Ухвала

від 02.02.2024 по справі 761/2027/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2027/24

Провадження № 2/761/5175/2024

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

02 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд допомоги Олени Орехової», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Запорізької області Бургазли (Вовк) Ірини Іванівни, Міністерства юстиції України про визнання правочину недійсним, відшкодування майнових збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2024 року матеріали позовної заяви було передано для розгляду судді Фроловій І.В.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним Договір довічного утримання (догляду) від 09.04.2010, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Запорізької області Бургазли (Вовк) Іриною Іванівною за номером №3690.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їх проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У частині першій статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Аналіз вказаних вимог процесуального законодавства свідчить про те, що словосполучення «із приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; оскільки спір у справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, провадження № 12-73 гс 20.

Так, предметом звернення до суду є вимога позивача про визнання недійсним договору довічного утримання (догляду), що стосується квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, вищевказаний позов підлягає розгляду судом лише за правилом виключної підсудності (за місцезнаходженням майна) - Жовтневим районним судом міста Запоріжжя.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17.

А відтак, вищевказаний позов не є підсудним Шевченківському районному суду м. Києва, оскільки є підсудним Жовтневому районному суду м. Запоріжжя, як суду за місцем знаходження нерухомого майна.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що встановлених законом підстав для розгляду вказаної справи Шевченківським районним судом м. Києва немає.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, вищевказана позовна заява підлягає передачі на розгляд до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 30, 31, 259, 260 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд допомоги Олени Орехової», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Запорізької області Бургазли (Вовк) Ірини Іванівни, Міністерства юстиції України про визнання правочину недійсним, відшкодування майнових збитків та моральної шкоди передати до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя для розгляду за підсудністю.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: