КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 752/23935/23 Головуючий у 1 інстанції: Якимець О.І.
Провадження № 22-ц/824/13889/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Ткаченко В.В.,
розглянувши апеляційні скарги адвоката Діброви Костянтина Юрійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,-
в с т а н о в и в:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини. Зазначила, що з 2014 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року шлюб між нею і ОСОБА_2 розірваний. З січня 2023 року вона і ОСОБА_2 проживають окремо, а малолітній син проживає з нею. ОСОБА_2 безперешкодно спілкується з сином та добровільно бере участь в його утриманні. Вона і ОСОБА_2 не дійшли згоди щодо місця проживання сина, а тому вона змушена звернулась до суду з даним позовом. ОСОБА_1 зазначила, що їх з відповідачем син перебуває на медичному обліку, потребує спеціального догляду, адже має бронхіальні захворювання, перебуває на обліку у невролога. Часта зміна обстановки негативно впливає на психоемоційний стан дитини, підвищує нервову збудливість. Стан здоров`я дитини був підставою для продовження їй відпустки по догляду за дитиною до шестирічного віку. Вона має позитивний вплив на сина, позитивно характеризується, має задовільний стан здоров`я, працевлаштована та отримує дохід. Вона і син проживають у квартирі її батька, забезпечені усіма житлово-побутовими умовами. ОСОБА_1 просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із нею.
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Зазначив, що після припинення шлюбних відносин їх син залишився проживати із ОСОБА_1 . Він добровільно бере участь в утриманні сина. ОСОБА_1 перешкоджає у спілкуванні сина із його родичами, втягує сина у стосунки дорослих людей, негативно висловлюється про нього. ОСОБА_1 неодноразово висловлювала наміри виїхати для постійного проживання за межі України. На його думку позов про визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 подала з метою вивезення сина за кордон. Зазначав, що має постійну роботу і дохід, позитивно характеризується за місцем проживання. Їх з ОСОБА_1 син не може бути обмежений та позбавлений батьківського піклування, виховання, проживання із обома батьками. Визначення спільної опіки над сином буде відповідати не лише віку дитини, але й його інтересам, адже як мати так і він є фінансово спроможними, забезпеченні житлом та житлово-побутові умови відповідають вимогам для проживання дитини. ОСОБА_2 просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з ним за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , визначивши, що двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год. неділі та завершується через два тижні о 17.00 год. неділі; перші два тижні, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком; по завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживали з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків; під час проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одним з батьків, зобов`язати того із батьків, з ким проживає дитина надавати другому із батьків, який проживає окремо від дитини, надати необмежене спілкування з дитиною особисто у вільний час дитини, в тому числі і засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Визначено, що двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год. неділі та завершується через два тижні о 17.00 год. неділі. Перші два тижні, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживали з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків. Під час проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одним з батьків, надати дитині можливість спілкування з тим з батьків, який проживає окремо, на першу вимогу дитини.
20 червня 2024 року представник ОСОБА_2 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 35022,04 грн.
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 35022,04 грн.
Представник ОСОБА_1 подав апеляційні скарги на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року та додаткове рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року Просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 . Також просить відмовити у відшкодуванні ОСОБА_2 витрат на проведення судової психологічної експертизи. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що протягом розгляду справи спостерігалася прихильність суду до відповідача. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про встановлення позмінного графіку проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по два тижні з кожним із батьків, оскільки таке рішення не відповідає інтересам самої дитини. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги наданий ОСОБА_2 висновок експерта, оскільки він не стосується предмета доказування в даній справі, та одночасно відхилив висновок психолога-аналітика ОСОБА_4 , який надала ОСОБА_1 . Суд відмовив у задоволенні клопотання про виклик зазначеного психолога-аналітика в судове засідання, а також надав неналежну оцінку показам допитаних свідків. Суд першої інстанції не врахував показів свідків про прояви психологічного насильства батька щодо дитини. А саме, що дитина повідомила свідкам, що батько погрожував посадити бабусю у в`язницю. В квартирі ОСОБА_2 немає окремої кімнати для дитини, суд не вивчив належним чином медичну документаціющодо здоровя дитини та не з`ясував всі її діагнози. Допитані свідки ОСОБА_2 не надали жодної актуальної інформації про дитину. Свідок ОСОБА_5 вже як більше року не бачив дитину і не проявляв ініціативу зустрітися з нею. Свідок ОСОБА_6 взагалі ніколи не бачила дитину й не проявляла до неї інтересу, а тому не могла об`єктивно надати жодної інформації.Суд не врахував що за останні півтора роки дитина має власний побут, домашніх тварин - кішку та хом`яка, розлука з якими на тривалий час теж нанесе психологічну травму, а також відношення відповідача ОСОБА_2 до можливості оздоровлення сина за кордоном з урахуванням його захворювань, оплати навчання сина в школі, неповної обізнаності про стан здоров`я дитини. Суд не взяв до уваги особливості графіку роботи ОСОБА_2 , який є оперативним працівником, часто буває у відрядженнях, безпосередньо бере участь в оперативно-розшукових заходах. Звертає увагу на те, що усі докази ОСОБА_2 спрямовані на доказування необхідності його спілкування із сином. У той же час він сам підтвердив, що постійно спілкується з дитиною, бере участь у його вихованні та піклується про нього.Суд не врахував наявність розпорядження Голосїївської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.03.2024 року, яким ОСОБА_2 визначені способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною кожного другого та четвертого тижня місяця з 18:00 год п`ятниці до 18:00 год неділі; 7 днів зимових та 15 днів літніх канікул без присутності матері та обмеження місця перебування. ОСОБА_1 добросовісно виконує вимоги вказаного розпорядження. ОСОБА_2 ніколи не був обмежений у праві на спілкування з сином, що сам довів у ході судових дебатів. Апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення в справі додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 35 022,04 грн. У суду не було підстав для призначення такої експертизи, клопотання про експертизу було подане представником ОСОБА_2 з пропуском встановлених процесуальним законом строків. По суті вказаний висновок експертів є характеристикою ОСОБА_2 та не узгоджується з предметом доказування в даній справі.
Представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційні скарги представника ОСОБА_1 . Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційні скарги та просять їх задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник просять відхилити подані апеляційні скарги, а судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
В судове засідання представник третьої особине з`явився, будучи повідомленим про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 червня 2024 року не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення цього ж суду від 10 липня 2024 року підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 01 серпня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний (а.с. 10-13 т. 2).
Від шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження від 04.05.2017 № НОМЕР_1 (а.с. 36 т. 1).
Після припинення сімейних відносин ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають окремо, а малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з нею. ОСОБА_2 подав зустрічний позов, в якому просив визначити місце проживання дитини з ним та з ОСОБА_1 почергово по два тижні з кожним.
За результатами розгляду позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції виходив з того, що дитина як фізично так і психологічно потребує уваги із боку обох батьків. Прив`язаність до матері на даний час пов`язана насамперед відносинами, які склалась між батьками дитини, безпосереднім учасником яких став син, який за віком не може критично оцінювати усі обставини та сприймати їх у силу своїх вікових особливостей, а відтак і вразливого положення. Жодних даних, які б унеможливлювали усунути батька від участі у вихованні сина у зв`язку із станом здоров`я останнього судом не встановлено. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проходять військову службу у Службі безпеки України, отримують заробітну плату, розмір якої дозволяє здійснювати утримання дитини кожним із них самостійно, вони проживають у безпосередній територіальній близькості один від одного і це дозволяє піклуватись про дитину в рівній мірі, мають рівнозначні умови для проживання. Суд врахував висновок Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 09.04.2024 № 100-4212 «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 », в якому орган опіки та піклування вважав що забезпеченням найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 , 2017 року народження, має бути встановлення спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини по два тижні в батька і в матері, оскільки це сприятиме співпраці батьків при виконанні батьківських обов`язків та забезпечить належне виховання та розвиток потреб дитини, збереже стосунки з обома батьками та забезпечить спільну батьківську відповідальність.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами 1 та 2 ст. 161 СК України визначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч. 4-6 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 (справа № № 465/6496/19).
У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною. При цьому Верховний Суд зазначав, що під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з малолітнім сином зареєстровані в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , та мають у власності квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 29-30, 93, 97 т. 1).
Згідно акту ОСББ «ЖК Республіка» від 26.10.2023 № 000АР2023РА3220 ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 з травня 2023 року фактично проживають в квартирі АДРЕСА_5 , яка належить на праві власності її батьку - ОСОБА_7 (а.с. 9 т. 1).
Згідно з акту ОСББ «ЖК Республіка» від 08.01.2024 № 001АР2024РА63 ОСОБА_2 з 01 січня 2024 року фактично проживає в квартирі АДРЕСА_6 , яка належить на праві власності його батьку ОСОБА_8 (а.с. 91-95).
У період з 02.09.2019 по 01.02.2022 малолітній ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти (Ясла-садок) № 798 м. Києва (а.с. 232 т. 1).
З 01 вересня 2023 року ОСОБА_3 є учнем Приватного закладу загальної середньої освіти І ступеня «Республіка Кідс». В характеристиках ОСОБА_3 зазначено, що дитина має хороший фізичний і розумовий розвиток та достатній рівень навчальних досягнень з усіх предметів. ОСОБА_3 організований, спокійний, врівноважений, вихований, товариський та користується авторитетом серед учнів класу. Батьки ОСОБА_3 контролюють його навчання, регулярно відвідують школу для зустрічей із вчителями, розвивають у сина навики самостійності і відповідальності (а.с. 33, 88 т. 1).
Також з наданих ОСОБА_1 медичних документів убачається, що ОСОБА_3 має певні захворювання, лікуванням яких займається мати ОСОБА_1
15 квітня 2024 року за зверненням ОСОБА_1 психологом-психоаналітиком, груповим аналітиком, тренінговий аналітик ОСОБА_4 проведено експертну оцінку психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 . Дослідження проведено в психологічному центрі в м. Києві з дитиною ОСОБА_3 за вільною взаємодією останнього із матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_9 . Досліджено психічний розвиток та риси особистості дитини. Діагностовано особливості сприйняття та ставлення дитини до членів сім`ї. У вказаному висновку зазначено, що у ОСОБА_3 є індивідуально-особистісні особливості що потребують особливої уваги з боку батьків і вихователів. Особливості психосоматичного здоров`я: розлад дефіциту уваги і гіперактивності, розлад аутистичного спектру, розлад сну та постійні бронхоспазми вимагають від батьків і вихователів та від шкільних вчителів створення таких умов виховання та навчання за яких буде мінімізовано ризик перевтоми або перезбудження та перенапруження нервової системи. Дитині ОСОБА_3 бажано створити такі умови в яких буде підтримуватись щоденний звичний ритуал без сильних змін в житті та змін місця перебування. ОСОБА_1 є тим дорослим, який утворює стосовно дитини ОСОБА_3 здорове та безпечно соціально підтримуюче оточення, на відміну від батька який створює атмосферу напруги, небезпеки та безпідставної ворожнечі. Поведінка матері сприяє формуванню здорової ідентичності у дитини, формує відповідальність за власні вчинки, вона є емоційно-емпатичною людиною та послідовною у своїх вчинках. Спираючись на весь матеріал фактів отриманих від ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_9 можна стверджувати, що батько ОСОБА_2 усвідомлено впроваджує таку форму виховання дитини, в якій він не може розвиватись в спокійному темпі, який буде сприяти здоровому формуванню гальмівних процесів в психіці дитини. Прогностично, спираючись на наукові джерела, можна стверджувати, що в майбутньому агресивна поведінка (словесні погрози та судові позови, кримінальні справи) батька та відчуження дитини від матері та інших членів родини будуть чинниками психічної нестабільності в дорослому віці, та формуватимуть викривлення в формуванні гендерної та соціальної ідентичності; також будуть сприяти подальшому прогресуванню вже наявних розладів психіки РАС та РДУГ. У майбутньому агресивна поведінка батьківської фігури, у даному випадку батька, може спричинити агресивне ставлення до себе та до інших людей та формуватиме антисоціальну поведінку, а також формуватиме пасивну життєву позицію. У ставленні ОСОБА_3 до батьків є специфічні психологічні особливості. Ставлення ОСОБА_3 до матері позитивне та прихильне, характеризується наявністю позитивного емоційного зв`язку та необхідністю у постійному спілкуванні з матір`ю. Можна стверджувати, що в дитини ОСОБА_3 є в наявності стійкий емоційний зв`язок з матір`ю ОСОБА_1 . Ставлення до батька ОСОБА_2 у ОСОБА_3 різко негативне. Є ознаки які дозволяють стверджувати що батько ОСОБА_2 формує негативну думку в дитини про бабусю та матір, чим створює відчуження від бабусі та матері ОСОБА_3. 3 боку матері таких ознак не знайдено.
15 березня 2024 року практичним психологом Чигирик І. за місцем навчання дитини ОСОБА_3 надано висновок, що дитина має тривожний стан, відчуває замкненість та не бажає іти на контакт з іншими людьми. Рекомендовано відсторонити дитину від вирішення внутрішніх проблем сім`ї та рішень що не відповідають віковим нормам дитини; реалізувати потребу у відпочинку та ігровій діяльності, проведення дій на розвантаження та активацію процесів розслаблення.
09.04.2024 Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація склала висновок № 100-4212 «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 », відповідно до якого органом опіки і піклування установлено, що 16.02.2024 року за місцем фактичного проживання дитини проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дитини і з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку створені належним чином. За місцем проживання матері та дитини, встановлено, що матір базові потреби дитини задовольняє. Мати, ОСОБА_1 , працевлаштована та має стабільний дохід. Батько дитини, ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 05.03.2024 року за вищевказаною адресою посадовою особою служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов проживання батька та з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку на даний час створені належним чином. Для малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виділено окрему кімнату. Помешкання безпечне для дитини. Також батько повідомив, що він постійно цікавиться життям та розвитком сина, спілкується з ним по телефону та надає фінансову підтримку родині (сплачує офіційно аліменти, оплачує навчання дитини в школі). Батько зазначив, що протягом останніх трьох тижнів він не має можливості зустрічатися та спілкуватися зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3, оскільки колишня дружина ОСОБА_1 перешкоджає особистим зустрічам батька з дитиною. 3і спостережень фахівця, батько ОСОБА_2 має достатній рівень батьківського потенціалу та здатний виконувати свої батьківські обов`язки. ОСОБА_2 працевлаштований та має стабільний дохід. Дитини перебуває під наглядом сімейного лікаря з 19.09.2023 року. На прийом до лікаря з дитиною зверталася виключно мати - ОСОБА_1 . Батько - ОСОБА_2 на прийом до лікаря з дитиною не звертався. Відповідно до інформації Приватного закладу загальної середньої освіти 1 ступеня «Республіка кідс» ТОВ «Академія сучасної освіти», малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в 1 класі. Має довільну змішану пам`ять. Гарно оволодіває матеріалом та запам`ятовує його, добре використовує отримані знання і навики на практиці. Має високий темп роботи на уроках. Процеси уваги, пам`яті та словесно-логічного мислення знаходяться на достатньому рівні. Навички читання розвинені на високому рівні. Мовлення чітке, виразне, емоційне, вміє декларувати скоромовки, вірші разом з вчителем. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями класу, але не з усіма вступає у довірливі відносини. До вчителів ставиться з повагою. Дитина активна, ввічлива, справедлива. Переважають процеси збудження, емоційно-вольовий контроль розвинений на достатньому рівні. Встановлено, що як батько, так і мати належним чином ставляться до виконання своїх обов`язків, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання і розвитку сина. Мають достатній батьківський потенціал і можуть задовольняти потреби дитини на належному рівні. Під час проведення роботи з родиною, зважаючи на той факт, що батьки відмовилися проводити роботу з психологом, до якого направила Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з метою встановлення дитячо-батьківських відносин, встановити прихильність дитини до одного з батьків не виявилося можливим. Визначення місце проживання малолітнього з матір`ю або з батьком не забезпечить збереження зв`язків дитини із сім`єю, а за наслідками проведеної роботи встановлено, що обоє батьків мають можливість забезпечити їй розвиток в безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Таким чином, зважаючи на те, що батьки дитини проживають у безпосередній територіальній близькості один від одного, що дозволяє піклуватись про дитину в рівній мірі і батьку, і матері, мають рівнозначні умови для проживання, в рівній мірі піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, орган опіки та піклування (Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація) вважає, що забезпеченням найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 , 2017 р.н., є спільна фізична опіка з почерговим проживанням дитини, оскільки це сприятиме співпраці батьків при виконанні батьківських обов`язків та забезпечить належне виховання та розвиток потреб дитини, а також збереже стосунки з обома батьками та забезпечить спільну батьківську відповідальність. З урахуванням викладеного орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність застосувати почергове проживання: два тижні з батьком, два тижні з матір`ю. Після двох тижнів той з батьків, з ким проживала дитина, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання другого з батьків о 17:00 год (другої неділі перебування) та передати під фізичну опіку іншого з батьків. Під час проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2017 р.н., з одним із батьків, інший має право на безперешкодне спілкування з дитиною засобами телефонного зв`язку та іншими месенджерами. Вихідні дні - за домовленістю між батьками та за бажанням дитини.
Колегія суддів враховує надані пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в ході судового розгляду апеляційної інстанції. ОСОБА_1 пояснила, що причиною ініціювання нею позову до ОСОБА_2 про визначення місця з нею малолітнього сина було бажання юридичної визначеності, оскільки від дитини вона дізналася, що ОСОБА_2 без попереднього погодження ОСОБА_2 з нею хотів спільно з дитиною відпочити взимку. Відтак, на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом спору між нею та ОСОБА_2 про місце проживання малолітнього ОСОБА_11 не було. За спільною згодою дитина проживала з ОСОБА_1 .
Колегія суддів враховує пояснення ОСОБА_2 , що графік роботи його та ОСОБА_1 однаковий. Він має можливість забирати дитину після закінчення занять у школі, а також забезпечити дотримання наявного графіку тренувань у басейні два рази на тиждень. ОСОБА_2 пояснив, що причиною нервування та психоемоційного напруження сина є конфлікт батьків, очевидцем якого він є. До того ж сина негативно налаштовують батьки ОСОБА_1 , які проживають з ним в одній квартирі. ОСОБА_2 запевнив, що усвідомлює необхідність певного часу для стабілізації психоемоційного стану сина і на першу вимогу супроводить його до ОСОБА_1 .
З урахування установлених обставин справи, які сприяють збереженню сімейного оточення і підтримання відносин, забезпечення життєвих інтересів дитини, спроможності кожного із батьків піклуватися про сина особисто в рівній мірі, стосунків батьків із сином як у минулому так і на даний час, які є доброзичливі, бажання обох батьків проживати разом із дитиною, наявності у кожного із батьків часу та можливостей піклуватися про сина, забезпечення дитині батьківського виховання від обох батьків, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування спільної фізичної опіки, яка сприятиме відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, а разом із тим принесе користь стосункам дитини з обома батьками, тобто буде відповідати найкращим інтересам для їх сина, з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків по два тижні.
Таке рішення суд першої інстанції узгоджується із висновком органу опіки та піклування, а також висновками Верховного Суду, викладеними у наведених постановах.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 не навела посилань на докази, які б вказували на необґрунтованість та неправильність висновків органу опіки та піклування від 09.04.2024 № 100-4212 «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ».
При вирішенні спору суд першої інстанції надав належну оцінку показам свідків та наявним у матеріалах справи доказам, медичним документам та висновкам спеціалістів, зокрема, і висновку психолога-аналітика ОСОБА_4 , на який посилався апелянт.
В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що батько ОСОБА_2 має негативний вплив на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не в змозі справитися із побутовими питаннями, які пов`язані з утриманням дитини, а також на підтвердження того, що з урахуванням стану здоров`я дитини опікуватися нею може виключно ОСОБА_1 . Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 не має можливості повноцінно приділяти увагу дитині через свій робочий графік.
Відповідно, колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 щодо неможливості вирішення спору щодо місця проживання дитини у спосіб, рекомендований органом опіки та піклування, шляхом застосування моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.
Колегія судді відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на неврахування судом першої інстанції розпорядження Голосїївської районної в м.Києві державної адміністрації від 29.03.2024 року, в якому ОСОБА_2 визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки наявність такого розпорядження не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.
При вирішенні спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. У колегії суддів відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання щодо визначення місця проживання дитини.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 10 липня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35022,04 грн. на відшкодування понесених витрат на проведення амбулаторної судово-психологічної експертизи. Така експертиза була призначена та проведена із визначенням наступних питань: які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має батько ОСОБА_2 .? у якому зв`язку вони перебувають з обставинами справи?; який характер виховної поведінки батька ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 .? Поставлені перед експертом питання не стосуються предмету доказування у даній справі, на чому також наголошує апелянт. Відтак, заява представника ОСОБА_2 про відшкодуванню витрат на амбулаторну судово-психологічну експертизу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу адвоката Діброви Костянтина Юрійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвоката Діброви Костянтина Юрійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року задовольнити. Скасувати додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року. У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Гладченко Ірини Сергіївни про відшкодування витрат на проведення судово-психологічної експертизи відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2024 |
Оприлюднено | 29.10.2024 |
Номер документу | 122552563 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Шебуєва Вікторія Андріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні