Рішення

від 10.10.2024 по справі 759/14862/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14862/24

пр. № 2/759/4825/24

10 жовтня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

19 липня 2024 року до Святошинського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокатка Школьна Я.С., до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту.

Обґрунтовував позов так:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ;

- спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину, є позивач, ОСОБА_1 ;

- до складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_1 ;

- на вказану квартиру накладений арешт, який перешкоджає оформленню права на спадщину;

- зняти арешт у позасудовому порядку є неможливим, позаяк виконавче провадження щодо ОСОБА_2 знищене за строками зберігання.

11 вересня 2024 року до суду від представника позивача, адвокатки Школьної Я.С. надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на належного - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва.

Клопотання обґрунтовувала тим, що арешт про зняття якого просить позивач, накладений у виконавчому провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23.11.2001 у справі № 2-1108/3 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за квартплату та комунальні послуги.

Додатково зазначила, що станом на день подання позову заборгованість за утримання будинку, вивезення побутових відходів, централізоване холодне і гаряче водопостачання та постачання теплової енергії відсутнє.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися.

10 жовтня 2024 року представник позивача, адвокатка Школьна Я.С., подала заяву про розгляд справи у судовому засіданні без її участі та участі позивача. Позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Аргументи відповідача

Представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва не подало.

ІІ. Процесуальні дії суду

24 липня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 12 серпня 2024 року.

У зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи в судовому засіданні, призначеному на 12.08.2024, суд відклав на 05 вересня 2024 року.

У зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2024, суд відклав на 13 вересня 2024 року.

13 вересня 2024 року суд постановив ухвалу про заміну неналежного відповідача, відклав розгляд справи на 10 жовтня 2024 року.

23 вересня 2024 року суд направив на адресу відповідача ухвалу про заміну неналежного відповідача у справі.

Зазначене поштове відправлення відповідач не отримав за завершенням терміну зберігання, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0600289810720 (а.с. 43).

Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на те, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, з урахуванням думки представника позивача, який проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22.09.2023, актовий запис № 16386 (а.с. 12).

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва 12.10.1993 квартира АДРЕСА_1 ) належить ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації 20.12.1993 (а.с. 17).

Відповідно до заповіту, посвідченого Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою 08.07.2017 за р. № 9-434 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він матиме право за законом, він заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 18).

Згідно з довідкою, виданою Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою 26.03.2024 за № 1047/02-14/906/2023 єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 379143559 від 18.05.2024 за параметрами запиту: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , наявний такий запис: тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1448492; зареєстровано: 08.11.2004 Першою київською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: постанова б/н, 05.06.2002, відділ державної виконавчої служби у Ленінградському районі, Святошинського; об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії АА № 858283 від 05.06.2022 на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , накладений арешт і заборона її відчуження. Постанова прийнята при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-408, виданого Святошинським районним судом міста Києва 23.12.2001, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КПУЖГ Святошинського району міста Києва 1741,45 грн (а.с. 32).

Відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23.11.2001 у справі № 2-1108/2001р з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва стягнуто 1741,45 грн заборгованості за квартплату та комунальні послуги (а.с. 33).

Згідно з рахунком-повідомленням № 712440, станом на 01.09.2024 заборгованість за житлово-комунальні послуги щодо квартири АДРЕСА_1 відсутня (а.с. 34).

Відповідно до листа Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 116365 від 12.06.2024 виконавче провадження по виконанню постанови б/н від 05.06.2002, за яким боржником є ОСОБА_2 і на підставі якої був накладений арешт, на виконанні у відділі не перебуває і зареєстрованим не значиться за завершенням строку зберігання. Правові підстави для зняття арешту відсутні (а.с. 11)

Відповідно до листа Одинадцятої київської державної нотаріальної контори № 2019/01-16 від 30.05.2024 наявність арешту на квартиру створює перешкоди для видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 8).

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до п.п. 4.18. п. 4 глави розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом приписів ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦПК України).

Обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), (що ратифікована Україною 17.07.1997, і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:

1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» (заява № 5876/15; п. 61) від 09.10.2018 Європейський суд з прав людини зазначив, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо у разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи.

V. Мотиви і висновки суду

У справі, що розглядається:

- ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після ОСОБА_2 ;

- до складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину на квартиру, оскільки на неї накладений арешт;

- зазначений арешт накладений 05 червня 2002 року в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги;

- попри те, що з дня накладення арешту минуло більше двадцяти років, відповідач будь-яких претензій до ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 як до, так і під час розгляду справи не мав;

- станом на час розгляду справи заборгованість з утримання вказаної квартири відсутня. Будь-яких доказів її наявності відповідач не надав.

- зняти арешт з квартири в позасудовому порядку позивач не може, оскільки виконавче провадження знищене за завершенням строку його зберігання.

За таких обставин, тривала наявність арешту на квартиру і, як наслідок, неможливість оформити право на спадщину, за відсутності заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, а також будь-яких відкритих виконавчих проваджень щодо спадкодавця, покладає на позивача надмірний тягар і становить непропорційне втручання у конвенційне право позивача на мирне володіння своїм майном.

З огляду на викладене, право на спадщину позивача підлягає судовому захисту, тому суд задовольняє позов повністю.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 1228-9525-1589-9093 від 16.07.2024 (а.с. 20).

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про звільнення майна з-під арешту задовольнити повністю.

Зняти арешт з майна ОСОБА_2 , а саме з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови б/н від 05.06.2002 ВДВС у Ленінградському районі, Святошинського, зареєстрований Першою київською державною нотаріальною конторою реєстраційний номер обтяження 1448492.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті двадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Прилужна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03366552).

Повне рішення суду складене 15 жовтня 2024 року.

Суддя Ю.В. Кравченко