Рішення

від 24.10.2024 по справі 360/955/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/955/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом представника Дзундзи Юрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2024 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява представника Дзундзи Юрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі відповідач) в якій, з урахування уточнених вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не проведення ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з індексації грошового забезпечення у сумі 23196,06 гривень;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області провести грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 , яку утримано з індексації грошового забезпечення в сумі 23196,06 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка відповідно до наказу (з основної діяльності) Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 325 від 17.05.2021 перейменована на 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі відповідач).

Наказом від 28.12.2018 № 421 позивача було звільнено із служби цивільного захисту.

У період проходження служби нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Так, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 360/7243/21 відповідачем було виплачено належне позивачу грошове забезпечення у розмірі 103737,95 грн (з одночасним утримання військового збору 1,5% - 1933,01 грн та податку на доходи фізичних осіб 18% - 23196,06 грн), що підтверджено випискою з банку.

Нарахована сума індексації складає 128867,02 грн. Відповідачем утримано військовий збір у розмірі 1,5% (відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України) 128867,02 грн * 1,5% = 1 933,01 грн; податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% (відповідно до п. 162.1 Податкового кодексу України) 128867,02 грн * 18% = 23 196,06 грн.

Вважає, що відповідачем не проведено компенсацію податку на доходи фізичних осіб у сумі 128 867,02 грн * 18% = 23 196,06 грн.

Вважає таку бездіяльність протиправною.

Ухвалою суду від 21.08.2024 позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив зміст свідчить про заявлення клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.10.2023 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходив службу у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Відповідно до витягу з наказу № 421 від 28.12.2018 позивача, командира рятувального відділення 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, виключено з кадрiв ДСНС України та звільнено із служби цивiльного захисту у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктами 173, 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) з 28.12.2018.

Відповідно до наказу (з основної діяльності) Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 325 від 17.05.2021 12 державну пожежно-рятувальну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській областіперейменовано на 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо застосування серпня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

- визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 28.12.2018;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у сумі 84713,55 грн із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.12.2018 у сумі 43752,78 грн відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №360/7243/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023, визнано протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018; зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (базового місяця) - січень 2008 року із урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.12.2018 відповідно до абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.12.2018 відповідно до абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до платіжної інструкції № 131 від 13.05.2024 позивачу виплачено кошти у сумі 103737,95 грн з призначенням «006280;2800; Сплата iндексацiї грошов. утримання по рiшенню Луг. окружн.адмiнистр.суду №360/7243/21 вiд 30.05.2023.; ОСОБА_1 , IПН 2645710277;.».

Згідно з платіжною інструкцією № 132 від 13.05.2024 відповідачем на рахунок Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області UA328999980333209382000012499 (Сєвєродонецької міської територіальної громади) спалчено кошти у сумі 1579,77 грн з призначенням «101 1006280,2800,вiйськ.збiр 1,5% з дох.вiйськов.утрим. з iндексацiї грош.забезпечення за рiш. суду вiд 30.05.2023 по справi 360/7243/21.».

Відповідно до платіжної інструкції № 133 від 13.05.2024 відповідачем на рахунок Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області UA328999980333209382000012499 (Сєвєродонецької міської територіальної громади) сплачено кошти в сумі 18957,28 грн з призначенням «101 1006280,2800,податок з доходiв фiз.осiб 18% з дох.вiйськов.утрим.з iндекс. грош.забезпеч. за рiш. суду вiд 30.05.2023 по справi 360/7243/21.».

Згідно з виписки по рахунку АТ «Ощадбанк» позивачу 13.05.2024 виплачено кошти в сумі 103737,95 грн з призначенням платежу «ZARAKHUVANNIA BEZGHOTIVKOVYKH KOSHTIV #1586669940713#1006280\$2800\$ СПЛАТА IНДЕКСАЦIІ? ГРОШОВ. УТРИМАННЯ ПО РIШЕННЮ ЛУГ. ОКРУЖН.АДМIНИСТР.СУДУ №360/7243/21 ВIД 30.05.2023.\$ ОСОБА_2 , IПН 2645710277\$.».

Відповідно з розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.2015 28.12.2018 встановлено суму нарахованої індексації 105537,57 грн, суму виплаченої індексації 219,85 грн, донараховано 105317,72 грн, ПДФО 18957,28 грн, всього 124275,00 грн.

Згідно з розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.12.2018 наданого 15.10.2024 встановлено, що сума нарахованої індексації становить 105537,57 грн, сума виплаченої індексації 219,85 грн, донараховано 105317,72 грн, утримано ПДФО 18957,28 грн, компенсовано ПДФО 18957,28 грн, військовий збір 1579,77 грн, сума на банк 103737,95 грн.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормамиКодексу цивільного захисту України.

Відповідно до частини першоїстатті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Частиною першоюстатті 115 Кодексу цивільного захисту Українивизначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно доКонституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту Українипередбачено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюютьсяІнструкцією «Про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 № 475 (далі -Інструкція № 475).

Пунктами 2, 3Інструкції № 475 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III).

Статтею 19 цього Законувизначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).

Відповідно достатті 1 Закону №1282-XIIіндексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282-XIIвизначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у них виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Пунктом 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44) встановлено, що цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Положеннями пункту 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначенихЗаконом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пунктом 4 Порядку № 44 установлено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу вказаних пунктів 2 - 3 Порядку № 44 слід дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, особам рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного нарахування та виплата позивачу вказаних сум має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду від 30.05.2023 у справі № 360/7243/21 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 103737,95 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 в позовній заяві вказав про не виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб у сумі 23196,06 грн (18% від 128867,02 грн не виплачено на думку позивача індексації грошового забезпечення).

Суд звертає увагу, що під час розгляду справі № 360/7243/21, суд надав оцінку наданому представником позивача розрахунку індексації грошового забезпечення, та дійшов висновку про те, що на час розгляду справи нарахування позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період 01.12.2015 по 28.02.2018 включносічень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 28.12.2018 включноберезень 2018 року з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, відповідачем ще не здійснювалося, у суду відсутні підстави до вчинення відповідачем таких дій надавати правову оцінку правильності здійсненого представником позивача розрахунку суми індексації, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачем буде здійснений неправильний розрахунок та права позивача будуть порушені. Тобто на час розгляду цієї справи між сторонами в цій частині спір відсутній.

Тобто, ухвалюючи рішення у справі № 360/7243/21 суд задовольнив позов без визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення, яка повинна виплачена позивачу за спірний період та не оскаржувалось позивачем.

Відповідач на виконання зазначеного рішення суду здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 28.12.2018 визначивши загальний розмір суми індексації спочатку зазначивши сумі 124275,00 грн, в подальшому надав новий розрахунок зазначивши загальну суму індексації 105317,72 грн.

Тобто, в матеріалах справи наявні два розрахунки індексації грошового забезпечення позивача, надані відповідачем, в яких помісячні суми індексації однакові, проте в підсумку сума індексації відрізняються.

Суд, перевіряючи надані відповідачем розрахунки суми індексації дійшов висновку, що правильна сума донарахованої індексації (визначена відповідачем та не оскаржена позивачем) становить 105317,72 грн (2082,79 грн + (2359,14 грн х 4) + 2482,40 грн + (2710,05 грн х 6) + (3177,60 грн х 3) + (3360,00 грн х 2) + 3536,40 грн + (3730,06 х 3) + (3896,78 грн х 3) + (4258,75 грн х 3) + 1973,65 грн х 9) + 1846,85 грн).

Статтею 9 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних податків належать: податок на доходи фізичних осіб (підпункт 9.1.2 пункту 9.1).

Відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин далі з текстом) ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За приписами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Позивачем та його представником не надано доказів здійснення відповідачем не вірного розрахунку індексації грошового забезпечення. Суд не надає оцінку правильності визначення суми індексації грошового забезпечення оскільки на момент розгляду справи спір про визначення розміру індексації відсутній, а сторонами не надано доказів такого оскарження.

З урахуванням наведених норм Податкового кодексу України та встановлених обставин суд дійшов висновку, що розмір грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб становить 18957,19 грн (105317,72 грн 18 % ПДФО).

Суд звертає увагу, що відповідачем визначено суму ПДФО у розмірі 18957,28 грн, що більше на 0,09 грн, водночас останній здійснив компенсацію, що свідчить про відсутність негативних наслідків для позивача.

З наведеного, суд не приймає до уваги наведений представником позивача розрахунок суми грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 23196,06 грн.

Матеріалами справи підтверджено факт виплати індексації грошового забезпечення у сумі 103737,95 грн (105317,72 грн 1579,77 грн) разом з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що відповідає приписам чинного законодавства та не спростовано позивачем.

Згідно із частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77КАС України).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.

Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен протиФінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.90,139,143,241-246,250,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви представника Дзундзи Юрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогостаттею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива