Постанова

від 24.10.2024 по справі 158/2969/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/2969/23 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л. Провадження № 22-ц/802/1000/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Олика Агро» про стягнення орендної плати, за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_1 та представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що 18 вересня 2017 року між нею та Приватним підприємством (далі ПП) «Олика Агро» були укладені договори оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,1880 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0114 та щодо земельної ділянки площею 0,5817 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0351. Зазначені договори були укладені строком на 7 років з орендною платою у розмірі не менше 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік станом на дату укладення договору.

Позивачка також зазначила, що 04 вересня 2020 року між нею та ПП «Олика Агро» були укладені договори оренди землі щодо земельної ділянки площею 0,5816 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0350 та щодо земельної ділянки площею 3,1886 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0113. Зазначені договори були укладені строком на 10 років з орендною платою не менше 12 % від нормативної грошової оцінки.

За період з 2021 року по 2022 рік орендар ПП «Олика Агро» невчасно та не в повному розмірі сплачувало їй орендну плату за укладеними договорами, тобто належним чином не виконувало зобов`язання за договорами, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати за 2021-2022 роки у розмірі 60000 грн.

Покликаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача ПП «Олика Агро» в її користь заборгованість з орендної плати за укладеними договорами оренди землі за 2021-2022 роки в розмірі 60 000 грн.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 серпня 2024 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення позову не має, оскільки сторона позивача суду не довела, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за укладеними договорами оренди землі щодо виплати позивачу орендної плати за користування землею.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За матеріалами справи судом встановлено, що 18 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Олика Агро» (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,1880 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0114 строком на 7 (сім) років зі сплатою орендної плати в розмірі не менше 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, яка на дату укладення договору складає 6352,89 грн (т. 1, а. с. 4-6).

18 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Олика Агро» (орендар) був укладений договір оренди землі за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5817 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0351 строком на 7 (сім) років зі сплатою орендної плати в розмірі не менше 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, яка на дату укладення договору складає 1 158,97 грн (т. 1, а. с. 7-9).

04 вересня 2020 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Олика Агро» (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5816 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0350 строком на 10 (десять) років зі сплатою орендної плати в розмірі не менше 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, яка на дату укладення договору складає 1 545,29 грн (т. 1, а. с. 10-12).

04 вересня 2020 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Олика Агро» (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,1886 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0113 строком на 10 (десять) років зі сплатою орендної плати в розмірі не менше 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, яка на дату укладення договору складає 8 470,52 грн (т. 1, а. с. 13-15).

За умовами зазначених договорів оренди землі орендна плата вноситься, як правило, у грошовій формі, але за згодою сторін може бути проведена у натуральній формі (сільськогосподарській продукції) або відробітковій формі. Номенклатура, кількість та вартість продукції, робіт, послуг, що надаються орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати, оформляється сторонами відповідними документами (відомостями, актами приймання-передачі, товарними, товарно-транспортними накладними тощо), що підтверджують передачу сільськогосподарської продукції чи товарів та виконання робіт або надавання послуг.

Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року щорічно.

Крім того судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталась до директора ПП «Олика Агро» з вимогою про розірвання договорів оренди землі, мотивуючи це наміром здійснювати обробіток землі самостійно та тим, що їй несвоєчасно виплачується орендна плата. У своїй заяві від 16 березня 2023 року ОСОБА_1 зазначила, що у 2021 році вона отримала орендну плату в розмірі 25 000 грн (т. 1, а. с. 23).

Відповідно до наданих відповідачем відомостей на виплату готівки, платіжного доручення та виписки по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» позивачка ОСОБА_1 за користування її земельними ділянками у 2021 році отримала орендну плату в розмірі 28 125,46 грн (1 243,97 + 1 243,96 + 6 000 + 6 000 + 13637,52) (т. 1, а. с. 46-53, 56, 119).

Крім того згідно з відомостями на виплату готівки у 2022 році орендодавець ОСОБА_1 отримала орендну плату за користування її земельними ділянками в розмірі 34 200 грн (5 000 +7 300+7 300+7 300 +7 300) (т. 1, а. с. 54, 55).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1-3 статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що орендар несвоєчасно та не в повному розмірі виплачував їй орендну плату за користування її земельними ділянками, в зв?язку з чим виникла заборгованість у розмірі 60 000 грн.

Проте позивачка ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач виплачував їй орендну плату не в повному розмірі, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт отримання позивачкою орендної плати за користування її земельними ділянками за 2021 та 2022 роки підтверджується, в тому числі інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 станом на 24 травня 2023 року та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 29 травня 2023 року про рух коштів по картці (рахунку позивача) (т. 1, а. с. 111, 112, 119, 120).

Крім того, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року, що набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Олика Агро» про розірвання договорів оренди земельної ділянки судом встановлено, що відповідач ПП «Олика Агро» в повній мірі виконав свої зобов`язання щодо сплати орендної плати ОСОБА_1 за оспорюваними договорами оренди землі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ПП «Олика Агро» в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо виплати позивачці ОСОБА_1 як орендодавцю орендну плату за договорами оренди землі, укладеними 18 вересня 2017 року та 04 вересня 2020 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення орендної плати.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з позивача в користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн з огляду на таке.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником відповідача апеляційному суду подано договір про надання правової допомоги від 14 серпня 2023 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 14 серпня 2023 року від 20 вересня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 30 вересня 2024 року, опис наданих послуг у справі № 158/2969/23, що розглядається Волинським апеляційним судом, згідно з договором про надання правової допомоги № б/н від 14 серпня 2023 року від 30 вересня 2024 року. В поданих документах зазначено, що загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 30000 грн.

09 жовтня 2024 року до апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому він просив у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення з позивача в користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000 грн відмовити з тих підстав, що розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та не відповідає критеріям співмірності.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

При визначенні розміру витрат на правову допомогу апеляційний суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт (підготовка відзиву на апеляційну скаргу, підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу), принципи співмірності та розумності, а також враховує конкретні обставини справи, а тому доходить висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу і стягнення з позивача ОСОБА_1 в користь відповідача ПП «Олика Агро» 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 серпня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватного підприємства «Олика Агро» 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді