Ухвала

від 22.10.2024 по справі 906/337/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/337/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Сергійчука Ю. В. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединівський край" від 21.10.2024

про відмову від позову в справі № 906/337/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединівський край"

до: 1) Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області,

2) Обиходівської сільської ради,

3) Коростенської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчева абрикоса",

про визнання недійсними та скасування розпоряджень, рішення сільської ради та визнання права власності на земельні ділянки.

ВСТАНОВИВ:

01.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединівський край" (далі - ТОВ "Мединівський край", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Коростенська РДА, Райдержадміністрація, відповідач-1), Обиходівської сільської ради Коростенського району Житомирської області (далі - Сільрада, відповідач-2) і Коростенської міської ради (далі - Коростенська міськрада, Міськрада, відповідач-3) про:

1) визнання недійсним та скасування розпорядження Коростенської РДА від 19.08.2003 № 275 (далі - розпорядження Коростенської РДА від 19.08.2003, розпорядження № 275), яким припинено право колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Мединівське" (далі - КСП "Мединівське") на земельні ділянки загальною площею 689,03 га, в т. ч. ріллі - 481 га, сіножатей - 10 га, пасовищ - 197,39 га, які не використовуються у сільськогосподарському виробництві із класифікацією їх на підставі акта обстеження земельних ділянок як лісів (671,54 га) та боліт (17,49 га) та віднесенням земель запасу Мединівської сільської ради;

2) визнання недійсним та скасування пункту 1 розпорядження Коростенської РДА від 11.08.2009 № 427 (далі - розпорядження Коростенської РДА від 11.08.2009, розпорядження № 427), згідно з яким припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 1221,55 га, в тому числі: ріллі - 715,25 га, пасовище - 258,9 га, сіножаті - 27,3 га, сад - 20 га та передано їх до земель запасу Сільради;

3) визнання недійсними та скасування пунктів 2, 3 рішення Сільради від 30.06.2020 № 174 ділянок (далі - рішення № 174, оспорюване рішення), згідно з якими прийнято в комунальну власність 7 земельних ділянок під будівлями та спорудами загальною площею 35,2489 га комунальної власності (колишнього КСП "Мединівське") та передано Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчева абрикоса" (далі - ТОВ "Помаранчева абрикоса", третя особа) в оренду терміном на 49 років 27 земельних ділянок загальною площею 1101,9066 га, які розташовані на території Сільради, для ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва;

4) визнання за ТОВ "Мединівський край" права власності на 68 земельних ділянок загальною площею 2377,1442 га (далі - спірні земельні ділянки) відповідно до переліку, зазначеного в прохальній частині позовної заяви, посилаючись на положення статей 22, 60 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990), статей 16, 21, 104, 107, 108, 321, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 78, 83, 122, 140, 141, 152, 155 та пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2002 (далі - ЗК України), статей 7, 8, 10, 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статей 6, 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного до 31.12.2003), статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Позовна заява обґрунтовується тим, що видані Райдержадміністрацією оспорювані розпорядження та прийняте Сільрадою оспорюване рішення порушують право власності Товариствf на спірні земельні ділянки, позаяк ТОВ "Мединівський край" є правонаступником реформованого КСП "Мединівське".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.01.2024 (суддя Соловей Л. А.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 (головуючий - Олексюк Г. Є., судді Гудак А. В., Мельник О. В.), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 15, 16, 261, 267 ЦК України, статей 3, 5, 22, 23, 60 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990), статті 113 Господарського кодексу України, пункту 21 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2019), статей 7, 8, 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного до 31.12.2003), статті 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", статей 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, статей 2, 4, 73, 74, 76- 79, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) Товариство не довело належними та допустимими доказами обставин набуття ним права власності на спірні земельні ділянки в порядку правонаступництва, а саме внаслідок реорганізації КСП "Мединівське" шляхом його перетворення у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мединівське" (далі - СТОВ "Мединівське") та в подальшому внаслідок реорганізації Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мединівське" (далі - ПОСП "Мединівське") в ТОВ "Мединівський край", що свідчить про відсутність порушеного права позивача;

2) ураховуючи правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, та зважаючи на встановлені обставини про те, що члени КСП "Мединівське" автоматично не стали членами СТОВ "Мединівське", засновниками якого в 2000 році було 7, а в 2001 році лише 4 особи, що зумовлювало можливість формування статутного капіталу СТОВ "Мединівське" виключно за рахунок їх вкладів, а не всього майна КСП "Мединівське", тобто реорганізація здійснювалася без збереження кількісного складу членів КСП "Мединівське" як суб`єктів колективної власності, як наслідок, перетворення КСП "Мединівське" в СТОВ "Мединівське" не відбулося, а отже, СТОВ "Мединівське" не було створено внаслідок зміни організаційно-правової форми КСП "Мединівське", а є новоствореною юридичною особою, що виключає підстави вважати позивача правонаступником КСП "Мединівське" стосовно спірних земельних ділянок, реєстрацію права власності на які проведено позивачем. Тим більше, що в жодній із редакцій установчих договорів про створення та діяльність СТОВ "Мединівське" немає відомостей про те, що СТОВ "Мединівське" є правонаступником КСП "Мединівське";

3) зазначення в статті 1 статуту ПОСП "Мединівське" про те, що підприємство є правонаступником СТОВ "Мединівське", а також того, що ПОСП "Мединівське" було реорганізовано в такій послідовності: 23.10.1993 колгосп "40-річчя Жовтня" було реорганізовано в Колективне сільськогосподарське підприємство "Обиходівське" (далі - КСП "Обиходівське"), 05.03.1995 КСП "Обиходівське" реорганізовано в КСП "Мединівське", 06.03.2000 КСП "Мединівське" реорганізовано в СТОВ "Мединівське", яке в свою чергу 13.12.2005 реорганізовано в ПОСП "Мединівське" з єдиним засновником, не береться до уваги, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, та не є доказом набуття майнових прав і обов`язків щодо окремих майнових об`єктів (у цьому випадку - земельних ділянок), якщо таке правонаступництво не виникає відповідно до закону (схожий за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Крім того позивач не надав до суду ані статуту КСП "Мединівське", ані статуту СТОВ "Мединівське";

4) у силу вимог пункту 21 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній з 01.01.2019) Сільрада правомірно набула право комунальної власності на частину спірних земельних ділянок загальною площею 709,1108 га.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, 05.08.2024 ТОВ "Мединівський край" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило зазначені судові рішення скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норм глави 7 ЦК України "Загальні положення про юридичну особу" (в контексті того, що при реорганізації юридичної особи шляхом її перетворення відбувається універсальне правонаступництво), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 917/436/21, від 13.01.2023 у справі № 909/760/17;

2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо сукупності обставин, які підтверджують факт універсального правонаступництва, зокрема щодо переліку документів, які підтверджують такий факт, тоді як у спірних правовідносинах суди попередніх інстанцій лише зазначили, що сам по собі код ЄДРПОУ, що збігається в юридичної особи, яка реорганізується, та її правонаступника не означає, що одна з цих осіб є правонаступником іншої;

3) суди не дослідили належним чином зібрані в справі докази, зокрема документи щодо реорганізації КСП "Мединівське" у СТОВ "Мединівське" та подальшої реорганізації СТОВ "Мединівське" в ПОСП "Мединівське", а ПОСП "Мединівське" - в ТОВ "Мединівський край", внаслідок чого дійшли безпідставного висновку про відсутність відносин універсального правонаступництва між зазначеними юридичними особами;

4) суди вирішили питання про права та обов`язки особи (Коростенська окружна прокуратура), яку не було залучено до участі в цій справі, що згідно з пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Коростенська РДА у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні повністю з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мединівський край" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 906/337/22 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 08.10.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2024 розгляд касаційної скарги ТОВ "Мединівський край" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 906/337/22 відкладено на 22.10.2024.

21.10.2024 через систему "Електронний суд" ТОВ "Мединівський край" звернулося до Верховного Суду із заявою про відмову від позову в справі № 906/337/22.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі статтею 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Частинами 1, 2 та 5 статті 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Заяву про відмову від позову в справі № 906/337/22 підписано та подано представником ТОВ "Мединівський край" - адвокатом Сергійчуком Ю. В., який діє на підставі ордера від 05.08.2024 серії ВХ № 1075118, яким повноваження адвоката не обмежуються.

Згідно з пунктом 2.4.4 договору про надання правової допомоги від 29.07.2024 № 29/07/24, укладеного між ТОВ "Мединівський край" та Адвокатським об`єднанням "Сергійчук та партнери" в особі керуючого партнера Сергійчука Ю. В., адвокат Сергійчук Ю. В. наділений правом відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії провадження та судового розгляду в усіх судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та/або іншого судочинства, у всіх без винятку інстанціях (першій, апеляційній, касаційній).

Отже, Верховним Судом не виявлено обмежень представника позивача на вчинення відповідних дій.

Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідачів у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Сторонам роз`яснено наслідки такої процесуальної дії, як відмова позивача від позову.

Оскільки заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача, а саме адвокатом Сергійчуком Ю. В., та з огляду на те, що відмова від позову стосується лише прав та обов`язків сторін щодо предмета спору, не суперечить інтересам Товариства та є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 ГПК України, то Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "Мединівський край" про відмову від позову в цій справі.

Ураховуючи положення пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 906/337/22 у зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняттям цієї відмови судом.

Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі, якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації, - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

За змістом частини 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Ураховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на те, що при зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою ТОВ "Мединівський край" сплатило 11908,80 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.08.2024 № 713, позивач має право на повернення йому із Державного бюджету України 50 відсотків від сплаченої суми судового збору за подання касаційної скарги в цій справі, що становить 5954,40 грн.

Керуючись статтями 46, 130, 191, 231, 234, 235, 307, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединівський край" від 21.10.2024 про відмову від позову у справі № 906/337/22 задовольнити.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединівський край" від позову.

2. Визнати нечинними рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 906/337/22.

3. Закрити провадження у справі № 906/337/22.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединівський край" (вул. Автозаводська, 76-А, м. Київ, 04114, ідентифікаційний код 44115683) 5954 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 40 коп. судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай