Рішення

від 21.10.2024 по справі 912/1968/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 рокуСправа № 912/1968/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. за правилами загального позовного провадження справу №912/1968/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт"

про стягнення 1 093 681,79 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Рябко С.О. (адвокат, ордер серія АІ № 1667107 від 06.08.2024, у режимі відеоконференції),

від відповідача - участі не брали,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача 1 226 612,19 грн заборгованості, з яких 932 930,40 грн - основна заборгованість, 191 628,89 грн - пеня, 33 572,27 грн - 3% річних, 68 480,63 грн - інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №20/07-23 від 20.07.2023 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою від 13.08.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/1968/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.09.2024, установив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

28.08.2024 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 10%, які виникли за договором підряду, від загальної суми штрафних санкцій та відмовити позивачу у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідач зазначає, що визнає наявність боргу перед позивачем і на сьогоднішній день проводить виплати за своїми зобов`язаннями перед позивачем, які виникли за договором підряду №20/07-23 від 20.07.2023. Відповідач вказує, що після отримання позову ним були надані позивачу пропозиції щодо укладення мирової угоди для розтермінування виконання зобов`язань, проте сторони не дійшли згоди щодо умов мирової угоди. У відзиві відповідач також зазначив, що продовжує виконувати свої грошові зобов`язання перед позивачем у міру можливого. До відзиву відповідач додав 2 платіжні інструкції про сплату ним позивачу 15.08.2024 і 26.08.2024 100000,00 грн (по 50 000 грн за кожним платежем) на виконання своїх зобов`язань перед позивачем за договором підряду №20/07-23 від 20.07.2023.

У частині зменшення суми штрафних санкцій відповідач послався на правову позицію Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладену в постанові у справі від 12.02.2020 № 924/414/19, згідно з якою при вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Також відповідач послався на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.05.2019 №910/11733/18, відповідно до якої при вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Щодо витрат на правову допомогу відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість судових витрат у розмірі 120000,00 грн.

02.09.2024 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач критично оцінює твердження відповідача про здійснення ним виплат за зобов`язаннями та надання пропозицій позивачу щодо укладення мирової угоди, оскільки несплачена заборгованість існує вже більше року з 25.07.2023, увесь цей час відповідач користується грошовими коштами, які мали б бути сплачені позивачу, а погашення заборгованості почали здійснюватись частково лише після спливу понад десяти місяців з моменту виникнення обов`язку з оплати, і лише після надіслання досудової претензії від 10.04.2024, і лише на суму 100000,00 грн 21.05.2024 та на суму 200000,00 грн 22.05.2024, після чого будь-які оплати припинились, поки позивачем не було пред`явлено позов у серпні 2024 року. Позивач зазначає, що після подання позову відповідачем було здійснено лише два платежі: 15.08.2024 на суму 50000,00 грн та 26.08.2024 на суму 50000,00 грн. Щодо мирової угоди позивач зазначає, що запропоновані відповідачем умови мирової угоди позивачем були відхилені, оскільки вони не враховували інтересів позивача і пропонувався дуже тривалий період розстрочення платежу. У свою чергу, позивачем було надано власну компромісну пропозицію щодо умов мирової угоди, відповідь на яку позивач не отримав.

На думку позивача, доводи відповідача про здійснення ним погашення боргу та пропозиції щодо укладення мирової угоди, за якою сторони не дійшли згоди, спрямовані на зменшення штрафних санкцій, але не на погашення заборгованості перед позивачем.

Щодо посилань відповідача на правові висновки Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладені в постанові від 12.02.2020 у справі №924/414/19, позивач зазначає, що у справі, що розглядається, відсутні обставини, які можуть бути підставами для зменшення штрафних санкцій згідно з відповідними правовими висновками.

11.09.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 132 930,40 грн основного боргу, які сплачені позивачу після відкриття провадження у справі. На підтвердження викладеного до заяви додано копії платіжних інструкцій №481 від 15.08.2024, №533 від 26.08.2024, №573 від 03.09.2024.

Ухвалою від 11.09.2024 господарський суд закрив провадження у справі № 912/1968/24 в частині стягнення 132 930,40 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору, закрив підготовче провадження та призначив справу №912/1968/24 до судового розгляду по суті на 10.10.2024.

Судове засідання 10.10.2024 не відбулося, оскільки у визначений для засідання час у Кіровоградській області тривала повітряна тривога. Ухвалою від 10.10.2024 судове засідання у справі №912/1968/24 призначено на 21.10.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2024 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 21.10.2024 не направив, причин неявки представника не повідомив. Про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач був належно повідомлений 11.10.2024 доставленням ухвали від 10.10.2024 в його електронний кабінет 10.10.2024 о 18:25, про що свідчить довідка Господарського суду Кіровоградської області про доставку електронного листа (а.с. 65).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного господарський суд розглянув справу по суті в судовому засіданні 21.10.2024 за відсутності представника відповідача.

Дослідивши пояснення сторін, наведені в заявах по суті справи, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх як у сукупності, так і кожен окремо, суд установив такі обставини справи.

20.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" (Підрядник) укладено Договір підряду №20/07-23 (далі Договір, а.с. 9-11), відповідно до пункту 1.1. якого Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати за дорученням Замовника та відповідно до умов цього Договору виконання робіт з середнього ремонту під`їзної залізничної колії (далі-робота), а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Найменування та види робіт визначені Сторонами в додатку №1 (Специфікація), яка додається та є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2. Договору).

Згідно з підпунктами 3.2.1., 3.2.2. пункту 3.2 Договору Замовник зобов`язаний оплатити роботи Підрядника в розмірах і в строки, установлені цим Договором; прийняти виконані Підрядником роботи та підписати акт виконаних робіт, за умови належного виконання таких робіт Підрядником.

Відповідно до пунктів 5.1.-5.2. Договору ціна робіт визначається сторонами у додатку №1 (Договірна ціна), який додається та є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість цього договору складає 1 232 930,40 грн, у тому числі податок на додану вартість 205 488,40 грн.

Згідно з пунктами 6.1., 6.2. Договору оплата робіт здійснюється Замовником:

- авансовий платіж в розмірі 50% сплачується протягом 3 днів з дати підписання договору;

- остаточний розрахунок - 50% протягом 5 (п`яти) днів після виконання роботи.

Оплата робіт за цим Договором здійснюється Замовником шляхом перерахування грошей на рахунок Підрядника, вказаний у його рахунку-фактурі.

Згідно з пунктом 7.2. Договору Підрядник зобов`язується виконати роботи за цим Договором у термін 35 робочих днів з першого дня початку виконання робіт, після авансового платежу.

Відповідно до пункту 9.1. Договору здача-приймання виконаних робіт за цим Договором здійснюється Сторонами за актом приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктом 11.3. Договору Замовник за цим Договором несе таку відповідальністю: за порушення строку виконання робіт сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 13.2. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

У специфікації №1 до договору (Додаток №1) сторонами узгоджено найменування, кількість та ціну робіт, які підлягали виконанню в рамках договору підряду №20/07-23 від 20.07.2023 (а.с. 12).

Позивач виконав роботи в порядку та на умовах, визначених у Договорі, загальною вартістю 1 232 930,40 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-приймання виконаних робіт від 06.09.2023, в якому зазначено, що виконані роботи відповідають попереднім домовленостям та умовам Договору (а.с. 13).

Відповідач оплатив виконані позивачем роботи частково, в сумі 432 930,40 грн. Зокрема, 20.05.2024 здійснена оплата на суму 200000,00 грн за з платіжною інструкцією №253, 21.05.2024 - на суму 100 000,00 грн за з платіжною інструкцією № 262 (а.с. 14-15) і після подання позовної заяви до суду 15.08.2024 - 50 000 грн за платіжною інструкцією від 15.08.2024 № 481, 26.08.2024 - 50 000 грн за платіжною інструкцією від 26.08.2024 № 533, 03.09.2024 - 32 930,40 грн за платіжною інструкцією від 03.09.2024 № 573 (а. с. 51-53).

Отже, станом на день розгляду справи по суті основний борг відповідача перед позивачем становить 800 000 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд враховує таке.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525-526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідачем не заперечується укладення між сторонами договору підряду №20/07-23 від 20.07.2023 на проведення робіт з середнього ремонту під`їзної залізничної колії і також не заперечується факт проведення позивачем робіт з середнього ремонту під`їзної залізничної колії в порядку і обсягах, визначених Договором.

Виконання позивачем умов договору підряду №20/07-23 від 20.07.2023 підтверджується відповідним актом здачі-приймання виконаних ремонтних робіт від 06.09.2023 на суму 1232930,40 грн, підписаним сторонами та скріпленим печатками.

В акті здачі - приймання виконаних ремонтних робіт зазначено, що найменування та види робіт визначені сторонами в Додатку №1 (Специфікація) та відповідають попереднім домовленостям та умовам Договору.

За умовами пункту 6.1. Договору оплата робіт здійснюється Замовником в такому порядку: авансовий платіж в розмірі 50% сплачується протягом 3 днів з дати підписання договору; остаточний розрахунок - 50% протягом 5 (п`яти) днів після виконання роботи.

За таких обставин відповідач зобов`язаний був оплатити виконані роботи у такі строки: авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт - 616465,20 грн мав бути сплачений не пізніше 24.07.2023; остаточний розрахунок за виконані роботи у сумі 616465,20 грн, що становить 50% від вартості робіт, мав бути сплачений не пізніше 12.09.2023, оскільки акт здачі - приймання виконаних робіт був підписаний 06.09.2023 на суму 1232930,40 грн.

На момент подання позивачем позову до суду (07.08.2024) заборгованість відповідача, з урахуванням здійснених ним оплат (200 000 грн за платіжною інструкцією №262 від 20.05.2024, 100 000 грн за платіжною інструкцією № 253 від 21.05.2024), становила 932930,40 грн (1 232 930,40 - 200 000 - 100 000).

Під час судового розгляду відповідач сплатив позивачу додатково 132 930,40 грн (50 000,00 грн за платіжною інструкцією №481 від 15.08.2024, 50 000,00 грн за платіжною інструкцією №533 від 26.08.2024, 32 930,40 грн за платіжною інструкцією №573 від 03.09.2024).

Відповідач доказів проведення розрахунку відповідно до строків, встановлених у Договорі, до господарського суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не заперечив.

Отже, позов у частині стягнення 800000,00 грн основного боргу суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 191628,89 грн пені за період з 25.07.2023 до 24.01.2024, 33572,27 грн 3% річних за період з 25.07.2023 до 02.08.2024 та 68480,63 грн інфляційних втрат за період з серпня 2023 року до червня 2024 року.

Відповідач виконаних позивачем розрахунків не заперечив.

За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог, господарський суд встановив, що вони виконані правильно.

Отже, позовні вимоги в частині нарахування 3% річних у розмірі 33572,27 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 68480,63 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6статті 232 Господарського кодексу Українивстановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 11.3. Договору Замовник за цим Договором несе таку відповідальність: за порушення строку оплати робіт сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Як убачається із позовної заяви, позивач нарахував пеню за період з 25.07.2023 до 24.01.2024 у розмірі 191628,89 грн.

Відповідач виконаного позивачем розрахунку пені не заперечив.

Суд перевірив наведений позивачем розрахунок пені та встановив, що відповідні нарахування проведені правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи викладене у відзиві клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 10%, суд виходить з такого.

За визначенням частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм убачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

При застосуванні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На обґрунтування клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій до 10% від загальної суми штрафних санкцій відповідач покликається на часткову сплату заборгованості за договором підряду №20/07-23 від 20.07.2023.

Суд ураховує, що перші оплати робіт за Договором відповідач здійснив лише 20.05.2024 і 21.05.2024, тобто після спливу майже 10 місяців з дня, коли ним мав бути здійснений авансовий платіж (24.07.2023) і більш як 7 місяців з дня, коли мав бути проведений остаточний розрахунок за виконані роботи (12.09.2023).

Станом на дату звернення позивача до суду (07.08.2024) заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 932 930,40 грн, тобто 75,67 % від вартості виконаних позивачем робіт за Договором.

Станом на дату розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем становить 800 000 грн, тобто 64,89 % від вартості виконаних позивачем робіт за Договором.

Отже, ступінь виконання відповідачем зобов`язання за Договором становить 35,11 % (100 % - 64,89 %).

Ступінь виконання відповідачем зобов`язання станом на дату розгляду справи (35,11%), тривалий період прострочення (з 25.07.2023), значна сума основного боргу станом на дату ухвалення цього рішення (800 000 грн) свідчать, що цей випадок не є винятковим в розумінні вищенаведених правових висновків Верховного Суду.

На переконання суду, розмір передбаченої в Договорі пені - подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення - є розумним, справедливим і незавищеним.

Розмір заявленої до стягнення пені становить 23,95 % від суми основного боргу станом на день розгляду справи (191 628,89 х 100% : 800 000 = 23,95 %), тобто є співмірним.

Відповідний розмір пені є наслідком тривалого прострочення виконання позивачем зобов`язання з оплати робіт за Договором.

Відповідач не повідомив суду причин тривалого прострочення виконання зобов`язання з оплати робіт за Договором, не подав доказів його майнового становища, не подав доказів вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання і недопущення його прострочення або негайного добровільного усунення порушення, про які зазначає у відзиві.

Зокрема, як зазначено вище, перші оплати за Договором здійснені відповідачем лише в травні 2024 року. Відповідач не довів, що прострочення виконання ним зобов`язання на відповідну суму виникло з поважних причин.

У відзиві відповідач посилається на надання ним позивачу після подання до суду позову пропозицій з укладення мирової угоди для розтермінування виконання зобов`язань, але доказів на підтвердження умов, на яких відповідач пропонував позивачу примиритися, відповідач до суду не подав і обгрунтування пропонованих умов не повідомив.

Відповідач зазначає у відзиві: "Крім того, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2996/24 в якій Відповідач (ТОВ «ЧАРНОКІТ») виступає позивачем, з вимогами до ПП «СИСТЕМНІ КОМУНІКАЦІЯМИ» стягнути заборгованість та надміру сплачені кошти на загальну суму 542 064,60 грн".

Доказів на підтвердження цієї обставини відповідач не подав, значення цієї обставини для розгляду справи, яка розглядається, не повідомив.

Відповідач не повідомив, яка заборгованість виникла раніше: заборгованість, яку він має намір стягнути у справі № 904/2996/24, чи його заборгованість перед позивачем у справі № 912/1968/24.

Відповідач не повідомив суду, з чого складається заявлена ним до стягнення сума у справі № 904/2996/24 (основний борг, річні, інфляційні нарахування, штрафні санкції тощо).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша - четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частини перша, четверта статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Посилаючись на перебування в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи № 904/2996/24 про стягнення 542 064,60 грн на користь відповідача, відповідач не обгрунтував і не довів, яке значення така обставина, на його думку, має для оцінки судом критеріїв, які, згідно з вищенаведеними висновками Верховного Суду, застосовуються для вирішення питання щодо можливості зменшення штрафних санкцій.

Крім того, відповідач не подав до суду жодного доказу, з якого суд міг би установити наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між заборгованістю певної особи перед відповідачем і простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем у справі № 912/1968/24 (зокрема, дослідити підставу позову у справі № 904/2996/24, складові заявленої до стягнення суми, період виникнення боргу (до чи після початку прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором у справі № 912/1968/24)).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача свідчить про тривале невиконання зобов`язання із сплати значної суми заборгованості понад 75% від вартості робіт за Договором, які мали бути сплачені в повному обсязі до 13.09.2023.

Відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення причин неналежного виконання умов Договору.

Суд зазначає, що сторони як суб`єкти господарювання перебувають в рівних економічних умовах та штрафні санкції (пеня) є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками.

Суд ураховує відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за Договором.

За наведених вище обставин зменшення розміру пені в цьому випадку фактично знівелювало б мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призвело б до порушення балансу інтересів сторін.

Нарахована позивачем пеня базується на умовах договору підряду №20/07-23 від 20.07.2023, які є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі й щодо нарахування пені. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Ураховуючи вказане в сукупності, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені у цій справі.

Додатково суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).

Нараховані позивачем відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 68480,63 грн та 3 % річних у сумі 33 572,27 грн не є штрафними санкціями. При цьому суд вважає їхній розмір розумним, справедливим, пропорційним і співмірним із сумою основного боргу станом на день розгляду справи. Зокрема, 68 480,63 грн інфляційних нарахувань становлять 8,56 % від стягнутого цим рішенням основного боргу (68 480,63 х 100 % : 800 000 = 8,56%), а 33 572,27 грн 3% річних - 4,20% (33 572,27 х 100% : 800 000 = 4,20%).

На підставі вищенаведеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. Зокрема в позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, в розмірі 14 719,35 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).

Ураховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно, позивач повинен був сплатити при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 14 719,35 грн, оскільки у цьому випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (1 226 612,19*1,5*0,8).

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 05.08.2024 №478 про оплату судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Кіровоградської області в розмірі 14 731,48 грн.

Тобто Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, і надміру сплачена сума становить 12,14 грн.

У зв`язку з цим судом береться до уваги судовий збір в сумі 14 719,35 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, позивачу за його письмовим клопотанням може бути повернутий судовий збір в сумі 12,14 грн.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ухвалою суду від 11.09.2024 провадження у цій справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 132 930,40 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 132 930,40 грн, у зв`язку із відсутністю предмета спору, судовий збір в цій частині підлягає поверненню позивачу, а саме в сумі 1 595,16 грн.

Позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі із сплати судового збору в розмірі 13 124,18 грн покладаються на відповідача у справі (з розрахунку 14 731,48-12,14-1 595,16 = 13 124,18).

При цьому, оскільки в судовому засіданні 21.10.2024 представник позивача зробив заяву в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, питання про розподіл інших судових витрат позивача буде розглянуте судом за наслідками надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудтранс" доказів їх понесення.

Керуючись статтями 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (26332, Кіровоградська область, Гайворонський район, смт. Салькове, вул. Павлова, буд. 1, код ЄДРПОУ 32954158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДТРАНС" (03026, м. Київ, пров. Мисливський, буд. 1А, код ЄДРПОУ 21560714) основний борг у розмірі 800000,00 грн, пеню у розмірі 191 628,89 грн, 3% річних у розмірі 33572,27 грн, інфляційні нарахування у розмірі 68480,63 грн, а також 13 124,18 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Повне рішення складено 24.10.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна