Постанова

від 09.01.2025 по справі 161/3952/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3952/24 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/82/25 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Колодяжної Наталії Вікторівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2024 року позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2015 року №161/16875/15-ц ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень щомісячно, починаючи з 02.11.2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач вказує, що відповідач рішення суду про стягнення аліментів не виконує, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01 грудня 2015 року по 22 лютого 2024 року, а тому розмір пені у зв`язку з ухиленням від сплати аліментів згідно розрахунку становить 188099,21 грн.

Посилаючись на вищевикладене, позивачка просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів у розмірі 188 099,21 грн.

Крім того, позивачка просить суд змінити спосіб присуджених аліментів з твердої суми на частку від заробітку, доходу відповідача, оскільки сума, яка стягується на підставі рішення суду, є незначною, не задовольняє потреб дітей.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 188 099, 21 грн. по виконавчому провадженню №73390550.

Змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. щомісячно, встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2015 року у справі №161/16875/15-ц на 1/3 частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 092 (три тисячі дев`яносто дві) грн. 19 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Колодяжна Н. В. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтвердили чи спростували зміну матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я позивача, або членів його сім`ї, а тому посилання позивача на зазначені обставини не можуть підтвердити дійсне його право на зміну способу стягнення встановленого судом розміру аліментів на дітей. Відповідач не ухилявся від сплати аліментів, по можливості погасив заборгованість, позивачем не надано жодних доказів погіршення життєвих умов, доказів витрат на дітей які вона несе, а тому даний позов є необґрунтованим та безпідставним. Просить рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги, представник відповідача ОСОБА_2 , апеляційну скаргу підтримала.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2015 року №161/16875/15-ц ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень щомісячно, починаючи з 02.11.2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказане судове рішення на даний час знаходиться на примусовому виконанні у Любомльському відділі ДВС у Ковельському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплачував аліменти з дня ухвалення рішення, а тому утворилася заборгованість з грудня 2015 року по листопад 2023 року, при цьому суд покликався на те, що розрахунок пені, наданий представником позивача, відповідає правилам, передбаченим постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16, а свого контррозрахунку відповідач суду не надав, а той факт, що до подачі позову відповідачем була погашена заборгованість по сплаті аліментів, не звільняє його від відповідальності за несвоєчасну їх сплату.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, скільки він не відповідає нормам матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст.196 Сімейного кодексу України (далі СК) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Системне тлумачення вище зазначених норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Положеннями ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Вищевказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, згідно з яким відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Встановлено, що виконавчий лист про стягнення аліментів не пред`являвся позивачкою до виконання з 2015 року, виконавче провадження було відкрите 21 листопада 2023 року. Не зважаючи на це, виконавцем було видано довідку про заборгованість по аліментах, починаючи з дня ухвалення рішення. Будь яких фактичних даних про те, чи надавалися кошти на утримання дітей відповідачем за період до відкриття виконавчого провадження, не встановлено, як не встановлено причин, з яких позивачкою протягом тривалого часу не було пред`явлено виконавчий лист до виконання. При цьому після відкриття виконавчого провадження відповідач сплатив суму заборгованості та на момент звернення з позовом до суду заборгованість була відсутня. Встановлено також, що після відкриття виконавчого провадження відповідач неодноразово сплачував певні суми на погашення заборгованості.

З матеріалів справи також убачається, що відповідач відповідно до висновку МСЕК від 27 квітня 2023 року є інвалідом 3 групи, отримує пенсію по інвалідності, розмір пенсії становить 2520 грн, будь яких дій з боку відповідача, спрямованих на ухилення від сплати аліментів, судом не встановлено. Відповідач періодично сплачував заборгованість по аліментах, що підтверджується довідкою, складеною виконавцем.

Таким чином, підстави для стягнення неустойки у зв`язку з заборгованістю зі сплати аліментів з вини відповідача ОСОБА_4 відсутні, а тому в цій частині слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Що стосується зміни способу стягнення аліментів, то такі позовні вимоги також є безпідставними, а висновки суду в цій частині є такими, що не відповідають обставинам справи, та

не відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_3 не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтвердили б зміну матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я позивачки, або членів ї сім`ї. Більше того, позивачем не надано будь яких документів на підтвердження її доходів та витрат, зі слів представника позивачка з дітьми перебувають за кордоном, відповідно мають бути надані докази отримання чи неотримання допомоги чи заробітку, що дало би підстави для висновку про доходи кожної із сторін і у зв`язку з цим про необхідність зміни способу стягнення аліментів. При цьому посилання позивачки на недостатність коштів для утримання дітей не заслуговує не увагу, оскільки така підстава для зміни розміру аліментів законом не передбачена.

Разом зтим,в матеріалахсправи наявнідокази пропогіршення стануздоров`я платникааліментів,а томуколегія суддіввважає,що позивачемне булодоведено підставидля зміниспособу стягненняаліментів,а томуця позовнавимога такожне підлягаєдо задоволення.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Колодяжної Наталії Вікторівни задовольнити .

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року в даній справі скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Головуючий

Судді :