Рішення

від 24.10.2024 по справі 460/28161/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2024 року м. РівнеСправа №460/28161/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" доУправління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці, Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" (далі ТОВ "КЛМЗ") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач-1), у якому просить визнати протиправним та скасувати припис від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132/П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорюваний припис, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Вважає, що порушень норм діючого законодавства про працю позивач не допускав і викладені у акті факти правопорушень не відповідають дійсності. ОСОБА_1 не перебував з позивачем у трудових відносинах, а надавав послуги на підставі цивільно-правового договору з охорони об`єкта ТОВ "КЛМЗ". Посилання в акті від 21.11.2023 на довідку від 17.02.2020 є необґрунтованим, оскільки довідка з такими реквізитами не видавалась керівником ТОВ «КЛМЗ». Пояснення ОСОБА_2 також слід оцінювати критично з огляду на те, що в акті було встановлено, що між ОСОБА_1 , як Виконавцем, та ТОВ «КЛМЗ», як Замовником, 01.04.2019 було укладено цивільно-правовий договір з надання послуг охорони об`єкту. В свою чергу, посадові обов`язки ОСОБА_2 не передбачають прийняття працівників на роботу, і про підстави виконання роботи ОСОБА_1 він достовірно не знав та не може знати. Таким чином, висновки щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «КЛМЗ» без укладення трудового договору, так як наслідок порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП України, є суперечливими та фактично належним чином не підтвердилися під час перевірки. Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (суб`єкт господарювання та фізична особа) вільні у своєму виборі щодо підстав оформлення їх правовідносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. У разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до цивільно-правового договору, трудові відносини не виникають. Зауважив, що під час перевірки уповноваженими особами відповідача не було об`єктивно встановлено всіх обставин спірних правовідносин. Відтак висновки акта перевірки є необґрунтованими, тому підстав для прийняття оспорюваного припису у відповідача-1 не було. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 20.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем-1 відзиву на позовну заяву, а позивачем відповіді на відзив.

Відповідач-1 відзиву суду не подав.

Ухвалою від 05.01.2024 залучено до участі у справі як другого відповідача Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі Західне МУ Держпраці, відповідач-2). Встановлено строк для подання відповідачем-2 відзиву на позовну заяву.

Відповідач-2 подав до суду відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки проводився в межах компетенції відповідачів та відповідно до наданих документів посадовими особами ТОВ «КЛМЗ». 20.11.2023 при проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки на предмет додержання законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин у ТОВ «КЛМЗ» за адресою смт. Квасилів, вул. Богдана Хмельницького, буд.19, виявлено працівника, який був допущений до роботи без оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору, а саме: ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: м. Здолбунів, Рівненського району, Рівненської області. Відповідно до наданих заявником документів він працював охоронником в ТОВ «КЛМЗ» в період з 02.01.2019 по 30.05.2022, виконував функції охоронника території та приміщень ТОВ «КЛМЗ», працював позмінно з працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (охоронниками), про що свідчать записи в журналі прийому та передачі чергування ТОВ «КЛМЗ» 05.01.2022, 08.01.2022, 11.01.2022, 14.01.2022 (наданого заявником). Також, надано цивільно-правовий договір, де замовником виступає ТОВ «КЛМЗ», а виконавцем робіт (охорона об`єкту ТОВ «КЛМЗ») є ОСОБА_1 , термін дії договору з 01.04.2019 по 30.04.2019. Крім того, надано копію довідки від 17.02.2020, виданою директором ТОВ «КЛМЗ» ОСОБА_4 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді охоронника ТОВ «КЛМЗ». На момент початку перевірки, а саме 20.11.2023, з пояснень ОСОБА_2 (охоронник ТОВ «КЛМЗ»), який знаходився на робочому місці та виконував свої трудові обов`язки, було встановлено, що ОСОБА_1 працював в період з січня 2019 року по травень 2022 року відповідно до графіка ТОВ «КЛМЗ». Проте, відповідно до наданих документів та пояснень посадових осіб ТОВ «КЛМЗ» працівник ОСОБА_1 не перебував в офіційних трудових відносинах з товариством. Враховуючи вищенаведене, під час проведення позапланового заходу державного контролю у формі перевірки встановлено, що у ТОВ «КЛМЗ» має місце порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч.4 ст. 24 КЗпП України, що полягає у допуску працівника ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, аналіз предмета цивільно-правового договору, укладеного між ТОВ «КЛМЗ» та ОСОБА_1 , свідчить про те, що ОСОБА_1 виконував конкретні трудові функції та робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції. Відтак, позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими. Вважає, що при прийнятті оспорюваного припису діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У поданій суду відповіді на відзив позивач повністю підтримав позовні вимоги та покликаючись до положень ч. 5 ст. 242 КАС України зауважив, що постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №570/6330/23, що набрала законної сили, встановлено обставини, що підтверджують обґрунтованість та доведеність позовних вимог ТОВ «КЛМЗ» у справі №460/28161/23. Крім того, покликання відповідачів на записи журналів прийому-здачі чергувань та видачі ключів у ТОВ «КЛМЗ», а також на довідку від 17.02.2020 не заслуговують на увагу, оскільки вони не досліджувалися при проведенні перевірки. Пояснення ОСОБА_2 не підтверджують факту зайняття ОСОБА_1 посади охоронця саме за трудовим договором у ТОВ «КЛМЗ». Просив позов задовольнити повністю.

У поданих суду письмових запереченнях відповідач-2 підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 27.08.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , третя особа).

У письмових поясненнях ОСОБА_1 підтримав позицію, викладену відповідачем-2 у відзиві. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

У період з 20.11.2023 по 21.11.2023, на підставі наказу від 17.11.2023 №269/ЗХ-ЗК та направлення на інспекційне відвідування від 20.11.2023 №ЗХ/1/12759-23 (а.с.31), посадовими особами Західного МУ Держпраці було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) ТОВ "КЛМЗ" на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132 (а.с.6-10).

В акті від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132 зазначено про порушення ТОВ "КЛМЗ" вимог:

- ч. 1 ст. 21 КЗпП України, а саме: не укладено трудовий договір з ОСОБА_1 ;

- ч. 4 ст. 24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою усунення виявлених порушень інспектором праці винесено припис №ЗХ/РВ/34982/132/П від 21.11.2023, в якому директора ТОВ "КЛМЗ" зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень, виявлених в ході заходу державного нагляду (контролю) до 22.12.2023 (а.с.4-5).

Вважаючи такий припис органу Держпраці протиправним, ТОВ "КЛМЗ" звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.1).

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч.2).

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці) (п.1).

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 територіальним органом Держпраці на території Рівненської області є Західне МУ Держпраці.

Правові та організаційні засади проведення державного нагляду (контролю) визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та регулюється Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною шостою статті 2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду (контролю) у сфері, зокрема, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема:

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом (абз. 1, 5, 6).

Відповідно до положень ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч.1).

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (ч.2).

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (абз. 1 ч. 5).

При цьому, плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (ч.11 ст.4 Закону №877-V).

З направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 20.11.2023 №ЗХ/1/12759-23 (а.с.31) вбачається, що підставою для проведення такого заходу слугували окреме доручення Голови Державної служби України з питань праці від 19.06.2023 №Д-81/1/2.1-23а, звернення від 03.10.2023 (вх.№Х-1039/ЗХ-23 від 09.10.2023), лист-погодження Державної служби України з питань праці від 14.11.2023 №ЦА-5453/1/2.4.1-23а

Таким чином, наказ від 17.11.2023 №269/ЗХ-ЗК про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ "КЛМЗ" на предмет додержання вимог законодавства про працю прийнято відповідачем-2 з підстав звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам.

Направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 20.11.2023 №ЗХ/1/12759-23 пред`явлене директору ТОВ "КЛМЗ" в день початку позапланового заходу 20.11.2024, що підтверджується відповідним записом на звороті направлення та підписом керівника такого товариства.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

За змістом акта від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132 (а.с.6-10) він підписаний та отриманий директором ТОВ "КЛМЗ" 21.11.2023 із зазначенням в графі «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу складеного акта», що з висновками акта не погоджується.

Дослідивши вказаний акт, суд встановив, що при проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) 20.11.2023 відповідачем-2 встановлено працівника ТОВ «КЛМЗ», який був допущений до роботи без оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору, а саме: ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: м. Здолбунів Рівненського району Рівненської області.

Таким чином, в ході позапланового заходу державного нагляду (контролю) відповідачем-2 встановлено, що позивачем допущено порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч.4 ст. 24 КЗпП України, п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", а саме: допуск до роботи ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Відповідно до приписів частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з ч. 4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату.

Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 04.09.2019 у справі № 480/4515/18, від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18, від 16.12.2021 у справі №813/2875/18, від 20.01.2022 у справі №815/657/18, від 13.07.2022 у справі №640/838/20, від 09.02.2022 у справі №480/343/20, від 23.08.2023 у справі № 260/1452/22, від 17.09.2024 у справі № 460/13803/21.

За змістом акта перевірки від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132 на момент початку перевірки 20.11.2023 з пояснень ОСОБА_2 (охоронник ТОВ «КЛМЗ») (а.с.30), який знаходився на робочому місці та виконував свої трудові обов`язки, відповідачем-2 було встановлено, що ОСОБА_1 працював в період з січня 2019 року по травень 2022 року відповідно до графіка ТОВ «КЛМЗ». Проте, відповідно до наданих документів та пояснень посадових осіб ТОВ «КЛМЗ» працівник ОСОБА_1 не перебував в офіційних трудових відносинах з товариством.

Відповідно до наданих заявником ( ОСОБА_1 ) документів він працював охоронником в ТОВ «КЛМЗ» в період з 02.01.2019 по 30.05.2022, виконував функції охоронника території та приміщень ТОВ «КЛМЗ». Працював позмінно з працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (охоронниками), про що свідчать записи в журналі прийому та передачі чергування ТОВ «КЛМЗ» 05.01.2022, 08.01.2022, 11.01.2022, 14.01.2022 (наданого заявником) (а.с.32-33). Також, надано цивільно-правовий договір (а.с.29), де замовником виступає ТОВ «КЛМЗ», а виконавцем робіт (охорона об`єкту ТОВ «КЛМЗ») є ОСОБА_1 , термін дії договору з 01.04.2019 по 30.04.2019.

Дослідивши цивільно-правовий договір від 01.04.2019 (а.с. 29), укладений між ТОВ «КЛМЗ» (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець), суд встановив, що предметом договору є охорона об`єкта ТОВ «КЛМЗ» в строк з 01.04.2019 до 30.04.2019.

Виконавець виконує роботу на свій ризик самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та пологами (п.1.1 Договору).

При цьому, Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором (п.1.2).

За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 1800,00 грн за домовленістю (п. 2.1). Оплата виконується не пізніше трьох днів з дня прийняття Замовником роботи за актом виконаних робіт (п.2.2).

Термін дії договору з 01.04.2019 до 30.04.2019 (п.6.1). За угодою сторін та відсутності взаємних претензій договір може бути продовжено на термін один місяць (п. 6.2).

Зміст вказаного договору містить ознаки трудового договору, оскільки його предмет стосується не кінцевого результату, а процесу праці фізичної особи, спрямованого на охорону товариства. Тобто фактично ОСОБА_1 виконував трудові функції зі сторожової охорони ТОВ «КЛМЗ», що передбачені Національним класифікатором України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, роботи (послуги), та відповідає професії «охоронець» (код КП 5169 ).

В ході виконання вказаного договору ОСОБА_1 самостійно не організовував виконання робіт, передбачених вказаним цивільно-правовим договором, адже за змістом п.1.2 такого договору Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

Більше того, з метою засвідчення дати здійснення ним охорони товариства розписувався в журналі прийому та здачі чергувань за січень-лютий 2022 року (а.с.32-33), на рівні з іншими працівниками ТОВ «КЛМЗ», які працюють на посаді «охоронник» та перебувають у трудових відносинах з позивачем, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , що також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 20.11.2023 (а.с.30).

Відтак, ОСОБА_1 виконував завдання з охорони території згідно з певним встановленим графіком.

Крім того, довідкою від 17.02.2020, виданою ТОВ «КЛМЗ», підтверджено, що ОСОБА_1 на час видачі довідки займав посаду охоронника ТОВ «КЛМЗ» та не мав можливості виконувати роботу дистанційно (а.с.34). Вказана довідка видана за підписом директора ТОВ «КЛМЗ» ОСОБА_4 , скріпленим печаткою товариства.

У суду відсутні сумніви щодо достовірності інформації, вказаної у таких довідці та журналі.

Суд зауважує, що згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу - суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності оспорюваного припису належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження такого припису.

Позивач покликається на те, що ОСОБА_1 виконував послуги з охорони об`єкта ТОВ «КЛМЗ» на підставі цивільно-правового договору, проте, на підтвердження таких обставин не надає суду жодного акта виконаних ОСОБА_1 робіт.

У пунктах 77-78 постанови від 13.04.2023 у справі № 160/19160/21 Верховний Суд зазначив, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється прямих конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 Конституції України (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні).

Такий правовий підхід узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постановах від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18, від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 20.08.2020 у справі №813/2520/16, від 28.07.2021 у справі № 380/1479/20 та від 17.09.2021 у справі №160/5790/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які існували між ТОВ «КЛМЗ» та ОСОБА_1 при здійсненні останнім охорони товариства, дійсно мали характер трудових, а тому посадові особи відповідача-2 дійшли правомірного висновку про допущені позивачем порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч.4 ст. 24 КЗпП України, п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" при допуску ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закону №877-V).

Так, інспектором праці Удовиченком В.Г. на підставі акта перевірки від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132 складено оскаржуваний припис від 21.11.2023 №ЗХ/РВ/34982/132/П (а.с. 4-5), яким директора ТОВ «КЛМЗ» ОСОБА_4 зобов`язано усунути порушення, зафіксовані у вищевказаному акті та забезпечити додержання норм законодавства про правцю (ч. 1 ст. 21, ч.4 ст. 24 КЗпП України) до 22.12.2023.

Примірник вказаного припису отриманий в.о. директора ТОВ «КЛМЗ» Пірогом В.В. 21.11.2023.

Щодо покликань позивача на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №570/6330/23 на підтвердження протиправності припису, суд зазначає таке.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України, слід розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 12.10.2020, від 30.09.2021 у справі № 826/7424/17.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.

Водночас, преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У справі, на яку покликається позивач (№570/6330/23), Рівненським районним судом Рівненської області здійснено перевірку правомірності складання відносно директора ТОВ «КЛМЗ» протоколу про адміністративне правопорушення від 30.11.2023 №3х/РВ/34982/132/П/ПТ. При цьому, не досліджувалися правовідносини, які існували між ТОВ «КЛМЗ» та ОСОБА_1 при здійсненні останнім охорони товариства, на підтвердження характеру трудових, чи цивільно-правових.

Відтак, покликання позивача на постанову у вищезгаданій справі Рівненського районного суду Рівненської області є недостатнім для підтвердження протиправності спірного припису.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис прийнятий відповідачем-2 в межах та на підставі наданих йому повноважень, цей припис відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В ході судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт порушення суб`єктом владних повноважень прав та законних інтересів позивача, а відтак відсутні підстави для їх судового захисту. Отже позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, с-ще Квасилів, Рівненська обл., 35350. ЄДРПОУ/РНОКПП 38623245)

Відповідач - Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці (вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 44778105)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений 24 жовтня 2024 року.

Суддя Н.О. Дорошенко