Рішення

від 16.10.2024 по справі 161/3952/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3952/24

Провадження № 2/161/1929/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Дручок О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2024 року позивач звернулася до суду з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2015 року №161/16875/15-ц ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень щомісячно, починаючи з 02.11.2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач вказує, що відповідач рішення суду про стягнення аліментів не виконує, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01 грудня 2015 року по 22 лютого 2024 року у загальному розмірі 188099,21 грн.

Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів у розмірі 188 099,21 грн.

Разом із тим позивач просить суд змінити спосіб присуджених аліментів з твердої суми на частку від заробітку, доходу відповідача, оскільки сума, яка стягується на підставі рішення суду є незначною, не задовольняє потреб дітей.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, з підстав заявлених у ньому, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких міркувань.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2015 року №161/16875/15-ц ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень щомісячно, починаючи з 02.11.2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказане судове рішення наразі знаходиться на примусовому виконанні у Любомльському відділі ДВС у Ковельському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені.

Частиною першою статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року №333/6020/16 сформовано наступне правову позицію.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Використовуючи вищенаведені правила для обрахунку пені зі сплати аліментів, суд бере за основу наданий представником позивача розрахунок пені, як такий, що відповідає правилам, передбаченим постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року №333/6020/16, а саме, що пеня нарахована на кожен місяць окремо.

Свого контррозрахунку на розрахунок позивача, відповідач суду не надав, а посилання представника відповідача на те, що відповідачем була погашена заборгованість по сплаті аліментів до подачі позову, не звільняє його від відповідальності за несвоєчасну їх сплату з листопада 2015 року.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2015 року по листопад 2023 року у загальному розмірі 188099,21 грн.

Щодо зміни способу аліментів суд зазначає таке.

У своєму позові позивач зазначає, що стягувана з відповідача сума аліментів наразі є незначною та недостатньою для задоволення потреб неповнолітніх дітей, а тому просить її збільшити шляхом зміни способу стягнення аліментів.

За змістомст. 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3ст. 181 СК України).

Відповідно до положеньст. 183 СК Українирозмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положеньст. 182 СК України, так і положень ст. ст.183,184 СК України.

Частина 1ст. 192 СК Українипередбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 05.02.2014 року в справі № 6-143цс13 висловив таку правову позицію: «З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тількист. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

Судом встановлено, що відповідач має третю групу інвалідності, однак посилання відповідача на групу інвалідності не звільняє його від сплати аліментів, оскільки він отримує пенсію, а згідно довідки МСЕК йому лише протипоказана важка фізична праця. Крім того, в матеріалів справи наявна інформація, що відповідач сплатив значну суму коштів на погашення заборгованості по аліментах в розмірі 126662,00 грн. На утриманні інших утриманців не має, оскільки відсутні докази, що на утриманні у відповідача перебуває непрацездатна матір.

В свою чергу, суд вважає доведеним, що у зв`язку з підвищенням цін на продовольчі та непродовольчі товари, підвищенням рівня прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, матеріальний стан позивачки погіршився, розмір аліментів, що стягуються з відповідача не відповідає звичайним потребам неповнолітньої доньки. Дитина має потребу в соціальному розвитку та навчанні, на що необхідні матеріальні витрати, якими позивач не може забезпечити доньку в повній мірі.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 2ст. 182 СК України, передбачений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума аліментів, яка стягується на утримання неповнолітніх дітей, на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2015 року, є недостатньою для належного забезпечення їх потреб, а тому вважає за необхідне їх розмір змінити та стягувати з відповідача на утримання дітей 1/3 частину від всіх видів його заробітку (доходу) на місяць, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів є достатнім та справедливим.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивачки про зміну способу аліментів підлягають до задоволення частково.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (п. 23) відповідно дост. 192 СКрозмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню саме з моменту набранням даним рішенням законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3092 грн. 19 коп.

Оскільки при зверненні до суду позивач не сплачувала судового збору, як особа звільнена від його сплати, тому цю суму слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 141, 265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 188099, 21 грн. по виконавчому провадженню №73390550.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,на утриманнянеповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,у твердійгрошовій суміу розмірі1000(однатисяча)грн.00коп. щомісячно, встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2015 року у справі №161/16875/15-ц на 1/3 частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 092 (три тисячі дев`яносто дві) грн. 19 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено

та підписано 21 жовтня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк