Рішення

від 10.10.2024 по справі 910/5574/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Справа № 910/5574/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Артьомов І.І.

за участі представників учасників справи:

прокурор Левкович А.Є.

від позивача (представник позивача) Авраменко Т.М.,

від відповідача (представник відповідача) Бортик Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54005

електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича, АДРЕСА_1

про: стягнення 2 597 761,83 грн.

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича про стягнення 2 597 761,83 грн., з яких: 2 521 202,83 грн. заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, 28 324,89 грн. 3% річних та 48 234,11 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач в порушення вимог законодавства не сплатив розмір пайової участі щодо об`єкта будівництва. Вказує, що через недоотримання коштів пайової участі значно недофінансовуються проекти та програми створення і розвитку інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури, що зумовлює погіршення рівня життя мешканців територіальної громади м.Миколаєва. Несплата коштів пайової участі завдає шкоду місцевому бюджету та унеможливлює виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Миколаєва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.06.2024.

Миколаївська міська рада через систему «Електронний суд» надала заяву в якій у зв`язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ, просить суд слухати справу за відсутністю представника Миколаївської міської ради (арк.51-57).

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву (акр.58-67) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні. Вважає, що відповідач не має обов`язку сплачувати пайову участь у зв`язку із зведенням об`єкта нерухомого майна багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями по вул. 1 Слобідська, 30/1, 32 в м.Миколаєві. Вказує, що оскільки відповідач будівельні роботи проводив в 2019-2023 роках, на нього не розповсюджуються зобов`язання зі сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Крім того, зазначає, що позовні вимоги прокурора визначені у сумі 2 521 202,83 грн. виходячи із множення загальної площі квартир об`єкта будівництва на вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) грн., визначеної в наказі від 02.11.2023 №1010 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», тобто, ті показники які діяли на момент подання позову, а не на момент законодавчо визначеного строку здійснення розрахунку. Станом на січень 2020 року діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02 грудня 2019 року №286 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», які встановлюють вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку. Також, відповідач вказує, що подання позову в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради прокурором є неможливим з точки зору закону, тому позов у цій справі подано неналежним позивачем і він підлягає залишенню без розгляду.

Прокурор через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (арк.68-81) в якій не погоджується з викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву запереченнями, вважає їх необґрунтованими та зазначає, що відповідач, як замовник будівництва повинен був сплатити кошти пайової участі в сумі 2 521 202,83 грн. за будівництво об`єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві, до введення його в експлуатацію. Вказує, що прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення на відповідь на відзив в яких просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у запереченнях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 справу №910/5574/24 за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича про стягнення 2 597 761,83 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 справу №910/5574/24 розподілено судді Господарського суду Миколаївської області Семенчук Н.О.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 справу №910/5574/24 прийнято до свого провадження суддею Скменчук Н.О. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позонного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 30.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 09.09.2024.

Ухвалою суду від 09.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2024.

У судовому засіданні 09.10.2024 оголошено перерву до 10.10.2024.

Прокурор та позивач у судовому засіданні 10.10.2024 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 10.10.2024 проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 10.10.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача та відповідача дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17 грудня 2019 року Управлінням державного архітектурно будівельного контролю Миколаївської міської ради було видано дозвіл ФОП Борщику Юрію Ігоровичу №МК112193511772 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта «Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві» (арк.11).

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об`єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирної масової забудови код 1122.1.

Відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації від 09.12.2023, будівництво об`єкта «Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві» було розпочато у грудні 2019 року та закінчено у травні 2023 року (арк.12-14).

Згідно з інформацією розміщеною на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 13 грудня 2023 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 09.12.2023 відповідачу видано сертифікат №ІУ123231209886, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (арк.23,24).

Відповідно до сертифікату та акту готовності об`єкта до експлуатації від 09.12.2023 об`єкт будівництва має такі основні показники: найменування об`єкта згідно з проектом: «Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві», дата початку будівництва грудень 2019 року, дата завершення будівництва травень 2023, загальна площа квартир у будинку - 5 958,6 кв.м.

Прокурор звертаючись до суду з даним позов зазначив, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо звернення до Миколаївської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва - «Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві» та не сплатив пайову участь у визначені законодавством строки, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунком позовних вимог становить 2 597 761,83 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилається на відсутність правових підстав для сплати пайової участі.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Так, з боку Миколаївської міської ради протягом тривалого часу допущено нездійснення відповідного захисту не пред`явлено до суду позов про стягнення з ФОП Борщик Ю.І. коштів пайової участі, що надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до абз.19 ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Тобто, орган місцевого самоврядування до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави в галузі бюджету, фінансів, ціна та у галузі будівництва є Миколаївська міська рада.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави Окружною прокуратурою міста Миколаїв скеровано запит №51-50/2-688ВИХ-24 від 23.01.2024 до Миколаївської міської ради щодо вжиття заходів до стягнення з ФОП Борщик Ю.І. коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту (арк.25,26).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на запит прокурора у листі №1638/02.02.01-40/12/7/24 від 20.03.2024 повідомив прокуратуру, що Миколаївською міською радою не пред`явлено та не заплановано пред`явлення будь-яких позовів до ФОп Борщик Ю.І. про стягнення коштів пайової участі (арк.27,28).

