Постанова

від 24.10.2024 по справі 520/1676/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 р. Справа № 520/1676/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.08.22 по справі № 520/1676/22

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.08.2021 включно з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22 вересня 2010 р. №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", після чого виплатити позивачу відповідну індексацію грошового забезпечення (компенсацію), виходячи з вимог законодавства у встановлений законом термін;

- зобов`язати НОМЕР_1 окрему авіаційну ескадрилью Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.08.2021 включно з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22 вересня 2010 р. №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», після чого виплатити позивачу відповідну індексацію грошового забезпечення (компенсацію), виходячи з вимог законодавства у встановлений законом термін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при виключені зі списків особового складу, на думку позивача, 02.08.2021 його не розрахували за всіма видами забезпечення і до сих пір, а саме йому не нарахована та невиплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.08.2021. Вказане стало підставою для звернення до відповідача із заявою.

Відповіддю від 22.12.2021 №11/3883, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження проведення виплати індексації грошового забезпечення, що ставить під сумнів взагалі виплату належних позивачу коштів, відповідно їх отримання. Розрахунково-платіжна відомість не доказує факт отримання грошей позивачем.

Апелянт наполягав на тому, що ним встановлено, що відповідач не здійснював нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення з 01.012015 по 02.08.2021 включно, що є порушенням вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078, а тому позовні вимоги позивача мають бути задоволені.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що на момент звільнення 26 окрема авіаційна ескадрилья розрахувалась з апелянтом за всіма видами належного йому забезпечення, в тому числі здійснена виплата індексації грошового забезпечення. А тому просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, відповідач посилався на пропущення позивачем строків звернення до суду. Просив суд апеляційної інстанції позов залишити без розгляду.

Просив відмовити у розгляді апеляційної скарги у зв`язку із відсутністю адвокатського посвідчення та електронного кабінету у ОСОБА_2 , що передбачений ч.6 ст. 18 КАС України .

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в НОМЕР_1 окремій авіаційній ескадрильї по 02.08.2021.

Наказом командира НОМЕР_1 окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України від 02.08.2021 №218-ОС "Про особовий склад", позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 02.08.2021.

У позовній заяві позивачем зазначено, що при виключенні його зі списків особового складу, на думку позивача, відповідач не розрахував позивача за всіма видами забезпечення, а саме не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.08.2021 включно.

09 грудня 2021 року позивач подав заяву до командира ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням провести індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2015 -02.08.2021 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідачем надано відповідь від 22.12.2021 №11/3883, якою позивачу відмовлено у задоволенні його вимог.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підстав його необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку по захисту Вітчизни здійснюється, насамперед, за Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ч. 2 ст .2 Закону України №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 40 Закону України №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", ""Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ присвячені унормуванню відносин з приводу прав, пільг та соціальних гарантій військовослужбовців.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1); до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2); грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону; грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 4).

Отже, у силу ч. 2 ст. 2 і ст. 40 Закону України №2232-XII та ч. 3 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ до грошового забезпечення військовослужбовця беззаперечно підлягає застосуванню процедура індексації грошового доходу громадянина.

За визначенням ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 2 зазначеного Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру (зокрема і оплата праці та грошове забезпечення) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилом ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Зазначений Порядок був затверджений постановою КМУ від 17.07.2003. №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".

Пунктом 1 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 було передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, а п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 - що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Отже, у нормах Порядку №1078 запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, котра припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знов лише у наступному календарному місяці.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.05.2006 №690 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Згідно з п. 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 12.03.2008 №170 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З приписів наведених положень Порядку №1078 вбачається, правило події збільшення розміру мінімальної заробітної чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) залишалось одночасно і правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком, і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.

Постановою КМУ від 13.06.2012 №526 пункт 10-1 Порядку №1078 було доповнено новим положенням, згідно з яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Водночас із цим, цією ж самою постановою відбулось доповнення Порядку №1078 і п.10-2, відповідно до якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Окрім того, згідно з абз. 3 п. 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 13.06.2012 №526, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Постанова КМУ від 13.06.2012 №526 набрала чинності з 21.06.2012.

Таким чином, з 21.06.2012 було введено у дію нове спеціальне нормативне правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.

Відтак, усі наймані працівники у цілях застосування процедури індексації Порядком №1078 у редакції постанови КМУ від 13.06.2012 №526 були поділені законодавцем на дві категорії: 1) ті, хто вже працював станом на 21.06.2012 (для цих осіб залишилось у силі старе правило визначення місяця початку процедури індексації); 2) ті, хто був прийнятий на роботу (службу) після 21.06.2012 (для цих осіб було запроваджено нове правило визначення місяця початку процедури індексації - календарний місяць працевлаштування).

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 №1013 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та положень цього Порядку.

Постанова КМУ від 09.12.2015 №1013 уведена в дію з 01.12.2015.

Отже, з 01.12.2015 було нормативно скасовано правило визначення місяця початку процедури індексації від події прийняття на роботу після 21.06.2012 і введено в дію уніфіковане правило визначення місяця початку процедури індексації - від наступного місяця, коли мала місце подія підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічне до змісту абз. 2 п. 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 №1013 правило було запроваджено і п.10-2 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 №1013.

Підсумовуючи викладені вище оставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у період часу 17.07.2003 - подія набрання чинності постановою КМУ від 13.06.2012 №526 діяло правило події збільшення розміру мінімальної заробітної чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) як правової підстави для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком, так і правової підстави для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця. Також, у період часу 21.06.2012 (подія набрання чинності постановою КМУ від 13.06.2012 №526) подія набрання чинності постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 діяло правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу. У у період часу 01.12.2015 (подія набрання чинності постановою КМУ від 09.12.2015 №1013) і до теперішнього часу діє уніфіковане правило визначення місяця початку процедури індексації - від наступного місяця, коли мала місце подія підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, юридична конструкція "базового місяця" використовувалась законодавцем у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.05.2006 №690, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 12.03.2008 №170, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 29.01.2014 №36.

Між тим, вже у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015 №1013 відсутня будь-яка згадка законодавця про застосування величин "базового місяця".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Попередня редакція зазначеного положення закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Закон України від 24.12.2015 №911-VIII набрав чинності з 01.01.2016.

Отже, до 31.12.2015 приводом для застосування процедури індексації було перевищення порогу індексації у розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 приводом для застосування процедури індексації стало перевищення порогу індексації у розмірі 103 відсотка.

З 01.01.2008 умови грошового забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб, зокрема і військовослужбовців Національної гвардії України (тобто структура та складові елементи грошового забезпечення) були деталізовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007 №1294.

30 серпня 2017 року КМУ з цього ж самого питання прийнято постанову №704, котра у початковій редакції п. 10 набирала чинності з 01.01.2018.

Відповідно до п. 10 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у редакції постанови КМУ від 27.12.2017 №1052 дата набрання чинності припадала на 01.01.2019.

Згідно з п. 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених п.6 постанови КМУ від 21.02.2018 №103, п.10 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 був викладений у новій редакції, яка передбачала набрання чинності з 01.03.2018.

Отже, до 28.02.2018 умови грошового забезпечення військовослужбовців були унормовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007 №1294, а з 01.03.2018 почали регламентуватись приписами постанови КМУ від 30.08.2017 №704.

Відтак, до настання календарної дати 01.03.2018 жоден із діючих військовослужбовців не отримував грошового забезпечення за правилами постанови КМУ від 30.08.2017 №704.

Виплата щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця запроваджена постановою КМУ від 22.09.2010 №889 і полягала у виплаті додаткового грошового платежу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

За призначенням, правовою суттю, умовами виплати цей платіж входить до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця (що цілком корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, постанови Верховного Суду від 22.10.2019 по справі №520/3505/19, постанови Верховного Суду від 16.05.2019 по справі №826/11679/17), але у силу ст. 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 4, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 №1078) не підлягає індексації.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постанова КМУ від 22.09.2010 №889 втратила чинність згідно з постановою КМУ від 30.08.207 №704 з 01.03.2018.

До настання цієї календарної дати норми постанови КМУ від 22.09.2010 №889 також не зумовлювали урахування платежу з індексації грошового забезпечення військовослужбовця, через те, що розмір посадових окладів військовослужбовців постановою КМУ від 07.11.2007 №1294 у період часу 01.01.2008-28.02.2018 був установлений у конкретному сталому грошовому виразі.

Пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2018 №704 з 01.03.2018 запроваджено формулу обчислення розміру посадового окладу військовослужбовця, котра полягала у розрахунковому алгоритмі множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тому оскільки арифметичний показник законодавчо встановленого розміру посадового окладу військовослужбовця протягом 2015-2021 років перевищував запроваджене законом значення прожиткового мінімуму на одну працездатну особу протягом 2015-2021 років, то розрахунковою базою індексації грошового забезпечення військовослужбовця є саме частина окладу за посадою.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 11/3883 від 22.12.2021 зазначено, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_3 з січня по травень 2015 року виплачена ІНФОРМАЦІЯ_3 у грудні 2015 року у розмірі 1146,39 грн. Індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 6280,01 грн. за період з 01.06.2015 по 30.04.2018 виплачено 30.07.2021 шляхом зарахування коштів на картковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі довідки № 11/276 від 29.06.2021. Індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 17942,69 грн. за період з 01.05.2016 по 29.08.2018 виплачено 30.07.2021 шляхом зарахування коштів на картковий рахунок на підставі нарахування ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно довідки №203 від 29.06.2021, оскільки в цей період позивач проходив службу в даному органі. Індексацію грошового забезпечння ОСОБА_1 у сумі 7480,91 грн за період з 30.08.2018 по 02.08.2021 нараховано та виплачено НОМЕР_1 окремою авіаційною ескадрилью в період з грудня 2018 року по липень 2021 року шляхом зарахування коштів на його картковий рахунок (а.с.18-20, 48-57).

Єдиною легітимною причиною не застосування до грошового забезпечення діючого військовослужбовця процедури індексації грошового доходу громадянина є неперевищення індексом інфляції визначеного законом арифметичного значення.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Крім того, за правовим висновком постанови Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №380/1513/20 Порядок №1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №141 від 28.02.2018 (яка набула чинності з 15.03.2018), не пов`язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №369/8087/17 за повідомленням Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за період з 01.01.2016 по 31.05.2017 перевищив поріг індексації тільки у квітні 2017 (103,5%).

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірності вчинених ним дій, колегія суддів вважаєа вірним висновок суду першої інстанції про відсутність обгрунтованих пдстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Стосовно доводів відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про пропущення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Обгрунтовуючи свої доводи відповідач зазначив, що доказами того, що апелянт знав про можливе порушення своїх прав є твердження останнього в позовній заяві про те, що він дізнався про порушення своїх прав саме 02.08.2021. Що дало підставу позивачу для звернення до відповідача із заявою 09.12.2021. Тоді як до суду звернувся лише 24.01.2022, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Натомість, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013. Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення ч.2 ст.233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям "грошова винагорода", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "оплата праці" і "заробітна плата", які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22, від 17.08.2023 року у справі 380/14039/22, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Спірні правовідносини у цій справі стосується питання щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.08.2021 включно з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22 вересня 2010 р. №889.

З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 24.01.2022, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Харківського окружного адміністративного суду.

Суд зазначає, що заробітна плата є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату заробітної плати, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання виплати особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Суд враховує, що з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Тобто, на момент невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.08.2021, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Отже, у даному випадку, позовні вимоги, які стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.08.2021 включно з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22 вересня 2010 р. №889 не обмежені будь-яким строком звернення до суду, тому позивач, звертаючись 24.01.2022 року до суду з позовом, не пропустив строк звернення до суду.

Стосовно вимог відповідача скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вказані є безпідставними та необгрунтованими, оскільки спірним рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Стосовно вимоги відповідача відмовити у розгляді апеляційної скарги, у зв`язку із відсутністю адвокатського посвідчення та електронного кабінету у ОСОБА_2 , що передбачений ч.6 ст. 18 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 6 ст. 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як зазначає сам відповідач гр. ОСОБА_2 не є адвокатом, оскільки в нього відсутнє адвокатське посвідчення.

Колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи вказаного також не містять.

Поряд із тим, норми ч. 6 ст. 18 КАС України передбачають, що інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Тобто, реєструватись або ні в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), є правом гр. ОСОБА_2 .

Положеннями ч. 2 ст. 57 КАС України визначено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відтак, гр. ОСОБА_2 не позбавлений права бути представником позивача в рамках розгляду даної справи.

Вказане вище свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо наявності обгрунтованих підстав для відмови у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю адвокатського посвідчення та електронного кабінету у ОСОБА_2 , що передбачений ч.6 ст. 18 КАС України.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 по справі № 520/1676/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило