Рішення від 27.03.2025 по справі 420/32622/24

Справа № 420/32622/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 21.10.2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОККПП: НОМЕР_2 ) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрити провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 є єдиним найближчим родичом 1 лінії, який має матір ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 з інвалідністю 2 групи та доглядає за нею. Позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13, ч. 1, ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Мати ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи безстроково, що підтверджується Довідкою МСЕК Серія 12 ААБ № 718551 від 15.01.2020 року та пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_3 від 18.02.2020 року. У шлюбі мати не перебуває. Позивач проживає разом із матір`ю, яку доглядає, утримує та забезпечує, відповідно до норм Сімейного кодексу України, щоденно, що підтверджується Довідкою про склад сім`ї № 30 від 02.07.2024 року та Актом від 02.07.2024 року. Позивач на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з заявою від 13.07.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Заява була надіслана засобами поштового зв`язку Укрпошта. За результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_6 , було надано відповідь від 04.08.2024 року № с/12686, якою відмовлено у наданні відстрочки позивачу від мобілізації на підставі п.13.ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначивши причину відмови; .....Заява не підлягає задоволенню без вашого особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з військово-обліковим документом....

Відповідач в листі від 04.08.2024 року № с/12686, не врахував положення п. 61 такого Порядку №560, не здійснив перевірку поданих позивачем документів для вирішення питання надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ та не прийняв відповідного рішення за наслідками їх розгляду, чим допустив протиправну пасивну поведінку щодо не розгляду у встановленому порядку заяви позивача про надання відстрочки.

Позивач вважає відповідь відповідача про відмовив у у наданні відстрочки, такою, що порушує його права, та такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

03 грудня 2024 року поштовим зв`язком до суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 (Вхід. 70497/24) надійшов відзив на адміністративний позов, де зазначено, що 13.07.2024 року позивач направив на адресу відповідача поштою заяву про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». 04.08.2024 p. відповідач направив позивачу лист №С/12686, яким відмовив у наданні відстрочки. Відповідач не визнає позовні вимоги позивача. Вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно п. 58 Порядку за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Вищевказане положення Порядку не передбачає можливості подання відповідної заяви засобами поштового зв`язку. Також, відсутні будь-які офіційні роз`яснення Кабінету Міністрів України, які тлумачать формулювання "подати особисто" як можливість особисто подати документи засобами поштового зв`язку. Правила військового обліку військовозобов`язаних встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів". Відповідно до пп. 8 п. 1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до вищевказаного порядку військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів". Згідно з пп. 34 ч. 1 ст. 7 Закону про реєстр до персональних даних відносяться в тому числі і відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Отже, позивач повинен був особисто прибути до відповідача із метою повідомлення про наявність права на відстрочку та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, відмова відповідача у оформленні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є правомірною та такою, що грунтується на вимогах чинного законодавства України. Щодо судових витрат відповідачем зазначено, що відшкодування судових та інших витрат можливе лише у разі наявності документального підтвердження витрат на правову допомогу та якщо було доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати пов`язані з правничою допомогою, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів; витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. Відповідач вважає, що визначений між адвокатом та позивачем розмір оплати правової допомоги є неспівмірним із складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг), а також він є значно завищеним.

19 листопада 2024 року до суду (Вхід. 64838/24) від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації». Позиція позивача підтверджується судовою практикою а саме «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення. Позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неналежного звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо судових витрат представник позивача зазначив, що між адвокатом та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 року № 01/07-2401. Відповідно до Договору про надання правової допомоги у порядку та на умовах, визначених договором, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати на підставі звернення клієнта правову допомогу. Відповідно до п. 2 Договору, адвокат бере на себе зобов`язання підготовлювати необідні документи для надання клієнту необхідної допомоги, надавати захист, представництво або іншу правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором та додатками до нього, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та компенсувати витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі. Відповідно до п. 5 Договору, вартість надання юридичних послуг цього Договору становить (гонорар) 70 000 гривень. Оплата юридичних послуг Договору виконується після винесення рішення суду, але не пізніше, ніж 10 днів з дня винесення рішення суду 1-ї інстанції.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований з 05.11.2008 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 від 11.04.2001 року (а.с. 28-31).

З посвідчення взамін військового квитка № НОМЕР_5 від 29.11.2006 року, вбачається, що ОСОБА_1 не служив, присвоєно Приморським райвійськоматом військове звання солдат, категорія обліку 1, група обліку НПО, склад рядовий, номер ВОС 837, код ВОС 037. 18 листопада 2004 року комісією при Приморському РВС м. Одеси визнаний непридатним до військової службт в мирний час, обмежено здоровий у військовий час за гр. І ст. 55 «б» розкладу хвороб наказ МОУ 1994 р. №2, № 207-1999 (а.с. 33-34).

В свідоцтві про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_6 від 14.09.1984 року зазначено, що батьком є ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 45).

З свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 15.01.1997 року вбачається, що шлюб між громадянином ОСОБА_3 та громадянкою ОСОБА_2 розірвано 15 січня 1997 року (а.с. 46).

З паспорта громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що вона 21.11.2011 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_8 від 17.07.1997 року (а.с. 36-40).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ № 718551 від 15.01.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , встановлено другу групу інвалідності безстроково, причина інвалідності загальне захворювання. (а.с. 42-43).

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_3 від 18.02.2020 року, ОСОБА_2 є пенсіонеркою та отримує пенсію по інвалідності (а.с. 44).

Позивачем на адресу голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв`язку (а.с. 20-21) з посиланням на абзац 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої було додано: заяву голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 за формою що зазначена в додатку № 4 до Порядку постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, заяву голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 за формою що зазначена в додатку № 15 до Порядку, копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , копія ВОД № 49/107 від 29.11.2024 року, копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 , копію довідки МСЕК серії 12ААБ № 718551 від 15.01.2020 року, копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.02.2020 року, копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 14.09.1984 року, копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 15.01.1997 року, копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 08.11.2014, копію довідки про склад сімї №30 від 02.07.2024 року, копія акту від 02.07.2024 року, копію нотаріально засвідченної заяви від ОСОБА_2 № 1091 від 05.07.2024 року (а.с. 24-26)

ІНФОРМАЦІЯ_9 04 серпня 2024 року надано ОСОБА_1 відповідь № с/12686, де зазначено: що «На заяву від 09.07.2024 стосовно отримання Вами відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації повідомляю, що вказана заява (направлена Вами засобами поштового зв`язку) не підлягає задоволенню без Вашого особистого прибуття разом з військово-обліковим документом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки згідно п.п.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, з метою вирішення питань, порушених в заяві, прошу Вас особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_10 з Вашим військово-обліковим документом (за наявності), оригіналами (та копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку та усіх наявних у Вас медичних документів для уточнення облікових даних, проходження медичного огляду (за потреби, - у зв`язку із внесенням 18.05.2024 змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008) та визначення Вашого призначення на особливий період» (а.с. 18).

Позивач вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо відмови ОСОБА_1 у не надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п.20 ч.1 ст.106 Конституції України визначено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ)

Згідно ч.1 ст. 2 Закон № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені в ст. 22 Закону № 3543-ХІІ.

В ст. 23 Закону № 3543-ХІІ (в редакції чинній станом на час виниклих правовідносин) визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю (п.13 ч. 1 ст. 23).

Приписами ч. 2 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначено в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 (далі Порядок №1487)

Відповідно до п. 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Окрім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 1, п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах (п.1). Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, окрім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних (п.11).

Отже відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.

Крім того, з 18.05.2024 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, (далі Порядок №560), де визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п. 56). Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (п.57).

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

В п. 59 Порядку №560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п.60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Проте, відповідач у листі від 04.08.2024 року на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив лист № с/12686 (а.с. 18) з роз`ясненням приписів законодавства.

Отже, лист відповідача від 04.08.2024 №с/12686 носить інформативний характер та не містить відмови у наданні відстрочки. Відповідач на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, відповіді по суті не надав.

Також суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, що заяви позивача розглянуті відповідачем 04.08.2024 року у порядку визначеному приписами Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у не наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В додатках до позовної заяви представником позивача надані заяви адресовані позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2024 року (а.с. 22-26).

При цьому представником позивача в позовній заяві, зазначалося про надіслання позивачем засобами поштового зв`язку Укрпошта, Голові Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви позивача від 13.07.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13, ч. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В той же час, з листа відповідача від 04.08.2024 року № с/12686 вбачається, що він складений на заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024 року.

Однак, в додатках до позовної заяви представником позивача не було надано суду заяви позивача від 13.07.2024 року про надання відстрочки від мобілізації, а також представником відповідача в додаток до відзиву не надано копії заяви позивача від 09.07.2024 року (посилання в листі відповідача від 04.08.2024 №с/12686).

З метою з`ясування обставин справи, судом ухвалою від 24 лютого 2025 року, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 09.07.2024 року та зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду засвідчену копію його заяви від 13.07.2024 року.

На виконання ухвали суду 03.03.2025 року позивачем до суду надані копії заяв позивача адресованих до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.07.2024 року, зокрема і заяву про право на відстрочку від мобілізації.

Від відповідача до суду не надходила заява ОСОБА_1 від 09.07.2024 року про яку наявне посилання в листі відповідача від 04.08.2024 №с/12686.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач не розглянув заяву ОСОБА_1 про право на відстрочку від мобілізації від 13 липня 2024 року з додатками у відповідності до Порядку №560.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом порядку та у строк дії, які суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в цьому випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 13 липня 2024 року.

Оскільки відповідач в установленому прядку не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв жодних з рішень, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин з урахуванням приписів ч.2 ст. 9 КАС України, вважає за доцільне зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача від 13 липня 2024 року за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення.

Отже, для захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 липня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

При цьому належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачений згідно квитанції від 14.10.2024 (а.с.60).

Представником позивача в позовній заяві з посиланням на договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 року №01/07-2401 укладеного адвокатом та ОСОБА_1 , заявлено про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_10 за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70000 грн. При цьому до закінчення судових дебатів у справі, стороною позивача не подано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, та не заявлено, що такі докази будуть подані.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що визначений між адвокатом та позивачем розмір оплати правової допомоги є неспівмірним із складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг), а також він є значно завищеним.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

На підтвердження надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №01/07-2401 від 01 липня 2024 року в Одеському окружному адміністративному суді адвокатом Савицьким Андрієм Яковичем надано ордер серії ВН №1364388 від 01 липня 2024 року (а.с. 16)

До позовної заяви представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги №01/07-2401 від 10.07.2024 року укладеного між адвокатом Савицьким А.Я., та ОСОБА_1 (а.с. 17)

Отже з дослідженого судом ордеру серії ВН №1364388 від 01 липня 2024 року на надання правової допомоги позивачу вбачається, що правова допомога ОСОБА_1 надавалася у Одеському окружному адміністративному суді по даній справі адвокатом Савицьким А.Я. на підставі договору про надання правової допомоги №01/07-2401 від 01 липня 2024 року, однак до суду не надано, а ні договору №01/07-2401 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги по даній справі, а ні документів, що свідчать про оплату витрат на правничу допомогу.

Щодо наданого до позовної заяви представником позивача договору про надання правової (правничої) допомоги №01/07-2401 від 10.07.2024 року, суд зазначає, що в позовній заяві та у відповіді на відзив наявне посилання, як на підставу стягнення витрат на професійну допомогу лише на договір №01/07-2401 від 01 липня 2024, який до суду не наданий, при цьому не обґрунтовано в заявах витрати згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №01/07-2401 від 10.07.2024 року, який наявний в матеріалах справи.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70000 грн..

Керуючись ст. ст. 6, 9, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про право на відстрочку від мобілізації від 13 липня 2024 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 липня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_11 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 )

Суддя O.A. Вовченко