Постанова

від 22.10.2024 по справі 460/3227/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3227/18 пров. № А/857/22120/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівДовгої О.І. та Запотічного І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Чернюк О.О.;

від відповідача - Фінкевич В.Г.;

від третьої особи - Король Л.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2019р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Рівненській обл. до Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зоря», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської обл., про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою (суддя суду І інстанції: Друзенко Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 10 хв. 04.06.2019р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 14.06.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

28.12.2018р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Головне управління /ГУ/ ДФС у Рівненській обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Колективного сільськогосподарського підприємства /КСП/ «Агрофірма «Зоря» кошти за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212106849 грн. 38 коп., в тому числі: основний борг 195504150 грн. 49 коп., пеня 16602698 грн. 89 коп. на відповідні казначейські рахунки (Т.1, а.с.5-8).

Ухвалою суду від 22.02.2019р. залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської обл. (Т.1, а.с.95-96).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2019р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.237-245).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ГУ ДФС у Рівненській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.157-160).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до приписів діючого законодавства на орган ДФС не покладено обов`язок перевіряти правомірність та обґрунтованість заборгованості; в силу вимог пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу /ПК/ України контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету, відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби.

Під час розгляду справи суд не вживав заходів для з`ясування умов конвертації суми боргу за кредитом в гривні та порядку нарахування пені. Також суд дійшов помилкових висновків у частині необхідності скерування податкової вимоги щодо стягуваної суми заборгованості, яка не відноситься до податкового боргу.

Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020р. апеляційну скаргу ГУ ДФС у Рівненській обл. задоволено; рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2019р. скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ГУ ДФС у Рівненській обл. задоволено; стягнуто з КСП «Агрофірма «Зоря» кошти за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212106849 грн. 38 коп., в тому числі: основний борг 195504150 грн. 49 коп., пеню 16602638 грн. 89 коп. на відповідні казначейські рахунки (Т.160-171).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.08.2024р. замінено ГУ ДФС у Рівненській обл. на його правонаступника - ГУ ДПС у Рівненській обл. (Т.4, а.с.27-30).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2024р. касаційну скаргу КСП «Агрофірма «Зоря» задоволено частково; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020р. скасовано та справу № 460/3227/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (Т.4, а.с.37-46).

Згідно цього судового рішення висновок апеляційного суду про наявність простроченої бюджетної заборгованості, що надавалась та була отримана Агрофірмою «Зоря» на поворотній основі за кредитною угодою № 11/02-63 від 23.10.1992р. у розмірі основного боргу 6104049,59 EUR, та пені 16602698 грн. 89 коп. є передчасним, оскільки суд не дослідив, чи дійсно надані документи підтверджують наявність суми заборгованості в розмірі, заявленому позивачем у цьому позові до стягнення.

Звертаючись з розглядуваним позовом про стягнення з КСП «Агрофірма «Зоря» коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212106849 грн. 38 коп., позивач ГУ ДФС у Рівненській обл. не обґрунтував та документально не підтвердив стягнення заборгованості саме в такому розмірі. Зокрема, не наведено обґрунтованого розрахунку конвертації валюти при визначенні суми основного боргу та відповідно пені; не вбачається таких розрахунків із наданих до суду апеляційної інстанції документів.

У свою чергу, відповідач заявляв про наявність позову про стягнення податковим органом цієї ж суми податкового боргу, про що також вказано у касаційній скарзі. Однак, суд апеляційної інстанції, вважаючи про наявність підстав для стягнення коштів, не врахував наявність вказаного судового рішення.

Під час нового апеляційного розгляду на виконання висновків суду касаційної інстанції витребувано з ініціативи апеляційного суду наступні додаткові докази по справі:

від позивача ГУ ДПС у Рівненській обл. - обґрунтований розрахунок конвертації валюти при визначенні суми основного боргу та пені;

від відповідача КСП «Агрофірма «Зоря» - обґрунтування наявності позову про стягнення податковим органом цієї ж суми податкового боргу, його наслідків для вирішення розглядуваного спору (Т.4, а.с.61-63).

Сторонами виконані вимоги апеляційного суду та надано відповідні докази по справі (Т.4, а.с.78-83, 84-91).

Окрім цього, відповідно до ухвали апеляційного суду від 17.09.2024р. клопотання представника КСП «Агрофірма «Зоря» адвоката Фінкевича В.Г. про витребування додаткових доказів задоволено; витребувано з господарського суду Рівненської обл. належним чином завірені копії матеріалів справи № 2/305, що будуть долучені до матеріалів адміністративної справи № 460/3227/18 (Т.4, а.с.130-133).

На виконання цієї ухвали господарський суд Рівненської обл. скерував матеріали справи № 2/305 (Т.4, а.с.147-148).

Також відповідач КСП «Агрофірма «Зоря» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.4, а.с.92-96).

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача і третьої особи на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, дослідивши матеріали господарської справи № 2/305, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до пп.19-1.1.38 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України).

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Постановою КМ України № 174 від 02.03.2011р. затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості.

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що терміни у ньому вживаються у такому значенні:

боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою;

бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Згідно з п.п.6, 9 вказаного Порядку облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Відповідно до п.10 зазначеного Порядку з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Згідно з п.12 цього Порядку пеня нараховується: Мінфіном на прострочену заборгованість за кредитами; територіальними органами Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника на прострочену заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. Якщо облік заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою здійснюється Державною казначейською службою, її територіальні органи нараховують пеню на підставі інформації про суми простроченої заборгованості, що надійшли від Державної казначейської служби відповідно до пункту 9 цього Порядку.

Пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (п.13 вказаного Порядку).

Відповідно до п.15 зазначеного Порядку прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Крім того, відповідно до п.9 ст.17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Зі змісту п.14 Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затв. наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України № 74/194 від 25.04.2002р., вбачається, що щомісяця, до кінця місяця, що настає за звітним, територіальні органи Казначейства надають у паперовому вигляді відповідним територіальним органам Міндоходів подання за формою згідно з додатком 1 до Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. № 174, щодо: простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками, фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість, станом на 1-е число поточного місяця у національній валюті з обов`язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом; простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, заборгованості з основного боргу, відсотків, плати за надання гарантій та пені, нарахованої на таку заборгованість, станом на 1-е число поточного місяця у національній валюті та валюті кредиту з обов`язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом.

Як встановлено під час судового розгляду, 23.10.1992р. між Укрексімбанком та Агрофірмою «Зоря» укладено кредитний договір № 11/02-63, предметом якого (з урахуванням Доповнення від 01.09.1993р., Доповнення від 23.10.1993р., Доповнення від 23.10.1993р., Доповнення від 24.02.1995р., Доповнення від 12.04.1995р., Доповнення від 25.05.1995р., Доповнення від липня 1996 року) стало надання кредиту в сумі 31334720 німецьких марок на оплату 80 % ціни контракту від 22.10.1992р., укладеного між ErnstKomrowskiCo та Агрофірмою «Зоря».

Постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 414 від 05.05.1997р. затверджені Заходи щодо відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань КМ України, серед яких з метою повернення коштів кредиту у сумі 31334720 німецьких марок, наданих Агрофірмі «Зоря», передбачено: укладання договору застави з Укрексімбанком; укладання угоди з Мінфіном про відшкодування витрат державного бюджету; укладання засновницької (інвестиційної) угоди з іноземним інвестором; у разі невиконання зазначених заходів - подання до арбітражного суду позову щодо звернення стягнення заборгованості перед бюджетом на майно боржника.

04.10.1997р. між Агрофірмою «Зоря», Державним експортно-імпортним банком України та Спільним українсько-англійським підприємством ЗАТ «АД-Зоря» укладена Угода про перевід боргу, згідно з п.2.1. ст.2 якої Агрофірма «Зоря» переводить на Спільне українсько-англійське підприємство ЗАТ «АД-Зоря» частину свого боргу, який виник за кредитною угодою № 11/02-63 від 23.10.1992р. у розмірі основної суми 18800832 марок ФРН, строк сплати якої ще не настав, та суми відсотків та комісійних, які нараховуються згідно з кредитною угодою № 11/02-63 від 23.10.1992р. Також на підставі п.2.6. ст.2 Угоди про перевід боргу Агрофірма «Зоря» зобов`язувалася погасити заборгованість перед державним бюджетом на суму 11700000 марок ФРН до кінця 1998 року згідно з окремою угодою між Агрофірмою «Зоря» та Міністерством фінансів України, укладеною відповідно до постанови КМ України № 414 від 05.05.1997р.

Розпорядженням КМ України № 703-р від 08.12.1997р. голову правління Укрексімбанку уповноважено підписати від імені КМ України угоду з Агрофірмою «Зоря» про переведення боргу на Спільне підприємство «АД-Зоря», що складається з основної суми 18800832 німецьких марок та відсотків і комісії, а також заборгованості до державного бюджету в сумі 4923535 німецьких марок, а Міністра фінансів України уповноважено підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою «Зоря» витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань КМ України в сумі 11700000 німецьких марок.

16.12.1997р. між Міністерством фінансів України та Агрофірмою «Зоря» укладена кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 11700000 німецьких марок, що надаються шляхом виконання кредитором зобов`язань позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, строк виконання якого настав 01.07.1997р., у зв`язку з виконанням КМ України гарантійних зобов`язань по кредитному договору № 11/02-63 від 23.10.1992р. на суму 31334720 німецьких марок.

На виконання постанови КМ України № 174 від 02.03.2011р. Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської обл. скерувало на адресу ГУ ДФС у Рівненській обл. подання № 20 від 22.11.2018р. для здійснення до АФ «Зоря» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості основного боргу, пені станом на 01.11.2018р. в сумі основного боргу 19504150 грн. 49 коп., пені 16602698 грн. 89 коп.

Станом на 01.08.2024р. за КСП «Агрофірма «Зоря» обліковується прострочена заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, в розмірі 285772852 грн. 76 коп., у тому числі основного боргу 269170153 грн. 87 коп., пені, нарахованої за період з 01.01.1999р. по 09.01.2000р. 16602698 грн. 48 коп.; в іноземній валюті заборгованість за основним платежем становить 6059920,48 євро (Т.4, а.с.86, 90).

Вирішуючи розглядуваний спір суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі кредитна угода від 16.12.1997р., укладена між Агрофірмою «Зоря» та Міністерством фінансів України, не є достатнім доказом в розумінні ст.76 КАС України, що підтверджує наявність у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою у розмірі 19504150 грн. 49 коп. основного боргу та 16602698 грн. 89 коп. пені.

Так, предметом кредитної угоди було надання кредиту в сумі 11700000 німецьких марок, а з 01.01.1999р. після переходу на євро німецька марка перестала бути самостійною валютою і залишалися законним платіжним засобом лише до 01.01.2002р. На сьогоднішній день Національний банк України не встановлює офіційний курс української гривні до німецької марки.

Позивач не навів жодного обґрунтованого розрахунку конвертації суми основного боргу за кредитною угодою від 16.12.1997р. в гривню; в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би підтверджував підстави нарахування пені, при цьому період нарахування, відсоткова ставка, валюта, яка використана для нарахування пені, позивачем не повідомлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в ході судового розгляду справи позивачем не доведено обставин, наявність яких зумовлює можливість стягнення з відповідача спірної суми коштів у вигляді простроченої заборгованості за бюджетною позичкою та пені.

Отже, за висновком суду першої інстанції, звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач не забезпечив доказову базу, зокрема, не довів обставин існування у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, не обґрунтував її розмірів, та не дотримався встановленої законом процедури, яка передує безпосередньо зверненню до суду.

Під час нового апеляційного розгляду зазначені висновки суду першої інстанції не спростовані позивачем і третьою особою.

Зокрема, відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на такі докази, які є додатками до позовної заяви від 26.12.2018р.:

копія листа № 04-16/587 від 10.08.2018р.;

копія кредитної угоди № 11/02-63 від 23.10.1992р. та доповнення до неї;

копія заходів з постанови КМ України № 414 від 05.05.1997р.;

копія угоди про перевід боргу від 04.10.1997р.;

копія кредитної угоди №11/14-154 від 22.12.1997р. з додатком до неї;

копія угоди про реструктурування від 26.10.1999р. з додатком до неї;

копії подання № 11 від 22.11.2018р.

Під час першого апеляційного розгляду справи позивач долучив до матеріалів справи:

Акт про результати перевірки по питаннях інвентаризації імпортного майна, закупленого за рахунок іноземних кредитів в АФ «Зоря» - Т.2 а.с.156;

довідки Відділення Державного казначейства України у Рівненському районі Рівненської обл. про надання розрахунків перед державним бюджетом в розмірі основного боргу та пені Т.2, а.с.157-162;

відповідь Міністерства фінансів України від 06.04.2020р. з долученою інформаційною довідкою про стан заборгованості Агрофірми «Зоря» перед державним бюджетом за кредитною угодою № 11/02-63 від 23.10.1992р., кредитна угода від 16.12.1997р., розрахунок пені КСП «Агрофірма «Зоря» за іноземним кредитом, залученим під державну гарантію за період з 01.01.1999р. по 09.01.2000р. станом на 01.06.2020р., відповідь Державної казначейської служби України від 19.06.2020р. з долученням копій меморіальних ордерів, що підтверджують переказ валютних коштів АТ «Укрексімбанк» як фінансовим агентом із супроводження кредиту Т.3, а.с.48-132.

В розглядуваному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зобов`язання відповідача за кредитною угодою № 11/02-63 від 23.10.1992р. були припинені на підставі ст.4 Угоди про перевід боргу від 04.10.1997р. у зв`язку з переведенням останнім на Спільне підприємство ЗАТ «АД-Зоря» частини свого боргу, який виник за вказаною кредитною угодою в розмірі основної суми 18800832 марок ФРН, строк сплати якої ще не настав, суми відсотків та комісійних, які нараховуються згідно з кредитною угодою.

З огляду на вказане, кредитна угода № 11/02-63 від 23.10.1992р. не може вважатися належним доказом наявність у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, позаяк зобов`язання останнього за відповідною кредитною угодою були припиненні ще у 1997 році.

Щодо кредитної угоди № 11/14-154 від 22.12.1997р. та Угоди про реструктурування від 26.10.1999р., то вони також не можуть вважатися належними доказами наявності у відповідача простроченої заборгованості за державною позичкою, оскільки вказані угоди укладалися без участі позивача. Тобто, відповідач не виступав стороною за кредитною угодою № 11/14-154 від 22.12.1997р., Угодою про реструктурування від 26.10.1999р. та, відповідно, не брав на себе за такими угодами жодних зобов`язань.

Водночас, відповідно до п.2.6. ст.2 Угоди про перевід боргу Агрофірма «Зоря» зобов`язувалася погасити заборгованість перед державним бюджетом на суму 11700000 марок ФРН до кінця 1998 згідно з окремою угодою, укладеною з Міністерством фінансів України відповідно до постанови КМ України № 414 від 05.05.1997р.

16.12.1997р. між Міністерством фінансів України та Агрофірмою «Зоря» укладена кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 11700000 німецьких марок, що надаються шляхом виконання кредитором зобов`язань позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, строк виконання якого настав 01.07.1997р., у зв`язку з виконанням КМ України гарантійних зобов`язань по кредитному договору № 11/02-63 від 23.10.1992р. на суму 31334720 німецьких марок.

Разом з тим, сама по собі кредитна угода від 16.12.1997р., укладена між Агрофірмою «Зоря» та Міністерством фінансів України, не є достатнім доказом в розумінні ст.76 КАС України, що підтверджує наявність у відповідача простроченої заборгованості за бюджетною позичкою у розмірі: 195504150 грн. 49 коп. основного боргу та 16602698 грн. 89 коп. пені.

Окрім цього, із змісту позовної заяви від 26.12.2018р. та вищезазначених документів вбачається, що у жовтні 1992 року відповідач уклав із Укрексімбанком кредитну угоду на суму 41603464 марок ФРН. В забезпечення виконання зобов`язань відповідача перед Укрексімбанком за кредитною угодою 1992 року КМ України надав гарантію № 40-1987/96 від 23.10.1992р. (зазначеного документа матеріали справи не містять).

Як на підставу для звернення з позовом до суду позивач покликається на постанову КМ України № 414 від 05.05.1997р., якою затверджено заходи по відшкодуванню витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань КМ України, при цьому позивач не надає суду будь-якого первинного документа, яким би було підтверджено виконання КМ України гарантійних зобов`язань перед Укрексімбанком за кредитною угодою 1992 року на підставі гарантії № 40-1987/96 від 23.10.1992р.

Окрім того, позивач посилається на розпорядження КМ України № 703-р від 08.12.1997р. (такого розпорядження матеріали справи не містять), яким з метою здійснення вказаних заходів голову правління Укрексімбанку уповноважено підписати від імені КМ України угоду з Агрофірмою «Зоря» про переведення боргу на Спільне підприємство «АД-Зоря», а міністра фінансів України - підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою «Зоря» витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань КМ України в сумі 11700000 німецьких марок (такої угоди матеріали справи не містять).

Отже, позивач не надав суду первинних документів, яким було б підтверджено виконання КМ України гарантійних зобов`язань на суму 212106849 грн. 38 коп., а відповідно підстав виникнення та існування боргу у відповідача перед державою.

Стосовно конвертації суми 11700000 німецьких марок встановлено, що для конвертації німецьких марок в євро використано конверсійний курс німецької марки по відношенню до євро, зафіксований Європейським Союзом на час перехідного періоду з 01.01.1999р. до 31.12.2001р. (лист Національного банку України № 13-416/537 від 04.03.1999р. Т.2, а.с.180, 187).

Крім того, на суму простроченої заборгованості АФ «Зоря» перед державою органами Державної казначейської служби України нарахована пеня за період з 01.01.1999р. до 09.01.2000р.

Пеня нарахована в національній валюті за обліковою ставкою Національного банку України із застосуванням коефіцієнта 1,2 за кожен день прострочення платежу.

Така формула використовується відповідно до вимог ПК України, наказу Державної податкової служби України № 953 від 17.12.2010р., постанови КМ України № 174 від 02.03.2011р. та кредитної угоди від 16.12.1997р. (п.5), що стверджується листом Міністерства фінансів України № 12010-11/11-10/10027 від 06.04.2020р. (Т.2, а.с.179-181).

Таким чином, звертаючись з розглядуваним позовом про стягнення з КСП «Агрофірма «Зоря» коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212106849 грн. 38 коп., позивач ГУ ДПС у Рівненській обл. не обґрунтував та документально не підтвердив стягнення заборгованості в зазначеному розмірі.

Окрім цього, із змісту заявленого ГУ ДПС у Рівненській обл. позову слідує, що його предметом є стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212106849 грн. 38 коп., в тому числі основний борг 195504150 грн. 49 коп., пеня 16602698 грн. 89 коп.

Водночас, на розгляді господарського суду перебував позов про стягнення податковим органом з відповідача цієї ж суми простроченої заборгованості за бюджетною позичкою (справа 2/305).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р. у справі № 2/305 рішення господарського суду Рівненської обл. від 21.12.2004р. скасовано; стягнуто з Агрофірми «Зоря» 43886853 грн. 98 коп. заборгованості по кредитній угоді від 16.12.1997р.

Вищий господарський суд України ухвалою від 22.03.2006р. керуючись розділом VII «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України, ст.86 ГПК України касаційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора Агрофірми «Зоря» разом із справою № 2/305 надіслав Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2006р. відкрито касаційне провадження, а згідно ухвали цього суду від 19.09.2007р. закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Агрофірми «Зоря» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р., касаційну скаргу разом зі справою повернуто Вищому господарському суду України за підвідомчістю, мотивуючи тим, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, оскільки вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, жоден з яких не уповноважений здійснювати управлінські адміністративні функції стосовно іншого в рамках укладеної кредитної угоди.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 13.02.2008р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р. у справі № 2/305 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

За наслідками нового апеляційного розгляду постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2008р. у справі № 2/305 рішення господарського суду Рівненської обл. від 21.12.2004р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції - без задоволення (Т.1, а.с.70-74).

Згідно висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2024р. у справі № 460/3227/18 вказані судові рішення повинні бути враховані під час нового апеляційного розгляду.

Аналіз матеріалів господарської справи № 2/305 свідчить про те, що предметом стягнення в цій справі була, в тому числі, сума заборгованості по кредитній угоді від 16.12.1997р. в розмірі 43781600 грн. 31 коп., в тому числі 29036439 грн. 31 коп. основного боргу та 14745161 грн. пені. Вказана сума є еквівалентом 11700000 німецьких марок, що були предметом кредитної угоди від 16.12.1997р. (Т.4, а.с.113-123).

Господарським судом відмовлено в стягненні вказаної суми по причині спливу трирічного строку позовної давності.

Отже, питання про стягнення вказаної суми (еквівалент 11700000 німецьких марок) вже було предметом судового розгляду за правилами господарського судочинства, в рамках якого було судами було відмовлено в стягненні вказаної суми боргу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Так, згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (ч.2 ст.129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «…право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов`язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі № 917/1345/17.

Таким чином, конкретний спір повинен вирішуватися судами лише один раз, по одному спору повинно прийматися одне судове рішення. Саме таким чином повинен забезпечуватися принцип правової визначеності. Суди не повинні допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій.

Отже, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував правомірність звернення до суду з розглядуваним позовом, а відтак покладених в основу вимог про примусове стягнення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення розглядуваного позову.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

При цьому висновок суду про безпідставність заявлених позовних вимог зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки суд першої інстанції, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Рівненській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Головного управління ДПС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2019р. в адміністративній справі № 460/3227/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Рівненській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга І. І. Запотічний Дата складання повного тексту судового рішення: 24.10.2024р.