Ухвала

від 24.10.2024 по справі 278/3136/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №278/3136/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голови правління ГО "ОСТ масиву "Тетерівський" ОСОБА_2 , АТ "Житомиробленерго" та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про зобов`язання поновити електропостачання та визнання незаконним відключення від мережі електропостачання,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом згідно із прохальною частиною якого просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати Громадську організацію «Об`єднання садівничих товариств масиву «Тетерівський» в особі голови правління ОСОБА_2 поновити електропостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У обґрунтування позову ОСОБА_1 повідомив, що він є власником зазначеного домоволодіння. Разом з тим, у квітні 2024 року Громадською організацією «Об`єднання садівничих товариств масиву «Тетерівський» в особі голови правління Марчука О.Д. будинок позивача був відключений від електроживлення із огляду на непогашену заборгованість по сплаті членських внесків. Однак, позивач переконаний, що такі твердження відповідача є безпідставними, а дії щодо самовільного відключення будинку від електромережі протиправними.

24 жовтня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення вищевказаного позову шляхом зобов`язання Громадської організації «Об`єднання садівничих товариств масиву «Тетерівський» в особі голови правління Марчука О.Д., Акціонерного товариства «Житомиробленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергетична компанія» безкоштовно відновити електропостачання домоволодіння позивача за адресою АДРЕСА_1 . Окрім того, позивач також просить суд заборонити Громадській організації «Об`єднання садівничих товариств масиву «Тетерівський» в особі голови правління Марчука О.Д. вчиняти будь-які дії щодо припинення електропостачання вказаного домоволодіння. У обґрунтування заяви позивач повідомив, що необхідність вжиття в межах цього провадження зазначених заходів забезпечення позову зумовлено тим, що позивач протягом судового розгляду цієї справи перебуватиме без житлово-комунальних послуг, які є необхідними для його життя, що, у свою чергу, є неприпустим.

Нормами процесуального законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Не допускаєтьсявжиття заходівзабезпечення позову,які зазмістом єтотожними задоволеннюзаявлених позовнихвимог,якщо прицьому спірне вирішуєтьсяпо суті. Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України"Про запобігання корупції" (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" зазначив, що "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам" (пункт 4).

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

За таких обставин, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Аналогічні правові висновки відображені у постанові Верховного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 367/3628/21 (провадження № 61-14886св21).

Разом із тим, Верховним судом у постанові від 10 травня 2023 року в цивільній справі № 592/5961/22 (провадження № 61-11725св22) виснувано, що застосування такого виду забезпечення позову, за змістом якого фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, суперечитиме меті процесуального інституту забезпечення позову та знівелює принципи цивільного процесуального законодавства, оскільки саме під час ухвалення рішення по суті спору суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи потрібно позов задовольнити або в позові відмовити. Позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами процесуального законодавства та усталеною судовою практикою з приводу врегулювання подібних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаної заяви з огляду на наступне.

Так, із системного аналізу прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 та заяви про забезпечення позову вбачається, що вимоги останнього, викладені у позові та у заяві про його забезпечення фактично є ідентичними. Тобто, задоволення цієї заяви призведе до результату, якого позивач бажає досягти за наслідками розгляду цієї справи, а отже при задоволенні заяви про забезпечення позову судом фактично буде вирішений спір, що із огляду на приписи ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим. Підстав для застосування положень абз. 2 ч. 10 ст. 150 ЦПК України, у цьому випадку, судом не встановлено. За таких обставин, суд вимушений відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 150, 153 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голови правління ГО "ОСТ масиву "Тетерівський" ОСОБА_2 , АТ "Житомиробленерго" та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про зобов`язання поновити електропостачання та визнання незаконним відключення від мережі електропостачання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Житомирський районний суд Житомирської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік