Рішення

від 24.10.2024 по справі 420/9869/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9869/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної установи Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 08735882; адреса: вул. Бердичівська, 1 м. Київ, 04116) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (сформований в системі Електронний суд 25.03.2024 року) до Державної установи Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України, у якому представник позивача просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Центральної військово - лікарської комісії при Державній установі Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви (Скарги) ОСОБА_1 , про перегляд постанови у формі довідки № 82/С Військово - лікарської комісії при Державній установі Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області від 25.01.2024 року;

зобов`язати Центральну військово - лікарську комісію при Державній установі Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву (Скарги) ОСОБА_1 , про перегляд постанови у формі довідки № 82/С Військово -лікарської комісії при Державній установі Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області від 25.01.2024 року;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Центральної військово- лікарської комісії при Державній установі Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 02.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); зобов`язано позивача надати суду докази на підтвердження реєстрації у встановленому законом порядку місця його проживання (перебування, знаходження).

В обґрунтування вимог позову ОСОБА_1 зазначає, що згідно довідки ВЛК від 25 січня 2024 р № 82/С йому було встановлено діагноз: Ветреброгенна лівобічна люмбоішалгія, хронічний рецидивуючий перебіг, стадія нестійкої ремісії, легкий больовий синдром на тлі остеохондрозу поперекового відділу хребта, в сегменті L4 без порушення статико-динамічної функції хребта. Посттравматичний стресовий розлад легкого ступеню, стан неповної компенсації. Міопатія слабкого ступеню обох очей (1,5 Д) 0,3/0,4 з кор. 1,0/1,0 захворювання пов`язане з захистом Батьківщини. Аномальна трихомазія тип В, викривлення носової перетинки без порушення функції дихання захворювання пов`язане з проходженням військової служби На підставі ст 23-г, 64-г, 17-в, 31-г, графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ визнано придатним до військової служби.

Вважаючи, що рішення військово - лікарської комісії прийнято з порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, позивачем 03.02.2024 року на адресу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, за адресою м.Київ, бульвар Лесі України 10А, направлено скаргу з додатками у якій позивач просив: 1. Скасувати рішення ВЛК від 25 січня 2024 р № 82/С про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби 2. Провести обстеження та огляд з подальшим винесенням постанови про визначення придатності до служби відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 3. Викликати ОСОБА_1 для проведення огляду/ обстеження під час розгляду та вирішення питання про стан його здоров`я та визначення придатності до військової служби. 4. Прийняти нову постанову ВЛК відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби відповідно до статей 26, 30, 50, 64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення ВЛК. 20.02.2024 року представник позивача отримав лист від Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №598/9/3096 з повідомленням, що скаргу з додатками переадресовано на Державну установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України». 25.03.2024 року представником позивача отримано відповідь від Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України». Даною відповіддю, відповідач повідомляє що ним розглянуте «звернення», та за результатами такого розгляду повідомлено, що «рішення М(ВЛ)К від 25.01.2024 №82/С щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби та причинного зв`язку діагностованих йому захворювань прийнято за результатами проведеного медичного огляду у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 із змінами».

Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача, вважає, що оформлення відповіді на його скаргу листом є протиправним, оскільки повинна бути винесена «ПОСТАНОВА» як акт індивідуальної дії, що може бути оскаржений до суду.

11.04.2024 року засобами поштового зв`язку, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов не визнає та позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно довідки М(ВЛ)К Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» від 25.01.2024 за №82/С ОСОБА_2 було встановлено діагноз: Ветреброгенна лівобічна люмбоішалгія, хронічний рецидивуючий перебіг, стадія нестійкої ремісії, легкий больовий синдром на тлі остеохондрозу поперекового відділ хребта в сегменті L4, без порушення статико-динамічної функції хребта. Посттравматичний стресовий розлад легкого ступеню, стан неповної компенсації. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Міопатія слабкого ступеню обох очей (1,5 Д) 0,3/0,4 з кор. 1,0/1,0. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Аномальна трихромазія тип «В». Викривлення носової перетинки без порушення носового дихання. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 23-г, 64-г, 17-в, 31-г, та графи ІІ ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України №402 від 14.08.2008 р., зі Змінами. Придатний до військової служби.

Рішення М(ВЛ)К від 25.01.2024 №82/С щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби та причинного зв`язку діагнастованих йому захворювань прийнято за результатами проведеного медичного огляду у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 Медичні (військово-лікарські) комісії при прийняті своїх рішень щодо ступеня придатності військовослужбовців до служби в мирний і воєнний час, зокрема за статтями (пунктами статей) додатку 1 до Положення, що передбачають індивідуально оцінку придатності (непридатності), керуються пунктами 20.3 та 20.4 глави 20 розділу ІІ зазначеного Положення. Відповідно до Наказу № 285 від 03.04.2017 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, а саме абзацом третім, пунктом 8, Розділу 9, передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється, особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення. Таким чином комісія діяла відповідно до чинного законодавства та підстав для задоволення позовних вимог не має.

Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем за мобілізацією та проходить службу.

25.01.2024 року ОСОБА_1 , згідно довідки ВЛК від 25.01.2024 р № 82/С було встановлено діагноз: Ветреброгенна лівобічна люмбоішалгія, хронічний рецидивуючий перебіг, стадія нестійкої ремісії, легкий больовий синдром на тлі остеохондрозу поперекового відділу хребта, в сегменті L4 без порушення статико-динамічної функції хребта. Посттравматичний стресовий розлад легкого ступеню, стан неповної компенсації. Міопатія слабкого ступеню обох очей (1,5 Д) 0,3/0,4 з кор. 1,0/1,0 захворювання пов`язане з захистом Батьківщини. Аномальна трихомазія тип В, викривлення носової перетинки без порушення функції дихання захворювання пов`язане з проходженням військової служби На підставі ст 23-г, 64-г, 17-в, 31-г, графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ визнано придатним до військової служби (а.с.29).

03.02.2024 року позивач, не погодившись з довідкою ВЛК від 25.01.2024 року № 82/С та вважаючи, що рішення військово-лікарської комісії прийнято з порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, направив на адресу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України скаргу з додатками (а.с.13-15,42-46).

20.02.2024 року представник позивача отримав лист від Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 598/9/3096 від 14.02.2024 року з повідомленням, що скаргу з додатками переадресовано до Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (а.с.40).

25.03.2024 року представником позивача отримано відповідь від Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» №33/4-Ш-77 від 20.03.2024 року. Даною відповіддю, відповідач повідомив що рішення М(ВЛ)К від 25.01.2024 №82/С щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби та причинного зв`язку діагностованих йому захворювань прийнято за результатами проведеного медичного огляду у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 із змінами» (а.с.16).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його скарги про перегляд постанови у формі довідки № 82/С військово-лікарської комісії при ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» від 25.01.2024 року шляхом прийняття постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

В розумінні частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 1.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Як передбачено підпунктом 2.1 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.4.10 Положення № 402 постанова ВЛК може бути оскаржена до ВЛК вищого рівня, ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно поданих матеріалів, скарга позивача на постанову ВЛК була розглянута відповідачем без винесення постанови, без медичного обстеження позивача.

Вивчивши скаргу позивача, суд вважає, що вона є скаргою, в якій позивач, не погодившись із висновком, оформленим довідкою М(ВЛ)К від 25.01.2024 № 82/С, оскаржує його в порядку, передбаченому Положенням № 402 до ЦВЛК, що дає підстави для висновку, що процедура розгляду такої скарги повинна проводитись у відповідності до цього нормативного акту.

Так відповідно до п.п. 2.3.4. пункту 2.3 Положення 402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії) Збройних Сил України.

При цьому судом встановлено, що ЦВЛК керуючись ч. 3 ст. 7 Закону №393/96-ВР скаргу позивача направила для розгляду та надання відповіді заявнику за належністю до відповідача.

Однак, на думку суду, ЦВЛК належним чином дану скаргу не розглянула, оскільки вмотивованого рішення (постанови) не було прийнято.

Отже, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, суд доходить висновку, що під час розгляду цієї справи насамперед підлягає оцінці питання дотримання відповідачем процедури належного розгляду поданої позивачем скарги.

При розгляді спірних правовідносин суд зважає на правовий висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 12.06.2020 по справі №810/5009/18, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ВЛК відповідного рівня (регіонального чи центрального).

Такий правовий висновок містить і постанова Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №820/5570/16.

На переконання суду, врахування результатів медичних обстежень та оцінка стану здоров`я позивача є медичною складовою спірного рішення, яка повинна бути перевірена ЦВЛК у складі ДУ «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України».

Відповідно до п. 2.4.5 Положення № 402 ЦВЛК є військово-медичною установою штатною ВЛК із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України; ЦВЛК наділено зокрема такими повноваження: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи( п.2.4.4 глави 2 розділу I Положення №402); їй надано право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК (абзац п`ятий підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402).

З огляду на статус ЦВЛК у системі військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, вона наділена широким спектром прав та повноважень, які повинна використовувати у своїй діяльності максимально повно та ефективно, а не ухилятися від їх використання під приводом того, що це не є обов`язком для неї.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

В контексті вимог наведених вище положень суд зазначає, що критеріями обрання способу захисту прав особи є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд (дискреційні повноваження).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд насамперед виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву позивача дії, а саме повторно розглянути подану позивачем скаргу, визнавши бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду скарги позивача про перегляд постанови у формі довідки №82/С від 25.01.2024 року протиправною, оскільки відповідач діяв не у спосіб, встановлений законодавством при розгляді заяви позивача.

При повторному розгляді вказаної заяви позивача відповідачеві слід прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем законність оскаржуваної бездіяльності не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (код ЄДРПОУ 08735882; адреса: вул.Бердичівська, 1 м. Київ, 04116) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово - лікарської комісії при Державній установі Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви (Скарги) ОСОБА_1 , про перегляд постанови у формі довідки № 82/С Військово-лікарської комісії при Державній установі Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області від 25.01.2024 року.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію при Державній установі «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» розглянути заяву (Скаргу) ОСОБА_1 про перегляд постанови у формі довідки № 82/С Військово-лікарської комісії при Державній установі «Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» від 25.01.2024 року та прийняти рішення встановленої законодавством форми (з урахуванням висновків суду).

Стягнути з Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (код ЄДРПОУ 08735882; адреса: вул. Бердичівська, 1 м. Київ, 04116) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян