Ухвала від 23.10.2024 по справі 420/32622/24

Справа № 420/32622/24

УХВАЛА

23 жовтня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 21.10.2024 року надійшов позов заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОККРР: НОМЕР_2 ) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 23.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.

Одночасно з позовом 21.10.2024 року (вх.№55156/24) від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення .

У вказаній заяві заявник просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) у тому числі його відділам, вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відносно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), у т. ч. видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, щодо надання відстрочки від призову пі час мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на думку ОСОБА_1 він є особою, яка не підлягає призову на підставі абз.13, ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію», оскільки його матір є особою з інвалідністю ІІ групи та він є єдиним, хто її утримує.

У заяві вказано, що на підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з заявою від 13.07.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Заява була надіслана засобами поштового зв`язку Укрпошта. За результатами розгляду вищезгаданої заяви ІНФОРМАЦІЯ_6 , було надано відповідь від 04.08.2024 року № с/12686, якою відмовлено у наданні відстрочки позивачу від мобілізації на під п.13.ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначивши причину відмови; ".....Заява не підлягає задоволенню без вашого особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з військово- обліковим документом...." Однак, зазначено у заяві, відповідач в листі від 04.08.2024 року № с/12686, не врахував положення п. 61 такого Порядку №560, не здійснив перевірку поданих позивачем документів для вирішення питання надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ та не прийняв відповідного рішення за наслідками їх розгляду, чим допустив протиправну пасивну поведінку щодо не розгляду у встановленому порядку заяви позивача про надання відстрочки.

Враховуючи, що відповідач своєю відповіддю відмовив у наданні позивачу відстрочки, тим самим порушив його права, вважаю вказану дію відповідача протиправними, а свої права порушеними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 звертає увагу, що в межах даної справи позивач оскаржує дії відповідача, щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 підставі п.13. ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; а тому звернувся до суду з позовом», а тому, якщо під час розгляду справи, відповідач проведе мобілізацію позивача, зобов`яже проходити ВЛК, буде викликати повістками - це буде грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з тим це унеможливить ефективний захист його порушеного права стосовно відстрочки.

На думку заявника, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме збереженню наявного стану спірних правовідносин до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, оскільки відносно нього відповідач може прийняти рішення про призов на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до відповідної військової частини, у т. ч. і в зону бойових дій, що може унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Таким чином, вказано у заяві, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з пп.1, 2 ч.2 чт.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1, ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, забезпечується можливість виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року №4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут "забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Необхідно зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Предметом позову у цій справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ст.1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави (ч.9).

Згідно з абз. 23 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка регламентує питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

З аналізу вище зазначених норм, вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, суд доходить висновку, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п.1 ч.2 чт.150 КАС України.

Отже, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника позивача та заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії по призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/32622/24.

Суд вважає вказаний спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Також суд вважає обраний позивачем спосіб забезпечення позову таким, що відповідає критерію адекватності оскільки він відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. Так, на думку суду, командиру та уповноваженим посадовим особам військової частини НОМЕР_3 , вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_2 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі № 420/20289/24 може гарантувати можливість виконання судового рішення у майбутньому, у випадку задоволення позову.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, суд при розгляді цієї заяви про забезпечення позову не повинен та не робить висновків щодо того, чи є законними/протиправними рішення та дії ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими, діють до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, або їх скасування, та є необхідними для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

За таких обставин, суд вважає необхідним забезпечити позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 150-154, 156, 243, 248, 256, 293, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії по призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/32622/24.

У задоволенні решти заяви відмовити.

Роз`яснити, що відповідно до ст.156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.3).

Згідно із ч.2 ст.256 КАС України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч.1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Особи, яких стосуються заходи забезпечення позову:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 );

Суддя О.А. Вовченко