Постанова

від 24.10.2024 по справі 477/902/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.10.24

22-ц/812/1528/24

Провадження № 22-ц/812/1527/24 Суддя першої інстанції Козаченко Р.В.

Провадження № 22-ц/812/1528/24 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 477/902/18

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,

при секретарі судового засідання Біляєвій В.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «АГРО ТРУДІВНИК» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року, ухвалені під головуванням судді Козаченка Р.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АГРО ТРУДІВНИК» про захист прав власності на землю,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся досуду ізпозовом доФермерського господарства«АГРО ТРУДІВНИК»(далі ФГ«АГРО ТРУДІВНИК»)про визнаннянедійсним договоруоренди та повернення земельної ділянки.

Вимоги позовумотивував тим,що близько 15 років назад передав належну його на праві власності земельну ділянку площею 6,25 га, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, розташовану в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області відповідачу за усною домовленістю для користування з умовою її повернення в будь-який час за першої вимоги.

В серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача з проханням повернути йому у користування земельну ділянку. На його вимогу відповідач надав договір оренди № 2від 05листопада 2013 року,укладений начебтоміж позивачемта ФГ«АГРО ТРУДІВНИК»та акт приймання-передачі ділянки в 2013 році, начебто підписані ним. Проте в договорі та акті стояли не його підписи, адже зазначених документів він не підписував.

Посилаючись на викладене ОСОБА_4 просив суд визнати недійсним договір оренди № 2, укладений 05 листопада 2013 року між ним та ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», належної йому земельної ділянки, площею 6,25 га вартістю 51976.61 грн, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, розташованої в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 травня 2019 року до справи було залучено правонаступницю дочку померлого - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну позовних вимог.

Свою заяву обґрунтовувала тим, що оскільки договір оренди ОСОБА_4 не підписував, тому він не може вважатися укладеним, тому слід скасувати його державну реєстрацію та вимагати відповідача повернути земельну ділянку. Про це було зазначено Верховним судом в рішенні від 16 червня 2020 року по аналогічній справі № 145/2047/16.

Посилаючись на викладене. ОСОБА_1 просила суд скасувати запис про речове право право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчинений державним реєстратором ОСОБА_5 реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року, щодо спірної земельної ділянки, зобов`язати ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» передати їй земельну ділянку, як правонаступниці і на тепер її власниці.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року позов задоволено.

Скасовано запис про речове право право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчинений державним реєстратором ОСОБА_5 реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, площею 6,25 га, розташованої в межах Миколаївського (раніше Жовтневого та Вітовського) району Миколаївської області, належної первісному власнику ОСОБА_4 , правонаступником якого є спадкоємиця ОСОБА_1 .

Зобов`язано ФГ«АГРО ТРУДІВНИК» передати ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, площею 6,25 га, розташовану в межах Миколаївського (раніше Жовтневого та Вітовського) району Миколаївської області,

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року стягнуто із ФГ«АГРО ТРУДІВНИК» на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 17470.27 грн, з яких 1409.20 - судовий збір за подання позову, 4 100 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 11961.07 грн - витрати по залученню експерта.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що не заслуговують на увагу висновки суду першої інстанції про те, що сторонами не оспорювалось, що згідно первісних вимог ОСОБА_4 передав приблизно в 2003 році ділянку ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» в користування за призначенням без укладення договору оренди. Ніколи відповідач або його представник не визнавали, що отримали від ОСОБА_4 земельну ділянку буз укладення договору оренди. Не містять таких відомостей і матеріали справи.

В даному випадку потрібно було заявляти позов про усунення перешкод у використанні спірного нежитлового приміщення.

Якщо орендодавець договір не підписував, але приймав плату за майно, а орендар використовує нерухоме майно, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Дослідження екземпляру договору позивача на предмет належності ОСОБА_4 підпису на укладеному договорі оренди № 2 від 05 листопада 2013 року не має жодного правового значення, оскільки реєструвався в Державному реєстрі речових прав саме екземпляр договору відповідача, а не позивача.

