Постанова

від 23.10.2024 по справі 620/5647/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/5647/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.

суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" (далі - позивач, ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат») із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (далі - відповідач, апелянт), в якому просить суд визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми ''В4'' від 29.12.2023 №2803/Ж10/31-00-04-01-06-31 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 246 840,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок відповідача про здійснення товариством з контрагентами нереальних господарських операцій, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ), є необґрунтованим, оскільки на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій було надано повний пакет документів. При цьому, окремі недоліки первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між сторонами.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 позов Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення - рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України форми ''В4'' від 29.12.2023 №2803/Ж10/31-00-04-01-06-31 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 246 840,41 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на користь Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" судовий збір у розмірі 3 702,61 грн.

Позиція суду мотивована тим, що відповідачем не доведено, що господарські операції фактично не відбулися, разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" підтвердило факт реальності господарських операцій з ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП»; ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР»; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА»; ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК», що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 246 840,41 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України подало апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №620/5647/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" відмовити.

Апелянт зазначає про те, що документально оформлені поставки на Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" товару, що ідентифікується за найменуванням (характеристикою), не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП», а відсутність придбання товару по ланцюгу постачання засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доводить нереальність здійснення поставки (продажу) товару на адресу Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат".

Крім того, проведеним аналізом відповідачем встановлено неможливість надавати послуги користування залізничними вагонами-зерновозами ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37147952) у задекларованих обсягах, у зв`язку з відсутністю вказаних вагонів в зазначеній кількості.

Надалі апелянт наголошує, що документально оформлені поставки на Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" товару, що ідентифікується за найменуванням (характеристикою), не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА», а відсутність придбання товару по ланцюгу постачання засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доводить нереальність здійснення поставки (продажу) товару на адресу Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат".

Разом з тим, проведеним аналізом відповідачем встановлено неможливість здійснення реалізації ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК» с/г продукції у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості, трудових ресурсів, власних чи орендованих складських приміщень та дефектністю товарно-транспортних накладних.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 та 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку письмового провадження.

03.09.2024 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом господарської діяльності товариства є 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів.

На підставі направлень від 24.10.2023 №837/Ж3, №838/Ж3, наказу від 18.10.2023 №417/Ж1, відповідно до пп.19-1.1.1 п.19-1.1 статті 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України проведена документальна позапланова виїзна перевірка (далі - спірна перевірка) Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року (вх. від 20.09.2023 №9243854686) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Перевірку проведено в період з 24.10.2023 по 13.11.2023 з відома керівника та головного бухгалтера товариства.

За результатами перевірки посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України складено акт від 16.11.2023 №2639/Ж5/31-00-04-01-06-26/00373942, у висновках якого зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1 статті 198, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 332 613,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками, Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" подало до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України заперечення на акт перевірки, які були залишені без задоволення.

29.12.2023 відповідачем на підставі висновків акту перевірки винесено Приватному акціонерному товариству "Ніжинський жиркомбінат" податкове повідомлення-рішення №2803/Ж10/31-00-04-01-06-31, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 332 613,00 грн.

Надалі, позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 14.03.2024 скаргу Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення рішення - без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що частково підлягає скасуванню (у розмірі 246 840,41 грн), Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" звернулося до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996 встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті Закону №996.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки щодо реального виконання господарської операції, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Велика Палата в цій постанові (у справі №160/3364/19) акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Спірним питанням у межах даної справи є необхідність дослідження реальності господарських операцій позивача із контрагентами: ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП», ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА», ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК».

Щодо відносин позивача з ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП», колегія суддів враховує наступне.

В ході проведення спірної перевірки, відповідно до наданих паперових носіїв за формою первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та оформлених податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем встановлено, що ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» у періоди вересень 2022 року та січень 2023 року мало взаємовідносини з ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП».

Відповідно до Додатку 1 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ, до складу податкового кредиту Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» враховано 1 187,00 грн (придбання рушники паперові, кава Lavazza та продукти харчування) за періоди виписки податкових накладних: - вересень 2022 року - 785 грн; - січень 2023 року - 402 грн.

За позицією апелянта, дана поставка товару є нереальною, оскільки у ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП» наявне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 20.07.2023 № 105311 (п.5 Критеріїв ризиковості платника податку), ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП» не є імпортером або виробником товарів реалізованих ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», не встановлено придбання товару у контрагентів постачальників, які б були виробниками чи імпортерами.

Відтак, апелянт вважає, що документально підтвердити походження товару неможливо.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що здійснення господарської операції відповідно до договору, укладеного між позивачем та ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП» є належним чином оформленими видатковими накладними, рахунками на оплату, актами на списання матеріалів, картками рахунку 209, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 209.

Оплата постачальнику за відповідну поставку протягом вересня 2022 року, січня 2023 року підтверджується виписками банку.

Так, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта про наявність у ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП» рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 20.07.2023 № 105311, оскільки таке рішення винесене після поставки товару на адресу позивача (вересень 2022 року, січень 2023 року).

Надаючи оцінку інформації відповідача, що отримана у ході податкової перевірки з різних інформаційних баз, суд зауважує, що вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Відповідна інформація є лише відомостями про джерело фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення процесуальним шляхом.

Сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача - комерційних агентів може свідчити лише про можливі порушення ним норм ПК України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак не може спростовувати реальність господарських операцій.

Разом з тим, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них послугу та/або товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В частині посилань апелянта на те, що підприємство ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП» з дати отримання рішення про відповідність платника критеріям ризиковості, а саме з 20.07.2023 року не звітує до контролюючих органів за основним місцем обліку, а саме, відсутні: податкові декларації з ПДВ, відомості про наявні земельні ділянки, відсутня реєстрація податкових накладних, тобто фактично після 20.07.2023 року підприємство не здійснює фінансово-господарську діяльність колегія суддів зазначає наступне.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкненої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків в результаті діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування, допущені конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Цей підхід підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, а також викладено в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16.

На підставі вищенаведеного, заперечення апелянта щодо здійснення фінансово - господарських відносин позивача з ТОВ «АКМ СЕРВІС ГРУП» є спростованими.

Щодо відносин позивача з ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР», колегія суддів враховує наступне.

В ході проведення спірної перевірки, відповідно до наданих паперових носіїв за формою первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та оформлених податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем встановлено, що ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» у серпні 2023 року мало взаємовідносини з ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР».

Згідно умов договору №301021/337-е від 30.10.2021 ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР» надавало послуги по перевезенню вантажу.

Пунктом 4.1 договору №301021/337-е від 30.10.2021 передбачено, що виконавець для транспортування вантажу замовника в рамках цього договору надає за плату залізничні вагони, що знаходяться у власності виконавця.

За позицією апелянта, проведеним аналізом встановлено неможливість надавання послуг користування залізничними вагонами-зерновозами ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37147952) у задекларованих обсягах, у зв`язку з відсутністю вказаних вагонів в зазначеній кількості та наявністю у ТОВ «КОМПАНІЯ «МЕЛАГРЕЙН» рішення щодо відповідності критеріям ризиковості від 22.11.2021 № 156461.

Відтак, відповідач дійшов висновку щодо здійснення між позивачем та ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР» (код 39039009) нереальних господарських операцій, внаслідок чого було завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 198 618,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що спроможність контрагента (ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР») на виконання послуг позивачу підтверджується наступним: наданням послуг по перевезенню протягом травня, червня, липня, серпня 2023 року за договором №301021/337-е від 30.10.2021, які підтверджені залізнично-дорожніми накладними.

Факт перевезення вантажів ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» в вагонах ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР» підтверджено документами АТ «Укрзалізниця».

Податкові накладні за зобов`язаннями з податку на додану вартість ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР» були зареєстровані в ЄРПН без зауважень з боку податкових органів.

Наявність орендованих вагонів-зерновозів підтверджується укладеним договором оренди вагонів, та документами АТ «Укрзалізниця» - залізничними накладними на перевезення вантажів в вагонах.

Факт господарської операції підтверджується: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3711, 631; актами передачі-приймання наданих послуг; залізничними накладними (СМГС), які свідчать про використання вагонів для міжнародних перевезень.

З урахуванням вищенаведеного, твердження апелянта про неможливість надання послуг користування залізничними вагонами-зерновозами ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37147952) у задекларованих обсягах, у зв`язку з відсутністю вказаних вагонів в зазначеній кількості є безпідставними.

Суд додатково звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Належних доказів, які б свідчили, що наявне у контрагента матеріально-технічне забезпечення було недостатнім для проведення господарської діяльності з поставки позивачу товарів, відповідачем не надано.

На підставі вищенаведеного, заперечення апелянта щодо здійснення фінансово - господарських відносин позивача з ТОВ «МЕЛАГРЕЙН ЦЕНТР» є спростованими.

Щодо здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА», колегія суддів враховує наступне.

В ході проведення спірної перевірки, відповідно до наданих паперових носіїв за формою первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та оформлених податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем встановлено, що ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» з травня по серпень 2023 року мало взаємовідносини з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА».

Відповідно до Додатку 1 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ, до складу податкового кредиту ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» включено 200 грн за періоди виписки податкових накладних щодо придбання світильник пром. LED INTERELEKTRO 1200-6500-36 (3300Lm) IP65: травень 2023 року - 66,54 грн; червень 2023 року - 66,54 грн; серпень 2023 року - 66,54 грн.

За позицією апелянта, дана поставка товару є нереальною, оскільки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА» не є імпортером або виробником товарів реалізованих ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат»; не встановлено придбання товару у контрагентів постачальників, які б були виробниками чи імпортерами, тому підтвердити походження товару документально не є можливим; встановлено обрив постачання товару через відсутність постачання від виробників чи імпортерів, та не встановлено джерела походження товару, реального виробника або імпортера.

З матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, декларацією про відповідність товару, актами виконаних робіт з монтажу обладнання, карткою рахунку 209, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 209.

Так, оплата постачальнику за відповідну поставку протягом травня, червня, серпня 2023 року підтверджується виписками банку.

В контексті наведеного, колегія суддів повторно акцентує увагу на тому, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них послугу та/або товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства; господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.07.2024 у справі № 803/1174/17.

Висновки відповідача щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРЕЛЕКТРО УКРАЇНА» є безпідставними та не підтвердженими, оскільки податковим органом не надано жодних належних доказів на підтвердження викладених у апеляційній скарзі та акті перевірки обставин, а відтак відхиляються апеляційним судом.

Щодо здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК» , колегія суддів враховує наступне.

В ході проведення спірної перевірки, відповідно до наданих паперових носіїв за формою первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та оформлених податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» (код ЄДРПОУ 373942) у періоди квітень 2023 року мало взаємовідносини з ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК».

Так, відповідач дійшов висновку щодо здійснення між позивачем та ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК» (код 44081047) нереальних господарських операцій, внаслідок чого було завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 46 835,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Доводи апелянта зводяться до неможливості здійснення реалізації ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК» с/г продукції у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості, трудових ресурсів, власних чи орендованих складських приміщень та дефектністю товарно-транспортних накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що факт господарської операції підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами про надання послуг та актами наданих послуг з ТОВ «Батуринський Гетьман МК», довідкою про тимчасово побудований ангар для зберігання насіння соняшнику ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК».

Оплата постачальнику за вказану поставку за специфікацією № 3 від 20.04.2023 здійснена позивачем протягом квітня 2022 року у повному обсязі, що підтверджується виписками банку.

Спроможність контрагента на виконання поставки соняшнику позивачу підтверджена наступними документами: фактичною поставкою 30,00 тон соняшнику протягом квітня 2023 року за договором поставки № 164НЖК від 17.02.2023, що підтверджується видатковими накладними, ТТН, податковими накладними, які були зареєстровані в ЄРПН без зауважень з боку податкових органів; наявністю посівів соняшнику, що підтверджується формою 4-сг ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК»; наявністю врожаю соняшнику у ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК», що підтверджується формами 29 с/г в кількості 389,4 тон; наявністю основного виду діяльності КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур; перерахуванням грошових коштів ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» в оплату поставленої олійної сировини ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК», що підтверджується належними платіжними документами; довідкою ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІK», що зберігання зібраного насіння соняшнику 2022 року проводилось у тимчасово збудованому ангарі за адресою: Прилуцький район, с. Липовиця, вул. Берегова, 3.

В контексті даних доводів апелянта апеляційний суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №814/788/14, від 30.11.2018 у справі №820/4698/17, від 14.02.2018 у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: «Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...».

Також, у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідно до висновку Верховного Суду, що викладений, зокрема в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19: «відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу».

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція висловлена 10.11.2020 Верховним Судом в рамках справи №440/3779/18.

Підсумовуючи викладене, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав апеляційному суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення щодо реальності здійснення фінансово - господарських відносин позивача з ТОВ «БАТУРИНСЬКИЙ ГЕТЬМАН ІК».

Додатково, апеляційним судом враховано допущену механічну помилку при подачі уточнюючого розрахунку позивачем.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2024.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.

Судді: Черпак Ю.К.

Штульман І.В.