Рішення

від 17.10.2024 по справі 914/1962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Справа № 914/1962/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таніт Груп», м. Чорноморськ Одеської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЗ Інжинірінг», м. Дрогобич Львівської області,

про: стягнення заборгованості у розмірі 452 103,58 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

позивача: Осадча О.О. - представник

відповідача: не з`явився.

обмеженою відповідальністю «Таніт Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЗ Інжинірінг» про стягнення заборгованості у розмірі 452 103,58 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Ухвалою суду від 03.10.2024 закрито підготовче провадження у справі № 914/1962/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2024.

В судовому засіданні представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування.

В судове засідання 17.10.2024 представник відповідача не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвали суду засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань та на адресу учасника товариства Швадчак В.В.

Поштові відправлення на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулися до суду, причина повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

В судовому засіданні 17.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2023 між ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (далі за текстом Експедитор, Позивач) та ТОВ «ДМЗ ІНЖИНІРІНГ» (далі за текстом Клієнт, Відповідач) укладений договір транспортного експедирування №03.03.2023/1099-1 ОД від « 03» березня 2023 року (далі за текстом Договір, копія додається).

Відповідно до п.1.1. Договору, Експедитор зобов`язується за дорученням Клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов`язаних з пред`явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших вантажів Клієнта та документів на них, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з п.1.3. Договору умови надання послуг за цим Договором при здійсненні конкретного перевезення вантажу погоджується Сторонами у відповідній заявці на надання транспортно-експедиторських послуг (далі заявка). Заявка є невід`ємною частиною цього Договору. Сторони можуть укладати заявки у спрощений спосіб шляхом обміну сканованими копіями підписаних заявок за допомогою електронної пошти.

Відповідно до п.2.1. Договору передбачено права Експедитора, з них:

2.1.1. Укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором.

2.1.7. Отримувати від Клієнта відшкодування додаткових витрат, в тому числі, але не виключно витрат з демереджу, детеншну, понаднормового простою, зберігання, зважування, навантаження, розвантаження, які виникли у Експедитора при виконанні цього Договору, якщо такі витрати не виникли з вини Експедитора.

2.1.9. Отримувати від Клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, втрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах Клієнта.

15.11.2023 на виконання вимог Договору між Сторонами підписана заявка № 5 на надання транспортно-експедиторських послуг (копія додається), щодо організації перевезення вантажу Pipe Blank, 14 Drums вага вантажу 26084 кг в контейнері MRKU2490894 за маршрутом Shanghai (China) Gdansk (Poland) с. Базилівщина, Полтавська обл. (Україна).

У заявці сторони погодили умови надання послуг з транспортноекспедиторського обслуговування вантажу у контейнері MRKU2490894 та їх вартість, а саме: фрахт, ПРР, ТЕО в порту, перевантаження за курсом МБУ, автомобільну доставку до місця вивантаження, винагороду Експедитора на загальну суму 12 720 доларів США за курсом НБУ

Отже, на виконання своїх договірних зобов`язань Позивач організував перевезення вантажу у контейнері MRKU2490894 згідно вищезазначеної Заявки.

Так, контейнер MRKU2490894 був завантажений на судно MERATUS TOMINI/346W у порту завантаження (Shanghai (China) 2023-11-15 та відправлений до порту Gdansk (Poland), що підтверджується коносаментом UTRUST23110831 (копія додається).

Для організації автомобільного перевезення вантажу ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на підставі договору 04.01.2024/499 ОД-П від 04.01.2024 (копія додається) залучило перевізника ПП « 88 ЛОГІСТІКС» (Код ЄДРПОУ: 45300074), фактичний перевізник ТОВ «ЛАТРАНС-21» (Код ЄДРПОУ: 43918693) транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

26.01.2024 вантаж був доставлений на адресу Клієнта згідно CMR № 13049А від 18.01.2024 (т.з. НОМЕР_1 /ВІ0949XF), CMR № 13049В від 18.01.2024 (т.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ) (копії додаються). Претензій щодо пошкоджень вантажу з боку Клієнта не пред`являлися, у CMR будь-яких відміток щодо пошкодження вантажу з боку Клієнта не вносилися.

Деталі перевезення Позивач погоджував із Відповідачем, що підтверджується електронним листуванням сторін, зокрема: листами Позивача від 18.01.2024, 19.01.2024, 06.02.2024, 16.02.2024, 23.02.2024 листами відповідача 18.01.2024, 22.01.2024 (копії додаються)

04 грудня 2023 року між Сторонами підписана заявка № 6 на надання транспортно-експедиторських послуг, щодо організації перевезення вантажу DIE COLLAR TYPE K, 1 PLYWOOD BOX, 107.000Kgs, 0.062Cbm в контейнері OOCU8081885 за маршрутом Shanghai (China) Gdansk (Poland) Полтава (Україна).

У заявці сторони погодили умови надання послуг з транспортноекспедиторського обслуговування вантажу у контейнері OOCU8081885 та їх вартість, а саме: фрахт, ПРР, розформування за курсом МБУ, авто перевезення, винагороду Експедитора на суму 840 доларів США за курсом НБУ.

ТОВ «ТАНІТ ГРУП» організувало перевезення вантажу у контейнері OOCU8081885 згідно вищезазначеної Заявки. Послуги морського фрахту за маршрутом Shanghai (China) Gdansk (Poland) підтверджується коносаментом №95077074 (копія додається).

Для організації автомобільного перевезення вантажу ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на підставі договору 05.09.2022/312 ОД-П від 05.09.2022 року (копія додається) залучило перевізника ТОВ «ТРАНС4ЮА» (Код ЄДРПОУ: 40394325), транспортний засіб НОМЕР_5 /АС7933XО.

08.02.2024 вантаж був доставлений на адресу Клієнта згідно CMR № 13284 від 30.01.2024 року (т.з. НОМЕР_5 /АС7933XО). Претензій щодо пошкоджень вантажу з боку Клієнта не пред`являлися, у CMR будь-яких відміток щодо пошкодження вантажу з боку Клієнта не вносилися.

Деталі перевезення Позивач погоджував із Відповідачем, що підтверджується електронним листуванням сторін, зокрема: листами Позивача та Відповідача від 31.01.2024 (копії додаються).

Відповідно до п. 3.3 договору рахунок за послуги, надані в межах митної території України та інші додаткові витрати, понесені Експедитором на території України, виставляється Експедитором в гривнях по курсу НБУ на дату виставлення рахунку.

Згідно з п. 6.4 договору вказані у договорі електронні адреси/домени використовуються для взаємодії між Сторонами, зокрема для ведення переписки, обміну повідомленнями/листами.

У день виставлення рахунку Позивач із використанням засобів електронного зв`язку (електронної пошти) направив Відповідачу рахунки за надані послуги:

- рахунок № TG180124014 від 18.01.2024 року на суму 261 539,96 грн;

- рахунок № TG180124015 від 18.01.2024 року на суму 256 838,04 грн;

- рахунок № TG310124003 від 31.01.2024 року на суму 33 394, 25 грн;

- рахунок № TG160224003 від 16.02.2024 року на суму 8 242,00 грн

на загальну суму 560 014,25 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок Експедитора.

Отже, рахунки TG180124014 та TG180124015 повинні були бути оплачені до 21.01.2024; рахунок НОМЕР_6 до 03.02.2024 року та рахунок НОМЕР_7 до 19.02.2024.

Станом на 24.07.2024 рахунок № TG180124014 від 18.01.2024 сплачений Відповідачем частково: 13.03.2024 у розмірі 150 000,00 грн та 12.07.2024 у розмірі 100 000 грн.

Отже, заборгованість ТОВ «ДМЗ ІНЖИНІРІНГ» перед ТОВ «ТАНІТ ГРУП» становить 310 014,25 грн, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024 20.07.2024.

Також, 09.02.2024 Позивачем було виставлено та направлено у програмі M.E.Doc акт про надання послуг № TG180124014 від 26.01.2024, акт про надання послуг №TG180124015 від 26.01.2024; 17.06.2024 Позивачем було виставлено та направлено у програмі M.E.Doc акт про надання послуг № TG310124003 від 07.02.2024; 28.02.2024 Позивачем було виставлено та направлено у програмі M.E.Doc акт про надання послуг № TG160224003 від 16.02.2024.

12.02.2024, 29.02.2024 та 09.07.2024 зазначені Акти були доставлені на адресу Відповідача у програмі M.E.Doc, що підтверджується проставленням у правому верхньому куті на Актах наданих послуг штампу «Документ доставлено контрагенту» (скріншоти додаються).

Відповідно до п.3.4. Договору Сторони погодили, що акти, рахунки та інше складаються в електронній формі та направляться засобами електронного зв`язку.

Клієнт протягом 5 днів з моменту отримання акту, підписує та направляє Експедитору. Також Сторони погодили, Акт вважається підписаним та вступає в силу з моменту його оформлення Клієнтом з використанням КЕП та направлення Експедитору. Акт вважається підписаним та вступає в силу також у випадку, коли він був підписаний Експедитором та направлений Клієнту, проте Клієнт не підписав та не повернув акт протягом встановленого строку.

Проте протягом 5 (п`яти) днів Відповідач не підписав такі електронні документи та не направив Позивачу мотивовану відмову від їх підписання.

Крім того, 12.06.2024 Позивачем направлялися Відповідачу оригінали рахунків та актів за допомогою засобів поштового зв`язку на адресу місцезнаходження останнього, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення, завіреного працівником оператора поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА», накладною та фіскальним чеком.

Однак, лист Відповідачем не був отриманий та у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання повернувся до Позивача, що підтверджується Перевіркою статусу відправлення.

Отже, станом на 24.07.2024 рахунок № TG180124014 від 18.01.2024 на суму 11 539,96 грн, рахунок № TG180124015 від 18.01.2024 на суму 256 838,04 грн, рахунок № TG310124003 від 31.01.2024 на суму 33 394,25 грн та рахунок № TG160224003 від 16.02.2024 на суму 8 242,00 грн Відповідачем неоплачені.

Таким чином загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 310 014,25 грн.

Для досудового врегулювання спору позивачем було направлено на електронну адресу Відповідача претензію за вих.№2302-1 від 23.02.2024 щодо сплати заборгованості.

Також 10.04.2024 Відповідачу на електронну адресу було направлено проект Позовної заяви.

Відповідно до п. 3.2. Договору, за прострочення оплати рахунку Експедитора, Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати рахунку Експедитора більш ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору штраф у розмірі 10 % від суми відповідного рахунку.

Разом з цим, Відповідач досі повністю не оплатив рахунки, заперечень до акту надання послуг не надав та залишив без відповіді претензію Позивача щодо оплати заборгованості вих.№ 2302-1 від 23.02.2024, чим допустив невиконання своїх договірних зобов`язань, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально- правовою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 452 103,58 грн, з яких: 310 014,25 грн основної заборгованості, 63 209,00 грн пені, 6 703,24 грн 3% річних, 16 175,67 грн інфляційних збитків та 56 001,42 грн штрафу.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Стаття 316 ГК України також регулює договір транспортного експедирування.

Зокрема, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З положень статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути, зокрема, коносамент, міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, позивачем додано до позову копії наступних документів:

- на підтвердження належного надання послуг з організації перевезення вантажу - міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 13049А від 18.01.2024, № 13049В від 18.01.2024 та № 13284 від 30.01.2024;

- на підтвердження належного надання послуг з організації морського перевезення коносамент UTRUST23110831 та коносамент №95077074.

Дані документи підтверджують, що Позивач виконав свої зобов`язання по Договору якісно та в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач направив Відповідачу рахунки за надані послуги:

- рахунок № TG180124014 від 18.01.2024 року на суму 261 539,96 грн;

- рахунок № TG180124015 від 18.01.2024 року на суму 256 838,04 грн;

- рахунок № TG310124003 від 31.01.2024 року на суму 33 394, 25 грн;

- рахунок № TG160224003 від 16.02.2024 року на суму 8 242,00 грн.

На загальну суму 560 014,25 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок Експедитора.

Отже, рахунки TG180124014 та TG180124015 повинні були бути оплачені до 21.01.2024; рахунок НОМЕР_6 до 03.02.2024 та рахунок НОМЕР_7 до 19.02.2024.

Станом на 24.07.2024 року рахунок № TG180124014 від 18.01.2024 сплачений Відповідачем частково: 13.03.2024 у розмірі 150 000,00 грн та 12.07.2024 у розмірі 100 000 грн.

Отже, заборгованість ТОВ «ДМЗ ІНЖИНІРІНГ» перед ТОВ «ТАНІТ ГРУП» становить 310 014,25 грн, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024 20.07.2024.

Відповідач доказів повної оплати рахунків чи заперечень до актів надання послуг не надано. Також матеріали справи не місять відповіді на претензію Позивача щодо оплати заборгованості вих.№ 2302-1 від 23.02.2024.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати послуг за договором транспортного експедирування є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, за таких підстав позовні вимоги про стягнення 310 014,25 грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 3.2. Договору, за прострочення оплати рахунку Експедитора, Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати рахунку Експедитора більш ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору штраф у розмірі 10 % від суми відповідного рахунку.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, шо платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, проте, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неня.

Згідно з позицією Великої Палати Верхового Суду, наведеною у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

З огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу наявний у матеріалах справи, дійшов висновку про правомірність задоволення вимог у частині стягнення пені в сумі 63 209,00 грн та штрафу в сумі 56001,42 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6703,24 грн 3% річних, 16175,67 грн інфляційних втрат за запропонований період підлягає до задоволення.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 7 615,33 грн, в межах суми сплаченого судового збору.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЗ ІНЖИНІРІНГ» (82109, Львівська область, Дрогобицький район, місто Дрогобич, вулиця Фабрична, будинок 61/7, Код ЄДРПОУ: 31061922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таніт Груп» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Корабельна, будинок 3/32Н, ідентифікаційний код 41983980) заборгованість у розмірі 452 103,58 грн, з яких: 310 014,25 грн основної заборгованості, 63 209,00 грн пені, 6 703,24 грн 3% річних, 16 175,67 грн інфляційних збитків та 56 001,42 грн штрафу та судовий збір у розмірі 7 615,33 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.10.2024

СуддяБерезяк Н.Є.