Окружною прокуратурою міста Миколаїв на скеровано лист №51-50/2-3571ВИХ-24 від 09.04.2024 щодо надання розрахунку розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва за будівництво ФОП Борщик Ю.І. багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. 1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаїв (арк.31).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на запит прокурора листом №3932/02.02.01-40/18/14/24 від 15.04.2024 надав розрахунок розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаїв (арк.32,33).

Отже, Миколаївська міська рада обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно, до вимог ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу. Таким чином, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

У рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» суд наголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.

За таких обставин вбачаються виключні підстави для представництва прокурором.

Окружною прокуратурою міста Миколаїв, попередньо до пред`явлення позовної заяви до суду направлено Миколаївській міській раді лист, яким поінформувало про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах (арк.34).

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI.

Згідно ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У ч.1 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Судом встановлено, що позивачем 17.12.2019 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, а 13.12.2023 - сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовності до експлуатації.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Разом з тим, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX , якими з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Також цією правовою нормою було встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Отже, у даному випадку, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічна правова позиція викладена в поставнові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

Враховуючи, що у даній справі будівництво об`єкту розпочато у 2019 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства, відповідач до Миколаївської міської ради протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернувся.

Суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

У відповідності до частин першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

Щодо визначення розміру пайової участі суд зазначає наступне.

Так, згідно розрахунку розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаїв, розмір пайової участі складає 2 521 202,83 грн. Для розрахунку розміру пайової участі прокурором використано показники опосередкованої вартості спорудження житла відповідно до наказу від 02.11.2023 №1010 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», тобто ті показники які діяли на момент подання позову.

Суд зазначає, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (норми частини п`ятої статті 40 Закону № 3038-VI у вказаній редакції).

За відсутності у правовідносинах, що є предметом даного спору як договору, укладеного між відповідачем та Миколаївською міською радою про визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури так і розрахунку останнього відповідно до встановленого відповідним органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оцінюючи доводи сторін щодо розміру пайової участі, яка підлягає стягненню, господарський суд виходить з таких міркувань.

Так, обов`язок відповідача щодо звернення до Миколаївської міської ради за розрахунком розміру пайової участі виник з 01.01.2020 і в саме в січні 2020 року Миколаївська міська рада повинна була розрахувати для відповідача розмір пайової часті.

В абзаці другому пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX законодавець диференціює різні методи розрахунку визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Одним з критеріїв диференціації є критерій розмежування нежитлових споруд та житлових будинків.

Отже, для законодавця саме фактор будівництва будинку з метою створення житла є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі. А відтак, зазначений критерій підлягає застосуванню і при визначенні вартості спорудження житла. При цьому визначення такої вартості відбувається за допомогою застосування опосередкованого методу тобто з врахування спорудження саме житлової площі.

Зазначені твердження відповідають положенням Наказу Міністерства розвитку громад та територій України 02 грудня 2019 року № 286, яким затверджено саме показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 № 286 Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, вартість 1 м2 площі квартир у будинку (з врахуванням ПДВ) станом на 01.10.2019 по Миколаївській області складає 12 553 грн/м2.

Отже, пайова участь при зведені об`єкта «Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.1 Слобідська, 30/1, 32, в м.Миколаєві», що повинна бути сплачена відповідачем, має становити: (5 958,6 * 12553)/100*2 = 1 495 966,12 грн., де: 5 958,6 кв.м. загальна площа квартир, м2 (відповідно до даних акту від 09.12.2023 та сертифікату №ІУ123231209886); 12553 грн. - вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ), грн. (відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України 02 грудня 2019 року № 286); 2 % - розмір пайової участі для житлових будинків (п.п. 2 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні).

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м.Миколаєва, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 495 966,12 грн.

Щодо вимог прокурора про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).

Прокурор згідно розрахунку позовних вимог просить суд стягнути з відповідача:

- 3% річних у розмірі 28 324,89 грн. нараховані за період з 09.12.2023 по 23.04.2024 на суму заборгованості 2 521 202,83 грн.

- інфляційні втрати у розмірі 48 234,11 грн. нараховані за період з грудня 2023 року по березень 2024 на суму заборгованості 2 521 202,83 грн.

Судом за допомогою програми «ipLex» здійснений перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням вірного визнання розміру пайової участі, періоду прострочення та визначено що стягненню підлягають:

- 3% річних у розмірі 16 314,87 грн. нараховані за період з 13.12.2023 (дата прийняття в експлуатацію закінченого будівництва видача сертифіката (ч.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») по 23.04.2024 на суму заборгованості 1 495 966,12 грн.

-інфляційні втрати у розмірі 28 619,91 грн. нараховані за період з 13.12.2023 (дата прийняття в експлуатацію закінченого будівництва видача сертифіката (ч.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») по 23.04.2024 на суму заборгованості 1 495 966,12 грн.

Вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 010,02 грн. (28 324,89 грн. 16 314,87 грн.) та інфляційних втрат у розмірі 19 614,20 грн. (48 234,11 грн. 28 619,91 грн.) задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо судового збору.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 26565573) заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м.Миколаєва у розмірі 1 495 966,12 грн., 3% річних у розмірі 16 314,87 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 28 619,91 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борщика Юрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 18 491,91 грн.

4.В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.10.2024.

Суддя Н.О. Семенчук