В зв`язку із цим помилковим є висновок суду про те, що під час розгляду справи було встановлено, що договір оренди земельної ділянки № 2 між ОСОБА_4 та фермерським господарством не був ним підписаний, тому його слід вважати неукладеним.

Наявність договірних відносин первісний позивач в позовній заяві не заперечував.

В даному випадку договір було укладено між сторонами.

05 листопада 2023 року закінчився договір оренди землі № 2 укладений з ОСОБА_4

ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» ще задовго до цієї дати звільнено земельну ділянку не обробляючи її та не засіваючи. При цьому за підписанням акту приймання-передачі земельної ділянки як і за отриманням орендної плати позивачка навмисне не з`являлась до відповідача.

На початку грудня 2023 року листом від 05 листопада 2023 року позивачка повідомила відповідача про те, що не бажає поновлювати договір оренди земельної ділянки та просить негайно повернути її. У відповідь листом від 14 грудня 2023 року відповідач направив позивачці лист в якому повідомив, що не збирається перешкоджати їй у користуванні земельною ділянкою, а сама земельна ділянка не оброблена та вже давно звільнена від посівів. Позивачкою лист було отримано особисто 02 січня 2024 року.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не надав оцінку вказаним обставинам справи.

З 2015 року акт прийому передачі повернення земельної ділянки не є обов`язковим.

Відповідач на сьогодні вчинив всі необхідні дії щодо повернення земельної ділянки її власнику.

На сьогодні позивачка вже передала свою земельну ділянку в оренду іншого фермерського господарства.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації запису у Державному реєстрі речових прав про інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки є неефективним способом захисту, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користування спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Вимогу про скасування запису про речове право позивачка заявила в заяві про зміну предмету позову 03 листопада 2023 року, тобто майже через десять років після вчинення цього запису.

Судом не була розглянута первісна заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, яку представник відповідача надав ще до первісного позову.

Враховуючи що суд першої інстанції не здійснив посилання в оскаржуваному рішенні ні на детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ні документів, що свідчать про оплату гонорару, суд дійшов помилкового висновку по наявність підстав для стягнення таких витрат.

ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві позивачка зазначала, що суд першої інстанції повністю погодився з обраним позивачем способом захисту та задовольнив позовні вимоги. Заперечення скаржника в цій частині не ґрунтуються на нормах законодавства, не відповідають актуальній практиці Верховного Суду та не заслуговують уваги.

Обставини сплати та отримання позивачем орендної плати не були встановлені під час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про, те що на екземплярі договору, який було надано для проведення експертизи підпис могла поставити будь яка особа є безпідставними, а висновки суду об`єктивними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності відповідно до державного акту серії ІІ-МК № 022972, виданого 19 грудня 2001 року Новомиколаївською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, належала земельна ділянка, площею 6,25 га, розташована в межах території цієї ж сільської ради (на тепер територія Первомайської селищної ради Миколаївського району) Миколаївської області, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сторонами не оспорювалося, що згідно первісних вимог ОСОБА_4 передав приблизно в 2003 році ділянку ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» в користування за призначенням без укладення договору оренди.

В 2017 році він виявив бажання її повернути, проте фермерське господарство представило йому договір оренди цієї земельної ділянки № НОМЕР_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 листопада 2013 року.

Відповідно до умов договору він був укладений строком на 10 років, розмір орендної плати складав 1559.30 грн.

Запис про договір оренди був вчинений державним реєстратором ОСОБА_5 реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадкоємицею його прав та обов`язків, в тому числі й щодо земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи, проведеної Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз від 20 вересня 2023 року № 23-3333 підписи у договорі оренди земельної ділянки № 2 без дати та в акті приймання-передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статті 630 ЦК України при укладенні договорів оренди землі застосовується типова форма договору оренди землі. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи, проведеної Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз від 20 вересня 2023 року № 23-3333 Висновком експерта Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 вересня 2023 року № 23-3333, встановлено, що підписи у договорі оренди земельної ділянки № 2 без дати та в акті приймання-передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на його спростування, а тому доводи апеляційної скарги про те, що експертом досліджувався спірний договір, примірник якого надав позивач та за припущеннями відповідача на якому могли міститься будь-які підписи за орендодавця не заслуговують на увагу, оскільки відповідач свій примірник договору не надав та відповідних клопотань щодо його дослідження не заявляв.

Отже, на думку колегії суддів, висновок експерта № 21-136 від 29 квітня 2021 року судом першої інстанції належно оцінений у сукупності з іншими доказами.

Встановивши, що ОСОБА_4 за життя оспорюваний договір оренди землі не підписував, відповідно, умови цього договору не погоджував, суд зробив обґрунтований висновок, що цей договір є неукладеним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що «не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами».

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Аргументи апеляційної скарги про те, що спірний договір оренди земельної ділянки виконувався сторонами договору, що свідчить про виплату орендної плати

ОСОБА_4 ,не заслуговуютьна увагу,з оглядуна те,що звертаючисьдо судуз позовом ОСОБА_4 не заявлявпро виплатуйому відповідачем орендноїплати закористування земельною ділянкою,не стверджувавпро ціобставини йвідповідач,хоча справа розглядалася судом першої інстанції тривалий час з травня 2018 року. Правонаступник позивача його дочка ОСОБА_6 також заперечувала виплату орендної плати її батьку. Після закриття підготовчого провадження (21 лютого 2024 року) відповідачем було надано суду першої інстанції відомості по сплаті орендної плати ОСОБА_4 . Надаючи оцінку цим доказам суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлений можливості перевірити обставини виплати відповідачем орендної платі за користування земельною ділянкою, оскільки ОСОБА_4 помер. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Інших доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано.

Змінюючи предмет позову ОСОБА_6 просила скасувати запис про речове право право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчинений державним реєстратором ОСОБА_5 реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року, щодо спірної земельної ділянки та зобов`язати ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» передати їй земельну ділянку, як правонаступниці і на тепер її власниці.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки не є укладеним, то належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про скасування реєстрації такого права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Вимога про зобов`язання ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право власника земельної ділянки порушено та підлягає захисту в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність не застосування судом першої інстанції позовної давності щодо вимоги про скасування реєстрації права оренди спірної земельної ділянки є неприйнятними з огляду на таке.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із зазначенням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування завданих збитків.

Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів, утворених прав власника земельної ділянки, у кожному конкретному випадку власник має право на розсуд власності конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.

Таким чином, порушення прав власника може бути усунене шляхом скасування реєстрації права оренди спірної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки повинен безперешкодно використовуватись своїм майном для повного, ефективного та захисту своїх порушених прав.

Речове право захищається за допомогою негативного позову, якщо вчинення особливого порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов`язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично - з необмеженого кола осіб) і не створюється саме по собі зобов`язального правовідношення.

Отже колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 звернулась за захистом своїх прав власника на спірну земельну ділянку з негаторним позовом, щодо яких позовна давність не застосовується.

Між тим, як встановлено матеріалами справи реєстрація речового права права оренди відповідача на спірну земельну ділянку закінчилась 05 листопада 2023 року.

Листом від 14 грудня 2023 року ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» на адресу позивачки повідомило про закінчення правовідносин щодо оренди земельної ділянки та її повернення. При цьому як додаток до цього листа надіслало акт-прийому передачі (повернення) земельної ділянки від 05 листопада 2023 року підписаний відповідачем. Зазначені документи були отримані ОСОБА_1 , про що остання не заперечувала у суді апеляційної інстанції, пояснивши при цьому, що вона після отримання листа не відвідувала земельну ділянку, з огляду на непогоду, а в подальшому нею не користувалася, оскільки чекала рішення суду.

Доводи апеляційної скарги, що спірна земельна ділянка на теперішній час перебуває в оренді іншого фермерського господарства є безпідставними, оскільки не підтверджені будь-якими доказами щодо цих обставин.

Таким чином на час ухвалення оскаржуваного судового рішення 27 березня 2024 року право оренди ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» припинилося та спірна земельна ділянка була повернута власнику ОСОБА_1 .

Отже колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що права власника спірної земельної ділянки були порушені ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» та підлягали захисту у спосіб обраний позивачем, проте на час ухвалення судового рішення потреба у застосуванні до відповідача такого способу захисту була відсутня.

За такого доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи та надавши їм належну правову оцінку, не врахував при ухваленні судового рішення, що порушення прав позивача на час ухвалення рішення усунуті відповідачем, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням суду першої інстанції розподілені судові витрати, а саме: стягнуто із ФГ«АГРО ТРУДІВНИК» на користь ОСОБА_1 1 409.20 грн судового збору за подання позову, 4 100 грн витрат на професійну правничу допомогу та 11 961.07 грн за проведення експертизи.

Оскільки зарезультатами розглядускарги суд апеляційноїінстанції погодивсяз висновкамисуду першоїінстанції продоведеність порушених відповідачем ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» прав позивачки, як власника земельної ділянки та обґрунтованість позовних вимог, то на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно здійснив розподіл судових витрат.

Доводи скарги щодо оскарження додаткового рішення зводяться до незгоди відповідача зі стягнення витрат на правничу професійну допомогу, вважаючи такі витрати необґрунтованими та не доведеними позивачем. Колегія вважає такі доводи неприйнятними з огляду на таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога позивачу ОСОБА_4 в суді першої інстанції надавалася адвокатським бюро «Кірюхін і син» в особі адвоката Кірюхіна О.М. на підставі договору про надання правничої допомоги від 18 квітня 2018 року та ордеру адвоката серії МК № 106355.

У розрахунку витрат на професійну правничу допомогу зазначено, що ці витрати складають: правовий аналіз матеріалів наданих позивачем та складення позовної заяви 2000 грн; участь адвоката в судових засіданням 2100 грн.

За матеріалами справи позовна заява була подана до суду першої інстанції та адвокат Кірюхін О.М. брав участь у розгляді справи. З огляду на таке колегія суддів вважає, що адвокатом Кірюхіним О.М. була надана професійна правнича допомога позивачу.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції вважав, що понесені стороною позивача витрати на правову допомогу є обґрунтованими, відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача не становить надмірний тягар для останнього та не суперечить принципу розподілу таких витрат, заявлений розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

А відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, виходячи з критерію пропорційності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4100 грн.

Аргументи апеляційної скарги про те, що сплата таких витрат не підтверджена позивачкою не заслуговують на увагу, оскільки така сплата може бути здійснена надалі.

Також обґрунтовано стягнено з відповідача витрати по сплаті судового збору та за проведення експертизи, оскільки такі витрати понесені стороною позивача при розгляді справи.

З урахування викладеного з огляду на приписи статті 375 ЦПК України апеляційний суд вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Оскільки апеляційна скарга ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» по суті позовних вимог задоволена, то з ОСОБА_1 на користь ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» підлягають витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 114 грн 40 коп.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції була надана заява адвоката Медюка О.О., який представляв інтереси ОСОБА_1 про стягнення з ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» витрат на професійну правничу допомогу, надану ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, у розмірі 9500 грн.

З урахуванням приписів статті 141 щодо розподілу судових витрат, до яких законом віднесено й витрати на професійну справничу допомогу, та тих обставин, що за результатами розгляду апеляційна скарга ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року задоволена, підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «АГРО ТРУДІВНИК» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АГРО ТРУДІВНИК» про скасування запису про речове право право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчиненого державним реєстратором Корж Миколою Вікторовичем реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, площею 6,25 га, розташованої в межах Миколаївського району Миколаївської області, належної первісному власнику ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та зобов`язання Фермерського господарство «АГРО ТРУДІВНИК» передати ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, площею 6,25 га, розташовану в межах Миколаївського району Миколаївської області відмовити.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «АГРО ТРУДІВНИК» 2 114 грн 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Т.В. Крамаренко

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2024 року