Ухвала

від 16.10.2024 по справі 910/14595/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14595/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Антонов" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (колегія суддів: Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (суддя Паламар П. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Антонов" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект", про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 9 725 006,72 грн,

за участю представників:

позивача: Гоцалюка М. О.,

відповідача: Коршун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Антонов" (далі - АТ "Антонов", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" (далі - ТОВ "Інкомтех-Проект", відповідач) про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у загальному розмірі 9 725 006,72 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладених між позивачем та відповідачем договору № 10.1385.2021-К від 22.0.2021, додаткової угоди № 1 від 07.10.2021 до цього договору, позивач як покупець перерахував відповідачу як продавцеві суму попередньої оплати за поставку товару загалом у розмірі 6 034 499,28 грн, що становить 50 % від вартості товару, а саме: 09.11.2021 у розмірі 5 555 455,29 грн та 23.11.2021 у розмірі 479 043,99 грн. Проте, в порушення умов вказаного договору відповідач після одержання попередньої оплати в установлений строк не передав позивачу товар вартістю 12 068 998,56 грн.

3. У зв`язку з тим, що відповідач прийняте на себе зобов`язання у передбачений договором строк не виконав, одержані кошти не повернув, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 6 034 499,28 грн попередньої оплати, 485 698,82 грн збитків від інфляції та 174 531,91 грн - 3 % річних за час прострочення повернення суми попередньої оплати, а також 2 185 446,82 грн - пені та 844 829,89 грн - штрафу за порушення строків поставки товару.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 22.09.2021 між АТ "Антонов" (покупець) та ТОВ "Інкомтех-Проект" (продавець) укладено договір № 10.1385.2021-К (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю комплектуючі вироби за найменуванням, в кількості та цінами, зазначеними в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити їх вартість на умовах попередньої оплати.

5. Відповідно до умов пункту 1.4. договору закупівля здійснюється за результатами тендеру №-06-30-003378-b через систему закупівель "Prozorro".

6. Згідно з пунктом 3.2. договору сума договору складає 11 110 910,58 грн з урахуванням ПДВ.

7. Додатковою угодою № 1 від 07.10.2021 сторони збільшили об`єм закупівлі за договором, ввели в дію специфікацію № 2 та збільшили ціну договору до 12 068 998,56 грн з урахуванням ПДВ.

8. Відповідно до умов пункту 6.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 50 % від вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від продавця.

9. Остаточний розрахунок в розмірі 50 % вартості за товар, що постачається, проводиться протягом 10 календарних днів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку, після поставки повного обсягу товару та отримання позитивного висновку вхідного контролю товару на складі покупця.

10. Наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 3227 від 09.11.2021, № 3388 від 23.11.2021, рахунками-фактурами № 30196 від 07.10.2021, № 30687 від 15.11.2021 підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 50 % попередньої оплати за договором у розмірі 5 555 455,29 грн та 479 043,99 грн відповідно, а загалом у сумі 6 034 499,28 грн.

11. Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку поставки товару у визначений договором строк.

12. За умовами пунктів 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору поставка за договором здійснюється відповідно до Правил "Інкотермс" в редакції 2020 року і приймається сторонами на умовах DDP - склад покупця (Україна, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1).

13. Максимальний термін постачання 45 тижнів з моменту передплати 50 % від покупця. Допускається дострокова поставка партіями або в повному обсязі товару з обов`язковим повідомленням покупця.

14. Право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу товару-видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін. Датою поставки вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній.

15. Отже, з урахуванням умов пункту 4.2. договору та здійсненої позивачем 09.11.2021 та 23.11.2021 попередньої оплати строк поставки товару за договором настав 04.10.2022.

16. Проте відповідач у передбачені договором строки поставку товару на суму попередньої оплати не здійснив.

17. Згідно із пунктом 8.3. договору у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

18. 05.06.2023 позивач пред`явив відповідачу претензію № 126/8145-23 з вимогою сплатити на користь позивача за порушення строків виконання зобов`язань за договором № 10.1385.2021-К від 22.09.2021 суму заборгованості у розмірі 9 064 775,99 грн, з яких 6 034 499,28 грн - сума основної заборгованості (авансу), 2 185 446,82 грн - сума нарахованої пені, 844 829,89 грн - сума штрафу. Проте, вказаний лист із претензією не було вручено відповідачу та повернуто 26.06.2023 відділенням поштового зв`язку "Укрпошта" позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

19. Оскільки відповідач поставки товару на суму передоплати та / або повернення суми попередньої оплати не здійснив, позивач звернувся з цим позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, штрафних санкцій (пені, штрафу) за несвоєчасне виконання зобов`язання з поставки товару, інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

20. Відповідач заперечував проти позовних вимог, в обґрунтування підстав неможливості стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних посилався на існування форс-мажорних обставин та положення статей 614, 617 ЦК України.

21. На переконання відповідача, факт військової агресії проти України є непередбаченою обставиною, що відповідно до статті 617 ЦК України є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Наявність зазначеної події є загальновідомим фактом, що не потребує додаткового доведення.

22. Судами встановлено, що про настання зазначеної форс-мажорної обставини відповідач повідомляв позивача листом № 58 від 10.05.2022.

23. Крім того, відповідач зазначив, що правлінням Національного банку України прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі - Постанова НБУ № 18), пунктом 15 якої банкам (які обслуговують клієнтів) вказано - зупинити видаткові операції, зокрема, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.

24. На підтвердження власних доводів відповідач надав листи АТ "Правекс Банк" № 2569/06-БТ від 15.06.2023, № 2766/11-04-1БТ від 14.07.2023, № 2110/06-БТ від 27.04.2023, в яких зазначено, що за рахунками відповідача застосовуються обмеження на видаткові операції відповідно до пункту 15 Постанови НБУ № 18 через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерації.

25. З доводів відповідача вбачається, що через обмеження видаткових операцій він був позбавлений можливості оплатити придбання у його контрагентів товарів, які підлягали передачі позивачеві за договором.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

26. 20.03.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, про часткове задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Інкомтех-Проект" на користь АТ "Антонов" 6 034 499,28 грн попередньої оплати, 485 698,82 грн збитків від інфляції та 174 531,91 грн 3 % річних за прострочення повернення суми авансу, 100 420,95 грн витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

27. Суди дійшли до висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до вимог частини другої статті 693 ЦК України суми боргу у розмірі неповернутого авансу 6 034 499,28 грн. Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, з нього на користь позивача, крім основної заборгованості, відповідно до вимог статті 625 ЦК України підлягає стягненню 485 698,82 грн збитків від інфляції та 174 531,91 грн 3 % річних з простроченої суми.

28. Суди також дійшли до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 185 466,82 грн та штрафу у розмірі 844 829,89 грн за прострочення поставки товару на підставі статті 617 ЦК України, зазначаючи про те, що неможливість виконання відповідачем зобов`язання з передачі товару позивачу за договором обумовлено настанням форс-мажорних обставин - прийняття Національним банком України постанови № 18, на підставі якої АТ "Правекс Банк" були зупинені видаткові операції за рахунками відповідача через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерації.

Короткий зміст касаційної скарги АТ "Антонов"

29. АТ "Антонов" у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 185 446,82 грн - пені, 844 829,89 грн - штрафу, та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позову.

30. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 15 постанови НБУ № 18, на який суб`єкти господарювання посилаються як на підставу виникнення форс-мажорних обставин (непереборної / невідворотної сили) при виконанні умов договору з поставки, та у зв`язку з цим правильного застосування судами норм матеріального права - статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 617 ЦК України у випадку одночасної сукупності наступних умов: 1) сторони є суб`єктами господарювання, які уклали договір на поставку продукції / товару; 2) постачальником за договором є юридична особа, кінцевим (-и) бенефіціарним (-и) власником (-ками) якої є резидент (-и) рф/рб; 3) така юридична особа, не виконуючи свого зобов`язання з поставки, посилається на пункт 15 Постанови НБУ № 18 як на форс-мажорну обставину (невідворотну та непереборну силу), що унеможливило належне виконання умов договору з поставки.

31. Скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а лише констатували факт їх надання відповідачем, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та призвело до прийняття незаконних рішення та постанови, що в силу приписів пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України свідчить про порушення судами норм процесуального права.

32. Скаржник зазначає, що надані відповідачем листи АТ "Правекс Банк" № 2569/06-БТ від 15.06.2023, № 2766/11-04-1БТ від 14.07.2023, № 2110/06-БТ від 27.04.2023 в яких зазначено, що на підставі пунтка 15 Постанови НБУ № 18 зупинені видаткові операції за рахунками ТОВ "Інкомтех-Проект" через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерацій, є неналежними доказами, на підставі яких неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування, оскільки ці листи не підтверджують виникнення форс-мажору.

Короткий зміст касаційної скарги ТОВ "Інкомтех-Проект"

33. ТОВ "Інкомтех-Проект" у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 485 698,82 грн - збитків від інфляції та 174 531,91 грн - 3 % річних за прострочення повернення невикористаної суми попередньої оплати.

34. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 15 постанови НБУ № 18 стосовно того, чи зупиняє ця норма виконання грошове зобов`язання одним суб`єктом господарської діяльності перед іншим на час воєнного стану та дії цієї постанови.

35. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що обмеження (зупинення) видаткових операцій по рахунках відповідача внаслідок дії пункту 15 постанови НБУ № 18 відповідно зумовлює зупинення виконання грошового зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати позивачу.

36. Скаржник вважає, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення передплати повинен починатись після того, як завершиться воєнний стан і відповідачу буде відновлено право розпоряджатись коштами, які знаходяться на його рахунку в банку.

Короткий зміст відзиву на касаційні скарги

37. АТ "Антонов" у відзиві на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а судові рішення в частині стягнення з ТОВ "Інкомтех-Проект" на користь АТ "Антонов" інфляційних втрат та процентів річних без змін, посилаючись на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, а прийняття постанови НБУ № 18 не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

38. ТОВ "Інкомтех-Проект" у письмових пояснення зазначає про те, що у зв`язку з прийняттям постанови НБУ № 18 відповідач позбавлений можливості здійснювати видаткові операції, що свідчить про те, що грошові зобов`язання відповідача були зупинені, а тому підстави для застосування норми статті 625 ЦК України відсутні.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

39. Керуючись частиною першою статті 300 ГПК України, колегія суддів на підставі встановлених фактичних обставин справи зосереджує увагу на доводах касаційної скарги відповідача щодо застосування статті 625 ЦК України у спірних правовідносинах в контексті існуючої заборони комерційним банкам України здійснювати видаткові операції юридичних осіб, які мають учасника - фізичну чи юридичну особу резидента Російської Федерації, та неможливості у зв`язку з цим здійснення ТОВ "Інкомтех-Проект" будь-яких розрахунків з контрагентами та виконання своїх грошових зобов`язань.

40. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що після одержання попередньої оплати у сумі 6 034 499,28 грн, відповідач у встановлений договором строк не передав позивачу товар вартістю 12 068 998,56 грн, а також не здійснив повернення невикористаної суми попередньої оплати, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу суму штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару, а також на підставі статті 625 ЦК України суму процентів річних та інфляційних втрат за прострочення повернення суми авансу.

41. Відповідно до частини другої-третьої статті 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

42. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 1088 ЦК України безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

43. Статтею 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що банки надають послугу з відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів.

44. Таким чином для юридичних осіб відкриття поточних рахунків в установах банків для здійснення безготівкових розрахунків, пов`язаних із веденням господарської діяльності, є обов`язковою умовою.

45. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. В частині 3 цієї ж статті, зазначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

46. Поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (підпункт 12 пункту 3 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162).

47. При цьому за визначенням термінів, наведених у статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

48. Отже, за змістом послуги з відкриття та ведення поточних рахунків банк виконує розпорядження клієнта про безготівкові розрахунки (перерахування і видачу відповідних сум з рахунка), при цьому для банка виконання цього розпорядження враховується як видаткова операція.

49. Розглядаючи справу суди встановили, що АТ "Правекс Банк" повідомив відповідача про застосування за його рахунками обмеження на видаткові операції відповідно до пункту 15 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента Російської Федерації.

50. Так, відповідно до пункту 15 вказаної постанови НБУ № 18, зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/ республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, визначених у підпунктах 1 -13 пункту 15 постанови.

51. Пунктом 21 постанови НБУ № 18 визначено, що протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.

52. Верховний Суд у постанові від 10.10.2023 у справі № 910/11289/22 зазначив, що постанова НБУ № 18 є нормативно-правовим актом, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями в період запровадження воєнного стану та впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій; постанова НБУ № 18 забороняє банкам здійснювати будь-які валютні операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована / постійно проживає) у Російській Федерації або у Республіці Біларусь. Банк не має права здійснювати зарахування коштів, що надійшли від таких осіб на поточний рахунок клієнта в Україні.

53. В свою чергу, згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

54. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

55. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

56. Отже, стаття 625 ЦК України регулює питання щодо застосування до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідальності у вигляді сплати процентів річних та інфляційних втрат.

57. Зважаючи на те, що у ТОВ "Інкомтех-Проект" у спірних правовідносинах виникло зобов`язання з повернення суми невикористаної попередньої оплати, тобто грошове зобов`язання, тому в силу приписів частини першої статті 625 ЦК України відповідач несе відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання незалежно від наявності у нього можливості такого виконання, у тому числі у зв`язку з встановленою на підставі пункту 15 постанови НБУ № 18 законодавчої заборони на здійснення видаткових операцій по рахункам та неможливість у зв`язку з цим проведення розрахунків.

58. Верховний Суд зазначає, що сама по собі наявність постанови НБУ № 18 як нормативно-правового акту, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями в період запровадження воєнного стану та впроваджує певні обмеження, так само як і наявність форс-мажорних обставин, не є підставою ні для припинення виконання грошових зобов`язань, ні для зміни строків їх виконання, ні для звільнення від їх виконання.

59. Відповідно неможливість виконання грошового зобов`язання внаслідок зупинення видаткових операцій по рахунках відповідача згідно з пунктом 15 Постанови НБУ № 18 не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України.

60. З наведеного вбачається, що відповідач перебуває у такій ситуації, за якої Національний банк України на підставі постанови № 18 зупинив здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками своїх клієнтів, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації / Республіки Білорусь, на невизначений строк (протягом дії воєнного стану), внаслідок чого ТОВ "Інкомтех-Проект" позбавлений можливості сплачувати рахунки та виконувати свої грошові зобов`язання, у тому числі зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати за договором позивачу.

61. Таким чином видається, що відповідач перебуває у вкрай невигідних умовах, за яких з одного боку, для відповідача встановлена законодавча заборона / обмеження на здійснення видаткових операцій по рахунках, а з другого боку, позивач наділяється в силу приписів статті 625 ЦК України правом нараховувати інфляційні втрати на суму боргу та 3 % річних у продовж необмеженого періоду часу - протягом дії встановленої постановою НБУ № 18 заборони видаткових операції по рахунках відповідача на період дії воєнного стану.

62. Здійснюючи аналіз та співвідношення прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах, колегія суддів акцентує увагу на тому, що діяльність банківської системи України перебуває поза межами контролю відповідача, внаслідок чого загальна сума санкцій за невиконане грошове зобов`язання у вигляді процентів річних та інфляційних втрат буде неодмінно зростати, що призведе до перевищення цієї суми над сумою основної заборгованості; отже захист майнових прав позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів буде непропорційно обтяжливим для майнових прав відповідача.

63. За такої ситуації наслідки невиконання боржником (відповідачем) грошового зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора (позивача), ніж його належне виконання, що не є справедливим.

64. Тож існує виключна правова проблема щодо застосування статті 625 ЦК України за наявності постанови НБУ № 18 як нормативно-правового акту, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями в період запровадження воєнного стану. Виключна правова проблема пов`язана з наявними підходами в судовій практиці Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України таким чином, що нарахування інфляційних втрат та процентів річних здійснюється незалежно від вини боржника та незалежно від можливості / неможливості виконання боржником свого горошкового зобов`язання.

65. На думку колегії суддів, законодавство у цій сфері потребує розумного тлумачення.

66. Колегія звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

67. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (пункт 7.33).

68. З урахуванням наведеного, колегія суддів пропонує вказати, що оскільки грошове зобов`язання неможливо виконати без використання грошових коштів, що знаходяться на поточному рахунку юридичної особи, тому на період дії пункту 15 постанови НБУ № 18 зупиняється строк виконання грошового зобов`язання боржника (клієнта банку), видаткові операції по рахунках якого зупинені, протягом дії воєнного стану.

69. Колегія суддів вважає, що період часу, коли нормативно-правовим актом Національного банку України боржнику обмежено право на використання своїх коштів та зупинено видаткові операції по рахунках в банку, не може рахуватися як період, коли існує невиконане грошове зобов`язання. Відповідно у період зупинення боржнику видаткових операцій необґрунтованим є нарахування на прострочену суму грошового зобов`язання інфляційних втрат та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

70. Наведене є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України.

71. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

73. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

74. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 Господарського процесуального кодексу України).

75. Колегія суддів вважає, що питання можливості / неможливості нарахування на суму боргу інфляційних втрат та процентів річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України у період дії обмежень видаткових операцій по рахункам юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації / Республіки Білорусь, запроваджених Національним банком України на підставі постанови НБУ № 18, має характер виключної правової проблеми, що є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України.

76. Водночас колегія суддів відзначає, що зазначена виключна правова проблема може виникнути у невизначеній кількості спорів, оскільки правове питання щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у сукупності з пунктом 15 постанови НБУ № 18 буде актуальним у кожному спорі зі стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних з боржника, кінцевими бенефіціарними власниками якого є резиденти Російської Федерації / Республіки Білорусь та до якого запровадженні обмеження на здійснення видаткових операцій. Це питання наразі не вирішене судовою практикою.

Подібна правова позиція щодо кількісного критерію викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 910/378/19.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/14595/23 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач