Рішення

від 08.10.2024 по справі 911/1704/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/1704/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О. М., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» (03067, м. Київ: вул. Гарматна, буд. 8, ЄДРПОУ 37780084)

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, с-ще Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045)

про стягнення 408043,80 грн,

за участю представників:

позивача: Іванченко Анастасії Валеріївни;

відповідача: Гаврись Ярослав Богданович,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 408043,80 грн.

Суд ухвалою від 03.07.2024 відкрив провадження у справі № 911/1704/24. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.07.2024 на 10:20. Справа перебувала на розгляді у судді Кошика А.Ю.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 17.07.2024. Позивачем 30.07.2024 подано заяву б/н від 29.07.2024 про долучення доказів.

Ухвалою від 30.07.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.08.2024 на 10:00

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області від 28.08.2024 у зв`язку з відрахуванням та звільненням судді Кошика А.Ю. з посади судді Господарського суду Київської області на підставі наказу № 18-К від 12.08.2024 та з метою недопущення порушення процесуальних строків призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді А.Ф.Черногузу.

Оскільки судом не було відкрито провадження з розгляду справи по суті, засідання 29.08.2024 не відбулось з огляду на перебування судді А.Ф.Черногуза у відпустці в цей день, суддя прийняв справу до свого провадження та почав підготовче провадження спочатку на підставі статті 32 ГПК України. Засідання призначено на 23.09.2024 на 14:00.

У судовому засіданні брали участь представник позивача та відповідача. Враховуючи, що всі необхідні заяви для розгляду справи по суті були подані учасниками спору, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.10.2024 на 09:30.

У судовому засіданні 08.10.2024 було прийняте рішення.

Зміст позовних вимог та обставини спірних правовідносин

Звертаючись до суду, позивач надав докази, які свідчать, що між ТОВ «ЛТК Електрум», як покупцем, та ПАТ «Центренерго», як продавцем, 11.10.2021 було укладено двосторонній договір № 20/21-276-РДД купівлі-продажу електричної енергії.

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в об`єднану енергосистему України, а покупець відібрати електричну енергію з об`єднаної енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку № 1. У разі зменшення оплаченого обсягу відпуску/відбору електричної енергії та за відсутності обґрунтованих претензій до Покупця по будь-яким договірним зобов`язанням між Сторонами, Продавець зобов`язується повернути суму переплати Покупцю протягом 7-ми (семи) банківських днів з дати отримання обґрунтованої письмової вимоги про таке від Покупця.

Пунктом 2.4 договору визначено. що продавець та покупець зобов`язуються своєчасно у відповідності до Правил ринку здійснити реєстрацію узгоджених з урахуванням п. 2.1 обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передач, згідно графіків у додатку № 1.

Згідно з пунктом 2.6 договору не пізніше 3-х робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електроенергії, продавець зобов`язується направити покупцю підписані та скріплені печаткою продавця два примірники Акту купівлі-продажу електроенергії, у яких зазначаються обсяги відпуску/відбору електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передач. Покупець не пізніше 2-х робочих днів, наступних за днем отримання Актів, зобов`язується направити продавцю один примірник оригіналу Акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або направити в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту.

Згідно з пунктом 3.1 договору, ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.

Відповідно до пункту 3.2 договору, оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку періоду відпуску/відбору електричної енергії у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.

Позивач зауважував, що у пункті 3.3 договору сторони визначили, що період відпуску/відбору складається з 6 етапів та становить з 01.11.2021 року до 30.11.2021 року включно.

Також судом враховано, що пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії, за умови відсутності у покупця заборгованості за цим Договором, продавець зобов`язується повернути, у термін 7-ми банківських днів після отримання продавцем обґрунтованої вимоги у письмовій формі, на поточних рахунок Покупця, зазначений у Розділі 10 даного Договору, грошові кошти, сплачені Покупцем на користь Продавця, за обсяг електричної енергії у відповідному періоді відпуску/відбору. У випадку невиконання продавцем свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів сплачених покупцем у встановлений строк, продавець сплачує Покупцю неустойку за кожен день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми неповернутого/несвоєчасно повернутих Покупцю грошових коштів.

Додатками до цього договору відповідно до пункту 9.1 є додаток № 1 «Графік відпуску/відбору електричної енергії»; додаток № 2 «Інформація про частку кожного джерела енергії, використаного для виробництва електричної енергії».

Додатком № 1 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-276-РДД від 11 жовтня 2021 року сторони погодили графік відпуску/відбору електричної енергії на період з 01.11.2021 по 30.11.2021 обсягом 960 МВт*год на загальну вартість електроенергії (з акцизним податком та з ПДВ) 3629376,00 грн.

