Ухвала

від 24.10.2024 по справі 420/17020/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2024 р.м.ОдесаСправа № 420/17020/24Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,

суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р., відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008р. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008р., відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати та не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.06.2022р. в повному розмірі, відповідно до приписів абз.3,4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.06.2022р. із урахуванням абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 11.09.2024р. подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024р. апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору та не надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Апелянту надано 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

18.09.2024р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява, до якої, на виконання вимог вказаної ухвали від 16.09.2024р., додано платіжну інструкцію №1125 від 10.09.2024р. про сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн.

Однак, відповідачем не було надано до П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу з урахуванням положень ст.44 КАС України.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024р. апелянту було продовжено строк для усунення недоліків.

Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024р. апеляційну скаргу - повернуто апелянту.

14.10.2024р. відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції від 12.08.2024р.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024р. апеляційну скаргу - залишено без руху з підстав пропуску строків на апеляційне оскарження судового рішення та відсутності жодних клопотань та заяв з приводу поновлення процесуального строку. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Вказану ухвалу було направлено в електронний кабінет відповідача та фактично отримано ним - 17.10.2024р., що підтверджується відповідною довідкою.

На виконання вимог зазначеної вище ухвали, відповідачем було надано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку оскарження судового рішення, в обґрунтування якого вказано, що станом на момент отримання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху кошти на рахунку Військової частини НОМЕР_1 для оплати поштових відправлень були відсутні, а тому недолік, який став підставою для повернення апеляційної скарги, не був усунутий вчасно. У свою чергу, основним негативним фактором несвоєчасної подачі скарги є нестабільне фінансування військової частини, постійна бойова готовність, ракетні небезпеки та обстріли військової частини.

Дослідивши вищезазначені доводи відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною ч.1 ст.295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено - 12.08.2024р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 12.10.2024р. (із урахуванням вихідних днів).

Натомість, апеляційна скарга була подана відповідачем до суду апеляційної інстанції - 14.10.2024р., тобто зі значним пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.

Так, аналіз положень ст.5,13 і 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними і такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або ж відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів.

Водночас, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається лише на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням щодо поновлення такого строку.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, необхідно надавати оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення визначеного у ст.295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження (вперше) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, зокрема, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Судова колегія звертає увагу відповідача, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, адже у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, відповідач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, враховуючи той факт, що апеляційна скарга, яка подана вперше 11.09.2024р., ухвалою судді від 16.09.2024р. залишена без руху, з наданням необхідного строку для усунення недоліків (який у подальшому було продовжено), та, в подальшому, була повернута ухвалою суду від 30.09.2024р., в той час як повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою відбулося лише 14.10.2024р.

Отримання ж відповідачем зазначених вище ухвал П`ятого апеляційного адміністративного суду підтверджується довідками суду про доставлення електронних листів, які, у свою чергу, є належними доказами отримання стороною копій судових рішень, із урахуванням приписів п.2 ч.6 ст.251 КАС України.

Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ`єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, адже повторне звернення до суду апеляційної інстанції відбулося через 2 місяці після винесення рішення суду 1-ї інстанції (та 14 днів після повернення первинної апеляційної скарги), що у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений ст.295 КАС України.

У контексті доводів поданого відповідачем клопотання, слід зауважити про те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору або відправлення поштової кореспонденції не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №804/2979/17 та від 07.06.2018р. у справі №822/276/17.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання відносно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Серед іншого, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Осіпов Ю.В. Судді Коваль М.П. Скрипченко В.О.