Постанова

від 23.10.2024 по справі 691/1096/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1468/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №691/1096/22 Категорія: 305010900 Подорога Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Черкаси :

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л. судді секретарСіренко Ю.В., Гончар Н.І. Матюха В.І.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Гірича Г.М. на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 14.06.2024 (повний текст складено 24.06.2024, суддя в суді першої інстанції Подорога Л.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на свою користь 682 482 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вказав на те, що 28.10.2018 близько 15:00 год., виконуючи пасажирське перевезення по маршруту Городище-Київ рухався на власному автомобілі «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , в межах дозволеної в населених пунктах швидкості, по авто дорозі Н-01 «Київ-Знам`янка-Ізварино» у населеному пункті Росава Миронівського району Київської області в напрямку м. Києва по своїй смузі руху. На перехресті автодороги Н-01, 103+800 м. з другорядної дороги зі сторони м. Миронівки на перехрестя різко виїхав автомобіль «Ноndа СRV», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , перегородивши його смугу руху. Позивач намагався загальмувати, проте, через незначну відстань між автомобілями, уникнути зіткнення йому не вдалося і його автомобіль своєю передньою частиною зіткнувся з лівою бічною частиною автомобіля «Ноndа СRV», при цьому обидва автомобілі отримали пошкодження. Від удару автомобіль «Ноndа СRV» винесло на зустрічну смугу руху, де він зіткнувся з автомобілем «Сіtrоеn С-4», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку з м. Києва, під керуванням ОСОБА_3 .

Від зіткнення водії та пасажири автомобілів отримали тілесні ушкодження різної тяжкості. Так позивач вдарився головою та грудьми від чого отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку та забою грудної клітини, які, на підставі висновку судово-медичного експерта, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я.

За даним фактом СВ Миронівського ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за №12018110000000623 та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 286 КК України. У кримінальному провадженні було проведено судово-технічні експертизи щодо технічного стану автомобілів-учасників ДТП.

Згідно висновків судових експертів Київського НДЕКЦ МВС України за № 2-1/2507, 12-1/2508, 12-1/2509 усі автомобілі у момент ДТП перебували в технічно-справному стані. Будь-яких пошкоджень роботи механізмів та систем, які могли вплинути на причини виникнення даної ДТП - не виявлено.

Постановою слідчого СВ відділу № 2 Обухівського РУ ГУНП в Київській області від 01.12.2021 кримінальне провадження № 12018110000000623 закрито на підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 284 КПК України, оскільки потерпілому не було заподіяно тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як кваліфікуючої ознаки ст. 286 КК України.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження вартість заподіяного збитку власнику автомобіля «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 682 482,00 грн., вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля перевищує його ринкову вартість і становить 712 917,00 грн.

Позивач вважає себе потерпілою особою від неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 , які виразилися в грубому порушенні ПДР України, що призвело до спричинення ДТП.

Крім матеріальних збитків внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивачу завдана також моральна шкода, яка виразилася в душевних переживаннях, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням належного йому майна - автомобіля «Vauxhall Monaro», що не підлягає відновленню та яким позивач протягом майже 6 років не має змоги користуватися.

Позивачем придбано указаний автобус за 5 місяців до ДТП за 17000 дол. США для надання послуг з автоперевезень. Він уклав відповідний договір з перевізником ПП «Посполіта Сервіс» та, отримавши дозвільні документи, почав займатися перевезенням пасажирів по маршруту Черкаси - Київ. Однак після ДТП позивач позбавлений права розпорядження своєю власністю і заробляти на життя.

Перенесені ним душевні страждання, внаслідок пошкодження автомобіля, він оцінює у 30 000,00 грн., а внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень - 20 000,00 грн. Загальний розмір завданої моральної шкоди складає 50000,00 грн.

Рішенням Городищенськогорайонного судуЧеркаської областівід 14.06.2024позовні вимогиу справізадоволено частковота стягнутоз відповідачана користьпозивача у відшкодування завданої матеріальної шкоди 682482,00 грн., моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. та 35057,42 грн. судових витрат.

Суд вказав, що відповідач, як винуватець ДТП, має відшкодувати позивачу заподіяну ним матеріальну шкоду в повному обсязі, визначеному висновком експерта, незважаючи на те, що він має право також і на відшкодування шкоди страховою компанією за договором страхування цивільно - правової відповідальності, але до якої не звертався, а також завдану моральну шкоду.

Представник відповідача адвокат Гірич Г.М. подав 07.08.2024 на вказане вище рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та новим рішенням їх відхилити у повному обсязі.

Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до страховика відповідальності винуватця ДТП за виплатою страхового відшкодування у річний строк, як передбачено приписами законодавства. Саме страховик має бути відповідачем у справі. Ні в кримінальному провадженні ні у провадженні згідно КУпАП вина водіїв у вчиненні ДТП встановлена не була. Позивачем пропущено строки позовної давності для пред`явлення позовних вимог.

У відзиві на вказану апеляційну скаргу сторона позивача просила її відхилити через безпідставність вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважають його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим .Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що згідно витягу з ЄРДР № 12018110000000623 від 28.10.2018 близько 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ноndа СRV», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював виїзд із другорядної дороги на автодорогу зі сполученням Київ - Знам`янка в Миронівському районі Київської області на смугу руху, що здійснює рух у напрямку м. Києва, де здійснив зіткнення з автобусом марки «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який їхав по зазначеній автомобільній дорозі в напрямку м. Києва, та який після зіткнення виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнувся з автомобілем марки «Сіtrоеn С4», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в напрямку м. Знам`янка.

Внаслідок ДТП пасажир автобуса марки «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , водій автомобіля марки «Сіtrоеn С4», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , його пасажири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , водій автомобіля марки «Ноndа СRV», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та його пасажири ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , отримали тілесні ушкодження, з якими були доставлені в Миронівську ЦРЛ.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 Обухівського РУ ГУНП в Київській області Тимошенка Т.А. від 01.12.2021 кримінальне провадження № 12018110000000623 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - за відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме відсутністю суб`єкта злочину.

Вказана постанова слідчого не оскаржувалася.

На час ДТП транспортний засіб «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», транспортний засіб «Ноndа СRV», д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СТ/113Е-23 від 14.08.2023:

1. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автобуса «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності вимог п. 12.3. ПДР України.

2. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля «Ноndа СRV», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності вимог п.п. 16.11, 33.2.1. ПДР України.

3. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля «Сіtrоеn С-4» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3. ПДР України.

4. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, у діях водія автомобіля «Ноndа СRV», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 16.11., 33.2.1. ПДР України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та на виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав.

У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, у діях водія автомобіля «Сіtrоеn С-4», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 та водія автобуса «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , невідповідностей вимогам ПДР України, які б, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається (за умови руху з максимально допустимою швидкістю у населеному пункті).

Згідно висновку експерта з автотоварознавчого дослідження № 49 від 17.10.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП, становить 712917,00 грн.; вартість матеріального збитку власнику автомобіля «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП, станом на 28.10.2018 становить 682482,00 грн.

Згідно висновків судового експерта Київського НДЕКЦ МВС України № 12-1/2507 від 09.01.2020, 12-1/2508 від 21.01.2020, 12-1/2509 від 16.01.2020, автомобілі «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , «Ноndа СRV», д.н.з. НОМЕР_2 , «Сіtrоеn С4», д.н.з. НОМЕР_3 , на момент ДТП перебували в технічно-справному стані. Будь яких пошкоджень роботи рульового механізму, гальмівної системи та елементів підвіски, які могли вплинути на причини виникнення даної ДТП - не виявлено.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, указуючи на завдання матеріальної та моральної шкоди з вини відповідача, позивач за її відшкодуванням звернувся до суду з позовом у цій справі.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно з частиною першоюстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно доч.2ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦК Українишкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною першоїстатті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Крім того, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Слід врахувати, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За обставин цієї справи відповідачем ОСОБА_2 було застраховано свою цивільно-правову відповідальність на час ДТП, що мала місце 28.10.2018, згідно полісу №АК/9108821 (т.1 а.с.111), яким передбачено страхову суму (ліміт відповідальності) за матеріальну шкоду на одного потерпілого в сумі 100000,00 грн.

Однак до страховика відповідальності відповідача за страховим відшкодуванням позивач (потерпіла в ДТП особа) не звертався.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц прийшла до висновку, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Таким чином у межах страхового ліміту страхувальника цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_2 (100000,00 грн.) відповідальність за шкоду, завдану позивачу, має нести саме страховик, а не особа, яка застрахувала свою відповідальність, що відповідатиме вказаному вище правовому висновку ВП ВС.

Апеляційний суд не погоджується з посиланнями позивача в цій частині, що страхове відшкодування вже було отримано іншим потерпілим в ДТП ОСОБА_3 , який отримав його першим та вичерпав страховий ліміт, відповідно, позивачу ОСОБА_1 вже нічого не належить за цим договором страхування, адже страховий ліміт за умовами страхового полісу відповідача №АК/9108821 (т.1 а.с.111) обраховується окремо по кожному потерпілому.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц).

Водночас, стягуючи з відповідача,відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», матеріальні збитки в повному обсязі, суд першої інстанції взагалі не дослідив обставин і не зробив будь-яких висновків щодо відсутності у вказаного страховика обов`язку з виплати потерпілому страхового відшкодування.

Далі, згідно статті 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

У даній справі згідно висновку автотоварознавчого дослідження вартість заподіяного збитку власнику автомобіля «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , (позивачу) становить 682 482,00 грн., вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля перевищує його ринкову вартість і становить 712 917,00 грн.

Отже відновлювальний ремонт автомобіля позивача є економічно невиправданим, так як перевищує його ринкову вартість, відтак цей транспортний засіб слід вважати фізично знищеним.

При цьому задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночаснезалишення увласності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.

Такі правові висновки викладено в постанові ВС від 17.02.2021 у справі №753/11069/16-ц.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У даному випадку сторонами справи не надано суду доказів вартості залишків пошкодженого автомобіля позивача «Vauxhall Monaro», д.н.з. НОМЕР_1 , яка має бути врахована при вирішенні питання про дійсний розмір матеріальних збитків від ДТП з вини відповідача.

Клопотання позивача про залучення судом апеляційної інстанції висновку оцінювача від 10.10.2024 в якості доказу вартості залишків ушкодженого мікроавтобусу позивача на суму 9300 грн. було відхилено, виходячи з вимог ч.3 ст.367 ЦПК України, оскільки стороною не було надано суду доказів об`єктивної неможливості подання такого доказу саме в суді першої інстанції, відповідно, вказаний доказ не був предметом дослідження цього суду оскільки виник вже після винесення рішення у справі.

З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновків про повне задоволення позовних вимог у справі, адже позивачем не надано доказів неможливості отримати в межах страхового ліміту страхові виплати від страховика відповідальності винуватця ДТП та одночасно не доведено дійсний розмір його матеріальних збитків із урахуванням вартості залишків пошкодженого автомобіля позивача.

При цьому, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, за відсутності відповідного клопотання відповідача, суд не може вирішити питання про передачу залишків пошкодженого автомобіля цій стороні.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог у справі слід відмовити за недоведеністю.

Крім того, ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням викладеного правового регулювання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в сумі 10 000,00 грн., яка належним чином відповідає засадам розумності та справедливості, а також враховує, що у позивача мали місце моральні страждання внаслідок істотного пошкодження його майна, яке ним використовувалося у професійній діяльності.

Апеляційні аргументи скаржника про те, що ні в кримінальному провадженні ні у провадженні згідно КУпАП вина водіїв у вчиненні ДТП встановлена не була, спростовуються матеріалами справи, адже відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СТ/113Е-23 від 14.08.2023 у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, у діях водія автомобіля «Ноndа СRV», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 16.11., 33.2.1. ПДР України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та на виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав.

Отже матеріалами справи підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР з боку відповідача та виникненням збитків у позивача та спричиненням йому моральної шкоди.

Також не можна погодитися з аргументами скаржника і про те, що позивачем пропущено строки позовної давності для пред`явлення позовних вимог з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651.

Дорожньо-транспортна подія сталася 28.10.2018. Карантин на території України введено з 12.03.2020, тобто через 1 рік і 4,5 місяці, та з цього часу строк позовної давності продовжено. До суду позивач звернувся 17.11.2022, тобто під час дії карантину.

За таких обставин, позивачем не пропущено строк позовної давності.

Частинами 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У своючергу,частинами 1та 3статті 133ЦПК Українивстановлено,що судовівитрати складаютьсяз судовогозбору тавитрат,пов`язаних зрозглядом справи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовими витратами позивача у даній справі є: витрати, пов`язані з проведенням автотоварознавчого дослідження, вартість якого, відповідно до квитанції до прибутково касового ордера від 28.09.2022, становить 2500 грн. 00 коп.; витрати за проведення інженерно-транспортної експертизи у розмірі 5745,52 грн., що підтверджуються платіжною квитанцією № 1176124887 від 03.07.2023; витрати, пов`язані з проведенням судово-медичної експертизи та медичне обстеження на загальну суму 520,73 грн. (299,20+221,53), що підтверджуються квитанцією № 39 від 31.10.2018 та платіжною квитанцією № 0.0.2714071533.1 від 20.10.2022, а всього 8766,25 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складають 20000,00 грн. згідно акту виконаних робіт від 09.01.2024 та квитанції № 29/09.

Також позивач сплатив судовий збір у сумі 7817,22 грн. згідно квитанцій № 63659198 від 08.11.2022 на суму 6824,82 грн. та № 63659213 від 08.11.2022 на суму 992,40 грн.

Позовні вимоги у справі по результатам апеляційного перегляду задоволено на 1,4%, відтак за розгляд справи судом першої інстанції пропорційно до задоволеної частки позову з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судові витрати: пов`язані з залученням експерта - 8766,25 грн. * 1,4% = 122,72 грн., на правничу допомогу 20000,00 грн. * 1,4% =280,00 грн., судовий збір 7817,22 грн. * 1,4 % = 109,44 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 14.06.2024 у даній цивільній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди апеляційний суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відтак подана представником відповідача апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України за апеляційний перегляд справи пропорційно до відхиленої частки позову (98,6%) з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 8666,72 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 14.06.2024 у даній цивільній справі змінити, скасувавши в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та розподіл судових витрат.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені в суді першої інстанції, а саме: пов`язані із залученням експерта у сумі 122,72 грн., на правничу допомогу у сумі 280,00 грн., судовий збір у сумі 109,44 грн.

У решті рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 14.06.2024 у даній цивільній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8666,72 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 24.10.2024.

Суддя-доповідач

Судді