Позивач відзначав, що листом № 24/3279 від 19.10.2021 року ПАТ «Центренерго» підтвердило отримання від ТБ «Українська енергетична біржа» гарантійного внеску за договором № 2021-276-РДД від 11.10.2021 року в розмірі 432000,00 грн., які згідно з п. 3.4. Договору зараховуються продавцем як оплата (часткова оплата) електричної енергії за останній етап Періоду відпуску/відбору згідно цього Договору.

Позивач надав перелік платіжних доручень, відповідно до яких на рахунок відповідача здійснювалися грошові перекази:

номер 3297 від 20.10.2021 в розмірі 86400,00 грн;

номер 3344 від 28.10.2021 604896,00 грн в якості оплати за електроенергію за період з 01 по 05 листопада 2021 року;

номер 3379 від 03.11.2021 604896,00 грн в якості оплати за електроенергію за період з 06 по 10 листопада 2021 року;

номер 3398 від 08.11.2021 604896,00 грн в якості оплати за електроенергію за період з 10 по 15 листопада 2021 року;

номер 3426 від 12.11.2021 604 896,00 грн в якості оплати за електроенергію за період з 16 по 20 листопада 2021 року;

номер 3459 від 18.11.2021 604896,00 грн в якості оплати за електроенергію за період з 21 по 25 листопада 2021 року;

номер 3473 від 22.11.2021 604 896,00 грн в якості оплати за електроенергію за період з 26 по 30 листопада 2021 року.

Листом вих. № 619 від 24.11.2021 року ТОВ «ЛТК Електрум» звернулося до ПАТ «Центренерго» з проханням в Платіжному дорученні № 3473 від 22.11.2021 вважати правильним призначення платежу: «оплата за ел/енергію за період з 26 по 30 листопада 2021 р., по Договору № 20/21-276-РДД від 11.10.2021 року в сумі 493 236 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 82 206 грн. 00 коп; оплата за ел/енергію грудня 2021 р., по Договору № 20/21-224-РДД від 15.09.2021 року в сумі 111 660 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 18 610 грн. 00 коп.»

Позивач відзначав, що на виконання договору № 20/21-276-РДД від 11 жовтня 2021 року, за період з 12.10.2021 по 30.11.2021 ТОВ «ЛТК Електрум» було сплачено на рахунок ПАТ «Центренерго» грошові кошти у розмірі 4036116,00 грн, що на 406740,00 грн більше ніж було погоджено Договором та Додатком № 1 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-276-РДД від 11 жовтня 2021 року.

Сторонами 30.11.2021 було підписано Акт купівлі-продажу електричної енергії за листопад 2021 року, відповідно до якого на виконання договору № 2021-276-РДД від 11.10.2021 року продавець відпустив, а покупець відібрав електричну енергію в період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року обсягом 960 МВт*год на загальну вартість електроенергії (з ПДВ) 3629376,00 грн.

Тому, за переконанням позивача, переплата за договором та Додатком № 1 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-276-РДД від 11 жовтня 2021 року складає 406740,00 грн.

ТОВ «ЛТК Електрум» 02.05.2024 на адресу відповідача була направлена письмова претензія з викладом стислого змісту порушених зобов`язань і вимогою про повернення надмірно сплачених коштів протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання претензії.

У позві позивач вказав, що з метою зафіксувати не лише факт направлення відповідачу та отримання ним листа із зазначеною претензією, але ще й зміст вкладення до такого листа, на адресу відповідача цю претензію було направлено листом Укрпошта-Стандарт трек-номер 0503856782320 з описом вкладення. Зазначений лист був отриманий ПАТ «Центренерго» 07.05.2024, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта», до суду надана відповідна роздруківка щодо відстеження відправлення № 0503856782320. Тож позивач вважає що відповідач є таким, що належним чином повідомлений позивачем про необхідність виконання його зобов`язань у повному обсязі. Останнім, сьомим банківським днем, для повернення коштів є 16.05.2024, стверджував позивач. Проте, претензія була повністю проігнорована відповідачем, відповідь на претензію не надана, а кошти - не повернуті.

Позивач вважав, що перераховані позивачем на користь відповідача грошові кошти в сумі 406740,00 грн є набутими продавцем без достатньої правової підстави. На думку позивача, сплачені ним понад визначену в двосторонньому договорі № 2021-276-РДД від 11 жовтня 2021 року та Додатку № 1 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-276-РДД від 11 жовтня 2021 року ціну (3629376,00 грн.), грошові кошти в сумі 406740,00 грн підлягають поверненню з визначених у ст. 1212 ЦК України підстав.

Зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд повністю відмовити у задоволенні позову, а у випадку, якщо суд дійде висновку про обгрунтованість вимог позивача зменшити розмір стягнення річних на 99%.

ПАТ «Центренерго» повідомило, що наразі здійснює свою господарську діяльність в надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями та нестабільною ситуацією на ринках електричної енергії.

До складу ПАТ «Центренерго» входить три теплові електростанції: Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС, Вуглегірська ТЕС. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, всі теплові електростанції ПАТ «Центренерго» неодноразово припиняли функціонування. Внаслідок окупації міста Світлодарськ, Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС з 23.05.2022, яке триває до цього часу.

Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» зазнавала більше 50-ти ракетних обстрілів та внаслідок завданих пошкоджень також зупиняла свою роботу. В подальшому, робота станції та виробництво електричної енергії відновлювалось за рахунок власних коштів товариства. Через ракетну атаку російської федерації на енергосистему України та внаслідок завданих пошкоджень з 22.03.2024 Зміївська ТЕС зупинила свою роботу.

Крім того, відповідач відзначив, що Трипільська ТЕС (Київська область) також неодноразово зазнавала серйозних ракетних обстрілів, внаслідок чого пошкоджена її інфраструктура, що спричинило спочатку зупинення функціонування, а після проведеного ремонту було запущено лише часткову генерацію. Однак, внаслідок ракетної атаки 11.04.2024 Трипільська ТЕС зупинила генерацію електричної енергії.

Унаслідок вказаних ракетних атак, станом на сьогодні, ПАТ «Центренерго» втратило 100% генерації електричної енергії.

Також відповідач вказував, що через військові дії та в т.ч. закриття морських портів, руйнуванням залізничної інфраструктури, ПАТ «Центренерго» зіткнулось з дефіцитом вугілля та порушеною логістикою його доставлення до теплових електростанцій. Внаслідок чого, зокрема, Трипільська ТЕС вимушена була перейти на альтернативні джерела пального, а саме природний газ, що зумовило різке підвищення собівартості вироблення електричної енергії, адже споживання природного газу на відміну від вугілля виходить для відповідача в рази дорожче.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2023 рік (додається) валовий збиток товариства становить 910378000,00 грн. В першу чергу це пов`язано з підвищенням собівартості електричної енергії, а також недоотримання внаслідок збройної агресії доходу у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. На сьогодні, фінансові витрати відповідача на проведення ремонту ТЕС є першочерговими, адже в енергосистемі країни є значний дефіцит електричної енергії.

Згідно наказів Міністерства енергетики України від 14.09.2022 № 313 та від 14.11.2022 № 385 Зміївська ТЕС та Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» включені до переліку споживачів природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України.

Тож, за переконанням відповідача ПАТ «Центренерго» є ключовим та стратегічно важливим підприємством для суспільства, що забезпечує потреби в енергетиці, вносить вагомий вклад в обороноздатність нашої держави у боротьбі з агресором російською федерацією та працює фактично не для задоволення власних комерційних інтересів, а виключно на потреби держави у такий надважкий час. Більш того, ПАТ «Центренерго» виконує важливу соціальну роль в державі, оскільки забезпечує робочими місцями більше 5500 співробітників та виконує свої зобов`язання з виплати заробітної плати та інших платежів у строк та без затримок.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позивач у тексті позову керуючись положеннями статті 1212 ЦК України посилався на те, що заявлені ним вимоги є вимогами про повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави.

В силу статті 1212 Глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 2 цієї статті закріплено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Співвідносячи встановлені судом обставини з положеннями статті 1212 ЦК України в контексті ефективності наведеного способу захисту, суд вважає за необхідне вказати, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Кондикційні зобов`язання (зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави) виникають за наявності одночасно таких умов: (1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); (2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 910/9665/17 сформовано висновок про те, що вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття чи збереження майна однією особою за рахунок іншої.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору та графіку відпуску/відбору електричної енергії (додаток до договору) сторони узгодили поставку за договором 960 МВт.*год електричної енергії, вартість якої становить 3629376,00 грн з ПДВ. Наявним у справі актом купівлі продажу електричної енергії за листопад 2021 року, що датований 30.11.2021 та підписаний сторонами, сторони зафіксували, що продавець відпустив, а покупець відібрав електричну енергію в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 обсягом 960 МВт*год вартістю з ПДВ 3629376,00 грн.

Суд враховує, що визначений у пункті 3.3 договору період відпустку/відбору електричної енергії повністю охоплений актом від 30.11.2021 листопад 2021 року. Інших доказів відпуску/відбору електричної енергії за договором у поза визначених графіком межах до суду не надано. Відтак, суд констатує, що мета договору стосовно поставки узгодженого об`єму електричної енергії в обумовлений строк була повністю досягнута сторонами, необхідність здійснення поставки вичерпана.

З наданих до суду доказів проведення позивачем оплат за договором суд встановив, що позивач здійснив кілька грошових переказів на рахунок відповідача у розмірі, що перевищує загальну вартість узгодженої та фактично проведеної поставки електричної енергії. Обсяг переплати складає 406740,00 грн.

Тому, враховуючи те, що сторонами узгоджено обсяг відпуску та вартість поставки електричної енергії, що є меншим ніж загально проведена сума переказів позивача, суд приходить до висновку, що різниця між зарахованими грошовими коштами та необхідним за договором розміром оплати є грошовими коштами, що набуті відповідачем поза межами укладеного між сторонами правочину. Такі грошові кошти набуті відповідачем безпідставно, не за договором № 20/21-276-РДД купівлі-продажу електричної енергії, перераховані позивачем помилково та мали бути повернуті, зважаючи на те, що позивач у порядку визначеному частиною 2 статті 530 ЦК України звертався до відповідача з претензією (вимогою), де просив повернути кошти у розмірі 406740,00 грн, оскільки така вимога у визначений наведеною статтею семиденний строк від дня її пред`явлення залишена без задоволення добровільного виконання.

Оцінюючи наведені відповідачем заперечення стосовно задоволення позову, суд зазначає, що всі вони зводяться до настання у відповідача несприятливих обставин, спричинених веденням на території України активних бойових дій, внаслідок яких було знищено та пошкоджено майно відповідача, припинено належну генерацію електричної енергії, а товариство зазнало фінансових труднощів. В той же час, суд вважає за необхідне вказати, що перерахунок грошових коштів від позивача до відповідача, частину з яких позивач просить повернути йому, звертаючись до суду, відбулося у листопаді 2021 року, тобто до моменту настання обставин повномасштабного вторгнення та ракетних обстрілів енергогенеруючих об`єктів, що впливають на поточний стан відповідача.

Суд не звертає увагу у цьому рішенні на те, що набуття грошових коштів у цьому спорі відбулося, коли сторона відповідача не повинна була розраховувати на те, що наведена сума може бути присвоєна їй у межах того чи іншого договору, оскільки жодним з наданих у справу доказів (документів, що утворюють правочини) не фіксується така можливість. Використання відповідачем грошових коштів у розмірі 406740,00 грн, навіть без наявності вимоги позивача про їх повернення, відбувалося в ситуації, коли такі кошти були набуті стороною безпідставно, про що відповідач формуючи фінансову чи бухгалтерську звітність щодо діяльності товариства за період 2021 року чи пізніше мав знати і враховувати природу таких надмірно отриманих та наявних на його рахунку грошових коштів.

Разом з тим, варто взяти до уваги, що цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а принципи судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства. Відтак, реалізувавши право на судовий захист, позивач відповідно до наведених вище та проаналізованих відповідно до спірних відносин положень статті 1212 ЦК України має всі підстави для повернення йому 406740,00 грн у повному розмірі. Тому суд задовольняє вказану позовну вимогу, враховуючи відсутність у цивільному законі положень про можливість звільнення відповідача від виконання кондикційного зобов`язання з повернення набутих ним поза правовою підставою коштів, належних позивачу, навіть у ситуації, що спіткала відповідача щодо значно погрішених умов діяльності товариства станом на день розгляду справи.

З приводу вимоги позивача про стягнення 1303,80 грн трьох відсотків річних, суд зазначає наступне. Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Норма статті 625 ЦК України конкретизує визначений у ст. 536 ЦК України обов`язок боржника сплачувати проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Розглядаючи клопотання відповідача в частині зменшення розміру відсотків річних на 99% слід зазначити, що суд в цій частині позбавлений можливості задовольнити його, оскільки не вбачає підстав для звільнення від цих визначених законом нарахувань, що є обов`язковими за наявності вимоги кредитора. Суд вказує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Визначене ч.2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення та відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних на 99% та провівши перевірку арифметичних нарахувань процентів з 17.05.2024 по 25.06.2024, що охоплює період з моменту виникнення зобов`язання з повернення коштів за вимогою і до звернення з позовом, встановив їх правильність. Тому наведена вимога задовольняється судом у повному обсязі з відповідача суд стягує 1303,80 грн трьох процентів річних.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, с-ще Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» (03067, м. Київ: вул. Гарматна, буд. 8, ЄДРПОУ 37780084) 406740,00 грн основної суми боргу, 1303,80 грн трьох відсотків річних та 4896,53 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз