Постанова

від 23.10.2024 по справі 160/6452/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6452/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Кадникова Г.В.) в адміністративній справі №160/6452/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» щодо невиплати позивачу грошової допомоги за 2023 рік у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії протягом шести місяців щомісячно з дня здавання чотирьох разових максимально допустимих доз донацій плазми крові методом аферезу;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу виплату грошової допомоги за 2023 рік у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії протягом шести місяців щомісячно з дня здавання чотирьох разових максимально допустимих доз донацій плазми крові методом аферезу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він безкоштовно здав чотири рази плазму крові методом аферезу в максимально допустимій дозі, що підтверджується довідками. Проте, всупереч Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» відповідачем відмовлено у виплаті йому грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії, що передбачена ч.5 ст.20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 року №931-IX.

Зобов`язано Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії, відповідно до ч.5 ст.20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 року №931-IX.

Розподіл судових витрат у справі не здійснювався.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення по справі №160/6452/24 не враховувались інші правові позиції ВСУ, які мають істотне значення в даному правовому спорі, а отже, таке нехтування Дніпропетровським окружним адміністративним судом при прийнятті рішення по справі №160/8468/22 численними правовими позиціями ВСУ, які мали істотне значення для вирішення даної справи, призвело не тільки до порушення норм процесуального права - статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а ще й до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке з підстав ст. ст. 315, 317 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню повністю та ухваленню нового рішення. Вважає, що має право на виплату спірної грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії не одноразово, як вирішив суд першої інстанції - а протягом шести місяців з дня здавання крові.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач навчається на другому курсі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» заочного відділення на умовах договору з 01.09.2022.

Відповідно до довідок ОСОБА_1 безкоштовно здав плазму крові методом аферезу максимально допустимими дозами 07.09.2023, 21.09.2023, 05.10.2023 та 29.01.2024.

08.02.2024 позивач звернувся до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії протягом шести місяців з дня здавання чотирьох разових максимально допустимих доз безкоштовної здачі плазми крові методом аферезу.

Листом від 20.02.2024 року №17-17/5 відповідач повідомив, що на звернення Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» до Дніпропетровської обласної ради стосовно наявності обласних програм з розвитку донорства крові та виплат грошової допомоги студентам, було повідомлено, що рішенням обласної ради від 05.11.2021 року затверджено обласну програму «Здоров`я населення Дніпропетровщини на 2020-2024 роки», проте переліком заходів даної програми виплата грошової допомоги після здійснення донації крові не передбачена. На підставі звернення НТУ «Дніпровська політехніка» підготовлено запит до Дніпровської міської ради стосовно наявності обласних та місцевих програм та можливості виплати грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та її компонентів», адже виплата за рахунок університету є нецільовим використанням бюджетних коштів.

Позивач вважає дії відповідача протиправними щодо невиплати грошової допомоги, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» передбачено право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії, здобувачам вищої освіти, які протягом року безоплатно здійснили донацію плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі передбаченому ч.5 ст.20 Закону №931-IX.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Законодавство України про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові базується на Конституції України та складається з Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 №931-IX (далі - Закон №931-IX), інших законодавчих актів, що регулюють відносини з питань, пов`язаних із донорством крові та компонентів крові, інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові та організаційні засади державної політики щодо організації заготівлі, тестування, переробки, зберігання, розподілу, транспортування та реалізації донорської крові та компонентів крові, функціонування системи крові, визначає стандарти безпеки та якості донорської крові та компонентів крові з метою забезпечення рівного доступу населення України до якісних і безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості, організації обігу донорської крові та компонентів крові, забезпечення безпеки та здоров`я донорів крові та компонентів крові, а також їх реципієнтів, захисту їхніх прав та законних інтересів визначені Законом №931-IX.

Частиною 1 статті 14 Закону №931-IX встановлено, що донором крові та/або компонентів крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові та/або компонентів крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб`єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Приписами частини 4 статті 14 Закону №931-IX встановлено, що величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

В силу частини 1 статті 20 Закону №931-IX держава сприяє становленню, розвитку та популяризації добровільного безоплатного донорства, заохочує здійснення добровільних безоплатних донацій та забезпечує донорам компенсацію витрат, пов`язаних із донацією крові та/або компонентів крові.

Частиною 5 статті 20 Закону №931-IX передбачено, що здобувачам вищої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, які протягом року безоплатно здійснили донацію крові у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у двох разових донаціях методом аферезу, надається право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії, а військовослужбовцям строкової служби та курсантам військових закладів освіти - право на одержання грошової надбавки у розмірі 25 відсотків призначеного їм грошового забезпечення протягом шести місяців після здійснення донації крові та/або компонентів крові у зазначених кількостях. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання або проходження служби донора за рахунок коштів відповідних місцевих програм з розвитку донорства крові та компонентів крові.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 03.08.2018 (а.с. 18).

Згідно довідки Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» №110з від 09.02.2023, ОСОБА_1 навчається на другому курсі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» заочного відділення на умовах договору з 01.09.2022 за спеціальністю « 081 Право» (а.с. 17).

Відповідно до довідок ОСОБА_1 безкоштовно здав плазму крові методом аферезу максимально допустимими дозами 07.09.2023, 21.09.2023, 05.10.2023 та 29.01.2024 (а.с. 8,10,11,13).

Предметом розгляду даної апеляційної скарги є встановлення наявності у позивача права на одержання «грошової допомоги за 2023 рік у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії протягом шести місяців після здійснення донації крові та/або компонентів крові у зазначених в Законі України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 №931-IX (далі - Закон №931-IX) кількостях». З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

З конструкції частини 5 статті 20 Закону №931-IX вбачається, що право на одержання грошової надбавки у розмірі 25 відсотків призначеного грошового забезпечення протягом шести місяців після здійснення донації крові та/або компонентів крові у зазначених цією частиною статті кількостях - належить виключно військовослужбовцям строкової служби та курсантам військових закладів освіти.

Згідно абзаців 1,2,3 розділу XXXIII. «Виплата надбавки військовослужбовцям-донорам» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, військовослужбовцям строкової військової служби та курсантам військових навчальних закладів (у тому числі із числа осіб, які перебували на військовій службі за контрактом перед зарахуванням на навчання), які протягом дванадцяти місяців безоплатно двічі здали кров та (або) її компоненти в кількості максимально допустимих доз (далі - військовослужбовці-донори), виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків щомісячного грошового забезпечення.

Надбавка виплачується протягом шести місяців із дня останньої (другої) безоплатної здачі крові та (або) її компонентів, але не більше ніж до дня видання наказу:

- про закінчення військового навчального закладу;

- про виключення зі списків особового складу військової частини.

Виплата надбавки здійснюється за місцем проходження служби (навчання) військовослужбовців-донорів або місцем їх перебування на грошовому забезпеченні згідно з наказом командира військової частини (військового навчального закладу), виданим на підставі рапорту військовослужбовця та довідки за встановленою формою, визначеною Міністерством охорони здоров`я України.

За наведених обставин, оскільки матеріали справи не місять доказів, що позивач є військовослужбовцем строкової служби та/або курсантом військового закладу освіти, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити виплату грошової допомоги останньому саме у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи позивача, на підтвердження доводів скарги з приводу того, що він є учасником бойових дій, оскільки стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII не містить пільг з приводу «виплат грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії протягом шести місяців з дня здавання крові, відповідно до ч.5 ст.20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 №931-IX.».

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в адміністративній справі №160/6452/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник