом якого ТОВ «ПОЛІХІМ» зобов`язався перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відповідати за виконання ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» зобов`язань, що випливають із Кредитного договору № 291021-МКЛВ від 29.10.2021 (п. 1.1.), зокрема Основного зобов`язання 1 та Основного зобов`язання 2;

- між ТОВ «ПОЛІХІМ » та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» 29.10.2021 було укладено Договір застави № 291021-30/1, за змістом якого ТОВ «ПОЛІХІМ» зобов`язався перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відповідати за виконання ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» зобовязань, що випливають із Кредитного договору № 291021-МКЛВ від 29.10.2021 (п. 1.1.);

- між ТОВ «ПОЛІХІМ» та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» 29.10.2021 було укладено Договір іпотеки № 291021-1/2, за змістом якого ТОВ «ПОЛІХІМ» зобов`язався перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відповідати за виконання ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» зобов`язань, що випливають із Кредитного договору № 29І021-МКЛВ від 29.10.2021 (п. 2.1.).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код: 35917124), мотивуючи свої позовні вимоги про визнання вказаних договорів недійсними, стверджував, що із умов договорів не вбачається винагороди ТОВ «ПОЛІХІМ» за вчинені правочини забезпечення, так само як не вбачається, що між ТОВ «ПОЛІХІМ» та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» укладено будь-які угоди, які б свідчили про те, що ТОВ «ПОЛІХІМ» отримало вигоду із укладення вчинених спірних правочинів. На переконання позивача, такі дії свідчать про те, що ТОВ «ПОЛІХІМ» узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» на вкрай невигідних для себе умовах. Також позивач зазначив, що укладення між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 оспорюваних правочинів 28.10.2021 здійснено протягом трьох років до відкриття провадження у справі № 910/429/22 про банкрутство ТОВ »ПОЛІХІМ», у зв`язку з чим такі правочини, на його думку, є сумнівними, стверджував, що укладення спірних договорів забезпечення фактично збільшило поточну неплатоспроможність боржника та в співвідношенні із загальною сумою грошових зобов`язань боржника збільшилась частка, в якій виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стає неможливим, а також оспорювані правочини вчинені між заінтересованими особами, що є окремою та достатньою підставою для визнання недійсними відповідних правочинів без встановлення додаткових умов.

Заперечуючи проти позовних вимог Відповідач 2 посилається на рішення Господарського суду м.Києва від 26.04.2023 у справі № 910/429/22 (910/5266/22) за позовом арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» та Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Агроімпорт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37165945) про визнання недійсними правочинів боржника та вважає що є підстави для для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України.

Не погоджуючись з таким твердженням Позивач звертаючись до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 926/767-б/15, посилаючись на відмінний суб`єктний склад учасників у цій справі, а також обґрунтування позовних вимог у цьому спорі іншими обставинами, що не були заявлені раніше і не розглядалися судом як підстави позову, стверджує про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України суд виходить з наступного.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України).

Отже, для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових: рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 9901/306/20, та у постановах Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 916/3255/17 та від 07.11.2019 у справі № 912/30/18.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.

Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Отже, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.

Предмет позову складає матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстави позову складають ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

У п. 7.3. постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 924/1708/14 (924/1024/20), значено, що однією з цілей запровадження норм, передбачених п.3 ч. 1 ст. 231 та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу та спроби, направлених на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності. А тому передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Зважаючи на те, що Позивач не був стороною у справі № 910/429/22 (910/5266/22), тому у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Аналізуючи наведені позивачем обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог про визнання правочинів недійсними, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Особливості спеціального закону у сфері банкрутства виключають можливість керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання в межах справи про банкрутство правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Передбачені спеціальні підстави заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, кредитор (інші особи) зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Вказана процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів. Можливість оспорення та спростування майнових дій боржника насамперед необхідна для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах конкурсних кредиторів.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, Кодексом про банкрутство.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частин другої та третьої статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Приписами Цивільного кодексу та Кодексу про банкрутство визначено підстави визнання недійсними договорів та саме правочинів боржника.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Кодексу про банкрутство встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаних у Кодексі про банкрутство строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведених норм.

Отже, підлягають перевірці судом обставини укладення оспорюваних договорів на наявність ознак, визначених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства. (постанова Верховного Суду від 04.04.2023 № 906/43/22 (906/343/22).

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Системний аналіз частин першої та другої цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.

Тоді як частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.(висновки, викладені у постанові Верховного Суду 02.04.2024 у справі № 910/862/22 (910/5477/23).

Тобто саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність. (п. 90 постанови Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20(925/147/23).

За змістом ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд дійшов висновку, що вчинення правочину із заінтересованою особою є окремою та самостійною підставою для визнання недійсними відповідних правочинів без встановлення додаткових умов.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату укладення оспорюваних договорів Перелік засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «ПОЛІХІМ» наступний:

- Акціонерне товариство «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс», Код ЄДРПОУ: 42732781, країна резидентства: Україна, адреса: Україна, 03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 42, приміщення 42/1, розмір частки засновника (учасника): 100 000,00 грн, частка 10%;

- ОСОБА_1 , країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника (учасника): 450 000,00 гривень, частка 45%;

- Публічне Акціонерне товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Смарт Капітал», код ЄДРПОУ: 35856341, країна резидентства: Україна, адреса: Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4А, кімната 31/2, розмір частки засновника (учасника): 450 000,00 гривень, частка 45%.

Кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ «ПОЛІХІМ» є:

- ОСОБА_1 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 45;

- ОСОБА_2 , тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 45.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) юридичної особи ТОВ «Торгівельний Дім «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код: 37165945) є:

- Акціонерне товариство «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс», Код ЄДРПОУ: 42732781, країна резидентства: Україна, місцезнаходження: Україна, 03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 42, приміщення 42/1, розмір частки засновника (учасника): 10 000,00 грн., частка 10%;

- ОСОБА_1 , країна громадянства: Україна, Адреса: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника (учасника): 45 000,00 гривень, частка 45%;

- Публічне Акціонерне товариства «Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Смарт Капітал», код ЄДРПОУ: 35856341, країна резидентства: Україна, місцезнаходження: Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4А, кімната 31/2, розмір частки засновника (учасника): 45 000,00 гривень, частка 45%.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ Торгівельний Дім «АГРОІМПОРТ ЛТД» є:

- ОСОБА_1 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 45;

- ОСОБА_2 , тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 45.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) юридичної особи АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» є акціонери згідно даних з реєстру власників цінних паперів, а кінцевим бенефіціарним власником (контролером) АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» є ОСОБА_2 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.

Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до абзацу першого пункту 30 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Отже, судом встановлено, що оспорювані правочини вчинено між юридичними особами з якими боржник перебуває під контролем третьої особи, а саме ОСОБА_2 .

Відповідно до усталеної судової практики, викладеної у постановах Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справі № 910/862/22 (910/5474/23), від 24.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/288/23), від 23.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/129/23), від 30.05.2024 у справі 925/1577/20(925/147/23), від 31.07.2024 у справі № 904/4790/21 (904/6975/21), яка є релевантною до цих правовідносин, за приписами статті 1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов`язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Суд також вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 906/43/22 (906/458/22) у подібних правовідносинах, відповідно до яких, наявне у законодавстві тлумачення понять "заінтересовані особи" та "пов`язані особи" свідчить про те, що правочини укладено із заінтересованою особою можуть впливати як на встановлення/усунення обмежень щодо вчинення значних правочинів, так і щодо укладення правочинів, які порушують права та законні інтереси інших кредиторів боржника. Тобто коли спірні правочини укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, це є однією з підстав для визнання договорів недійсними на підставі частини другої статті 42 КУзПБ.

Виходячи з встановлених судом обставин, укладення оспорюваних договорів між юридичними особами, з якими боржник перебуває під контролем третьої особи, а саме: ОСОБА_2 , має наслідком недійсність таких правочинів без встановлення додаткових умов.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України"(SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"(Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"(Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"(Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду у справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд до висновку про обґрунтованість позову, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.

Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що тривалість розгляду справи повинна відповідати розумним строкам. Таку розумність треба оцінювати у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див. рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Вергельський проти України» (Vergelskyy v. Ukraine, заява № 19312/06).

Такими критеріями у розумінні суду наразі є те, що внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30-ть діб, а у подальшому 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року, в подальшому Указом Президента України від 12.08.2022, затвердженим Законом № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - до 21 листопада 2022, в подальшому Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб - до 19 лютого 2023 року, в подальшому Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року, тому повний текст рішення був складений зважаючи на появу можливості більш безпечного здійснення правосуддя у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою його місцезнаходження.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. ст. 3, 12, 73, 216, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір поруки № 291021-П/2 від 29.10.2021, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІХІМ» (код ЄДРПОУ: 32716564) та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ: 14352406).

3. Визнати недійсним Договір застави № 291021-ЗО/1 від 29.10.2021, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІХІМ» (код ЄДРПОУ: 32716564) та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ: 14352406).

4. Визнати недійсним Договір іпотеки № 291021-I/2 від 29.10.2021, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІХІМ» (код ЄДРПОУ: 32716564) та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ: 14352406) і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2359.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІХІМ» (код ЄДРПОУ: 32716564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 9; код ЄДРПОУ: 35917124) судовий збір у розмірі 4 026,00 грн.

6. Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ: 14352406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, код ЄДРПОУ: 35917124) судовий збір у розмірі 4 026,00 грн.

7. Видати накази відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 24.10.2024.

Суддя Л.В. Омельченко