Постанова

від 24.10.2024 по справі 369/2912/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року

справа № 369/2912/24

провадження № 22-ц/824/15953/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3»

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Куксюка Андрія Леонтійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2024 року, постановлено під головуванням судді Фінагеєвої І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконавчим комітетом Чабанівської селищної ради 12 грудня 2012 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 4839678 від 13 червня 2013 року.

Належна ОСОБА_1 на праві приватної власності вищевказана квартира обслуговується Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3».

У грудні 2020 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за обов`язкові платежі у розмірі 11 044,35 грн. (з жовтня 2016 року по листопад 2020 року включно) та судові витрати у розмірі 2 102 грн.

Так, Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/15844/20 від 10 червня 2021 року в задоволені позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено повністю.

Як вказано у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/15844/20 «Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати обов`язкових платежів з червня 2016 року по листопад 2020 року (включно) у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 35 902,74 грн, яка складається із:

заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території для квартир і нежитлових приміщень з 2-го по 10-й поверхи в період з жовтня 2016 року по жовтень 2020 року (включно) - 22 312,46 грн;

заборгованості за опалення за жовтень 2016 року - 970,00 грн;

заборгованості за опалення по тепловому лічильнику - 1 803,37 грн;

заборгованість за опалення місць загального користування - 9 499,57 грн».

Поряд з цим, суд дійшов наступних висновків: «За вказаних обставин суд вважає, що позивачем попущено строк позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги оскільки вказаний строк позовної давності перерваний не був та позивач має право на стягнення заборгованості в межах строку позовної давності. Таким чином суд приходить до висновку, що позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає».

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/15844/20 вiд 10 червня 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» в апеляційному порядку не оскаржило та воно набрало законної сили.

Проте, як зазначено позивачем, незважаючи на наявність рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/15844/20 вiд 10 червня 2021 року Відповідач продовжує обліковувати на особовому рахунку ОСОБА_1 борг «за опалення місць загального користування», що підтверджується виставленими Відповідачем рахунками на сплату житлово-комунальних послуг за 2022-2023 роки Позивачу.

Представник позивача наголошує, що всі спожиті житлово-комунальні послуги Позивач оплачує в повному обсязі та своєчасно.

На думку представника позивача, Відповідач зобов`язаний був виключити з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість (борг) за опалення місць загального користування у розмірі 9 499,57 грн, що виник в період з жовтня 2016 року по листопад 2020 року включно на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/15844/20 від 10 червня 2021 року.

Проте, всупереч судовому рішенню, Відповідач продовжує обліковувати суму у розмірі 9 400,51 грн. як борг та вчиняти дії щодо його стягнення (включення ОСОБА_1 в перелік боржників, які розміщуються в місцях загального користування, усні претензії керівництва ОСББ та повідомлення про намір звернення до суду щодо стягнення цієї суми і т.д.), що зумовлює подачу даного позову, оскільки іншим способом захистити свої порушені права Позивач не має змоги.

У зв`язку із викладеним, позивач просила суд:

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги шляхом виключення з особового рахунку суми боргу за опалення місць загального користування у розмірі 9 499,57 грн., що виник в період з жовтня 2016 року по листопад 2020 року включно;

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач не тільки обліковує суму неіснуючої заборгованості на своєму внутрішньогосподарському обліку, але і вказує про її наявність у всіх рахунках на сплату житлово-комунальних послуг позивачу. Вважає, що вимога щодо здійснення перерахунку шляхом виключення з особового рахунку боргу є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту.

Зазначає, що посилання суду першої інстанції на порядок та правові наслідки застосування строку позовної давності до вимог ОСББ «Юність-3» є неприпустимими, оскільки такі доводи суду ставлять під сумнів остаточне рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом пред`явлення позову про зобов`язання списати заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 9 499,57 грн чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений.

Колегія суддів із таким висновком суду погодитись не може.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 180, виданим виконавчим комітетом Чабанівської селищної ради 12 грудня 2012 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 4839678 від 13 червня 2013 року, номер запису про право власності 1295176.

У грудні 2020 року ОСББ «Юність-3» звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Юність-3» заборгованість за обов`язкові платежі у розмірі - 11 044,35 грн. (з жовтня 2016 року по листопад 2020 року включно) та судові витрати у розмірі 2 102 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувало тим, що внаслідок неповної та несвоєчасної сплати обов`язкових платежів з червня 2016 року по листопад 2020 року (включно) у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 35 902,74 грн., яка складається із:

- заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території для квартир і нежитлових приміщень з 2-го по 10-й поверхи в період з жовтня 2016 року по жовтень 2020 року (включно)- 22 312,46 грн;

- заборгованості за опалення за жовтень 2016 року - 970,00 грн;

- заборгованості за опалення по тепловому лічильнику - 1 803,37 грн;

- заборгованість за опалення місць загального користування -9 499,57 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/15844/20 вiд 10 червня 2021 року за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв`язку з пропущенням позивачем строку позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідач, незважаючи на наявність рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/15844/20 від 10.06.2021 року, продовжує обліковувати на особовому рахунку ОСОБА_1 борг за опалення місць загального користування, що підтверджується рахунками на сплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/15844/20 від 10.06.2021 року в задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зі змісту вказаного судового рішення слідує, що позивач просив стягнути заборгованість у розмірі у розмірі 35 902,74 грн, яка складається із:

- заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території для квартир і нежитлових приміщень з 2-го по 10-й поверхи в період з жовтня 2016 року по жовтень 2020 року (включно)- 22 312,46 грн;

- заборгованості за опалення за жовтень 2016 року - 970,00 грн;

- заборгованості за опалення по тепловому лічильнику - 1 803,37 грн;

- заборгованість за опалення місць загального користування -9 499,57 грн.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/15844/20 від 10.06.2021 року в апеляційному порядку відповідачем не оскаржувалось.

Позивачем до позовної заяви додано рахунки на сплату житлово-комунальних послуг як на підтвердження включення відповідачем до рахунку, заборгованість, у стягненні якої рішенням суду від 10.06.2021 року було відмовлено.

Із наявних розрахунків вбачається відображення боргу за житлово-комунальні послуги.

У відзиві на позовну заяву позивач не висловлював заперечення про те, що ним не відображується у рахунках на сплату послуг, заборгованість за період з жовтня 2016 року по жовтень 2020 року, у стягненні якої судом було відмовлено.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19) .

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається Верховним Судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).

У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов`язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, помилково вважаючи, що права відповідачем не порушено, не звернувши уваги на те, що відповідач не визнав і активно заперечував щодо задоволення позову про виключення чужої заборгованості саме з особового рахунку позивача, а згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства) захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21.

Вимоги ОСББ «Юність-3» про сплату боргу, які відображені у рахунках ОСОБА_1 про сплату комунальних послуг, у розмірі, із якою боржник не погоджується, та у стягненні якої судовим рішенням було відмовлено, можуть провокувати помилково, всупереч волі боржника сплатити заявлену у розрахунку всю суму боргу.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов`язати ОСББ «Юність-3» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги, шляхом виключення з особового рахунку суми боргу за опалень місць загального користування у розмірі 9 499,57 грн, що виник в період з жовтня 2016 року по листопад 2020 року.

Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах.

Крім того, апеляційній скарзі позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Аналогічні вимоги були заявлені і в позовній заяві.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду:

- копію договору про надання правової допомоги № 457/12/33 від 20.12.2023 року;

- копію додатка № 1 до Договору про надання правової допомоги № 457/12/33 від 20.12.2023 року;

- копію ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Куксюком А.Л.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання правової допомоги адвокатом надано наступні послуги: надання юридичних консультацій, підготовки позову, адвокатських запитів, представництво інтересів у судових органах.

Умовами додатку до договору визначено, що вартість однієї години становить 1500,00 грн та загальна вартість послуг склала 30 000,00 грн.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, є завищеними та, враховуючи ціну позову, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування витрат на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції у розмірі 2000,00 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн, що разом становить 5 000,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення позову.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Куксюка Андрія Леонтійовича задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2024 року скасувати, постановити нове наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» про захист прав споживача задовольнити частково.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги шляхом виключення з особового рахунку суми боргу за опалення місць загального користування у розмірі 9 499,57 грн, що виник в період з жовтня 2016 року по листопад 2020 року включно.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Суддя-доповідач

Судді