Ухвала

від 24.10.2024 по справі 520/23525/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №520/23525/23

адміністративне провадження № К/990/33632/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 520/23525/23 за позовом Об`єднання підприємств електротехнічної корпорації «Елкор» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024, задоволено позов Об`єднання підприємств електротехнічної корпорації «Елкор» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00253370702 від 16.08.2023 за формою «Р» про визначення Об`єднанню підприємств електротехнічна корпорація «ЕЛКОР» податкового зобов`язання із податку на прибуток за податковими зобов`язаннями за 2-й квартал 2020 року та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00253300702 від 16.08.2023 за формою «Р» в частині визначення Об`єднанню підприємств електротехнічна корпорація «ЕЛКОР» податкового зобов`язання із податку на додану вартість на загальну суму 43 826 075,00 грн, в т.ч. 35 060 860,00 грн сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями за квітень - травень 2020 року та 8 765 215,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00253350702 від 16.08.2023 за формою «ПН» про визначення Об`єднанню підприємств електротехнічна корпорація «ЕЛКОР» штрафу (штрафної санкції) за порушення строків реєстрації податкових накладних за квітень 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Об`єднання підприємств електротехнічна корпорація «ЕЛКОР» судовий збір у розмірі 26 840,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Об`єднання підприємств електротехнічна корпорація «ЕЛКОР» понесені витрати на оплату вартості проведення експертного дослідження у розмірі 9 061,44 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Об`єднання підприємств електротехнічна корпорація «ЕЛКОР» понесені витрати на оплату вартості проведення судової експертизи у розмірі 20 076,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Верховного суду від 25.09.2024 касаційну скаргу залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску, належного викладення підстав касаційного оскарження.

В межах встановленого судом строку скаржником надіслано клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, доводи якого колегія суддів вважає поважними.

Разом з тим, щодо підстав касаційного оскарження, судова колегія зазначає наступне. Контролюючим органом вказано, що наразі відсутній висновок Верховного Суду з приводу ухилення від оподаткування, а саме: заниження податку на прибуток та податку на додану шляхом оформлюється платником рішення про виділ з нього іншого підприємств, яким без нарахування ПДВ (дозволяє закон) нібито передаються за розподільчим балансом ці товари. На думку відповідача, суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи статей 109, 430 Цивільного кодексу України та статті 14 Податкового кодексу України. Також скаржником вказано про ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки доводам відповідача.

Скаржником зазначено про необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі №280/1367/20, від 01.12.2021 у справі №400/1646/20, від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, Великої Палати Верховного Суду у постанові №816/228/17 від 08.09.2021, які були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. На думку контролюючого органу, наявна необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, оскільки на сьогодні постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» не призупинена, не скасована та не визнана неконституційною, а отже відповідно до Конституції України є обов`язковою для виконання контролюючим органом та має бути застосована до платників з метою виконання статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Головним управлінням ДПС у Харківській області вказано про неврахування судами попередніх інстанцій ряду постанов Верховного Суду від 29.11.2021 у справі №280/1367/20, від 01.12.2021 у справі №400/1646/20, від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 19.04.2022 у справі №816/687/16, від 24.01.2020 у справі №127/26251/15-а, від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а, від 07.07.2020 у справі №826/6916/15, від 21.07.2020 у справі №826/15346/16, від 13.08.2020 у справі №826/7493/15, Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

Верховний Суд зауважує, що Додатково слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Податковим органом не конкретизовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій та не враховано при цьому правові висновки Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та як така норма має застосовуватися, який правовий висновок щодо застосування даної норми має бути сформовано судом касаційної інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм законодавства України, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо розподілу судових витрат, контролюючим органом вказано про відсутність підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на проведення експертного дослідження, оскільки воно відбулося за ініціативою позивача, до звернення до суду, безпідставність проведення другого експертного дослідження, зауважено про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі №824/647/19-а, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Верховний Суд зауважує, що у даному випадку скаржником не вчинено посилання на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України, не обґрунтовано подібність правовідносин у справах.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 520/23525/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон